13 грудня 2007 р.
№ 11/222
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя:
Першиков Є.В.
судді
Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.
за участю представників сторін:
позивача -
відповідача -
розглянувши матеріали касаційної скарги
Животов О.А.дов. № 17/17 -488юр від 26.09.2007
Шахова А.О. дов.№ Н-01/1573 від 16.05.2007
закритого акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод"
у справі
господарського суду Донецької області
на рішення
господарського суду Донецької області від 02.10.2007р.
за позовом
закритого акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод"
до
державного підприємства "Донецька залізниця"
про
стягнення 1 305,74 грн.
У липні 2007 року Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь"- металургійний завод" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до державного підприємства "Донецька залізниця" про стягнення збитків 1305,74 грн. спричинених неприйманням залізницею до перевезення у липні 2006 року вантажів, завантажених у орендовані вагони.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги тим, що він орендував спірні завантажені вагони у ТОВ "САВІ" та ТОВ "ТраспоКом" ; за час затримки приймання вантажів у орендованих вагонах до перевезення позивач поніс збитки у вигляді зайвої орендної плати за час простою вагонів, які просив стягнути з залізниці.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.10.2007 в задоволенні позовних вимог відмовлено через їх недоведеність. Рішення суду мотивовано тим, що орендна плата сплачується власнику вагонів за весь час дії договорів оренди незалежно від будь-яких дій третіх осіб. Позивач не надав доказів у розумінні ст.33, 36 Господарського процесуального кодексу України розміру збитків та їх документального обґрунтування, а також не надав доказів вживання заходів щодо зменшення розміру збитків або їх уникнення.
В апеляційному порядку справа не переглядалась.
Не погоджуючись із рішенням суду, Закрите акціонерне товариство "Донецьксталь"- металургійний завод" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права і просить рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд до господарського суду для повного, всебічного та законного розгляду справи.
В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на помилкове застосування для спірних правовідносин ст.ст.623, 624 Цивільного кодексу України, ст. 193, 224, 225, 226 Господарського кодексу України та те, шо суд належним чином не з'ясував дійсні обставини справи з огляду на ст.43 Господарського процесуального кодексу України.
У відзиві на касаційну скаргу державне підприємство "Донецька залізниця" проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає, що позивач не доказав порушення залізницею взятих на себе зобов'язань, причинно-наслідковий зв'язок між збитками та невиконанням зобов'язань, розмір збитків. Вважає, що орендна плата не може розглядатися як збитки, ніякого причинно-наслідкового зв'язку між діями залізниці та оплатою позивачем орендної плати власникам вагонів не існує.
Заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні суду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення збитків за неналежне виконання залізницею обов'язків за Договором від 17.06.2004 № 192 про організацію перевезення вантажів.
Судом встановлено, що 17.06.2004 між сторонами був укладений Договір № 192 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані послуги ( далі -Договір), відповідно до умов якого залізниця зобов'язалась приймати до перевезення вантажі вантажовласника згідно із затвердженими планами і заявками та надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів. Вантажовласник зобов'язався здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів відповідно до обсягу перевезення на вагонообігу на під'їзній колії на рахунок залізниці.
Договір укладено сторонами строком до 31 грудня 2004 року.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач не надав доказів продовження терміну дії або внесення змін у Договір.
Однак, пунктом 7.4 Типового договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, який є Додатком № 1 до пункту 2.3 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085 ( з наступними змінами і доповненнями),встановлено, що якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей договір діє до надходження такої пропозиції і здійснення всіх розрахунків за виконані перевезення та надані послуги.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на неналежне виконання залізницею умов Договору, а саме : у липні 2006 року залізниця не прийняла своєчасно до перевезення завантажені 46 вагонів призначенням на ст. Маріуполь-порт-експорт, на цій підставі позивач підписав пам'ятки користування вагонами та відомості плати за користування вагонами із зауваженнями. Оскільки спірні вагони були ним орендовані у ТОВ "САВІ" та ТОВ "ТранспоКом", йому було причинено збитків у вигляді зайвої оплати за оренду вагонів у розмірі 1305,74 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував посиланням на ст.623, 624 Цивільного кодексу України,ст.193,224, 225, 226 Господарського кодексу України та ст.1, 2, 61 Господарського процесуального кодексу України.
Статті 623 Цивільного кодексу встановлює, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Стаття 624 Цивільного кодексу України регулює співвідношення стягнення збитків і неустойки.
Судом першої інстанції проаналізовані статті 224, 225 та 226 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки, під якими розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані доходи.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам) вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, при вирішенні спору по суті судом першої інстанції було застосовано ті законодавчі акти, на які посилався позивач у позовній заяві, тому аргументи у касаційній скарзі Закритого акціонерного товариства "Донецьксталь"- металургійний завод" про безпідставне застосування судом при розгляді справи для спірних правовідносин ст.ст. 623, 624 Цивільного кодексу України, ст. 193, 224, 225, 226 Господарського кодексу України суперечить матеріалам справи.
У відповідності із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовлено через недоведеність позовних вимог.
Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено по суті, то суд першої інстанції обґрунтовано не застосовував строк позовної давності.
Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Крім того, пункт 2 статті 225 Господарського кодексу України встановлює, що законом щодо окремих видів господарських зобов'язань може бути встановлено обмежену відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань.
Стаття 908 Цивільного кодексу та частина 5 статті 307 Господарського кодексу України встановлюють, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 23 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники і вантажовідправники несуть відповідальність у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України.
Пункт 105 Статуту залізниць України встановлює, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. Таким чином, законодавством встановлена обмежена матеріальна відповідальність сторін за договорами перевезення вантажів залізницею.
За невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники і вантажовідправники несуть відповідальність у вигляді штрафу, встановленого пунктом 106 Статуту залізниць; стягнення додаткових збитків Статутом не передбачено.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Донецьксталь" -металургійний завод" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 02.10.2007р. залишити без змін.
Головуючий суддя Є. Першиков
Судді Т. Данилова
І. Ходаківська