04 грудня 2007 р.
№ Б29/82-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Панової І.Ю.
суддів:
Заріцької А.О.
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
акціонерного комерційного банку “Новий»
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2007 року
у справі
№ Б29/82-07 Дніпропетровської області
за заявою
акціонерного комерційного банку “Новий»
до
товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Геоцентр"
про
визнання банкрутом
арбітражний керуючий
Тишкевич В.В.
за участю представників:
АКБ "Новий" -
Бруштець С.А.
ТОВ агрофірми "Геоцентр" -
Папірного О.В., Деркача В.О.,
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 5 березня 2007 року (суддя Полєв Д.М.) за заявою акціонерного комерційного агропромислового банку “Новий» (далі - АКБ "Новий") порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю агрофірми "Геоцентр" (далі -боржник) № Б29/82-07.
Ухвалою від 4 червня 2007 року визначено розмір вимог АКБ "Новий" у розмірі 1 516 641, 14 грн., введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено Тишкевича В.В., зобов'язано АКБ "Новий" опублікувати в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство боржника.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2007 року апеляційну скаргу боржника задоволено і ухвалу від 4 червня 2007 року скасовано, провадження у справі припинено.
АКБ “Новий» звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2007 року скасувати, ухвалу суду першої інстанції від 4 червня 2007 року залишити без змін.
В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови порушені норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -Закон) та ст. 20 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України).
Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та припиняючи провадження у справі Дніпропетровський апеляційний господарський суд посилався на те, що АКБ "Новий" в порушення вимог ст. 6 Закону не надано суду документів виконавчої служби, які б підтверджували факт незадоволення вимог кредитора на протязі трьох місяців.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12 червня 2003 року у справі № 18/142 за позовом АКБ “Новий» до ТОВ агрофірми “Геоцентр» про стягнення заборгованості на користь АКБ “Новий» з боржника стягнуто 740 926, 12 грн. Для виконання зазначеного рішення 23 червня 2003 року на вказану суму було видано наказ.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою відділу Державної виконавчої служби Солонянського районного управління юстиції (далі - ВДВС) від 24 вересня 2003 року на підставі ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" закінчено виконавче провадження, у зв'язку з тим, що від стягувача, АКБ “Новий», надійшла письмова вимога про відзив наказу № 18/142.
Судом також встановлено, що з 24 вересня 2003 року і по 15 березня 2006 року АКБ “Новий» не звертався до ДВС із заявою про відкриття виконавчого провадження, а ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 5 грудня 2006 року заява АКБ “Новий» про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання залишена без задоволення.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 11 Закону у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника. Отже у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника розмір вимог кредитора (кредиторів) який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.
Застосовуючи зазначені положення Закону слід виходити із системного аналізу його норм, зокрема приписів ст. 1 Закону, якими дано визначення поняття " безспірні вимоги кредиторів".
Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
За Законом вимоги кредиторів набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема, виконавчими.
Відповідно до ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
З аналізу ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» вбачається, що неплатоспроможність -неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, не інакше як через відновлення платоспроможності.
Згідно з вимогами ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України “ Про виконавче провадження».
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження", саме у разі, якщо ВДВС винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на тій підставі, що у боржника відсутнє майно та кошти, необхідні для задоволення вимог кредитора, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, така постанова є доказом неплатоспроможності боржника.
Виходячи з викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заява АКБ "Новий" про порушення справи про банкрутство боржника подана без дотримання вимог ч. 3 ст. 6 Закону, а саме за відсутності доказів неспроможності боржника задовольнити безспірні вимоги кредиторів протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання документів, що підтверджують ці вимоги.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції належним чином оцінив зібрані по справі докази і на підставі ст. 43 ГПК України зробив обґрунтований висновок щодо відсутності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ агрофірми "Геоцентр" та припинення провадження в справі виходячи з наступного.
Відповідно ст. 118 ГПК України, в редакції, яка діяла на момент внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 3 березня 2005 року № 2456-IV, виданий стягувачеві наказ підлягав пред'явленню до виконання не пізніше трьох місяців з дня прийняття рішення або закінчення строку встановленого у разі відстрочки виконання судового рішення або після винесення ухвали про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
За таких обставин, як встановлено матеріалами справи, ініціюючим кредитором не було надано суду доказів в підтвердження безспірності вимог у розмірі 1 516 641, 14 грн. відповідно до норм Закону, у зв'язку з чим заява АКБ “Новий» про порушення провадження у справі про банкрутство прийнята судом до розгляду неправомірно.
Як вбачається з матеріалів справи вимоги ініціюючого кредиторам не є безспірними, оскільки не є такими, що не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Вказаний наказ хоч і виконувався ДВС протягом встановленого законом строку, однак був відізваний стягувачем, у зв'язку з чим була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, а тому його вимоги не можна вважати такими, що підтверджені виконавчими документами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що кредитор при порушенні провадження у справі про банкрутство, а також у підготовчому засіданні не надав суду доказів неспроможності боржника виконати грошові зобов'язання у тому числі, у примусовому порядку, що також кореспондується з нормами ст. 1 Закону, які регулюють безспірність вимог кредитора, а також з нормами, які передбачені п. 8 ст. 7 Закону, згідно яких до заяви кредитора додаються відповідні документи: копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса).
Господарський суд першої інстанції не звернув уваги на те, що кредитор АКБ "Новий" 27 лютого 2007 року звернувся до господарського суду із заявою про визнання боржника банкрутом, тобто з порушенням трьохмісячного терміну, протягом якого не задоволені боржником вимоги кредитора, передбаченого ст. 6 Закону, а тому апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для порушення провадження у справі про банкрутство боржника, правильно скасував ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 4 червня 2007 року і припинив провадження у справі.
За таких обставин колегія суддів вважає, що постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2007 року у справі № Б29/82-07 відповідає матеріалам справи і вимогам закону, тому залишається без змін.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу акціонерного комерційного банку “Новий» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13 вересня 2007 року у справі № Б29/82-07 залишити без змін.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді А.О. Заріцька
Л.В. Продаєвич