Справа № 1512/882/2012
Провадження № 6/947/526/24
07.10.2024
Київський районний суд м. Одеси
У складі головуючого судді Луняченка В.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича про звернення стягнення на рухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в уставленому законом порядку,-
До Київського районного суду м. Одеси 09.09.2024 звернувся приватний виконавець Виконавчого округу Одеської області Цинєв В.О. із поданням на звернення стягнення на рухом майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленим законом порядку а саме на транспортний засіб марки «Toyota Fortuner», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 , який не зареєстрований у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_3 під час виконання виконавчого листа №1512/882/2012 виданого 25.12.2013 року Київським районним судом м.Одеси.
Подання обґрунтовано тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2012 у справі №1512/882\2012 у солідарному порядку стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором за № 739-н від 02.06.2006 в загальній сумі 255530,69 гривень, та під час виконання було з'ясовано що за ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований транспортний засіб марки «Toyota Fortuner», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 , який після смерті спадкодавця перейшов у якості спадщини ОСОБА_3 як спадкоємцю першої черги ( сину ) який на момент смерті проживав разом із спадкодавцем ( згідно відомостям про реєстрацію місця проживання ) та фактично знаходиться у користуванні спадкоємця, про щ свідчать відомості про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху яки були скоєні ОСОБА_3 який керував саме цім транспортним засобом.
Наявність заборгованості та відсутність інших способів належного погашення заборгованості дає змогу виконавцю звернутись до суду із відповідним поданням, враховуючи неможливість самостійного звернення стягнення на вказане майно право власності на яке до сих пір зареєстровано за померлим ОСОБА_1 .
Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України ).
На підставі ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
2 червня 2016 р. Конституція України була доповнена ст. 129-1, положення якої визначають, що суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Вказані конституційні положення знайшли своє продовження у ЦПК України , інших процесуальних кодексах, а також у Законі України «Про судоустрій і статус суддів». Так, ст. 18 ЦПК України та ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регламентовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, однією з новел конституційної реформи у сфері правосуддя стало те, що повноваження стосовно здійснення контролю за виконанням судового рішення закріплені на рівні положень Основного Закону України; внесені зміни визначили, що обов'язковість судового рішення поширюється не лише на територію України; відповідальність за виконання судового рішення покладено на державу, а контроль за цим процесом - на суд, що виніс відповідне рішення.
На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.
Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання; обов'язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.
Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов'язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід'ємною складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) визначено, що взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов'язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.
Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов'язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України « Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII), іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню ( ст. 1 Закону № 1404-VIII).
Згідно ч.1 ст. 48 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (пред'явленні електронних грошей до погашення в обмін на кошти, що перераховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця).
У відповідності до вимог ч.5,6 ст. 48 Закону № 1404-VIII у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. . Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
Виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб ( ч.1 ст. 51 Закону № 1404-VIII ).
Законом України « Про виконавче провадження» та Цивільним процесуальним кодексом України не визначений окремий порядок звернення стягнення на рухоме майно ( транспортні засоби ) яки належать боржнику але не зареєстровані за ним у встановлено порядку.
У відповідності до вимог ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини ( аналогія закону ) а за відсутністю такого - суд виходить із загальних засад законодавства ( аналогія права).
Відповідно до абз. 2, ч. 4,ст. 50 Закону № 1404-VIII , у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Згідно ст. 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
У даному випадку судом враховується : 1) Наявність рішення суду про стягнення заборгованості у солідарному порядку з стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором за № 739-н від 02.06.2006 в загальній сумі 255530,69 гривень; 2) Наявність відкритого 12.06.2024 виконавчого провадження №75287209 з виконання виконавчого листа №1512/882\2012; 3) залишок наявної заборгованості по вказаному виконавчому провадженні у розмірі 247 133,48 грн.; 4) факт реєстрації права власності за боржником ОСОБА_2 транспортного засобу засіб марки «Toyota Fortuner», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 ; 5) факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 ; 6) наявність відомостей що на момент смерті ОСОБА_2 його місця проживання було зареєстровано за адресою : АДРЕСА_1 ; 7) відомості що за вказаною адресою на момент відкриття спадщини (смерті спадкодавця ) за цією ж адресою було зареєстровано місце проживання ОСОБА_2 ; 8) за відомостями ДРАЦС - ОСОБА_1 батько ОСОБА_2 ; 9) згідно рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 01 червня 2022 року у справі №523/1340/22 за позовом МТСБУ до ОСОБА_3 , останній 30.03.2020 року керуючи транспортним засобом марки «Toyota Fortuner», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 здійснив дорожньо-транспортну пригоду; 10) постановою Київського районного суду м. Одеси від 30.04.2020 року у справі №947/8979/20 встановлено факт порушення правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2 який керував транспортним засобом марки «Toyota Fortuner», 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Зазначені обставини надають суду можливість прийти до висновку що ОСОБА_2 який є боржником за рішенням суду 20.12.2012 у справі №1512/882\2012 та має невиконане грошове зобов'язання згідно наявному виконавчому провадженню, володіє та користується транспортним засобом, який належав іншому боржнику за цім рішенням та не здійснює перереєстрацію даного транспортного засобу що ускладнює можливе звернення стягнення на вказане майно, а тому є підстави для задоволення подання та звернення стягнення на транспортний засіб марки Toyota Fortuner, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 , який не зареєстрований у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_3 під час виконання виконавчого листа виданого 25.12.2013 року Київським районним судом м.Одеси у справі №1512/882/2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором за № 739-н від 02.06.2006 в загальній сумі 255530,69 гривень.
Керуючисьст.353,354,440 ЦПК України, -
Подання приватного виконавця Виконавчого округу Одеської області Цинєва Віталія Олександровича про звернення стягнення на рухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстроване в уставленому законом порядку - задовольнити.
Звернути стягнення на транспортний засіб марки Toyota Fortuner, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_2 , який не зареєстрований у встановленому законом порядку за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_3 під час виконання виконавчого листа виданого 25.12.2013 року Київським районним судом м.Одеси у справі №1512/882/2012 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованість за кредитним договором за № 739-н від 02.06.2006 в загальній сумі 255530,69 гривень.
Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п'яти днів після проголошення вступної та резолютивної частині ухвали.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з отримання копії ухвали.
Повна ухвала складена 14.10.2024
Суддя В. О. Луняченко