справа№380/9818/24
09 жовтня 2024 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/9818/24 за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії -,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Квартирно - експлуатаційного відділу міста Львова щодо неподання до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова квартиру у АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ міста Львова подати до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова квартиру у АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, підполковник медичної служби проходить військову службу у Збройних Силах України, є учасником бойових дій (як у зоні проведення АТО, так і відсічі збройної агресії російської федерації після повномасштабного вторгнення 24.02.2022), має понад 38 років календарної вислуги військової служби, тобто фактично є ветераном військової служби.
Позивач перебуває на квартирному обліку Військово - медичного клінічного центру Західного регіону у загальній черзі з 20.09.2004 року.
31 жовтня 2012 року позивачу на склад сім'ї з його дружиною ОСОБА_2 , 1968 р.н., та донькою ОСОБА_3 , 1994 р.н., було надано службову квартиру у АДРЕСА_2 , (ордер №000450).
На думку позивача він має право на постійне житло у місті Львові, зокрема шляхом зняття статусу службового з квартири, яку отримав у 2012 році.
Позивач 20 лютого 2024 року подав заяву до КЕВ міста Львова з вимогою подати до Львівської міської ради клопотання (листа) про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу міста Львова квартиру у АДРЕСА_2 .
У відповіді на вказану заяву, КЕВ міста Львова відмовило у задоволенні заяви та до Львівської міської ради клопотання (листа) про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу міста Львова квартиру АДРЕСА_3 , жилою площею 37,9 кв.м. не подало.
Відмова КЕВ міста Львова у поданні клопотання до Львівської міської ради про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу міста Львова квартиру АДРЕСА_4 , жилою площею 37,9 кв.м. є безпідставною та незаконною.
Фактично протиправна бездіяльність КЕВ міста Львова має наслідком унеможливлення реалізації права позивача на житло, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України.
Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями у п. 11 встановлено механізм виключення житлового приміщення з числа службового, а саме: «Житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень. Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно із рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу».
Позивачем дотримано всі умови, що визначені Інструкцією, зокрема, на цей час є військовослужбовцем, являється учасником бойових дій, має календарну вислугу більше 38 років, фактично є ветераном військової служби, перебуває на квартирному обліку в КЕВ міста Львова, до даного часу проходить військову службу у Військово - медичному клінічному центрі Західного регіону.
Питання виключення житла з числа службового має вирішуватися Виконавчим комітетом Львівської міської ради, а не Квартирно-експлуатаційним відділом міста Львова. КЕВ міста Львова лише повинно подати клопотання за заявою військовослужбовця про розгляд цього питання разом з клопотанням начальнику гарнізону та командира військової частини.
Не подаючи відповідне клопотання, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова прямо порушує конституційні права позивача на житло та гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Чинним законодавством не встановлено підстав для відмови КЕВ у поданні клопотання про виключення житлового приміщення з числа службового до виконавчого органу відповідної ради.
На думку позивача, внаслідок протиправної бездіяльності КЕВ міста Львова він фактично позбавлений можливості реалізувати свої права на житло, що є порушенням житлових прав у розумінні ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Позивач також зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», яке набуло статусу остаточного 2 березня 2011 року, визнано, що в цій справі мало місце порушення прав заявників, гарантованих ст. 8 Конвенції. Зокрема Європейський суд з прав людини констатував, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийнятті рішення щодо їхнього права на житло. Пунктом 51 вказаного Рішення встановлено, що з огляду на ненадання державними органами належного обґрунтування для відхилення доводів заявників. Суд вважає, що заявників було позбавлено адекватних процесуальних гарантій у процесі прийняття рішення щодо їхнього права на житло».
Конституція України крім того, виокремлює категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема гарантій соціального захисту. До них насамперед належать особи, які належать до інвалідів війни та громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку.
Окрім цього, у Рішеннях від 6 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності категорії громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управлінні державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження ними служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Виходячи із висловленого, у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено, у тому числі шляхом безпідставної відмови у забезпеченні постійним житлом шляхом зняття статусу службового, оскільки такий регламентований Законом, а умови повністю дотримані позивачем.
Згідно із правовою позицією, викладеною в рішенні ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26.06.2014 (за заявою № 68385/10 та № 71378/10), згідно з якою, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є чинним Закон, який передбачає таке право, або є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, що згідно із ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових.
Квартирі АДРЕСА_3 статус службової квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова надано рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.08.2012 №593.
Відповідно до нотаріально завіреної заяви-зобов'язання від 14.06.2011, зареєстрованої в реєстрі за №778, 779, 780, Типового договору найму службового житлового приміщення військовослужбовцями, які не здали постійне житло за попереднім місцем служби (окрема, 3-кімнатна квартира АДРЕСА_5 ), зареєстрованого в квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова
17.09.2012 за вх.№3596, службова квартира АДРЕСА_3 надавалась позивачу тільки на період проходження служби.
Відповідно до п. 6, п. 7, заяви-зобов'язання, п. 3.10., п. 3.11. Типового договору, позивач давав зобов'язання звільнити службову квартиру АДРЕСА_3 у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу у Львівському гарнізоні і передати в квартирно-експлуатаційний відділ АДРЕСА_6 в належному технічному і санітарному стані.
Порядок виключення квартир з числа службових визначений в Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 (далі - Інструкція).
Згідно із п. 4 розділу І Інструкції, військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання.
Житлові приміщення для постійного проживання надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Ця вимога зазначена також у Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006.
Згідно інформації, наявної в квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова, постійне житло, отримане позивачем за попереднім місцем проходження військової служби до квартирних органів ЗСУ не здано.
З огляду на зазначене відповідач в задоволенні позову просить відмовити.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 13.05.2024 року у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Судом встановлені наступні обставини:
20.02.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою в якій просив:
«Я, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходжу військову службу у Збройних Силах України, є учасником бойових дій, понад 30 років календарної вислуги військової служби.
31 жовтня 2012 року мені на склад сім'ї з дружиною ОСОБА_5 , 1968 р.н., донькою ОСОБА_6 , 1994 р.н., було надано службову квартиру у АДРЕСА_2 , де я і проживаю до даного часу (ордер №000450).
Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 року №37 «Про службові жилі приміщення» (із змінами і доповненнями) затверджено «Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення» та «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР».
Згідно п. 16 «Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР», службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.
Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», квартира АДРЕСА_3 , є житлом для постійного проживання, а тому являється об'єктом приватизації.
Квартира АДРЕСА_3 була надана ОСОБА_7 та членам його сім'ї (дружина ОСОБА_8 , донька ОСОБА_9 ) на підставі ордеру, відтак у вказаних осіб виникло право, на зазначене жиле приміщення.
При цьому, ОСОБА_7 та члени його сім'ї, постійно проживаючи у вказаній квартирі та будучи постійно зареєстрованими за місцем проживання в даному жилому приміщенні, не можуть належним чином реалізувати виникле право приватизації вказаного житла.
Відтак, оскільки квартира АДРЕСА_3 є службовою, є підстави для зняття статусу службової встановленим порядком, так як зазначена квартира є житлом для постійного проживання, а тому, у відповідності до п.1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» являється об'єктом приватизації.
Згідно ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше, які використовуються громадянами на умовах найму.
На підстав викладеного, -
Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова подати до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова квартиру АДРЕСА_3 у міст Львові».
28.02.2024 відповідачем надано відповідь на заяву позивача від 20.02.2024, якій зазначено:
«На Вашу заяву від 20.02.2024 щодо подання клопотання до виконавчого комітету Львівської міської ради про виключення із числа службових квартири АДРЕСА_3 , зареєстровану в квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова 23.02.2024, повідомляю.
Відповідно до статті 2. Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» не підлягають приватизації квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових.
Квартирі АДРЕСА_3 статус службової квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова надано рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 23.08.2012 №593.
Відповідно до нотаріально завіреної заяви-зобов'язання від 14.06.2011, зареєстрованої в реєстрі за №778, 779, 780, Типового договору найму службового житлового приміщення військовослужбовцями, які не здали постійне житло за попереднім місцем служби (окрема, 3-кімнатна квартира АДРЕСА_5 ), зареєстрованого в квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова 17.09.2012 за вх.№3596, які Ви підписали разом із членами Вашої сім'ї службова квартира АДРЕСА_3 надавалась Вам тільки на період проходження служби. Відповідно до п.6, п.7. заяви-зобов'язання, п.3.10., п.3.11. Типового договору, Ви давали зобов'язання звільнити службову квартиру АДРЕСА_3 у двомісячний термін з дня видання наказу про виключення із списків особового складу у Львівському гарнізоні і передати в квартирно-експлуатаційний відділ АДРЕСА_6 в належному технічному і санітарному стані.
Порядок виключення квартир з числа службових визначений в Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018 №380 (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання.
Житлові приміщення для постійного проживання надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла. Ця вимога зазначена також у Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1081 від 03.08.2006. Згідно інформації, наявної в квартирно-експлуатаційному відділі м. Львова, постійне житло, отримане Вами за попереднім місцем проходження військової служби Ви не здали. Ваша дружина, ОСОБА_2 , своє право на безплатну приватизацію житла використала в повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, розглянути Ваше питання по суті звернення не представляється можливим.
Відповідно до чинного законодавства, Ви вправі оскаржити прийняте рішення до вищестоящих органів управління та до суду».
Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну бездіяльність протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи і вимогам закону.
Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправну бездіяльність відповідача з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:
Згідно із ст. 19 Конституції України, Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із ст. цього ж Закону, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно із ч. 1 ст. 12 цього ж Закону, Держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці строкової військової служби та військовослужбовці, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, розміщуються в казармах (на кораблях) згідно із Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. За ними зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на строкову військову службу та військову службу під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Вони не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов.
Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства.
Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом і не перебувають у шлюбі, розміщуються безплатно в спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини, а сімейні - у сімейних гуртожитках. Житлово-побутові умови в таких казармах повинні відповідати вимогам, які пред'являються до гуртожитків, що призначені для проживання одиноких громадян. У разі відсутності можливості розміщення зазначених військовослужбовців у спеціально пристосованих казармах у розташуванні військової частини та сімейних гуртожитках військова частина зобов'язана орендувати для військовослужбовців та членів їх сімей жиле приміщення або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Для військовослужбовців офіцерського складу у разі відсутності службового жилого приміщення військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців та членів їх сімей або за їх бажанням виплачувати грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення. Розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.
Курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, надається жила площа в сімейних гуртожитках. У разі відсутності таких гуртожитків їм виплачується за місцем проходження військової служби грошова компенсація за піднайом (найом) жилого приміщення.
За військовослужбовцями, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, зберігаються жилі приміщення, які вони займали до призову на військову службу. Такі військовослужбовці не можуть бути зняті з обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та зараховані на квартирний облік у військовій частині за місцем проходження служби.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей, які проживають разом з ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства, якщо вони не займали жилих приміщень за місцем проходження служби.
У разі відсутності службового жилого приміщення військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу і не перебувають у шлюбі, розміщуються у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян, а сімейні - у сімейних гуртожитках.
У разі відсутності жилих приміщень для проживання військова частина зобов'язана орендувати житло для забезпечення ним військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та членів їх сімей або за бажанням військовослужбовця виплачувати йому грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення.
Військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу, та члени їх сімей зобов'язані вивільнити займане ними службове жиле приміщення у двотижневий строк з дня виключення зазначених військовослужбовців із списків особового складу військової частини.
Згідно із п. 1 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 р. N 1081, цей Порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, розвідувальних органів, посади в яких комплектуються військово-службовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей.
Згідно із п. 3 цього ж Порядку, військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.
Військовослужбовці, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та визнані в установленому законодавством порядку особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), пов'язаних з безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпеченням її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, та члени сімей військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання, що збудовані (придбані) за рахунок коштів державного бюджету та інших передбачених законодавством джерел, чи грошовою компенсацією за належне їм для отримання житлове приміщення з урахуванням пільг, установлених законами.
Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.
Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.
Згідно із п. 11 цього ж Порядку, житлове приміщення виключається з числа службового, якщо відпала потреба в його використанні, а також якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
Виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Згідно із п. 10 Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 31 липня 2018 року № 380, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 вересня 2018 р. за № 1020/32472, військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров'я, віком, у зв'язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу.
Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірній бездіяльності, суд зазначає наступне:
Позивач, є особою яка відповідає критеріям військовослужбовця, який має вислугу на військовій службі 20 років і більше, та має право на виключення житла з числа службового, що відповідачем жодним чином не заперечується і не спростовується.
Позивач звернувся до відповідача із заявою про подання до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова квартиру АДРЕСА_3 ».
Натомість відповідач в супереч наведеним нормам та вимогам законодавства 28.02.2024 надано відповідь на заяву позивача від 20.02.2024, про те, що розглянути питання позивача по суті звернення не представляється можливим.
Притому що згідно наведених вище норм виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.
Таким чином, відповідач щодо предмету спору допустив спірну бездіяльність, а саме неподання до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова квартиру у АДРЕСА_1 .
Відтак в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно із ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В даному випадку питання про виключення житла з числа службових належить до компетенції виконавчого комітету Львівської міської ради, який це питання розглядає за клопотанням квартирно-експлуатаційного органу.
Відповідно на думку суду, наявні підстави зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ міста Львова подати до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова квартиру у АДРЕСА_1 .
Судом не враховуються заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву та у відповіді відповідача 28.02.2024 на заяву позивача від 20.02.2024, оскільки такі не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у справі, а основне що питання про виключення житла з числа службових належить до компетенції виконавчого комітету Львівської міської ради, а не відповідача.
Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
З цих же по суті підстав, судом не враховуються заперечення відповідача.
Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень, п.3 Розділу VI Прикінцевих положень КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, 2, ЄДРПОУ 07638027) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Квартирно - експлуатаційного відділу міста Львова щодо неподання до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова квартиру у АДРЕСА_1 .
Зобов'язати Квартирно - експлуатаційний відділ міста Львова подати до виконавчого комітету Львівської міської ради клопотання про виключення з числа службових квартирно - експлуатаційного відділу м. Львова квартиру у АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5. п. 15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 09.10.2024 року.
Суддя Гавдик З.В.