11 жовтня 2024 року № 320/25044/24
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Діски А. Б.,
за участі секретаря судового засідання - Грищук І.В.,
представника позивача - Якименка М. М.,
представника відповідача - Пономаренко А. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни від 23.01.2024 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в Святошинському відділі ДВС у місті Києві перебуває виконавче провадження з примусового виконання ухвали Святошинского районного суду м. Києва про забезпечення позову, якою ухвалено зобов'язати позивача надавати ОСОБА_2 , матері дитини, можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з донькою в присутності позивача.
Отримавши вимогу відповідача про необхідність 20.01.2024 та 21.01.2024 привезти доньку для спілкування з матір'ю згідно графіку побачень, представник позивача направив відповідачу заяву про відкладення проведення виконавчих дій на 10 днів. Однак, 23.01.2024 державним виконавцем було винесено оскаржувану постанову. Позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки, на думку позивача державний виконавець не з'ясовувала причини невиконання судового рішення, не пересвідчилась у відсутності поважних причин його невиконання, не врахувала подані боржником докази і заяву про відкладення виконавчих дій, не залучала понятих для проведення виконавчих дій.
Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу, позивач звернувся із позовною заявою до суду.
Ухвалою суду від 17.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. 268, 269, 270-272, 287 КАС України та зобов'язано відповідача надати до суду матеріали виконавчого провадження, в межах якого була прийнята спірна постанова.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та зазначив, що після масованої ракетної атаки 02.01.2024 та вимушеного тривалого перебування в укритті, дитина попросила позивача відвезти її в тихе, безпечне місце, у зв'язку з чим вони вирушили на захід України у регіон, який не піддається ракетним атакам. Окремою поважною причиною невиконання судового рішення є небажання доньки спілкуватися зі своєю матір'ю.
Представник відповідача проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що позивач 20.01.2024 та 21.01.2024 дитину на зустріч з матір'ю не привіз та ухвалу суду не виконав.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
На розгляді в Святошинському районному суді м. Києва перебуває цивільна справа №759/11905/23 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Подільської районної в м. Києві державна адміністрація про визначення місця проживання малолітньої дитини та надання дозволу на реєстрацію місця проживання.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 07.12.2023 по справі №759/11905/23 заяву представника ОСОБА_2 за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом про забезпечення вказаного вище позову задоволено частково; зобов'язано ОСОБА_1 надавати ОСОБА_2 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу з малолітньою донькою - ОСОБА_3 , кожної суботи та неділі місяця з 11.00 год. до 18.00 год., за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 , у присутності батька.
На виконання ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 07.12.2023 про забезпечення позову 05.01.2024 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2.
18.01.2024 державним виконавцем направлено вимогу позивачу, якою зобов'язано боржника виконати ухвалу суду про забезпечення позову, а саме 20.01 та 21.01.2024 об 11:00 привести малолітню доньку ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 для спілкування з матір'ю, згідно графіку побачень, встановленого судом.
Державним виконавцем було складено акти від 20.01.2024 та від 21.01.2024, в яких вказано, що у вказані дні боржник - ОСОБА_1 не з'явився, дитину не привів, побачення не відбулися, рішення суду та вимога виконавця не виконані.
За невиконання ОСОБА_1 ухвали суду про забезпечення позову, державним виконавцем 23.01.2024 було винесено постанову про накладення на нього штрафу в розмірі 1700 грн.
Не погодившись із такою постановою державного виконавця, вважаючи її протиправною, позивач звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Частиною 6 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Правовідносини щодо примусового виконання рішень немайнового характеру врегульовано розділом 8 Закону України "Про виконавче провадження".
Статтею 63 Закону визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження", за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною врегульовано ст. 64-1 Закону України "Про виконавче провадження", частиною першою якої визначено, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.
Частиною 3 ст. 64-1 Закону передбачено, що в разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналізуючи наведені положення статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", суд дійшов висновку, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем.
Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв'язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з'ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження". Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі № 821/1568/16.
Під час розгляду справи судом встановлено, що 18.01.2024 відповідачем було винесено вимогу виконавця, якою вимагалось у позивача 20.01.2024 та 21.01.2024 об 11.00 привести малолітню доньку Загладу Софію за адресою АДРЕСА_2 для спілкування з матір'ю, згідно графіку побачень встановленого судом.
Позивачем не заперечується, що вказану вимогу ним було отримано 18.01.2024. Проте, представник позивача наполягає, що ним було направлено 19.01.2024 до відповідача на електронну пошту виконавчої служби та на месенджер державного виконавця, з якого отримано вимогу, заяву про визнання поважними причини невиконання судового рішення, про відкладення виконавчих дій у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Вказані обставини представником відповідача не заперечуються.
При цьому, суд враховує, що згідно скріншотів екрану, наданих позивачем, 20.01.2024 державний виконавець повідомила представнику позивача, що виконавчі дії відкладаються у зв'язку з перебуванням боржника за межами міста, а постанову про відкладення буде винесено в понеділок.
Державний виконавець у судовому засіданні підтвердила, що справді пообіцяла позивачу, що в понеділок після 20.01.2024 та 21.01.2024 буде винесено постанову про відкладення виконавчих дій та надана позивачем переписка дійсно мала місце.
Представник позивача у судовому засіданні зазначав, що з огляду на те, що державний виконавець погодився із зазначеними позивачем причинами неможливості виконання судового рішення 20.01.2024 та 21.01.2024, позивачем не вживались будь-які заходи для того, щоб привезти в ці дні доньку на зустріч із матір'ю.
Проте відповідачем 23.01.2024 було винесено постанову про накладення штрафу на позивача у розмірі 1700 грн., посилаючись на те, що боржник не з'явився, дитину не привів, побачення не відбулися, рішення суду та вимога виконавця не виконані.
Суд зазначає, що з огляду на вимоги ст. 14, 18 Закону України "Про виконавче провадження" саме на державного виконавця, який є учасником виконавчого провадження, покладено обов'язок щодо здійснення заходів примусового виконання рішень. А тому, з огляду на встановлені судом обставини, незважаючи на відсутність офіційного рішення про відкладення виконавчих дій станом на 20.01.2024 та 21.01.2024, позивач обгрунтовано сподівався, що названі ним у заяві від 19.01.2024 причини неможливості виконати судове рішення у ці дні були враховані виконавцем.
У Рішенні від 29.06.2010 № 17-рп/2010 Конституційний Суд України вказав, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Суд зауважує, що державний виконавець мав пересвідчитись у поважності причин невиконання рішення суду та надати їм обґрунтовану оцінку. Натомість ані акти, ані оскаржувана постанова не містять будь-якої оцінки поважності чи неповажності причин невиконання позивачем судового рішення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та таким, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України. А тому підлягає скасуванню.
Враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,2 грн. (а.с. 1).
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пономаренко Анни Сергіївни від 23.01.2024 про накладення штрафу в сумі 1700,00 грн.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Святошинського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Київ) (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 9, код ЄДРПОУ 34999049) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,2 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Діска А.Б.