Справа №:755/12317/24
Провадження №: 2/755/7022/24
"09" жовтня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
головуючої судді Яровенко Н.О.
при секретарі Локотковій І.С.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
15.07.2024 року позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та просить суд шлюб, зареєстрований 30 червня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, з відповідним актовим № 682 розірвати.
Заява мотивована тим, що позивач і відповідач уклали шлюб. Фактично сім'я припинила своє існування і нинішні стосунки абсолютно не відповідають поняттю сім'ї. Подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливо. Шлюб по суті носить формальний характер. Примирення між нами також неможливо, тому позивач змушений звернутися до суду та просить розірвати шлюб між сторонами.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19 липня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання, призначене на 09 жовтня 2024 року не з'явилася. Подала заяву відповідно до якої просить суд розглянути справу без її участі.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б). За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає необхідним позов задовольнити частково, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклали шлюб зареєстрований 30 серпня 2002 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва, про що було зроблено відповідний актовий запис № 682 та видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_2 , дружина: ОСОБА_1 . (а.с.13)
За час перебування у шлюбі у сторін народилася спільна дитина: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що зроблено відповідний актовий запис № 1468 та видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва свідоцтво про народження від 19 травня 2015 року серії НОМЕР_2 .
Як зазначає позивач, що підставою для розірвання шлюбу є відсутність взаєморозуміння і взаємоповага. Фактичні шлюбні відносини припинені та збереження сім'ї неможливе.
Відповідно до положень ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України)
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Статтею 104 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. А згідно з вимогами ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оскільки шлюбні відносини фактично припинені, проживають окремо та таке перебування суперечить волі та інтересам один до одного, шлюбні стосунки не підтримують, примирення між сторонами неможливе, а тому зберегти сім'ю не надається можливим і шлюб підлягає розірванню.
Оскільки шлюбні відносини фактично припинені, проживають окремо та таке перебування суперечить волі та інтересам один до одного, шлюбні стосунки не підтримують, примирення між сторонами неможливе, а тому зберегти сім'ю не надається можливим і шлюб підлягає розірванню.
Згідно ч.2 ст. 114 СК України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Отже, зміна шлюбного прізвища на дошлюбне залежить виключно від волевиявлення особи яка змінила своє дошлюбне прізвище на шлюбне, та не може залежати від бажання іншого з подружжя. Враховуючи те, що позивач просить після розірвання шлюбу повернути їй прізвище « ОСОБА_1 », суд приходить до висновку про необхідність повернути позивачу прізвище « ОСОБА_1 ».
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Так як, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі, тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. 24, 55, 56, 104, 105, 112 СК України, ст. 1-13, 77-83, 89, 95, 142, 200, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 30 червня 2012 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва (актовий запис № 682) розірвати.
Після розірвання шлюбу повернути позивачу прізвище « ОСОБА_1 ».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Н.О. Яровенко