справа№380/18218/24
09 жовтня 2024 року м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення з фізичної особи ОСОБА_1 податкового боргу.
Обставини справи.
До Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Львівській області з вимогою:
- стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 податковий борг до бюджету у сумі 3 350,70 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач має податковий борг перед бюджетом в сумі 3 350,70 грн. Вказана сума є узгодженою та не сплаченою відповідачем у встановлений законодавством строк. Тому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути податковий борг в сумі 3 350,70 грн.
Ухвалою від 02 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені статтею 261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надав, про розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, таку ухвалу відповідач одержав особисто 18.09.2024 року (згідно з повідомленням про вручення)
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та
встановив:
Фізична особа ОСОБА_1 має податковий борг перед бюджетом, який складається із сум податкових зобов'язань по єдиному податку з фізичних осіб.
Згідно витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань у Сколівській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Львівській області ФО-П ОСОБА_1 перебуває за основним місцем обліку зі станом платника «припинено, але не знято з обліку», припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням від 06.09.2018 р. № 24070050002003188. Дата реєстрації 30.05.2018 р. за №24070000000003188. Дата взяття на облік 31.05.2018 р. № 132818117002.
Відповідно до реєстраційних та облікових даних платників податків інформаційної системи органу доходів і зборів, ФО-П ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) з 30.05.2018 р. № 24070000000003188 по 06.09.2018 р. № 24070050002003188 (причина зняття з обліку платника податків - 3 припинення за власним рішенням, спосіб припинення за принципом мовчазної згоди, стан платника податків - 11 припинена, але не знята з обліку, карточка обліку платника не пуста) перебуває на податковому обліку в Сколівській державній податковій інспекції ГУ ДПС у Львівській області.
Згідно довідки про наявність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються органами ГУ ДПС у Львівській області у фізичної особи ОСОБА_1 виник податковий борг з 20.07.2018 по 31.12.2018 року перед бюджетом, який станом на 20.08.2024 року становить 3 350,70 грн. та складається з:
Єдиний податок з фізичних осіб (18050400 - 50) - 3 350,70 грн.
- 744,60 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, яке виникло згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 04.06.2018 р. № 1897/10. (дата виникнення боргу 20.07.2018 р.).
- 744,60 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, яке виникло згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 04.06.2018 р. № 1897/10. (дата виникнення боргу 20.08.2018 р.).
- 744,60 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання з єдиного податку з фізичних осіб-підприємців 1.2 групи, яке виникло згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування від 04.06.2018 р. № 1897/10. (дата виникнення боргу 20.09.2018 р.).
- 1 116,90 грн. - штрафна санкція, залишок несплаченого узгодженого податкового зобов'язання, яке виникло відповідно до податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 15.11.2018 р. № 0017465413 (яке винесено на підставі Акту перевірки від 15.11.2018 р. № 000732/13-01-54-13/ НОМЕР_1 ), (дата виникнення боргу 31.12.2018 р.).
На адресу відповідача надіслано податкову вимогу форми «Ф» від 29.08.20218 №90675-17, проте повернута із позначкою: «за закінченням строку зберігання». (а.с9)
Заборгованість згідно довідки про заборгованість №10034/5/13-01-13-03-09 від 22.08.2024 року складає 3350,70 гривень та виникла за платежем єдиний податок з фізичних осіб, в тому числі штрафні санкції.
Відповідно до положень п. 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770.
Податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІТС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відтак вказана податкова вимога залишилась без належного виконання. Станом на день розгляду справи суду не надано доказів погашення відповідачем в добровільному порядку суми заборгованості.
Суд при вирішенні спору виходив з наступного.
Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (пп. 14.1.156 п. 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до п. 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).
Відтак, враховуючи, що сума грошових зобов'язань відповідачем не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.
Доказів оскарження податкової вимоги чи погашення податкового боргу за самостійно задекларованими грошовими зобов'язаннями в сумі 3 350,70 грн. суду не надано.
Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення такого боргу позивачем вважається дотриманою.
Таким чином, за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених грошових зобов'язань, які мають статус податкового боргу у загальній сумі 3 350,70 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, податковою декларацією, довідкою про наявність податкового боргу, розрахунком суми податкового боргу та обліковою карткою платника податків.
При вирішенні даної справи, судом враховано, що відповідно до п. 45.1 статті 45 ПК України, платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно п. 42.2 статті 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 70.7 статті 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
До облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься, зокрема інформація про місце проживання (пп. 70.2.4 п.70.4 статті 70 ПК України).
Верховний Суд у постанові від 04 червня 2020 року по справі №826/11455/15 дійшов висновку, що не виконання платником податків обов'язку щодо повідомлення контролюючого органу про зміну податкової адреси позбавляє його можливості посилатися у спорі з контролюючим органом, що документи, правомірності яких стосується спір, не були йому вручені, якщо буде встановлено, що документи були направлені в установленому законом порядку на його податкову адресу, навіть у випадку повернення цих документів підприємством поштового зв'язку через неможливість їх вручення. Такий правовий наслідок висновується з норми п. 42.2 статті 42 ПК України. Однак, цей наслідок не може бути поширений на випадок, коли контролюючий орган володіє достовірною інформацією про зміну платником місця проживання.
З урахуванням того, що у контролюючого органу відсутні відомості щодо зміни податкової адреси відповідача, направлення податкової вимоги на відому податкову адресу відповідача свідчить про дотримання вимог п. 42.2 статті 42 ПК України.
Відтак грошові зобов'язання набули статусу податкового боргу та підлягають стягненню з відповідача в судовому порядку.
Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України).
У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.
Згідно з п. 41.4 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 цього пункту, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.
Відповідно до п. 87.11 статті 87 ПК України, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Положеннями пп. 20.1.34 п. 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови про стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Таким чином, беручи до уваги наведене, з метою забезпечення належної правової реалізації визначених законом повноважень позивача на звернення до суду з такими вимогами, суд дійшов до висновку про можливість задовольнити даний позов шляхом стягнення податкового боргу.
Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.
Так як позивачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а при її розгляді не було залучено свідків та/або проведено експертиз, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 72, 73, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -
ухвалив :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до бюджету податковий борг у сумі 3 350,70 грн. (Три тисячі триста п'ятдесят гривень 70 копійок)
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 09.10.2024
Суддя Коморний О.І.