10 жовтня 2024 року м. Київ № 826/9043/13-а
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними,
11 червня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС, Державної податкової служби у м. Києві, в якому просив суд:
визнати протиправними дії Державної податкової служби у м. Києві щодо розгляду скарги позивача від 10 січня 2013 року та скасувати рішення №310/П/12-3-03 від 14 березня 2013 року;
визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС щодо неприйняття заперечень на акт перевірки № 2219/17-20/2851723354 від 12 грудня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2013 року відкрито провадження у справі №826/9043/13-а.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 червня 2013 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 826/9043/13-а та призначено справу до судового розгляду на 19 червня 2013 року.
В судовому засіданні 19 червня 2013 року представником позивача було подано заяву про збільшення позовних вимог. Позовні вимоги в останній редакції викладено наступним чином:
визнати протиправними дії ДПС у м. Києві щодо розгляду скарги позивача від 10 січня 2013 року;
визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС щодо неприйняття заперечень на акт перевірки № 2219/17-20/2851723354 від 12 грудня 2012 року;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС № 2347/17-20 від 28 грудня 2012 року;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС № 0011622260 від 28 грудня 2012 року.
Вказана заява прийнята судом до провадження.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2013 року замінено відповідачів на належних правонаступників та зупинено провадження в даній адміністративній справі до закінчення процедури реорганізації відповідачів.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 березня 2014 року поновлено провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2014 року зупинено провадження у справі № 826/9043/13-а за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 грудня 2012 року № 2347/17-20 та № 0011622260 до набрання законної сили рішенням у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 до юридичної особи ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 січня 2016 року поновлено провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 квітня 2016 року зупинено провадження у справі №826/9043/13-а до набрання законної сили рішенням Окружного адміністративного суду у справі № 826/3410/16.
Відповідно до Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ установлено, що з дня набрання чинності цим Законом: до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, справа №826/9043/13-а надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 листопада 2023 року справа розподілена судді Жуковій Є.О.
01 грудня 2023 року зазначену справу фактично передано судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2023 року справу прийнято до провадження судді Жукової Є.О., розгляд справи розпочато спочатку, замінено відповідачів Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві та Головне управління ДФС м. Києві на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, будинок 33/19, місто Київ, 04116, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44116011), як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову перевірку ОСОБА_1 за наслідками якої встановлено порушення пункту 44.7 статті 44, підпункту 164.2.18 пункту 164.2 статті 164, пункту 171.2 статті 171, статті 36 Податкового кодексу України, та порушення статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки не одержано індивідуальну ліцензію НБУ для здійснення операції з нерезидентом.
На підставі висновків акта перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС 28 грудня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
форми «Р» №2347/17-20 про нарахування податку з фізичних осіб на загальну суму 10 166 402,25 грн, з яких 8 132 985,80 грн - за основним платежем, 2 033 416,45 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
форми «У» №0011622260 у про нарахування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства на загальну суму 47 842 200,00 грн.
Вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві завірені належним чином копії: матеріалів проведеної перевірки позивача (в тому копію акта перевірки від 12.12.2012 №2219/17-20/2851723354), засвідчені належним чином у відповідності до вимог статті 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року повторно витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві завірені належним чином копії: матеріалів проведеної перевірки позивача (в тому копію акта перевірки від 12.12.2012 №2219/17-20/2851723354), засвідчені належним чином у відповідності до вимог ст. 94 КАС України усі письмові докази, які слугували підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення.
Відповідач правом на подачу відзиву на позовну заяву з моменту відкриття провадження по справі не скористався, хоча про відкриття провадження у справі був повідомлений у відповідності до положень КАС України. Вимоги ухвали суду від 18 квітня 2024 року, 14 серпня 2024 року не виконав. У зв'язку із зазначеним, суд, керуючись положеннями частини шостої статті 162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.
З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до тексту рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року по справі №761/9279/14-ц ОСОБА_1 належним чином виконав умови договорів доручення та позики, а саме, здійснив передачу грошових коштів в еквіваленті 6 000 000,00 дол. США уповноваженому представнику «Klario Investments Ltd» (Кларіо Інвестментс ЛТД.) ОСОБА_3 .
З огляду на зазначене, дані обставини доказуванню не підлягають відповідно до положень частини четвертої статті 78 КАС України.
З матеріалів справи вбачається, що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, яка оформлена актом № 2219/17-20/2851723354 від 12 грудня 2012 року.
За наслідками проведеної перевірки встановлено порушення пункту 44.7 статті 44, підпункту 164.2.18 пункту 164.2 статті 164, пункту 171.2 статті 171, статті 36 ПК України, та порушення статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», оскільки не одержано індивідуальну ліцензію НБУ для здійснення операції з нерезидентом.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС 28 грудня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення:
форми «Р» №2347/17-20 про нарахування податку з фізичних осіб на загальну суму 10 166 402,25 грн, з яких 8 132 985,80 грн - за основним платежем, 2 033 416,45 за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
форми «У» №0011622260 у про нарахування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства на загальну суму 47 842 200,00 грн.
Позивачем було подано скаргу на прийняті податкові повідомлення-рішення, однак скарга позивача залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки).
Відповідно до пункту 44.7 статті 44 ПУ України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).
Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.
У разі якщо під час проведення перевірки платник податків надає документи менше ніж за три дні до дня її завершення або коли надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу менше ніж за три дні до дня завершення перевірки, проведення перевірки продовжується на строк, визначений статтею 82 цього Кодексу.
У разі якщо надіслані у передбаченому абзацом першим цього пункту порядку документи надійшли до контролюючого органу після завершення перевірки або у разі надання таких документів відповідно до абзацу другого цього пункту, контролюючий орган має право не приймати рішення за результатами проведеної перевірки та призначити позапланову документальну перевірку такого платника податків.
Підпунктом 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 ПУ України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку за зданий (проданий) ним брухт дорогоцінних металів, крім доходу, отриманого за брухт дорогоцінних металів, проданий Національному банку України.
Пунктом 170.2 статті 170 ПК України визначено, що під час виплати доходів за зданий (проданий) платником податку брухт дорогоцінних металів особа, яка його закуповує, вважається податковим агентом та зобов'язана утримати податок із суми такої виплати за ставкою, встановленою цим розділом.
Облік загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами ведеться платником податку самостійно, окремо від інших доходів і витрат. Для цілей оподаткування інвестиційного прибутку звітним періодом вважається календарний рік.
Інвестиційний прибуток розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу, та його вартістю, що визначається із суми витрат на придбання такого активу з урахуванням норм підпунктів 170.2.4-170.2.6 цього пункту (крім операцій з деривативами).
При застосуванні платником податку норм підпункту 170.2.9 цього пункту податковий агент - професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об'єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Запровадження обов'язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов'язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в підпункті 170.2.8 цього пункту.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються також операції з: обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив; зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку; повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента.
Придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Інвестиційний актив, подарований платнику податку чи успадкований платником податку, вважається придбаним за вартістю, що дорівнює сумі державного мита та податку з доходів фізичних осіб, сплачених у зв'язку з таким даруванням чи успадкуванням.
Інвестиційний прибуток за операціями з деривативами розраховується як позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку за операціями з деривативами (похідними інструментами), включаючи отримані суми періодичних або разових виплат, передбачених умовами контрактів (договорів), та документально підтвердженою сумою, сплаченою платником податку іншій стороні такого контракту (договору) з деривативами (похідними інструментами), в тому числі сплаченими сумами періодичних або разових виплат, які передбачені умовами контракту (договору).
Документальним підтвердженням (первинним документом) доходів та витрат за операціями з інвестиційними активами, укладеними в електронній формі на фондовій біржі для клієнтів - учасників фондової біржі, визнається звіт торговця цінними паперами (брокера), який формується на базі біржового звіту та договору на брокерське обслуговування.
Якщо в результаті розрахунку інвестиційного прибутку за правилами, встановленими цією статтею, виникає від'ємне значення, воно вважається інвестиційним збитком.
У разі якщо протягом 30 календарних днів до дня продажу пакета цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, а також протягом наступних 30 календарних днів з дня такого продажу платник податку придбаває пакет ідентичних цінних паперів (корпоративних прав) чи деривативів, то: а) інвестиційний збиток, що виник внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами; б) вартість придбаного пакета для цілей оподаткування визначається за ціною його придбання, але не нижче ніж ціна проданого пакета.
Якщо платник податку протягом звітного (податкового) року продає інвестиційний актив за договором, який обумовлює право на його зворотний викуп у наступному році, чи придбаває опціон на такий викуп, інвестиційний збиток, який виникає внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.
Якщо платник податку, який продає інвестиційний актив протягом звітного (податкового) року, внаслідок чого виникає інвестиційний збиток, придбає такий інвестиційний актив або ідентичний йому пакет у наступному звітному (податковому) році, то для цілей оподаткування вартість такого придбаного пакета визначається на рівні ціни проданого пакета, відповідно збільшеної або зменшеної на різницю між цінами придбання таких двох пакетів.
Якщо платник податку продає пакет цінних паперів (корпоративні права) чи деривативів пов'язаним з ним особам, інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого продажу, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.
Якщо платник податку дарує інвестиційний актив або передає його у спадщину, інвестиційний збиток, що виникає внаслідок такого дарування або передачі у спадщину, не враховується під час визначення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами.
До складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Якщо загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами має від'ємне значення, його сума переноситься у зменшення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами наступних років до його повного погашення.
Інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами визначається платником податків. При цьому платник податку визначає інвестиційний прибуток за операціями з цінними паперами чи деривативами, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів, окремо від інвестиційного прибутку за операціями з цінними паперами чи деривативами, що не перебувають в обігу на такому ринку.
Для цілей цього пункту цінні папери чи деривативи визнаються такими, що перебувають в обігу на організованому ринку цінних паперів та деривативів, за одночасного дотримання таких умов: а) цінні папери та деривативи допущені до обігу хоча б на одній фондовій біржі. При цьому перелік іноземних фондових бірж визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; б) інформація про ціни (котирування) цінних паперів та деривативів публікується в засобах масової інформації (зокрема електронних) або може бути надана фондовою біржею будь-якій заінтересованій особі протягом трьох років після дати здійснення операцій з такими цінними паперами чи деривативами; в) щодо цінних паперів та деривативів розраховується ринкове котирування.
Для цілей цього пункту під національним законодавством розуміється законодавство тієї держави, на території якої здійснюється обіг цінних паперів чи деривативів (укладення цивільно-правових угод, що тягне за собою перехід права власності на цінні папери чи деривативи).
Дія підпунктів 170.2.4 та 170.2.5 не поширюється на придбання або продаж цінних паперів та деривативів, що здійснюються на фондовій біржі, а також у разі: придбання або продажу пакета акцій розміром понад 25 відсотків статутного капіталу емітента; викупу акцій емітентом, у тому числі на вимогу власника акцій; придбання емісійних цінних паперів у процесі їх приватного розміщення; придбання або продажу цінних паперів, які відповідно до вимог законодавства не можуть перебувати в обігу на фондовій біржі.
Якщо протягом звітного періоду платником податку понесені (нараховані) витрати, пов'язані з придбанням цінних паперів та деривативів, що мають ознаки фіктивності, встановлені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, такі витрати не враховуються при визначенні фінансового результату за операціями з цінними паперами або деривативами.
Для цілей цього пункту: а) термін «інвестиційний актив» означає пакет цінних паперів, деривативів чи корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах, випущені одним емітентом; б) термін «пакет цінних паперів» означає окремий цінний папір, фондовий та товарний дериватив, а також сукупність ідентичних цінних паперів чи фондових та товарних деривативів; в) термін «ідентичний цінний папір чи дериватив» означає цінні папери чи деривативи, випущені одним емітентом за тотожними умовами емісії, виплати доходу, викупу чи погашення.
Не підлягає оподаткуванню та не включається до загального річного оподатковуваного доходу: а) дохід, отриманий платником податку протягом звітного податкового року від продажу інвестиційних активів, якщо сума такого доходу не перевищує суму, визначену в абзаці першому підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу; б) дохід, отриманий платником податку від продажу інвестиційних активів у випадку, визначеному підпунктами 165.1.40 та 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
У випадках, зазначених у підпунктах «а» і «б» цього підпункту, платник податку не включає до розрахунку загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами суму доходів та витрат на придбання таких інвестиційних активів.
Податковим агентом платника податку, який здійснює операції з інвестиційними активами з використанням послуг професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, є такий професійний торговець (крім операцій з цінними паперами, визначеними у підпункті 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу).
Методика визначення інвестиційного прибутку професійним торговцем цінними паперами при виконанні функцій податкового агента встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики спільно з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; б) платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.
Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет №15-93) установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.
Відповідно до п.7 Декрету №15-93 у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.
Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі.
Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Під час судового розгляду даної справи суд з об'єктивних підстав позбавлений можливості перевірити обґрунтованість висновків акта перевірки від 12 грудня 2012 року №2219/17-20/2851723354, що став підставою для прийняття оскаржуваних рішень, оскільки відповідачем не надано акт перевірки та додатки до нього.
Відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Так, відповідач з 2013 року відповідач не спромігся подати відзив на позовну заяву, що з огляду положень статті 159 КАС України, суд розцінює неподання відповідачем відзиву, як визнання ним позову.
З огляду на що податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2012 року, є протиправними та підлягають скасуванню.
Стосовно вимог позивача про визнання дій податкового органу неправомірними щодо неприйняття заперечень та розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення, суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки, самі по собі дії, результатом яких стало прийняття суб'єктом владних повноважень відповідних рішень не порушують прав позивача, а скасування спірних рішень є достатнім та належним способом захисту порушеного права позивача.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно з статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Окружного адміністративного суду м. Києва судовий збір в розмірі 2294 грн згідно квитанції від 12 червня 2012 №31682.
Згідно із частиною 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір виник внаслідок протиправного рішення дій ГУ ДПС у м. Києві, суд вважає за необхідне присудити на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС № 2347/17-20 від 28 грудня 2012 року.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва ДПС №0011622260 від 28 грудня 2012 року.
4. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.