20 листопада 2007 р.
№ 1/63-26/24
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. -головуючого,
Дунаєвської Н.Г.,
Стратієнко Л.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги
ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"
в особі Львівської обласної дирекції
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду
від 19 липня 2007 року
у справі
№ 1/63-26/24
господарського суду
Львівської області
за позовом
ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"
в особі Львівської обласної дирекції
до
Радехівської міської ради
про
звернення стягнення на заставлене майно
на суму 7 333, 63 дол. США
за зустрічним позовом
Радехівської міської ради
до
ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"
в особі Львівської обласної дирекції
про
визнання недійсним договору застави
та вилучення із застави майна
за участю представників сторін
від позивача -Поляков Г.А., Порхун В.Н.,
Авраменко А.М.
від відповідача -Крет О.І.
ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до Радехівської міської ради про звернення стягнення відповідно до договору застави від 05.02.2002 на заставлене майно по вул.Київська, 33 в с.Кізлів, Буського району, Львівської області в погашення 7 333, 63 дол. США заборгованості по кредиту.
В обґрунтування позовних вимог ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції, посилаючись на ст.ст. 509, 590, 612, 1231, 1048-1050, 1054, 1277 Цивільного кодексу України, зазначає про кредитну заборгованість громадянина Марківа О.М. перед ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором № 0201/04 від 17.01.2002, в забезпечення якого за договором застави від 05.02.2002 заставлено вищезазначене спірне майно, що перейшло до Радехівської міської ради як власника відумерлого майна, яка зобов'язана задоволити вимоги кредиторів спадкодавця в межах вартості спірного майна відповідно до вимог цивільного законодавства України.
Радехівська міська рада, в свою чергу, звернулась до господарського суду Львівської області із зустрічним позовом до ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції про визнання недійсним договору застави від 05.02.2002 та вилучення із застави майна - житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться по вул.Київська, 33 в с. Кізлів, Буського району, Львівської області, житловою площею 59,1 м2.
В обґрунтування позовних вимог Радехівська міська рада, посилаючись на ст.ст. 510, 546, 572 ЦК України, ст.ст. 62, 63, 69, 386, 390, 392, ЦК УРСР, ст.ст. 1, 11, 26, 28 Закону України "Про заставу", ст.ст. 120, 133, 140 Земельного кодексу України, зазначає про те, що договір застави майна від 05.02.2002 укладений з порушенням ст.62 ЦК УРСР, оскільки він укладався громадянином Марківим О.М., який діяв на підставі довіреності та в своїх інтересах, що в даному випадку являється перевищенням повноважень.
Рішенням господарського суду Львівської області від 15.05.2007 у справі №1/63-26/24 (суддя Деркач Ю.Б.) у задоволенні первісного позову ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції, а також зустрічного позову Радехівської міської ради відмовлено повністю.
Господарський суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 48, 62 ЦК УРСР, ст.215 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 83 ГПК України, зазначає про невідповідність закону - ст.62 ЦК УРСР - договору застави від 05.02.2002, на якому ґрунтуються вимоги ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції, та питання недійсності якого підіймається Радехівською міською радою, з огляду на що позовні вимоги як за первісним, так і за зустрічним позовом є безпідставними.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 у справі № 1/63-26/24 (колегія суддів: головуючий Кордюк Г.Т., судді Давид Л.Л., Мурська Х.В.) рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2007 скасовано, в позові ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції, як і судом першої інстанції, відмовлено, зустрічний позов Радехівської міської ради задоволено частково, визнано недійсним договір застави майна від 05.02.2002, у задоволенні позовних вимог про вилучення із застави нежитлового будинку відмовлено.
Апеляційний господарський суд, зокрема, посилаючись на ст.ст. 48, 62 ЦК УРСР, ст.ст. 16, 215 ЦК України, зазначає, що договір застави від 05.02.2002 не являється нікчемним в силу закону, вважає, що строк позовної давності за зустрічним позовом не сплинув з огляду на рішення Радехівського районного суду від 12.07.2006, та оскільки спосіб захисту про вилучення майна із застави законом не встановлено.
У касаційній скарзі ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 у справі № 1/63-26/24 і прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції та відмовити у задоволенні позовних вимог Радехівської міської ради.
В обґрунтування касаційної скарги ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції посилається на порушення та неправильне застосування господарськими судами норм матеріального права, підтримуючи доводи, викладені у позовній заяві.
У відзиві на касаційну скаргу Радехівська міська рада просить залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 у справі №1/63-26/24 без змін, а касаційну скаргу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції -без задоволення.
Вищим господарським судом України ухвалою від 12.10.2007 у справі №1/63-26/24 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 19.11.2007 у справі № 1/63-26/24 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. головуючий суддя-доповідач, судді Дунаєвська Н.Г., Стратієнко Л.В.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін з дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.01.2002 між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та громадянином Марківим О.М. укладено кредитну угоду № 0201/04, на підставі якої громадянину Марківу О.М. відкрито кредитну лінію в сумі 4 000 доларів США з кінцевим терміном погашення кредиту 21.11.2002 та сплатою 16 % річних за користування кредитом.
В забезпечення виконання громадянином Марківим О.М. своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" та громадянкою Демків А.І. укладено договір застави від 05.02.2002, за яким передано в заставу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" житловий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: Львівська область, Буський район, с. Кізлів, вул. Київська, 33, житловою площею 59,1 м2.
Господарський суд першої інстанції, при вирішенні спору по суті, керуватися нормами Цивільного кодексу УРСР 1963 року з огляду на те, що вищезазначений договір застави укладений 05.02.2002, тобто до набрання чинності новим Цивільним кодексом України, та оскільки пункт 9 Прикінцевих та перехідних Цивільного кодексу України не передбачає вирішення питань, пов'язаних з недійсністю договорів.
Згідно ч. 3 ст. 62 ЦК УРСР 1963 року представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.
Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій договір застави з ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" від імені громадянки Демків О.М. уклав громадянин Марків О.М., який діяв на підставі доручення, посвідченого приватним нотаріусом Радехівського районного нотаріального округу Юрченко О.В., за реєстраційним № 3378 від 25.12.2001, про що зазначено в преамбулі договору застави.
Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд встановив, що договір застави забезпечував виконання особистих зобов'язань громадянина Марківа О.М. як позичальника за кредитним договором № 0201/04 від 17.01.2002, а отже, такий договір вчинений в його особистих інтересах, що суперечить вищенаведеній ст.62 ЦК УРСР і внаслідок чого такий договір повинен бути визнаний недійсним на підставі ст. 48 ЦК УРСР.
З огляду на вказані норми права та встановлені обставини у справі колегія суддів касаційної інстанції встановила, що господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір застави від 05.02.2002 укладений всупереч положенням ст.62 ЦК УРСР.
Відповідно до ст.62 ЦК УРСР, який був чинним на момент укладення спірного договору застави від 05.02.2002, представник не міг укладати угоди від імені особи, яку він представляв, у відношенні себе особисто.
Згідно ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
За вказаних обставин господарський суд першої інстанції вірно вирішив, що у задоволенні первісного позову ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції, що ґрунтується на договорі, який не відповідає закону, а тому і зустрічного позову Радехівської міської ради про визнання недійсним договору застави від 05.02.2002 та вилучення із застави майна, оскільки застава за рішенням по первісному позову втрачає чинність, слід відмовити.
При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що місцевий господарський суд фактично застосував ст.83 ГПК України, відповідно до якої господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Вказівка на нікчемність спірного правочину в рішенні господарського суду першої інстанції є помилковою, однак, на думку касаційної інстанції, вказане не впливає на правомірність самого рішення, оскільки господарський суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір застави від 05.02.2002 укладений всупереч положенням ст.62 ЦК УРСР, послався на ст.48 ЦК УРСР та ст.83 ГПК України і відмовив банку у позові.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що спірний договір укладено 05.02.2002, строк позовної давності про визнання недійсним правочину законодавством встановлено тривалістю у три роки, тобто до 05.02.2005, і зміна власника майна застави не є для нього виключенням.
Колегія суддів вважає позицію апеляційного господарського суду суперечливою, з якою не може погодитися, зокрема, з вищенаведених підстав.
Приймаючи до уваги мотивувальну частину рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2007, колегія суддів вважає, що суд помилково не вказав в резолютивній частині рішення про визнання недійсним договору згідно вимог ч.4 ст.84 ГПК України.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції.
Беручи до уваги вищенаведене, оскільки місцевим господарським судом встановлено, що спірний договір не відповідає вимогам закону, тобто пов'язаний з предметом спору договір суперечить законодавству, що унеможливлює задоволення позовних вимог про стягнення на заставлене майно, а відтак не підлягає задоволенню зустрічний позов Радехівської міської ради про визнання недійсним договору застави від 05.02.2002 та вилучення із застави майна, оскільки застава за рішенням по первісному позову втрачає чинність, колегія суддів Вищого господарського суду України встановила, що постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду у справі № 1/63-26/24 має бути змінено згідно п. 5 ч. 1 ст. 1119 ГПК України з урахуванням застосованої в рішенні першої інстанції статті 83 та за ч.4 ст.84 ГПК України.
Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Львівської обласної дирекції задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 у справі № 1/63-26/24 скасувати.
Рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2007 у справі №1/63-26/24 змінити.
Доповнити рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2007 абзацом: "Визнати договір застави від 05.02.2002 недійсним".
В решті рішення господарського суду Львівської області від 15.05.2007 залишити без змін.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Дунаєвська
Л. Стратієнко