Справа №638/1558/24 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/818/1660/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.402 КК України
Іменем України
30 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова в режимі відеоконференції кримінальне провадженняза апеляційною скаргою захисника на вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.05.2024 року стосовно ОСОБА_8 ,-
Вказаним вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Боратин Бродівського району Львівської області, українець, громадянин України, з середньою освітою, військовослужбовця військової служби за мобілізацією на посаді командира НОМЕР_1 відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , одружений, має неповнолітню дитину 2023 року народження, раніше не судимий,
засуджений за ч. 4 ст. 402 КК України до 5 ( п'яти) років позбавлення волі.
Згідно вироку, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 15.09.2023 солдата ОСОБА_8 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду командира 3 відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_2 .
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.
Відповідно до вимог ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_8 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається з ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: військовослужбовці сержантського і старшинського складу - для військовослужбовців рядового складу однієї з ними військової частини; військовослужбовці молодшого офіцерського складу - для військовослужбовців молодшого сержантського і старшинського складу однієї з ними військової частини та військовослужбовців рядового складу; майори, капітани 3 рангу, підполковники, капітани 2 рангу - для військовослужбовців рядового, молодшого і старшого сержантського і старшинського складу; полковники, капітани 1 рангу, бригадні генерали, коммодори, генерал-майори, контр-адмірали, генерал-лейтенанти, віце-адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерали, адмірали - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: "Слухаюсь" і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Відповідно до п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення), право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з'єднань, військових частин, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Однак, солдат ОСОБА_8 під час проходження військової служби на посаді командира НОМЕР_1 відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_2 , 12.12.2023 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 12.12.2023 т.в.о. командиром кулеметного взводу військової частиниА4821, молодшим лейтенантом ОСОБА_9 вишикувано особовий склад НОМЕР_4 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , в тому числі солдата ОСОБА_8 , в АДРЕСА_2 з метою доведення бойового наказу командира кулеметного взводу 420 осб №1 від 12.12.2023.
Під час шикування т.в.о. командиром кулеметного взводу військової частиниА4821, молодшим лейтенантом ОСОБА_9 доведено бойовий наказ командира кулеметного взводу 420 осб №1 від 12.12.2023 до підлеглого ОСОБА_8 відповідно до якого, останній мав підготувати вогневу позицію «Дунай» розрахунку ВКК Browning M2 для ведення вогню з закритої вогневої позиції; з метою створення нових інженерно - фортифікаційних споруд (закритої вогневої позиції, траншей, ходів, перекритих щілин, бліндажів, тощо).
Однак, солдат ОСОБА_8 , будучи невдоволеним наказом відповідно до якого, останній мав підготувати вогневу позицію «Дунай» розрахунку ВКК Browning M2 для ведення вогню з закритої вогневої позиції; з метою створення нових інженерно - фортифікаційних споруд (закритої вогневої позиції, траншей, ходів, перекритих щілин, бліндажів, тощо), а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи, що він зобов'язаний виконувати наказ начальника та маючи об'єктивну можливість його виконати, відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойовий наказ командира кулеметного взводу 420 осб №1 від 12.12.2023, а саме 12.12.2023, перебуваючи на території АДРЕСА_2 , в присутності особового складу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 та т.в.о. командиром кулеметного взводу військової частиниА4821, молодшого лейтенанту ОСОБА_9 , відкрито відмовився виконувати наказ начальника - бойовий наказ, відповідно до якого ОСОБА_8 підготувати вогневу позицію «Дунай» розрахунку ВКК Browning M2 для ведення вогню з закритої вогневої позиції; з метою створення нових інженерно - фортифікаційних споруд (закритої вогневої позиції, траншей, ходів, перекритих щілин, бліндажів, тощо), чим підірвав боєготовність та боєздатність 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 .
У подальшому, особовий склад 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 направився для виконання бойового наказу командира кулеметного взводу 420 осб №1 від 12.12.2023, а солдат ОСОБА_8 , залишився в АДРЕСА_2 .
В апеляційній скарзі захисник просить вирок скасувати та ухвалити виправдувальний вирок. У разі встановлення в діях ОСОБА_8 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, просить призначити останньому покарання із застосуванням ст. 75 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу, з'ясувавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону судом першої інстанції було дотримано у повному обсязі.
Дії ОСОБА_8 суд правильно кваліфікував за ч. 4 ст. 402 КК України, а саме у непокорі-відкритій відмові виконати наказ начальника, вчиненій в умовах воєнного стану.
Таким чином, відповідно до раніше наведеної правової норми апеляційна інстанція перевіряючи вирок в частині призначення обвинуваченому покарання виходить з положень ст. 65 КК України, що суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. п. 2, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальній стан тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував: характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, за змістом ст. 12 КК України, є тяжким злочином; особу обвинуваченого, який раніше не судимий, одружений, має неповнолітню дитину 2023 року народження, на обліках лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Відповідно до довідки, виданої пастором Церкви ОСОБА_10 є членом Церкви Євангельських Християн Баптистів м. Броди. Характеризується за місцем служби з негативного боку, як військовослужбовець, який неодноразово відмовлявся брати участь у виконанні бойових розпоряджень та наказів. Крім того, суд не встановив обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, і також вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів - не можливе без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, тому законних та обґрунтованих підстав для застосування до ОСОБА_8 вимог ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції не вбачає.
З урахуванням вищезазначених обставин, даних про особу обвинуваченого призначене судом першої інстанції покарання на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом та розміром є справедливим.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дотримався вимог процесуального і матеріального права, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а розмір призначеного покарання, виходячи з положення ст. 414 КПК України, за переконанням колегії суддів, не можна вважати явно несправедливим, як то вважає захисник.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення, а оскільки апеляційною інстанцією не встановлені підстави для зміни чи скасування судового рішення, то вирок суду залишається без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 414, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 08.05.2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий
Судді