ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"11" жовтня 2024 р. Справа № 300/7663/24
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Адвокат Думич О.І., в інтересах ОСОБА_1 , звернулася до суду з адміністративним позовом до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Міністерство юстиції України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 заробітної плати за період її перебування на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в ІваноФранківській області з 29.10.2021 по 02.01.2023;
зобов'язати Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за період її перебування на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в ІваноФранківській області з 29.10.2021 по 02.01.2023, виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною посадою державної служби категорії «Б» підкатегорії «Б1».
Вирішуючи питання про відкриття провадження в даній адміністративній справі судом вказується на таке.
Пунктами 3, 5 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з'ясовує:
- чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу;
- позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Суд зазначає, що чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
При цьому, ст. 233 Кодексу законів про працю України встановлює загальний тримісячний строк для звернення до суду в трудових спорах, зокрема й щодо стягнення заробітної плати.
Суд звертає увагу, що предметом позову, є, зокрема, нарахування та виплата ОСОБА_1 заробітної плати за період її перебування на посаді першого заступника начальника Головного територіального управління юстиції в ІваноФранківській області з 29.10.2020 по 02.01.2023, виходячи з розміру середньої заробітної плати за аналогічною посадою державної служби категорії «Б» підкатегорії «Б1».
Разом з тим, з даним позовом представник позивача звернулася до суду 07.10.2024, тобто з пропуском встановленого тримісячного строку на звернення до суду з даною позовною заявою.
Суд звертає увагу, що представник позивача, діючи в інтересах позивача, подала також заяву від 07.10.2024 про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду. У поданій заяві представник позивача вказала на те, що позивач дізналась про порушення її права на нарахування та виплату заробітної плати 18.06.2024 - в день винесення ухвали Верховним Судом у справі №300/1627/23, якою відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою позивача. Так, представник позивача вважає, що оскільки 18.06.2024 ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №300/1627/23, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 набрала законної сили та вже не підлягає оскарженню.
Досліджуючи обставини, наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду, суд вказує на таке.
Матеріалами позову підтверджується, що в межах адміністративної справи №300/1627/23, позивачем у якій була ОСОБА_1 , предметом розгляду було стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_1 з 29.10.2021 до 02.01.2023.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у вказаній справі №300/1627/23 позов ОСОБА_1 задоволено повністю та стягнуто з Міністерства юстиції України на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 29.10.2021 до 02.01.2023 в розмірі 602 503,38 грн.
Проте, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 №300/1627/23 апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено та рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 у справі №300/1627/23 скасовано і прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Вказана постанова набрала законної сили з дати її прийняття, тобто 30.04.2024, і, як зазначено у ній, вона касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Тобто, факт можливого оскарження вказаної постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.04.2024 №300/1627/23 жодним чином не впливає на набрання нею законної сили.
Таким чином, суд відхиляє доводи, наведені представником ОСОБА_1 про те, що 18.06.2024 (в день винесення Верховним Судом ухвали про відмову у відкриті касаційного провадження) позивачу остаточно стало відомо, що в період з 29.10.2021 по 02.01.2023 мала допуск до роботи, а тому цей період не є вимушеним прогулом, оскільки такий факт її обізнаності слід відраховувати з дня набрання законної сили судового рішення по справі №300/1627/23, а саме з 30.04.2024 (день винесення постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом).
З огляду на викладене, суд констатує про те, що ОСОБА_1 пропущено тримісячний строк звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Суд з цього приводу зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Частиною 2 статті 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.
Дослідивши матеріали позову та подану представником позивача заяву про поновлення строку, суд зазначає, що представник позивача звернулась до суду із пропуском встановленого строку звернення до суду, при цьому у поданій заяві від 07.10.2024 не наведено і не обґрунтовано поважність причин такого пропуску, а також не надано доказів, що об'єктивно унеможливили б своєчасне звернення до суду в строк, встановлений КАС України.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом не встановлено, оскільки представником позивача не наведено непереборних та об'єктивних перешкод, труднощів, які не залежали від волі позивача, що заважали їй звернутися в суд із позовом у встановлений законом строк.
Частинами 1, 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, враховуючи вищевикладене, позивачу або її представнику необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом подання до суду окремої заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій чітко вказати підстави для поновлення строку, а також додати докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 18, 160, 161 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення в суд із даним адміністративним позовом.
Позовну заяву ОСОБА_1 до до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа - Міністерство юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу (його представнику) десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, у якій чітко вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин його пропуску.
Роз'яснити, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.