Справа № 946/6042/23
Провадження № 2/946/970/24
03 жовтня 2024 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі:
головуючої судді - Баннікової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Клопот М.П.,
розглянувши у спрощеному провадженні в залі суду в м. Ізмаїл цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У серпні 2023 року представник АТ «Кредобанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтував тим, що 04.01.2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-297736, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 250 000,00 грн до 03.01.2024 року. У анкеті-заяві на отримання кредиту зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 . Зазначає, що позичальником виступає фізична особа, яка на момент укладення кредитного договору перебувала у шлюбі - солідарним відповідачем іншого подружжя, навіть у випадку відсутності окремого договору поруки. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 08.05.2023 року виникла заборгованість 243 053,60 грн., яка складається з: 172 210,65 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 70 842,95 грн. - заборгованості за відсотками.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити та не заперечує щодо заочного розгляду справи.
Відповідачі у судове засідання не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись у відповідності до ст.128 ЦПК України належним чином, про причину неприбуття не повідомили та не подали відзив, тому суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України за відсутності заперечень до того позивача.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 04.01.2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № CL-297736, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у сумі 250 000,00 грн. на 36 місяців терміном до 03.01.2024 року. Кредитний договір підписаний ОСОБА_1 власноруч.
Вказана анкета-заява № CL-297736 від 04.01.2021 р. підписана і другим відповідачем - ОСОБА_2 .
Відповідно до п. 4.1 Кредитного договору, за користування кредитом Позичальник сплачує Банку відсотки за процентною ставкою 35% річних.
АТ «Кредобанк» виконав свої зобов'язання за кредитним договором та перерахував на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 185 400,00 грн, що підтверджується меморіальним ордером № 266538 від 04.01.2021 року та грошові кошти у сумі 64 600,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 266540 від 04.01.2021 року
Судом встановлено, що відповідачі неналежним чином не виконували свої зобов'язання за кредитним договором. Згідно з розрахунком заборгованості, наданого позивачем, за вказаним договором виникла заборгованість за кредитом у загальному розмірі 243 053,60 грн., яка складається з: 172 210,65 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 70 842,95 грн. - заборгованості за відсотками.
Зобов'язання виникають із підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів. Частиною 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 626 цього Кодексу договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних справа та обов'язків.
Відповідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 610 цього Кодексу визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Кредобанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.
Що стосується солідарного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , суд виходить з наступного.
Обґрунтовуючи свої вимоги, банк зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було підписано анкету-заяву на отримання готівкового кредиту, в якій зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , а також те, що ОСОБА_2 не заперечує проти отримання ОСОБА_1 кредиту.
Відтак, позивач вважає, що якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права і обов'язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність у законі прямої вказівки про солідарну відповідальність.
Відповідно до частини четвертої статті 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Тлумачення частини четвертої статті 65 СК України вказує на те, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов'язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладений другим із подружжя в інтересах сім'ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. Лише поєднання вказаних умов дає підстави кваліфікувати другого з подружжя як зобов'язану особу (боржника).
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд України в постанові від 19 червня 2013 року у справі № 6-55цс13, та Верховний Суд у постановах від 25 вересня 2019 року у справі № 569/2255/17 від 04 грудня 2019 року у справі № 235/5555/16-ц, від 12 лютого 2020 року у справі № 2-2093/10.
Разом з тим, з умов кредитного договору № CL-297736 від 04.01.2021 року вбачається, що наданий АТ «Кредобанк» кредит у розмірі 185 400,00 грн. взятий на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості та у розмірі 64 600,00 грн.
Доказів того, що договір укладений ОСОБА_1 в інтересах сім'ї, а також, що майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї суду, не надано.
Крім того, відсутні докази того, що відповідачі перебували у шлюбі на час укладення договору.
Відтак, суд дійшов висновку, що позов в частині солідарного стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено, що внаслідок укладення кредитного договору виникло зобов'язання в інтересах сім'ї.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід зазначити наступне.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.3, 4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про відшкодування витрат на правову допомогу суд враховує позицію Верховного суду, викладену у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20). Відповідно до якої необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У підтвердження понесених стороною витрат на правничу допомогу надано копію договору про надання правової допомоги від 11.02.2019, копію довіреності та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Таким чином, представником позивача не надано доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, зокрема детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, здійснення фактичної оплати витрат на правову допомогу (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки).
Відтак, у стягненні витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 1054-1055 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229,247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 284, 288, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації фізичної особи: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862, місце реєстрації юридичної особи: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78), заборгованість за кредитним договором № CL-297736 від 04.01.2021 року у розмірі 243 053,60 (двісті сорок три тисячі п'ятдесят три гривні, шістдесят копійок) грн.
У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації фізичної особи: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (ЄДРПОУ 09807862, місце реєстрації юридичної особи: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78), судовий збір в розмірі 3 645,80 (три тисячі шістсот сорок п'ять гривень вісімдесят копійок) грн.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: /підпис/
З оригіналом згідно:
Суддя: Н.В.Баннікова