11 грудня 2007 р.
№ 11/150
Вищого господарського суду України у складі колегії суддів:
головуючого:
Панової І.Ю.
суддів:
Заріцької А.О.
Продаєвич Л.В.
розглянувши касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»
на ухвалу
господарського суду Дніпропетровської області від 1 березня 2007 року
у справі
господарського суду
№ 11/150
Дніпропетровської області
за позовом
приватного підприємства "Серіл"
до
відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»
про
стягнення 530 292,33 грн.
за участю представників сторін:
ПП "Серіл" -Рязанцева С.В.,
ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»- Чобанюк Т.М.,
Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2001 року у справі № 11/150 позов приватного підприємства "Серіл" (далі -ПП "Серіл") до відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(далі -ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат») задоволено та стягнуто з ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»на користь ПП "Серіл" 508 781,43 грн. основного боргу, 15 138,18 грн. річних, 1 666 грн. державного мита, 67,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 березня 2002 року у справі № 02-5/5-21(11/150) рішення змінено, апеляційну скаргу ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»та позов ПП "Серіл" задоволено частково, у частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 377 518,22 грн. провадження у справі припинено, стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні витрати у розмірі 131 263,21 грн., 3% річних у розмірі 15 138,18 грн., в дохід державного бюджету -1 464,01 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 30 грн.
На виконання вказаної постанови суду апеляційної інстанції було видано наказ від 21 березня 2002 року. Відділом державної виконавчої служби в Інгулецькому районі, м. Кривий Ріг постановою від 21 травня 2002 року відкрито виконавче провадження.
Постановою державного виконавця від 11 червня 2002 року виконавче провадження по примусовому виконанню наказу від 21 березня 2002 року № 02-5/5-21(11/150) зупинено на підставі п. 8 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (із змінами і доповненнями) (далі -Закон № 606- XIV).
5 лютого 2007 року ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»у порядку ст. 117 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 1 березня 2007 року (суддя Мельниченко І.Ф.) відповідачу у задоволенні заяви відмовлено.
В обґрунтування ухвали суд послався на ст. 36 Закону № 606- XIV та зазначив, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою, або за заявою стягувача, а ст.ст. 34, 37, 40 та 401 вказаного Закону не передбачено повернення виконавчого документу чи припинення виконання рішення суду з підстав, вказаних у ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ (з змінами і доповненнями) (далі -Закон).
Не погоджуючись з прийнятою у справі ухвалою, ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 14, 15 Закону та ст. 598 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), просить оскаржувану ухвалу скасувати, а заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню -задовольнити.
У судовому засіданні 27 листопада 2007 року була оголошена перерва до 11 грудня 2007 року 12 години 50 хвилин.
Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що позивач, як конкурсний кредитор по стягненню заборгованості, що утворилася до порушення провадження у справі про банкрутство, не звертався до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог, а тому дана заборгованість вважається погашеною на підставі ч. 2 ст. 14 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача було опубліковано 11 березня 2006 року в газеті «Голос України»№ 45 (т. 1 а.с. 79).
Відділом державної виконавчої служби на підставі п. 8 ст. 34 та ст. 36 Закону № 606- XIV було зупинено виконавче провадження за наказом від 21 березня 2002 року у справі № 02-5/5-21(11/150).
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 1 лютого 2005 року у справі № Б29/21/05 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»(т.1 а.с. 78).
Відповідно до п. 15 ст. 11 Закону після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника відповідно до ст. 14 Закону.
Статтею 14 Закону передбачено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникають до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом 30 днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Ухвалою господарського суду від 10 серпня 2006 року у справі № Б29/21/05 затверджено реєстр кредиторів, відповідно до якого вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в строк встановлений для їх подання, вважаються погашеними (т.1 а.с. 80).
Правові наслідки неподання заяви з грошовими вимогами до боржника у передбачений строк встановлені ч. 2 ст. 14 Закону, відповідно до якої вимоги конкурсних кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів, зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Грошові вимоги ПП "Серіл" до відповідача підтверджені постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 березня 2002 року у справі № 02-5/5-21(11/150) і виникли до 1 лютого 2005 року, тобто до дня порушення провадження у справі про банкрутство ВАТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», а тому такі вимоги відповідно до ст. 1 Закону є конкурсними.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16 листопада 2006 року провадження у справі про банкрутство відповідача припинено у зв'язку із затвердженням між боржником та кредиторами мирової угоди (т.1 а.с. 83).
Наявність судового рішення та наказу про його виконання не звільняло позивача від обов'язку звернення до боржника із заявою про визнання його грошових вимог.
Таким чином, заборгованість відповідача у справі перед позивачем вважається погашеною на підставі ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, у зв'язку з чим підстави для здійснення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 березня 2002 року у справі № 02-5/5-21(11/150) відсутні.
Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали вимог ст. 598 ЦК України є обгрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються частково або в повному обсязі на підставах встановлених договором або законом.
Поряд із Законом № 606-XIV до виконавчого провадження підлягає застосуванню Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Разом з тим, ні ст. 598 ЦК України ні ст. 14 вказаного Закону не передбачають підстав для припинення чи закінчення виконавчого провадження.
Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема в своїй постанові від 31 жовтня 2006 року у справі № 12/333пн.
Втім, виконавче провадження підлягає закінченню тільки у випадках, встановлених Законом № 606-XIV.
Такі випадки передбачені ст. 37 названого закону.
Приписи п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону № 606-XIV узгоджуються з положеннями ч. 4 ст. 117 ГПК України.
В силу ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.
Отже, до відносин, які мали місце в справі про банкрутство, норми ГПК України застосовуються з урахуванням особливостей Закону, як спеціального нормативно-правового акта, у зв'язку з чим ст. 117 ГПК України підлягає застосуванню з урахуванням особливостей Закону.
Враховуючи зазначене, оскільки підстави для поновлення виконавчого провадження відсутні, колегія суддів вважає, що оскаржувана відповідачем у справі ухвала господарського суду Дніпропетровської області не відповідає вимогам закону.
З аналізу ст. 117 ГПК України вбачається, що у разі якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 1 березня 2007 року у справі № 11/150 помилковою та такою, що підлягає скасуванню з прийняттям у справі нового рішення про визнання наказу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 березня 2002 року у справі № 11/150 таким, що не підлягає виконанню.
Керуючись ст.ст. 1115, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 1 березня 2007 року у справі № 11/150 скасувати.
Заяву відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат»від 5 лютого 2007 року № 52-16/125 задовольнити. Визнати наказ Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21 березня 2002 року у справі № 02-5/5-21(11/150) таким, що не підлягає виконанню.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді А.О. Заріцька
Л.В. Продаєвич