10 жовтня 2024 рокусправа № 380/1663/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії -
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач-1) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-2), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.11.2023 № 913190155678 про відмову у переведенні ОСОБА_1 пенсії в разі втрати годувальника, призначеної за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця - годувальника (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 353/7.4-22/37 від 23.12.2022 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 354/7.4-22/37 від 23.12.2022, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто 23.11.2023 року.
Також просить стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що їй призначено пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Повідомила, що 23.11.2023 повна звернулася до відповідача-2 із заявою про переведення її на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу». Вказала, що до такої заяви додала копію рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 380/751/23, яким зобов'язано відповідача-2 перевести ОСОБА_2 (покійного чоловіка позивачки) з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889, на підставі довідок, виданих Львівською митницею від 23.12.2022 № 354/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та від 23.12.2022 № 353/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), починаючи з 23.12.2022 (дати звернення позивача із заявою). Зазначила, що спірним рішенням відмовлено у переведенні позивачки на пенсію у зв'язку з втратою годувальника. ОСОБА_1 не погоджується з таким рішенням, у зв'язку з тим, що має право на призначення пенсії у разі втрати годувальника відповідно до частини 10 статті 37 Закону № 1058. Тому звернулася до суду із цим позовом.
Ухвалою від 29.01.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні).
Від відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 2301ел від 06.02.2024), в якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що пенсії у разі втрати годувальника, які не мають права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, призначають за нормами Закону № 1058. Звернув увагу на те, що станом на момент смерті (17.02.2023) померлий годувальник ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону № 1058. Вважає, що підстави для переведення позивачки на пенсію у зв'язку з втратою годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» відсутні. Просив у задоволенні позову відмовити.
Від відповідача-1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 21345 від 19.03.2024) у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що відповідно до ст. 36 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІІ групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Згідно із ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками. Оскільки Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ з 01.05.2016 втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889- VІІІ, а призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII взагалі не передбачено та той факт, що на теперішній час законодавець визначив інші умови призначення/перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а саме: відповідно до норм Закону № 1058-IV, вважає, що позивачка не має законного права на перехід з пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Стверджує, що позивачка невірно трактує норми Законодавства та помилково визначає, що її права порушені рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_3 08.11.1980 уклали шлюб, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу 08.11.1980 зроблено запис № 7.
ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням відділу перерахунків пенсій № 1 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.12.2022 № 913190157178 відмовлено ОСОБА_2 у перерахунку пенсії у зв'язку з переходом з пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу», оскільки враховуючи норми п.10,12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889 посади працівників митної служби України, які є посадовими особами і мають спеціальне звання не належать до категорії посад, зазначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ, а тому період з роботи з 28.09.1990 - 21.12.2011 не зараховано до стажу державної служби.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 380/751/23 позов ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено.
Визнано протиправним і скасовано рішення відділу перерахунків пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 29.12.2022 № 913190157178, яким відмовлено ОСОБА_2 в переведенні на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_2 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889, на підставі довідок, виданих Львівською митницею від 23.12.2022 № 354/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та від 23.12.2022 № 353/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), починаючи з 23.12.2022 (дати звернення позивача із заявою).
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивачка звернулася до відповідача-2 із заявою від 23.11.2023 у якій просила перевести її на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, враховуючи рішення суму № 380/751/23 від 27.03.2023.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у проведенні перерахунку пенсії № 913190155678 від 28.11.2023 позивачці відмовлено у перерахунку пенсії згідно з заявою від 23.11.2023 № 4849. Таке рішення обґрунтовано тим, що відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 899-VIII «Про державну службу» призначення пенсії у разі втрати годувальника не передбачено.
Не погодившись із таким рішенням, вважаючи його протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
При вирішення спору, суд керується таким.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З 01.05.2016 набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, яким визначено право на пенсійне забезпечення державних службовців відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 (далі - Закон № 3723-XII).
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія за віком у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10 і 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII вік і страховий стаж.
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст.490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Право ОСОБА_2 на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, п.п. 10, 12 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889, на підставі довідок, виданих Львівською митницею від 23.12.2022 № 354/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби та від 23.12.2022 № 353/7.4-22/37 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), починаючи з 23.12.2022 встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 380/751/23, яке набрало законної сили.
Судом з перерахунку пенсії, копія якого надана відповідачем-2 встановлено, що позивачці з 03.03.2023 призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Загальні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), відповідно до ч. 1 якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника. Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім'ї, серед визначених, вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Як слідує із матеріалів справи, спірним у даній справі є питання про право позивача на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника - державного службовця митної служби, на умовах, визначених ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII.
Із рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 380/751/23 слідує, що ОСОБА_2 мав право обрати пенсію за віком або пенсію за віком державного службовця.
Статтею 37-1 Закону № 3723 визначено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій. Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до частин 13, 14 статті 37 Закону № 3723-XII у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків.
До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про державну службу» № 3723-XII регламентовано різні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку.
Отже, за наявності умов, передбачених Законом України «Про державну службу» - стажу державної служби у годувальника позивачки - позивачка має право на таку пенсію.
Як встановлено судом, право годувальника на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» встановлено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 у справі № 380/751/23, яке набрало законної сили.
Верховним Судом в постанові від 09.11.2018 в справі № 236/3193/16-а, в постанові від 22.05.2022 в справі № 409/2218/17 сформульовано позицію щодо права утриманців судді, що перебував у відставці, та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII у розмірі 70 % від заробітної плати судді.
В приведених постановах Верховний Суд дійшов висновку, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ч. 10 ст. 37 Закону № 3723-XII, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом, зазначивши, що дотримання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права полягає у тому, що, приймаючи нові умови пенсійного забезпечення згідно із Законом № 889-VIII, Верховна Рада України закріпила право певних осіб на конкретні умови призначення пенсії, зокрема, пенсії державного службовця шляхом відсилання до норм Закону, який, серед іншого, передбачає такий вид пенсійного забезпечення, як призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Суд зазначає, що такі висновки є релевантними до спірних правовідносин, тому такі враховуються судом на підставі ч. 5 ст. 242 КАС України.
Тому оскільки ОСОБА_2 набув право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, а після його смерті дружина - ОСОБА_1 , як непрацездатний член сім'ї померлого чоловіка (годувальника), також набула право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII.
А тому, враховуючи вибір заявниці, наявні правові підстави для переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної їй на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону № 3723-XII.
Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 409/2218/17.
За вказаних умов суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, з метою повного та ефективного захисту прав позивача суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
З приводу стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 3 ст. 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 КАС України).
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження витрат на правничу допомогу представник позивача надав угоду про надання правової допомоги від 04.01.2024, ордер серії ВС № 1254625 від 18.01.2024, додаток до угоди про надання правової допомоги відповідно до якої завданнями адвоката є: зібрання доказів для пред'явлення позовної заяви, формування запитів, підготовка процесуальних документів, здійснення представництва клієнта. Крім того, в додатковій угоді зазначено, що клієнт сплатив адвокату при підписанні даної угоди аванс в сумі 5000,00 грн.
При вирішенні питання щодо розміру витрат на правову допомогу суд ураховує, що справа даної категорії є справою незначної складності та розглядається за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників сторін в письмовому провадженні; порушення є очевидними.
Суд вважає, що обґрунтованим, пропорційним до предмета спору та співмірним ціні позову розміром витрат на правничу допомогу є сума 1000,00 грн.
Таким чином суд дійшов висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів суму сплаченого судового збору на користь позивачки.
Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022 м. Харків майдан Свободи Держпром 3 під'їзд 2 поверх; код ЄДРПОУ 14099344), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016 м. Львів вул. Митрополита Андрея 10; код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити.
2. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у проведенні перерахунку пенсії № 913190155678 від 28.11.2023.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести ОСОБА_1 з пенсії в разі втрати годувальника, призначеної за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 № 3723 «Про державну службу», п. п 10, 12 Закону України від 10.12.2015 № 889 «Про державну службу» на підставі довідок про складові заробітної плати державного службовця - годувальника ОСОБА_2 (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) за № 353/7.4-22/37 від 23.12.2022 та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби № 354/7.4-22/37 від 23.12.2022, з часу звернення за призначенням такої пенсії, тобто 23.11.2023 року.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп сплаченого судового збору.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп сплаченого судового збору.
6. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 500 (п'ятсот) грн 00 коп.
7. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 500 (п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Р.П. Качур