10 жовтня 2024 рокусправа № 380/16966/24
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
визнати протиправними дії щодо відмови у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
зобов'язати повторно розглянути рапорт №29/31330/24-Вн від 27 червня 2024 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В обґрунтування позову зазначає, що з метою забезпечення батька постійним доглядом, ним було вирішено звернутися до командування Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення його із військової служби в запас на підставі пп. «г» п. 3 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу». Стверджує, що підтвердив: наявність родинних зв'язків із ОСОБА_2 (батько); те, що ОСОБА_2 є інвалідом І групи, який згідно висновку медико-соціальної експертної комісії потребує постійного стороннього догляду; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які могли б забезпечити ОСОБА_2 постійним стороннім доглядом.
Відповідач у відзиві зазначає, що долучені до рапорту документи не підтверджують, відсутність інших осіб, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . Вказує, що йому не відомо, до рапорту та до позову не долучені докази щодо наявності або відсутності у ОСОБА_2 батьків. Стверджує, що обидва брати, згідно вимог Сімейного кодексу України зобов'язані здійснювати догляд за своїм батьком. Зазначає, що позивачем не надані докази відсутності членів сім'ї другого ступеня споріднення, а саме наявність або відсутність рідних братів та сестер, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуків.
У відповіді на відзив позивач вказує, що надав усі необхідні докази відповідачу для звільнення його з військової служби.
Ухвалою суду від 12.08.2024 року відкрито спрощене позовне провадження.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
26.06.2024 року позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просив звільнити його з військової служби у запас у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком ОСОБА_2 , інвалідом І групи, на підставі абзацу 4 підп. "г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідачем листом від 10.07.2024 року надано відповідь позивачу, в якій зазначено, що необхідна умова для звільнення з військової служби в запас за сімейними обставинами не доведена. Тому правових підстав для звільнення з військової служби на даний час немає.
Змістом спірних правовідносин є відмова у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Згідно з ч.1 ст.17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до ч.2 ст.17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (з наступними змінами та доповненнями; далі - Закон №2232), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Згідно із ч.2 ст.2 Закону №2232 проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Одним з різновидів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період (ч.6 ст.2 Закону №2232).
Як передбачено частиною чотирнадцятою цієї ж норми виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з абзацом тринадцятим ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» №1933-XII від 06.12.1991 року (з наступними змінами та доповненнями), особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
17.03.2014 року після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні розпочав діяти особливий період.
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №2102-ІХ.
У подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався та триває й на час розгляду даної справи.
Підстави для звільнення військової служби визначні у ст.26 Закону №2232.
Зокрема, згідно підп.«г» п.3 ч.5 цієї статті контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232).
Як вбачачається із свідоцтва про народження позивача НОМЕР_2 його батьками є ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що батьку позивача ОСОБА_2 встановлено І групу інвалідності (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією).
Актом обстеження матеріально-побутових умов, виданого ОСОБА_2 , підтверджується те, що він потребує постійного стороннього догляду; матеріальне становище - скрутне; розлучений із ОСОБА_3 .
Вказане підтверджується також свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 від 30.12.2023 року.
Відповідно до посвідчення № НОМЕР_4 , виданого Золочівською міською радою, позивач є помічником фізичної дієздатної особи ОСОБА_2 .
Згідно із довідкою про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги, до складу сім'ї ОСОБА_2 входить лише позивач.
Відповідно до довідок військової частини НОМЕР_5 №12/793 від 26.12.2023 року, №522 від 23.07.2024 року брат позивача ОСОБА_4 проходить військову службу у зазначеній військовій частині.
В матеріалах справи наявні також свідоцтва про смерть батьків ОСОБА_2 : ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .
Зазначені документи були надані позивачем при поданні рапорту відповідачу, що сторонами не заперечується.
Суд зазначає, що позивач у даному випадку відповідає усім вимогам, передбаченим підп.«г» п.3 ч.5, п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232, для звільнення його із військової служби, що, зокрема, підтверджується зазначеними вище документами.
Єдиною підставою, за якої позивачу було відмовлено у задоволенні його рапорту, є ненадання документів на підтвердження відсутності інших осіб окрім нього, які можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 .
Суд зазначає, що уже згаданою нормою п.3 ч.12 ст.26 Закону №2232 дійсно передбачена додаткова умова для звільнення військовослужбовця з військової служби до умови наявності у батьків чи батьків дружини (чоловіка) інвалідності І чи ІІ групи - відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Підпунктом 14.1.263 п.14.1 ст.263 Податкового кодексу України (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Як уже згадувалось, єдиними членами сім'ї ОСОБА_2 першого ступеня спорідненості є його сини: позивач та його брат ОСОБА_4 (батьки ОСОБА_2 померли; з дружиною ОСОБА_3 він розлучений).
Членів сім'ї другого ступеня спорідненості у ОСОБА_2 немає, що сторонами не заперечується.
При цьому, брат позивача ОСОБА_4 також проходить військову службу у Збройних Силах України, що підтверджується раніше згаданими довідками, що унеможливлює також його участь у здійсненні постійного догляду за ОСОБА_2 , інвалідом І групи.
Більше того, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що брат позивача ОСОБА_4 звертався до керівництва військової частини НОМЕР_5 , в якій він проходить військову службу, із рапортом для звільнення його з військової служби на тій же підставі, яку позивач зазначив у своєму рапорті у спірних правовідносинах.
Враховуючи зазначені обставинами, суд дійшов висновку, що позивач, звертаючись до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби, діяв у межах визначених чинним законодавством.
При цьому, на переконання суду, надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за батьком з інвалідністю I групи та відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення його батька, які б могли здійснювати такий догляд.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги з приводу визнання протиправними дій щодо відмови у звільненні його з військової служби на підставі підп.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232 є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог з приводу зобов'язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача№29/31330/24-Вн від 27.06.2024 року.
Суд звертає увагу, що вказана позовна вимога підлягала б задоволенню, якщо відповідач не розглянув би згаданий рапорт позивача та не надав би йому оцінки.
У даному ж випадку відповідач розглянув вказаний рапорт позивача та надав йому обґрунтовану відмову у звільненні з військової служби.
Відтак, зазначена вимога не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, суд вважає, що відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби на підставі підп.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232 не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 і п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.
В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.
При цьому, суд, з метою належного захисту порушеного права позивача, у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог зобов'язати відповідача звільненими позивача з військової служби на підставі підп.«г» п.3 ч.5 ст.26 Закону №2232.
Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі не підлягають стягненню зі сторін.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В іншій частині у задоволенні позову відмовити.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) звільнити ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович