Справа №333/4004/24
Провадження №2/333/3074/24
ЗАОЧНЕ рішення
Іменем України
07 жовтня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
судді Варнавської Л.О.
за участю секретаря судового засідання Меркулової М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
встановив:
Представник позивача ОСОБА_2 звернулась до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4555668 від 07.06.2021 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» у розмірі 48538,40 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що 07.06.2021р. в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» URL: https://miloan.ua/, ОСОБА_3 було подано Заявку на отримання кредиту № 4555668. ТОВ «МІЛОАН» було направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного Договору № 4555668 від 07.06.2021р. Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 20000 грн. відповідач кошти не повернув.
13.09.2021 р. згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 07Т, ТОВ «МІЛОАН» було відступлено право вимоги за Кредитним Договором № 4555668 від 07.06.2021р. на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІДЖИ ФІНАНС».
Сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») становить 48538.4 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 19000 грн.; заборгованість за відсотками становить 28138.4 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 1400грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн.
Ухвалою від 01.05.2024 року суддя прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила провадження у справі, а також відповідно до ст. 274 ЦПК України вирішила розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явилась, в матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без участі представника позивача, вимоги позову підтримала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідач повідомлений судом належним чином про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з'явився та не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч.1 ст.280 Цивільно-процесуального кодексу України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Представник третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» у судове засідання не з'явився, жодних заяв, клопотань на адресу суду не надано.
Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 07.06.2021 року ОСОБА_1 на офіційному сайті ТОВ "Мілоан" у мережі інтернет https://miloan.ua/ подав заявку на отримання кредиту № 4555668, сформовану у його власному онлайн-кабінеті на сайті товариства. Цього ж дня, між ТОВ "Мілоан" як кредитодавцем та ОСОБА_3 як позичальником було укладено договір про споживчий кредит № 4555668, за умовами якого кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк в 10 днів (термін повернення кредиту - до 17.06.2021 року) надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у національній валюті гривня, в сумі 20000 грн. (п.п.1.1-1.4).
Умовами надання кредиту визначено складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту 1400,00 грн., яка нараховується одноразово за ставкою 7,00% від суми кредиту за договором (п. 1.5.1 договору); проценти за користування кредитом 1760 грн., які нараховуються за ставкою 0.88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору); стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.6 договору). Тип процентної ставки за договором - фіксована.
Порядок повернення кредиту, його сукупна вартість 23160 грн. обумовлені графіком платежів за договором про споживчий кредит.
Зазначений договір підписано його сторонами з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, що передбачено розділом 6 договору.
Відповідно до розділу 6 цього договору, кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua.
Сторони договору обумовили, що відправляючи через сайт онлайн-заяву про надання кредиту або підтверджуючи її оператору товариства в порядку визначеному правилами, позичальник тим самим підтверджує свою згоду на укладення цього договору. Договір надсилається товариством на електронну пошту позичальника або розміщується в особистому кабінеті позичальника. Додаткове підтвердження згоди позичальника на укладення кредитного договору може відбуватися з застосуванням одноразового ідентифікатору, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує його для підписання кредитного договору в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 частини 2статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Зі змісту кредитного договору від 07.06.2021 року вбачається, що при його укладенні відповідачем було вказано значну за обсягом і інформативністю кількість особистих даних, зокрема прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податку, адреса реєстрації/місця фактичного проживання, номер мобільного та фотокопія особи яка укладає договір з паспортом в руках.
Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , його персональні дані, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор в якості аналога власноручного підпису позичальника.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 не був би укладений.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.
Факт перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів ОСОБА_1 на кредитний рахунок № НОМЕР_1 , підтверджується платіжним дорученням від 07.06.2021 року №48188107.
Окрім того між ТОВ «Міолан» та ОСОБА_1 підписаний паспорт споживчого кредиту №4555668 (Додаток № 2 до Договору про споживчий кредит №4555668 від 07.06.2021 року) та погоджено графік платежів (Додаток №1 до Договору про споживчий кредит №4555668 від 07.06.2021 року).
Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов'язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.
13.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 07Т, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до боржників за договорами, укладеними з кредитором, що зазначені в реєстрах боржників.
Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу №07Т від 13.09.2021, право вимоги за договором № 4555668 від 07.06.2021 року, укладеним між ТОВ «Мілолан» та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «Діджи Фінанс» у загальному розмірі вимог 48538,40 грн. з яких: за тілом кредиту 19000 грн., за відсотками 28138,40 грн., за комісією 1400,00 грн.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За змістом положень частин першої та другої ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Відповідачем належне виконання кредитного договору первісному кредитору не доведено.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до квитанцій які містяться в матеріалах справи ТОВ «Діджи Фінанс» сплатив ТОВ «Міолан» кошти згідно умов договору факторингу, що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до матеріалів справи.
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Оскільки, позивач ТОВ «Діджи фінанс» на підставі договору факторингу № 07Т від 13.09.2021 набув право вимоги за кредитним договором №4555668 від 07.06.2021, укладеним між первісним кредитодавцем ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_3 , тому у нього, як нового кредитора, виникло право вимоги повернення кредиту та інших передбачених договором платежів у зв'язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов'язань шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором.
Представником ТОВ «Діджи Фінанс» на адресу проживання ОСОБА_3 27.09.2023 року була направлена досудова вимога №3569508816-АВ, та запропоновано сплатити заборгованість в сумі 48538,40 гривень на користь ТОВ «Діджи Фінанс» у строк до 15.11.2023 та роз'яснено, що у випадку невиконання вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» буде ініційовано заходи щодо стягнення заборгованості в судовому порядку.
Суд, дослідивши надані позивачем докази, доходить висновку, що у відповідача ОСОБА_1 перед позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» наявна заборгованості за кредитним договором №4555668 від 07.06.2021.
Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд керується таким.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру заборгованості, позивачем надано Витяг з додатку до Договору факторингу №07Т від 13.09.2021, а також розрахунок заборгованості за Договором про споживчий кредит №4555668 від 07.06.2021 за період з 13.09.2021 по 20.02.2024, складений представником ТОВ «Діджи Фінанс» від 20.02.2024, відповідно до яких сума заборгованості становить 48538,40 гривень, з яких: 19000 гривень - сума заборгованості за тілом кредиту, 28138,40 гривень - сума заборгованості за відсотками, 1400 - комісія.
Окрім того, до матеріалів справи було долучено відомості про щоденні нарахування та погашення, надані ТОВ «Міолан» по кредитному договору №4555668 ОСОБА_3 за період з 07.06.2021 року по 23.08.2021 рік., відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_1 у вказаний період було здійснено часткове погашення заборгованості, які товариством зараховані як сплата тіла кредиту - 1000 грн., сплата відсотків - 632 грн., сплата комісії за пролонгацію - 1000 грн.
З огляду на викладене вище, суд доходить висновку, що відповідачем у порушення умов кредитного договору не здійснено в повному обсязі внесення грошових коштів в рахунок сплати тіла кредиту. Згідно наданої інформації розмір сплаченого тіла кредиту становить 1000 грн., залишок несплаченої суми кредиту (тіла кредиту) становить - 19000 грн., як наслідок, така сума підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «Діджи Фінанс».
ТОВ «Діджи Фінанс», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просило у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, суму заборгованості за відсотками у розмірі 28138,40 грн.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч. 1ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Згідно з умовами договору строк дії договору становить 10 днів, тобто з 07.06.2021 р. до 17.06.2021 р.
Згідно п. 1.5.2 договору №4555668 від 07.06.2021, що підписаний позичальником за користування кредитом проценти за користування кредитом - 1760 грн., які нараховуються за ставкою 0.88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Відповідно до додатку № 1 Графіку платежів та Додатку № 2 Паспорту споживчого кредиту до договору про споживчий кредит №4555668 від 07.06.2021, що підписаний позичальником, передбачено умови щодо строку на який надано кредит, суми кредиту, розміру процентної ставки, суми нарахованих процентів (графік розрахунків та орієнтовна сукупна вартість товару).
Згідно п. 2.3.1.1. Договору 4555668 визначено умови пролонгації строку кредитування. Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua (далі Сайт Товариства) за посиланням https://miloan.ua/s/documents і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, а саме: за 3 дні максимальний розмір комісії, відсоток від поточного залишку кредиту - 3%, за 7 днів - 5%, за 15 днів - 10 %.
Як вбачається з інформації яка міститься в матеріалах справи, що надана ТОВ «Міолан» по кредитному договору №4555668, ОСОБА_1 за період з 07.06.2021 року по 23.08.2021 рік., було сплачено 1000 грн., яка зарахована як сплата комісії за пролонгацію. Отже позичальником виконані умови п.2.3.1.1., сплачено сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту, що вказує на пролонгацію строку кредитування.
Окрім того відповідно до п.2.3.1.2. Договору №4555668 встановлено, що Пролонгація може відбуватись і на стандартних (базових) умовах. Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Згідно розрахунку наданого ТОВ «Міолан» по кредитному договору №4555668, ОСОБА_1 здійснено нарахування відсотків в межах пролонгації та не перевищує кількість днів встановлених п.2.3. Договору про споживчий кредит № 4555668 від 07.06.2021 року.
Таким чином, вирішуючи питання щодо позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору №4555668 від 07.06.2021, як плати за надану позику (кредит) з урахуванням пролонгації строку кредитування, суд приходить до висновку про заборгованість відповідача зі сплаті відсотків у розмірі 28138,40 грн.
З приводу нарахування ТОВ «Мілоан» до сплати ОСОБА_1 комісії за надання кредиту в сумі 1400 гривень, як про це зазначено в графіку платежів за договором про споживчий кредит №4555668 від 07.06.2021, яку просить стягнути з відповідача позивач ТОВ «Діджи Фінанс», то суд зважає на таке.
Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 01 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування») кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері, у зв'язку з чим, у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Правилами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до п. 1-1, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Споживач - фізична особа, яка уклала або має намір укласти договір про споживчий кредит.
Згідно зі п. 8, 9, 11 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит (усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені); інформація про наслідки прострочення виконання зобов'язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов'язання за договором про споживчий кредит тощо.
На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства (висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного суду в постанові від 20.07.2022, прийнятій по справі №343/557/15-ц, провадження №61-10414св20)
Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).
Умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за надання кредиту, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання фінансового інструменту.
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_3 було встановлено одноразову плату за послуги фінансової установи, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в п. 1.5.1 договору про споживчий кредит №4555668 від 07.06.2021 р. умови щодо обов'язку позичальника сплатити одноразову комісію за надання кредиту в сумі 1400 гривень, є нікчемними.
Відтак, зважаючи на право позивача захистити свої права через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, із врахуванням грошових коштів спрямованих на погашення кредиту, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № 4555668 від 07.06.2021 року в розмірі 47138,40 грн. (19000+28138,40).
Щодо вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6000 суд зазначає наступне.
За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.
Згідно ч. 1ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3ст. 137ЦПК України). Нормою ч. 8ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 28.06.2023 у справі №463/2001/19 де зазначено, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено( п. 1 ч. 2 ст.137та ч. 8 ст.141 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано Договір №42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 року укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та Адвокатським Бюро «Анастасії Міньковської», Акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20.02.2024 року, Додаткова угода 003569508816 від 09.02.2024 року до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 11.12.2023 р., детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних Адвокатським Бюро «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості.
Як вбачається із Договору №42649746 про надання правової допомоги 11.12.2023 р. загальна вартість Послуг, що надається АДВОКАТСЬКИМ БЮРО, складається з вартості наданих юридичних послуг (поточне супроводження), згідно тарифної сітки, вказаної у п. 4.7 даного Договору, а також гонорар, який зазначений у п. 4.8. даного Договору. Юридичну допомогу, що надається АДВОКАТСЬКИМ БЮРО, КЛІЄНТ оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, вказаної в рахунку-фактурі. Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х днів з моменту отримання КЛІЄНТОМ рахунку.
Окрім того оплата професійної правничої допомоги Адвокатського бюро здійснюється клієнтом у повному обсязі при підписанні акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг)
Разом з тим, документів, що свідчать про оплату витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, про які зазначено в детальному описі робіт виконаних адвокатським бюро «Анастасії Міньковської» та акті про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг), оформлені у встановленому законом порядку, зокрема, квитанцій до прибуткового касового ордера, платіжних доручень з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо, позивачем надано не було.
Таким чином, вимога про відшкодування витрат понесених на правову допомогу є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, необхідно стягнути з відповідача судовий збір, у розмірі пропорційному задоволених позовних вимог (97,11%) в сумі 2352,40 грн.
Керуючись ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 280-284, 287, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН», про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 47138 (сорок сім тисяч сто тридцять вісім) гривень 40 копійок заборгованості за Договором про споживчий кредит № 4555668 від 07.06.2021 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 2352 грн. 40 коп. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на поданні заяви про його поновлення - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Л.О. Варнавська