11 жовтня 2024 рокусправа № 380/17218/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.06.2024 № 213150007953 про відмову у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для призначення пенсії за віком періоди роботи з 01.06.1987 по 08.12.1987 в колгоспі імені Шевченка Новотроїцького району Херсонської області, з 28.12.1987 по 12.10.1989 в колгоспі « 40 років Перемоги» Новотроїцького району Херсонської області, з 21.08.1989 по 05.07.1993 у колгоспі «Перемога» Верхньорогачицького району Херсонської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути ОСОБА_1 заяву від 30.05.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням страхового стажу за періоди роботи з 01.06.1987 по 08.12.1987 в колгоспі імені Шевченко Новотроїцького району Херсонської області, з 28.12.1987 по 12.10.1989 в колгоспі «40 років Перемоги» Новотроїцького району Херсонської області, з 21.08.1989 по 05.07.1993 у колгоспі «Перемога» Верхньорогачицького району Херсонської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 30.05.2024 звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області прийняло Рішення про відмову у призначенні пенсії від 07.06.2024 № 213150007953. Позивач вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії, яким їй відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, не відповідає дійсним обставинам справи, що, в свою чергу, унеможливлює реалізацію ним конституційного права на призначення пенсії за віком. Позивач зазначає, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка й надавалась відповідачу з метою призначення пенсії, та в якій зазначено всі необхідні відомості про періоди та характер роботи, у зв'язку із чим, вважає, що рішення відповідача від 30.05.2024 про відмову в призначенні пенсії належить скасувати як протиправне, а відповідача зобов'язати зарахувати періоди роботи. З наведених підстав просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою від 13 серпня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що позивач 06.06.1964 р.н. 30.05.2024 звернувся до територіального відділу Пенсійного фонду України із заявою та документами щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV. Згідно принципу екстериторіальності засобами програмного забезпечення заяви Позивача та надані документи розподілено на Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області для опрацювання. За результатами розгляду звернення було винесено рішення від 07.06.2024 року №21315007953 про відмову у призначенні пенсії, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно ст. 26 Закону 1058, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2024 по 31.12.2024 - не менше 31 року. За результатами розгляду документів, доданих до заяви страховий стаж позивача склав 29 років 05 місяців 13 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи позивача в колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.06.1987 по 08.12.1987, з 28.12.1987 по 2.10.1989 , та з 21.08.1989 по 05.07.1993, оскільки відсутні відомості, щодо встановлено мінімуму та кількості відпрацьованих вихододнів. Враховуючи вищевикладене, вважає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області прийнято правомірне та обгрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень вказав, що 30.05.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надала пакет документів. За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та за результатами такого розгляду прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії за віком від 07.06.2024 №213150007953. Розглядаючи подані Позивачем документи про стаж до загального страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.06.1987 по 08.12.1987,3 28.12.1987 по 12.10.1989, з 21.08.1989 по 05.07.1993р.р. оскільки відсутні відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів. як передбачено Основними Положеннями. Будь-яких уточнюючих довідок позивачем не надано. Таким чином страховий стаж згідно наданих документів складає 29 років 5 місяців та 13 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Тобто у позивача відсутня одна з необхідних умов для призначення пенсії за віком.
Всебічно дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 30.05.2024 подала до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заяву про призначення пенсії за віком у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 регулює питання подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності органом, що призначає пенсію визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.06.2024 №213150007953 відмовлено у призначенні пенсії з огляду на наступне. Відповідно до статті 26 Закону України 1058 визначено умови призначення пенсії за віком, а саме передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року - від 15 до 28 років. До загального страхового стажу не зарахував періоди роботи в колгоспі згідно трудової книжки НОМЕР_2 з 01.06.1987 по 08.12.1987, з 28.12.1987 по 12.10.1989, з 21.08.1989 по 05.07.1993 з підстав, що відсутні відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів.
Вважаючи рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначаються періоди, з яких складається страховий стаж. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.
Так, частиною 1 статті 26 вказаного Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 31 років у 2024 році.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Пунктами 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Тобто, надання додаткових документів на підтвердження трудового стажу передбачено у разі відсутності трудової книжки або якщо записи про періоди роботи містять неправильні чи неточні записи саме про періоди роботи.
Суд встановив, що згідно з трудовою книжкою колгоспника НОМЕР_2 , ОСОБА_1 була прийнята 01.06.1987 в члени колгоспу імені Шевченка Новотроїцького району Херсонської області. 08.12.1987 вибула з членів колгоспу, у зв'язку з переведенням на іншу роботу. 28.12.1987 прийнята в члени колгоспу « 40 років Перемоги». 12.10.1989 була звільнена з колгоспу згідно з поданої заяви. 21.08.1989 була прийнята у члени колгоспу «Перемога» Верхньорогачицького району Херсонської області. 05.07.1993 була виключена із членів згідно з поданої заяви.
Слід зазначити, що у період оформлення трудової книжки позивача порядок ведення трудових книжок визначали постанова Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної центральної ради професійних спілок від 06.09.1973 № 656 Про трудові книжки робочих і службовців (далі Постанова № 656), Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі Інструкція 162), постанова Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 “Про трудові книжки працівників», наказ Міністерства праці України за №58 від 29.07.1993, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі Інструкція №58).
Абзацом 1 пункту 13 Постанови № 656 було передбачено, що при звільненні робочого чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботу на цьому підприємстві, в установі, організації, засвідчуються підписом керівника підприємства, установи, організації або спеціально уповноваженою ним особою і печаткою.
Аналогічні вимоги були установлені абзацом 1 пункту 4.1. Інструкції № 162.
При цьому абзаци 1-2 пункту 18 постанови № 656 визначали, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації.
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Разом з тим, обов'язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.
Також відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
Таким чином, відповідальність за правильність заповнення трудових книжок покладалася на керівника або відповідальну особу підприємства, установи чи організації, а не на працівника.
Тобто, будь-які наведення, не можуть спричиняти для позивача негативні наслідки у вигляді недійсності відповідних записів у трудовій книжці, тому, вказаний вище період роботи, протиправно не зарахований до страхового стажу позивача.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Слід зазначити, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 під час розгляду справи в аналогічних правовідносинах № 754/14898/15-а, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Суд вважає, що відомостей зазначених в трудовій книжці позивача достатньо для встановлення факту роботи позивача на відповідних посадах.
Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.06.2024 №213150007953, яким позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком, є протиправним та підлягає скасуванню.
З приводу позовної вимоги зобов'язального характеру, варто звернути увагу на таке.
Відповідно до Положення про управління пенсійного фонду України в районах, містах та районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2, на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах покладено функції по призначенню (перерахунку) і виплаті пенсії.
У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати дискреційні повноваження, користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом від 17.07.1997 №475/97-ВР, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Полтавській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо вирішення питання про призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Полтавській області, у зв'язку із чим позов підлягає частковому задоволенню.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23 .
На підставі аналізу вищенаведених норм, суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, із врахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового стажу та період роботи відповідно до записів трудової книжки.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.
Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з відповідачів за рахунок їх бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, ЄДРПОУ 13322403), Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 07.06.2024 №213150007953 про відмову у призначенні пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.06.1987 по 08.12.1987 в колгоспі імені Шевченко Новотроїцького району Херсонської області, з 28.12.1987 по 12.10.1989 в колгоспі « 40 років Перемоги» Новотроїцького району Херсонської області, з 21.08.1989 по 05.07.1993 у колгоспі «Перемога» Верхньорогачицького району Херсонської області.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, із врахуванням встановлених обставин та викладених судом висновків у цій справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34, ЄДРПОУ 13967927) 1211 грн 20 коп сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович