Справа № 947/25290/22
Провадження № 4-с/947/56/24
14.10.2024 року
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Гниличенко М.В.
при секретарі - Тіщенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - стягувач ОСОБА_2 , орган державної виконавчої служби - Київський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на дії державного виконавця у цивільній справі № 947/25290/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суд -
16.09.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси зі скаргою, в якій просить поновити скаржнику процесуальний строк для оскарження постанови державного виконавця; зобов'язати державного виконавця зняти арешт з єдиного його житла, а саме квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2024 року цивільна справа була розподілена судді Гниличенко М.В.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 17.09.2024 року вказана скарга була прийнята до провадження та призначено судове засідання на 126.09.2024 року.
23.09.2024 року до суду від Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов відзив на скаргу та доповнення до відзиву на скаргу від 10.10.2024 року.
Скаржник ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, вимоги скарги підтримує в повному обсязі.
Представник Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) старший державний виконавець Борисов Д.С. до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надав заяву, якою просив залишити скаргу без розгляду та розглянути справу за його відсутності.
Стягувач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі.
Суд вважає, що наявні в матералах справи докази є достатніми для розгляду справи по суті.
Дослідивши матеріали цивільної справи по даній скарзі та матеріали цивільної справи № 947/25290/22, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно ст.449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 06.03.2023 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - відмовлено в повному обсязі.
Представником відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 було подано заяву про ухвалення додаткового рішення по вказаній справі № 947/25290/22.
Додатковим рішенням Київського районного суду м.Одеси від 21.03.2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень.
Постановами Одеського апеляційного суду від 16.05.2023 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 06.03.2023 року та додаткове рішення Київського районного суду м.Одеси від 21.03.2023 року по цивільній справі № 947/25290/22 залишено без змін.
16.05.2023 року рішення суду набрало законної сили.
На підставі рішення Київського районного суду м.Одеси від 06.03.2023 року ОСОБА_2 було видано виконавчий лист по справі № 947/25290/22 від 05.07.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень.
Постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Борисова Д.С. від 10.07.2023 року було відкрито виконавче провадження № 72208635.
Також, 10.07.2023 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Борисовим Д.С. було прийнято постанови - про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 269,00 грн.; про стягнення виконавчого збору в сумі 600 грн.; про арешт коштів боржника в межах суми звернення стягнення по виконавчому провадженню в розмірі 6869 грн.
У зв'язку з невиконанням боржником зобов'язання по виконавчому провадженні, 04.08.2023 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Борисовим Д.С. було прийнято постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
29.09.2023 року постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Борисова Д.С. накладено арешт на майно, що належить боржнику: все рухоме та нерухоме майно у межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди державного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів в сумі 6869 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Судом встановлено, що боржник ОСОБА_1 неодноразово звертався до суду зі скаргою на дії державного виконавця, зокрема ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 13.08.2024 року матеріали скарги ОСОБА_1 повернуто без розгляду (провадження №4-с/947/52/24), ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 24.05.2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено (провадження № 4-с/947/19/24). Вказані ухвали суду скаржником не було оскаржено та вони набрали законної сили.
Відповідно ч.4 ст.82 ЦПК України - обставини встановлені рішенням/ухвалою суду у господарській, цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Зокрема, в ухвалі Київського районного суду м.Одеси від 24.05.2024 року зазначено, що суб'єктом оскарження 10.07.2023 року відкрито виконавче провадження № 72208635, та винесені постанова про мінімальний розмір витрат виконавчого провадження, стягнення виконавчого збору та арешт коштів боржника, а 04.08.2023 року постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію та інші доходи боржника і 29.09.2023 року постанова про арешт майна боржника.
Відповідно ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» - документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Вказані документи надсилалися боржнику на адресу, зазначену у виконавчому листі, тому доводи скаржника про те, що суб'єктом оскарження постанови надсилалися неналежним чином, є безпідставними.
Також, в ухвали зазначено, що скаржник не позбавлений права на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у відповідному органі виконавчої служби, безпосередньо надсилання боржнику матеріалів виконавчого провадження законодавством не передбачено.
16.09.2024 року ОСОБА_1 звертається до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Борисова Д.С. щодо постанови про накладення арешту на майно від 29.09.2023 року та просить зобов'язати державного виконавця зняти арешт з квартири АДРЕСА_2 .
Згідно ч. 1 ст. 449 ЦПК скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Відповідно до ч. 2 ст. 449 ЦПК України пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Частиною 2 ст.126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Такі строки є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в скарзі у вигляді клопотання.
При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи.
Норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
При цьому поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Додатками до скарги ОСОБА_1 було надано копію постанови у ВП № 72208635 від 04.08.2023р про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію,стипендію та інші доходи боржника; копію постанови про арешт майна боржника від 29.09.2023 року; витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно, докази відправлення іншим учасникам виконавчого провадження та заяву про розгляд справи за його відсутності.
Як вбачається, із матеріалів справи постанова про арешт майна боржника № 72208635, якою накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, винесена 29.09.2023 року, проте зі скаргою на дії державного виконавця щодо накладення арешту на майно було подано до суду зі спливом процесуального строку подання скарги майже через рік - 16.09.2024 року, жодних доказів поважності пропущення строку подання скарги суду не надано.
Представником виконавчої служби до суду було подано відзив на скаргу та доповнення до відзиву на скаргу, якими звернено увагу суду на пропуск боржником строку звернення зі скаргою до суду.
Зокрема, у відзиву на скаргу зазначено, що скаржник не зазначає дату отримання ним копій матеріалів виконавчого провадження № 72208635 з примусового виконання виконавчого листа № 947/25290/22, які було отримано ОСОБА_1 13 травня 2024 року (трекінг Укрпошти 0600916697985) разом з відзивом на скаргу, під час розгляду скарги на дії державного виконавця по справі № 947/25290/22, провадження № 4-с/947/19
24). ОСОБА_1 особисто зазначив, що копії документів виконавчого провадження ним було отримано 13.05.2024 року, та йому стало відомо про винесення постанови про арешт майна боржника від 29.09.2023року /а.с.59-60, провадження № 4-с/947/19/
24. Таким чином, строк звернення зі скаргою до суду сплинув 22.05.2024 року.
Суд наголошує, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Крім того, підстав для зобов'язання державного виконавця зняти арешт з майна боржника, передбачених пунктом 4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», судом не встановлено.
В постанові Великої палати Верховного суду від 03 жовтня 2018 року у справі N 320/7888/16-ц вказано, що стосується дотримання процесуальних строків, то, слід вважати, що сторони повинні таких дотримуватись та пропуск таких, за загальним правилом, призводить до втрати права особою на вчинення певної процесуальної дії у даному випадку на подання скарги.
Разом з тим, скаржником не додано до скарги доказів того коли саме йому стало відомо про існування постанови про накладення арешту на майно боржника від 29.09.2023 року, проте особа в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого її виконавчого провадження.
Враховуючи той факт, що скаржник звернувся зі скаргою до суду 16.09.2024 року та оскаржує дії, які тривають з моменту відкриття виконавчого провадження -10.07.2023 року, про що боржник є обізнаним, фактично не згоден з постановою про накладення арешту на майно від 29.09.2023 року, про яку йому стало відомо 13.05.2024 року, суд приходить до висновку, що скаржником пропущено строк для звернення до суду із вказаною скаргою, тому вимога скаржника про поновлення строку на подачу скарги не підлягає задоволенню, а сама скарга, залишенню без розгляду.
Керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 80, 81, 82, 126, 127, 258-261, 354, 447, 449, 451 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні вимоги про поновлення строку на подачу скарги.
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця, заінтересовані особи - стягувач ОСОБА_2 , орган державної виконавчої служби - Київський відділ державної виконавчої служби у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на дії державного виконавця у цивільній справі № 947/25290/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки - залишити без розгляду.
Роз'яснити, що особи, заяви яких залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, мають право звернутися до суду повторно.
Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 14.10.2024 року.
Суддя М. В. Гниличенко