Справа № 420/24953/24
10 жовтня 2024 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 в якій позивач просить суд стягнути з ФО-ПП ОСОБА_2 (р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) суму заборгованості по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості - 136 566,00 грн., на бюджетний рахунок - UA958999980314030617000015702 банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ: 37607526, отримувач коштів ГУК в Одеській області/Кароліно-Бугазька сільська ТГ/18010200.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до довідки - розрахунку заборгованості до бюджету, розрахунку податкового боргу та інтегрованих карток платника (КП) (додаються), податкова заборгованість/недоїмка у ФО-ПП
ОСОБА_1 перед бюджетом по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості складає - 136 566,00 грн.
В зв?язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0006057-1307-1532 від 22.02.2024 року яку було направлено платнику податків рекомендованим листом на податкову адресу ФО-ПП ОСОБА_2 , з повідомленням про вручення.
У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості податковий орган звернувся до суду з даним позовом.
12.08.2024 року судом було зроблено витяг з Єдиного державного демографічного реєстру, для підтвердження місця реєстрації відповідача.
Так, витяг містить інформацію, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 06.12.1999 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що не збігається з даними реєстрації відповідача, зазначеними у позові.
Ухвалою судді від 12.08.2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу на поштову адресу зазначену в адміністративному позові - АДРЕСА_1 , проте, 18.09.2024 року до суду повернулось поштове відправлення з вкладенням, що не вручено адресату з підстав «за закінченням терміну зберігання».
Копія ухвали про відкриття провадження у справі також надіслана відповідачу на поштову адресу - АДРЕСА_3 , проте, 07.10.2024 року до суду повернулось поштове відправлення з вкладенням, що не вручено адресату з підстав «адресат відмовився».
Відповідно до ч. 11 ст. 126 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 КАС України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Крім того, 19.08.2024 року на сайті судової влади було розмішено оголошення про відкриття провадження по справі № 420/24953/24.
Також, ухвала про відкриття провадження по справі оприлюднена в єдиному державному реєстрі судових рішень - 13.08.2024 року.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідач належним чином та своєчасно повідомлявся про встановлений ухвалою суду від 12.08.2024 року строк для подання відзиву на позовну заяву, проте станом на момент розгляду справи відзив на адміністративний позов до суду не надходив.
Частиною 6 ст. 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , є платником податків.
Як вбачається з наданої позивачем до суду Відповіді на запит від 12.04.2024 року №1521-2024-0000098 щодо отримання відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про реєстраційні дані фізичної особи-платника податків, податковою адресою ОСОБА_1 є: АДРЕСА_4 .
Відповідно розрахунку податкового боргу, довідки про суми податкового боргу та інтегрованої картки платника (ІКП), податкова заборгованість ОСОБА_1 перед бюджетом становить 136556,00 грн., а саме заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Як вбачається з матеріалів справи, дана заборгованість позивача виникла в результаті винесення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 0075723-2409-1509 від 29.03.2024 року, яким до ОСОБА_1 застосована сума податкового зобов'язання у розмірі 136 566,00 грн. по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 0075723-2409-1509 від 29.03.2024 року направлялось позивачу за адресою: АДРЕСА_5 , та було особисто вручене позивачу 24.05.2023 року, про що свідчить підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
У добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у зв'язку із чим Позивач звернувся до суду.
Згідно п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Статтею 16 ПК України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно положень статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
За визначеннями п.п. 14.1.157 п.14.1 ст.14 податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Згідно із п. п. 14.1.175. п.14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п.п. 87.9. ст. 89 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Відповідно до п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.45.1 ст.45 ПК України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Отже, податковий орган бере на податковий облік фізичну особу - платника податків за місцем її проживання.
Як вже було встановлено судом, податковою адресою відповідача визначено: Україна, Одеська обл., Одеський р-н, с. Нерубайське, вул. Комсомольська, буд. 101/А. Місце проживання ОСОБА_1 підтверджується також проставленням нею особистого підпису в рекомендованому повідомленні про вручення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 0075723-2409-1509 від 29.03.2024 року, яке направлялось позивачу саме за адресою АДРЕСА_5 .
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, орган державної Податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, у зв'язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 0006057-1307-1532 від 22.02.2024 року, яку було направлено рекомендованим листом за адресою: АДРЕСА_1 , проте повернуто відправнику не врученим з відміткою відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».
Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже, враховуючи, що податкова вимога форми «Ф» № 0006057-1307-1532 від 22.02.2024 року не направлялись за податковою адресою ОСОБА_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_4 та, відповідно, відповідачу не вручались, суд доходить висновку, що зазначена у даній позовній заяві сума податкового боргу є неузгодженою.
Суд зазначає, що надсилання податкової вимоги платнику податку має процесуальне значення, оскільки з моменту її надсилання платнику розпочинається строк відліку звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бендерський проти України" від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77, 90, 139, 229, 246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044, код ЄДРПОУ ВП 44069166) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкового боргу - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Суддя А.А. Радчук
.