Справа № 420/24759/24
11 жовтня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бжассо Н.В., розглянув в порядку письмового провадження в м. Одеса за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу № 3956 від 16.05.2024 року
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за результатом розгляду якого позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 3956 від 16 травня 2024 року, яким було притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 16.05.2024 року № 3956 позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за фактом систематичного звернення на гарячу лінію Міністерства оборони України. Позивач вважає зазначений наказ протиправним та таким, що підлягаю скасуванню судом, оскільки вважає, що його безпідставно та з порушенням норм чинного законодавства притягнуто до дисциплінарної відповідальності за дії, які не містять складу дисциплінарного проступку.
Ухвалою суду від 12.09.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
02.09.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов згідно з яким, ВЧ НОМЕР_1 не погоджується з вимогами позивача та зазначає, що відповідно до рапорту начальника-штабу - заступника командира бригади, підполковника ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_1 системно скаржився на гарячу лінію Міністерства оборони України, командувача ОК «Захід», комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки, представника Уповноваженого ВРУ з прав людини, східний відділ з питань запобігання та виявлення корупції щодо неправомірних дій посадових осіб ВЧ НОМЕР_1 по відношенню до нього, поганого продовольчого забезпечення, незаконного переведення в інший підрозділ, вилучення зброї. Письмових чи усних звернень до свого безпосереднього начальника (командира) військовослужбовець із зазначених у рапорті підстав, не звертався. Отже, згідно вищевказаного рапорту, військовослужбовець системно зловживав правом на звернення, виражав власні думки у формі деструктивної правової поведінки, спрямованої не на реалізацію такого права, а з метою завдання матеріальної і моральної шкоди органам до яких звертався солдат ОСОБА_1 , недотриманні військової дисципліни, жодне звернення не містило будь-яких об'єктивних даних, усі вони подібні за змістом, що свідчить про недобросовісне та надмірне використання права на звернення. Вина позивача встановлена, що підтверджується належними доказами (рапортом, численними зверненнями поза встановленим законом порядком), а тому накладення дисциплінарного стягнення на позивача є правомірним.
10.09.2024 року від позивача надійшла відповідь на відзив на позов, згідно з якою, відповідач у відзиві на позов не спростовує факти, що наведені позивачем у позові. Право військовослужбовця на надіслання заяв і скарг гарантоване Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Суд розглянув матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності та робить наступні висновки.
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.10.2023 року № 297 солдата ОСОБА_1 , призначеного наказом начальника Генерального штабу (по особовому складу) від 06 жовтня 2023 року № 435-РС, зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та наказано вважати таким, що з 11 жовтня 2023 року справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов'язків. Військовослужбовця наказано рахувати таким, що залучається до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Запорізькій області.
Суд встановив, що з 29 січня 2024 року позивача переміщено на посаду оператором відділення управління командира мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по адміністративно-господарській діяльності) від 24.04.2024 року № 3498 (по адміністративно-господарській діяльності), призначено службове розслідування щодо оператора відділення управління командира мінометної батареї 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_1 , по факту систематичного звернення на гарячу лінію Міністерства оборони України, командувача ОК «Захід» комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки, представника Уповноваженого ВРУ з прав людини, східний відділ з питань запобігання та виявлення корупції.
16.05.2024 року затверджено висновок службового розслідування, згідно з яким встановлено, що відповідно до рапорту начальника штабу - заступника командира бригади, підполковника ОСОБА_2 , солдат ОСОБА_1 систематично звертався на гарячу лінію Міністерства оборони України, командувача ОК «Захіл», комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки, представника Уповноваженого ВРУ з прав людини, східний відділ з питань запобігання та виявлення корупції щодо неправомірних дій посадових осіб військової частини НОМЕР_1 по відношенню до нього, поганого продовольчого забезпечення, незаконного переведення в інший підрозділ, вилучення зброї.
Згідно пояснень які були відібранні у солдата ОСОБА_1 , він скаржився на погане забезпечення продуктами харчування, питної води, погроз щодо нього з боку заступника командира бригади з морально-психологічного забезпечення, відмову у переведенні його до іншої військової частини.
З огляду на зміст висновку службового розслідування, факти щодо яких звертався солдат ОСОБА_1 на гарячу лінію Міністерства оборони України, командувача ОК «Захіл», комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки, представника Уповноваженого ВРУ з прав людини, східний відділ з питань запобігання та виявлення корупції не виявлені.
Разом з тим, виходячи з матеріалів службового розслідування вина військовослужбовця, солдата ОСОБА_1 , виражається у системному зловживанні правом на звернення, формі деструктивної правової поведінки, спрямованої не на реалізацію такого права, а з метою завдання матеріальної і моральної шкоди органам до яких звертався солдат, недотриманні військової дисципліни, у ході розслідування жодне звернення не містило будь-яких об'єктивних даних, усі вони подібні за змістом, що свідчить про недобросовісне та надмірне використання права на звернення.
16.05.2024 року командир ВЧ НОМЕР_1 прийняв наказ № 3956 (з адміністративно-господарської діяльності) «Про завершення службового розслідування», згідно з яким, за порушення вимог статей 11, 14, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за порушення військової дисципліни під час виконання обов'язку військової служби, керуючись вимогами статей 45 - 55, пунктом «в» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдата ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення - «Сувора догана».
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі по тексту - Закон № 2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини визначені Статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999.
Цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Дія Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Відповідно до ст. 16 Статуту Збройних Сил України кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
У розділі І Статуту Збройних сил України визначено загальні обов'язки військовослужбовців.
Так, відповідно до статей 11 - 14 Статуту Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, які перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини, не допускати порушень, пов'язаних із дискримінацією за ознакою статі, сексуальним домаганням, насильством за ознакою статі, правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо) (Стаття 12).
Військовослужбовець зобов'язаний додержуватися вимог безпеки, вживати заходів до запобігання захворюванню, травматизму, повсякденно підвищувати фізичну загартованість і тренованість, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок (Стаття 13).
Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.(Стаття 14).
Статтею 26 Статуту Збройних Сил України визначено, що військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України", дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України".
Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно із частинами 1, 3 ст. 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".
Питання накладення стягнень за порушення військової дисципліни визначені Розділом ІІІ Дисциплінарного статуту.
За приписами ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Згідно із ст. 83 Дисциплінарного статуту на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Частиною 1 статті 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Відповідно до частини 5 статті 85 Дисциплінарного статуту Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до п. 7 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за № 1503/31371 (далі - Порядок № 608), службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".
Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Порядку № 608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; ступеня вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).
Згідно з п.п. 8, 9 розділу ІІІ Порядку № 608, особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об'єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.
Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов'язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов'язків.
Пунктом 1 розділу ІV Порядку № 608 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов'язані:
дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;
виявляти (з'ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;
розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.
У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.
Згідно з п. 3 розділу ІV Порядку № 608, військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:
знати підстави проведення службового розслідування;
бути ознайомленим про свої права та обов'язки під час проведення службового розслідування;
відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;
давати усні, письмові або за допомогою технічних засобів пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;
з дозволу командира (начальника) отримувати копії документів, які стосуються службового розслідування, та долучати їх до власних пояснень;
порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;
висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;
ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);
оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.
Відповідно до п. 2 розділу VІ Порядку № 608, наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник).
У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.
Разом з тим, згідно положень Розділу ІІ Порядку службове розслідування може призначатися у разі:
невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;
невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;
неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;
дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;
втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;
порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;
недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;
внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;
повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;
скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Службове розслідування не призначається:
у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг;
якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Відповідно до ст.86 Дисциплінарного статуту, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
З аналізу наведених норм вбачається, що Дисциплінарний статут передбачає притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності лише у разі доведення вини військовослужбовця. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування.
З огляду на зміст висновку службового розслідування, зміст оскаржуваного наказу, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за численні звернення і скарги на гарячу лінію Міністерства оборони України, командувача ОК «Захід», комітету ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки, представника Уповноваженого ВРУ з прав людини, східний відділ з питань запобігання та виявлення корупції, зазначаючи про порушення вимог статей 11, 14, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Разом з тим, стаття 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України містить загальний перелік обов'язків, які покладаються на кожного військовослужбовця, а стаття 128 визначає обов'язки кожного солдата. Який саме з цих обов'язків не виконувався відповідачем ані у висновку службового розслідування, ані в оскаржуваному наказі не зазначено.
Статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Разом з тим, за приписами статей 110-111 Розділу V Дисциплінарного статуту усі військовослужбовці мають право надсилати заяви чи скарги або особисто звертатися до посадових осіб, органів військового управління, органів управління Служби правопорядку, органів, які проводять досудове слідство, та інших державних органів у разі: прийняття незаконних рішень, дій (бездіяльності) стосовно них командирами (начальниками) або іншими військовослужбовцями, порушення їх прав, законних інтересів та свобод; незаконного покладення на них обов'язків або незаконного притягнення до відповідальності.
Заява чи скарга з інших питань службової діяльності подається безпосередньому командирові (начальникові) тієї особи, дії якої він оскаржує, а в разі, якщо особи, які подають скаргу, не знають, з чиєї вини порушені їх права, заява чи скарга подається в порядку підпорядкованості. У такому самому порядку подаються пропозиції.
Згідно статті 113 Розділу V Дисциплінарного статуту ніхто не може бути скривджений на службі чи притягнутий до відповідальності за те, що він подав пропозицію, заяву чи скаргу.
Подання скарги військовослужбовцями не звільняє їх від виконання своїх службових обов'язків і наказів командирів (начальників).
Заборонено подавати скаргу під час бойового чергування, перебування у строю (крім скарг, поданих під час опитування військовослужбовців), на варті (вахті), а також у добовому наряді, під час занять.
З огляду на додані до матеріалів службового розслідування звернення позивача, підставою для вказаних звернень слугувала незгода позивача з його переведенням до механізованого батальйону 33 ОМБр, незгода з протиправними, на думку позивача, наказами безпосереднього командира, що охоплюється приписами статей 110-111 Розділу V Дисциплінарного статуту, а тому, доводи відповідача щодо порушення позивачем статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України є безпідставними.
Суд зазначає, що саме лише посилання в наказі на положення законодавства без належного наведення мотивів застосування певних норм права або незастосування інших норм при обранні виду дисциплінарного стягнення, а також не наведення обставин вчинення дисциплінарного проступку, не є належним обґрунтуванням оскаржуваного наказу.
У свою чергу, відповідачем не доведено належними доказами, що позивач своїми діями чи бездіяльністю порушив/допустив невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.
Висновок службового розслідування містить оціночні судження щодо морально-етичних якостей ОСОБА_1 , проте, замкнутість особи, відсутність бажання підтримувати дружні стосунки з певними військовослужбовцями, конфліктність не є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки не містять в собі складу дисциплінарного проступку.
З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок про наявність підстав для визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 3956 від 16 травня 2024 року, яким було притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Сувора догана».
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до задоволення.
Суд встановив, що за звернення до суду із вказаним позовом позивач сплатив 1211,20 грн., які, з урахуванням ч. 1 ст. 139 КАС України, мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст.2, 3, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 94, 173-183, 192-228, 243, 245, 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу № 3956 від 16.05.2024 року.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 3956 від 16 травня 2024 року, яким було притягнуто ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Повний текст рішення складений та підписаний судом 11 жовтня 2024 року.
Суддя Н.В. Бжассо