14.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/443/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя: Верхогляд Т.А. (доповідач)
судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 року у справі №904/443/24 (суддя Мілєва І.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця", Дніпропетровська область, м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", Дніпропетровська область, м. Павлоград
про стягнення 45 445,00 грн.,-
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 45 445,00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправильно зазначену масу вантажу у накладній № 47037551 (вагон № 56290836), наслідком чого є підстави для нарахування штрафу відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 року у справі №904/443/24 позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" 45 445,00 грн. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору
Рішення мотивовано обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог, а також відсутністю підстав для застосування позовної давності, у зв'язку із зверненням позивача до суду у межах річного строку позовної давності.
Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:
- на думку скаржника рішення прийнято при неповному з'ясуванні та дослідженні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи;
- на момент прийняття вагону до перевезення залізницею не було складено актів про технічний стан вагону, актів загальної форми, комерційних актів, які би підтвердили несправність вагону у технічному відношенні, комерційну несправність (завантаження з порушенням Технічних умов), невідповідність маси вантажу у вагоні з даними накладної, що свідчить про визнання залізницею правильності внесеної у накладну інформації, в тому числі про масу вантажу;
- матеріали справи не містять доказів, які б підтвердили факт невірного оформлення накладної на момент прийняття перевізником вагону на станції Ароматна;
- помилковим є висновок суду про правомірність нарахування п'ятикратного розміру штрафу, оскільки надлишок у 1350 кг. виявлено на попутній станції Павлоград-І, а не на станції відправлення - Ароматній;
- під час перевезення вагону від станції Ароматна до станції Павлоград І відбулась зміна маси вантажу, що підтверджується комерційним актом №454502/10 від 27.05.2023 року, при цьому факт невірного зазначення в накладній маси вантажу комерційним актом не встановлений;
- збільшення маси вантажу виникло з причин потрапляння у вагон дощу; викладені обставини підтверджуються довідкою Дніпропетровського РЦГМ від 15.06.2023 року за №994-04-57/994-04, згідно з якою з 27 травня 2023 року у зазначених населених пунктах відмічався зливовий дощ різної інтенсивності: кількість опадів за добу склала 7,4 мм.;
- вантаж перевозився у відкритих вагонах і розміщувався насипом, тобто дощові опади напряму попадали на вантаж та, як наслідок, вплинули на його якісну характеристику, оскільки вміст вологи збільшився з 15,9% до 18,2% на дату 31.05.2023 року (протоколу випробувань ТОВ "Вуглехімічна лабораторія" від 31.05.2023 року).
- судом не враховано, що під час перевезення виникли обставини, які не залежали від вантажовідправника, оскільки останній не організовує, не здійснює, не контролює та не відповідає за процес перевезення вагону, що прямо зумовлює відсутність вини вантажовідправника, у зв'язку з чим стягнення з відповідача штрафу є незаконним та безпідставним;
- судом не надана оцінка доданим до матеріалів справи доказам зміни якісного показника вугілля, зокрема, не досліджено посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) №951 від 27.05.2023 року та протокол випробувань ТОВ "Вуглехімічна лабораторія" №23 від 31.04.2023 року, згідно з якими вміст "вологи" вугілля у спірному вагоні збільшився з 15.9 % до 18.2 %; за таких обставин стягнення штрафу є незаконним та безпідставним;
- суд не взяв до уваги, що результати зважування показали відхилення маси (у бік збільшення) в усіх 55 вагонах, що підтверджується відомостями у стовпчику 9 та у висновках зведеного протоколу, зокрема: встановлено "проблемних" вагонів 55, серед яких 54 вагони з підозрою на надлишок понад 2%, і це свідчить про те, що всі вагони поїзда потрапили під дію атмосферних опадів і як наслідок збільшилась маса вантажу в них;
- під час вирішення справи судом безпідставно не були взяті до уваги Методика та Пояснення ДП "УХІН", а в рішенні не надана оцінка зазначеним документам як доказам в справі;
- суд не врахував, що відбір проб з вагону, проведення випробувань зразків проб та дослідження якості вугілля провадяться виключно працівниками технічно компетентної лабораторії., державними стандартами (ДСТУ 4096-2002, ДСТУ 7493-2013) та договором про надання послуг з організації перевезення залізничним транспортом від 25.02.2020 року не передбачено проведення відбору проб та їх підготовку, проведення вимірювань певних показників якості вугілля за участі перевізника або вантажовідправника, а також не з'ясував питання чи має право залізниця як перевізник або вантажовідправник, який ініціював дослідження якості вантажу, приймати безпосередню участі у процесі відборі та підготовки проб вугілля, у дослідженні його показників якості;
- є помилковою позиція суду стосовно застосування однорічного строку позовної давності до вимог про стягнення штрафу за невірно зазначену масу вантажу в накладній та не задоволення заяви відповідача про застосування шестимісячного строку;
- суд першої інстанції не врахував, що оскільки нарахування штрафу за неправильно зазначену масу вантажу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань, передбачено лише нормами Статуту залізниць України, то строк позовної давності для стягнення цього штрафу повинен застосовуватися той, який передбачено саме Статутом залізниць України, тобто шестимісячний строк (абз. 2 ст. 137 Статуту). У зв'язку з цим, відсутні підстави для застосування у даній справі положень п.7.3 договору, яким передбачено річний строк обчислення позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором ( дана правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду в справі №915/317/22 від 22.09.2023 року (п. 51 та 52)).
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції без змін.
Позивач зазначає, що у накладній 47037551 відповідачем зазначена 69100 кг, при перевірці маси встановлено, що маса вантажу, вказана відправником в залізничній накладній, не відповідає масі вантажу, встановленій при проведенні контрольного зважування вантажу, а саме 70 450 кг, що більше на 1 350 кг, та є перевищенням вантажопідйомності вагону на 950 кг., як наслідок- загроза безпеки руху. Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України у вигляді штрафу, який стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
У відзиві йдеться також про наступне:
- відповідачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували доводи про те, що зливовий дощ різної інтенсивності, який мав місце 27.05.2023 - 30.05.2023 року у зазначених населених пунктах, вплинув на якісну характеристику вантажу, який перевозився у відкритих вагонах і розміщувався насипом, що в свою чергу призвело до зміни вмісту вологи з 15,9% до 18,2% на дату 27.05.2023 року, і мав наслідком збільшення маси вантажу, який перевозився у вагоні № 56290836.
- відповідач не надав належних доказів того, що злива, яка призвела до збільшення маси вантажу у вагоні № 56290836, призвела до аналогічного збільшення маси вантажу в інших вагонах, які в цей період часу прибули на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці і були зважені на вагонних вагах.
Крім того, за твердженням позивача, відсутній правовий механізм, який би певним чином обраховував вплив тих чи інших погодних явищ на масу вантажу (відношення кількості опадів до площі вагону, фізичні властивості вантажу, які впливають на випаровування: альбедо, пористість, гігроскопічність тощо). Лист Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології № 994-04-57/994-04 від 15.06.2023 року, на який посилається відповідач, не може слугувати належним доказом збільшення маси вантажу у вагоні через погодні умови, оскільки дані, викладені у цьому листі, є узагальненими та середньостатистичними (інформація наявна щодо великої частини місцевості в цілому, а не окремого району, вулиці тощо). Інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких неможливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості. Посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) № 951 від 27.05.2023 року, акт відбору та підготовки проб вугілля № 1 від 31.05.2023 року про проведення відбору об'єднаної проби вугілля з 1-го вагона (№ 56290836), дослідження якості вугілля від 31.05.2023 року проведені ТОВ "Вуглехімічна Лабораторія", за результатами яких було складено протокол випробувань №23 від 31.05.2023 року, не можуть слугувати належним та допустимим доказом у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки мають односторонній характер.
Щодо строку позовної давності позивач вказує, що у відповідності до ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк. За приписами п. б ст. 137 Статуту залізниць України позови до залізниць, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Разом з тим, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У даному випадку, перевезення вантажу за залізничною накладною здійснювалося на підставі укладеного між АТ "Українська залізниця" та ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" договору про надання послуг № 99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 року, у п.7.3 якого сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами Перевізника до Замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік. Оскільки накладна оформлялась в рамках укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, строк позовної давності по даному спору становить один рік. Як наслідок, позивачем подано позов у межах строку позовної давності.
При цьому позивач вказує не безпідставність посилань відповідача на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду по справі №915/317/22 від 22.09.2023 року, оскільки даною постановою касаційну скаргу залізниці задоволено частково, рішення попередніх інстанцій скасовано та справу передано на розгляд до першої інстанції. Господарським судом Миколаївської області 21.02.2024 року у справі №915/317/22 ухвалено рішення про відмову в позовних вимогах, але дана відмова вмотивована судом по суті заявлених вимог, а не з підстав пропущення строку давності.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2024 року для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач: Верхогляд Т.А., судді: Парусніков Ю.Б., Іванов О.Г.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2024 року, після надходження справи на запит, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
26.07.2024 року у системі Електронний суд надійшло клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням сторін, в якому з посиланням на наявність виняткових обставин даної справи, докази, на які посилався відповідач та яким судом не було надано оцінку, враховуючи категорію і складність справи існує необхідність у розгляді скарги у судовому засіданні з повідомленням сторін. Результат вирішення спірних правовідносин є для апелянта важливими, крім того він має бажання надати усні пояснення по суті спору.
За приписами ч.13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.ч. 5, 6 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Відповідно до ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
У даному випадку, позов заявлено про стягнення з відповідача 45 445,00 грн., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин, предмет доказування та наявні у справі докази не вимагають проведення судового засідання з повідомленням або викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Клопотання скажника не містить належних та достатніх доводів щодо неможливості розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказів на їх підтвердження. При цьому учасники справи не позбавлені права подавати суду свої пояснення, викладені в письмовій формі.
З огляду на викладене, апеляційний суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ПрАТ"ДТЕК Павлоградвугілля" про розгляд справи №904/443/24 з викликом учасників.
Тому у задоволенні клопотання скаржника слід відмовити.
Дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів даної справи вбачається, що відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 року (а.с. 33) АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
Таким чином, ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" (вантажовідправник по справі) було приєднано АТ "Українська залізниця" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.
За пунктом 1.1. предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Згідно з п. 1.4. надання послуг за договором може підтверджуватись, зокрема, накладною,
Пунктом 7.3. договору про надання послуг сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
У травні 2023 року по накладній № 47037551 (а.с. 4-5) зі станції Ароматна Придніпровської залізниці ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправлення на адресу одержувача ТОВ "ДТЕК Курахівська ТЕС" на станцію Роя Донецької залізниці вагону № 56290836 із вантажем: вугілля кам'яне марки г-газове (вантаж розрівняний і маркований продольними бороздами "вантаж в твердому стані").
При заповненні відповідачем вказаної накладної у відомостях вагонів було зазначено масу вантажу в вагоні № 56290836 - 69 100 кг., провізна плата 9 089,00 грн. (а.с. 4).
По прибуттю вагону на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці було проведено контрольне зважування вагона № 56290836, за результатами якого було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що складено комерційний акт № 454502/10 від 27.05.2023 року (а.с. 7).
Відповідно до комерційного акту № 454502/10 від 27.05.2023 року, при контрольному зважуванні вагона № 56290836, що прибув по відправці, вказаній на звороті даного акту, в документі зазначається: вугілля кам'яне марки Г-газовий, навалом, вантаж розміщено та закріплено згідно п. 3.1. гл. додатку 3 до СМГС, розрівняний і маркований повздовжніми борознами, у твердому стані. Нетто 69100 кг., тара з документа 24 300 кг. В дійсності виявилось: вантаж вугілля брутто 94 750 кг., тара з документу 24 300 кг., нетто 70 450 кг., що більше маси зазначеної в документі на 1350 кг та вантажопідйомності на 950 кг. Зважування проводилось на справних повірених 150 т вагонних вагах № 10 станції Павлоград 1 (повірка 11.07.2022 року) без відчеплення, при повній зупинці. Навантаження нижче рівня бортів над 10-20 см, вантаж марковано повздовжніми борознами, маркування не порушено, без заглиблень та виїмок. Вагон в технічному відношенні справний, без дверний, люка зачинені, течі та слідів течі вантажу немає.
Надлишок вантажу було вивантажено зі спірного вагону відповідно до листа №3/1963 від 31.05.2023 року (а.с. 14).
У зв'язку з неправильним зазначенням вантажовідправником відомостей у накладній, позивачем відповідно до ст. 118 та ст.122 Статуту залізниць України нараховано штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 45 445,00 грн.
Неоплата відповідачем вказаної вище суми штрафу стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
У разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) (ст. 920 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
За приписами ч. 1 ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній.
Частиною 2 ст. 24 Статуту передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно з ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч. 4 ст. 52 Статуту залізниць України).
Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст. 105 Статуту залізниць України).
За приписами ст.122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника,
порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно зі ст.118 Статуту за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Якщо через порушення відправником Правил перевезення небезпечних вантажів сталася аварія, збитки відшкодовуються відправником.
Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644 (в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 року №138).
Відповідно до пунктів 1.2, 2 Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 року №644, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил.
У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.
Відповідно до п. 5.5 розд. 5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Отже, підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених ст.129 Статуту.
Щодо досліджуваної справи, то як зазначено вище, комерційним актом № 454502/10 від 27.05.2023 року підтверджується зазначення у вагоні № 56290836, відправленого відповідно до накладної № 4703755, маси вантажу на 1350 кг. менше, аніж його фактична маса.
За вказаних обставин, всі наслідки за неправильність відомостей, зазначених у накладних, мають бути покладені на відповідача.
У силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом застосування штрафних санкцій.
Отже, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, враховуючи засвідчення у комерційному акті № 454502/10 від 27.05.2023 року у встановленому порядку факту того, що маса вантажу (вугілля) у вагоні № 56290836 становить на 1350 кг. більше, ніж маса, зазначена у документі (накладній), місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу за неправильно зазначену у накладній масу вантажу у розмірі 45 445,00 грн., який розрахований виходячи із встановленої провізної плати за спірний вагон, яка згідно з накладною № 470375 складає 9 089,00 грн.
Твердження скаржника про неповне дослідження судом доказів та обставин справи не мають під собою підґрунтя.
Так, з'ясування відповідних обставин має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст.86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У даному випадку, на переконання апеляційного господарського суду, приймаючи оскаржуване рішення, місцевим господарським судом були оцінені усі обставини справи та докази у сукупності, надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли із спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, зміст оскаржуваного судового рішення містить підстави та нормативне обґрунтування, з яких виходив суд, дійшовши висновків про задоволення позову.
Доводи апелянта про зміну якісного показника вугілля у зв'язку з попаданням у вагон опадів, які спричинили збільшення ваги, колегія суддів не приймає до уваги як такі, що є недоведеними.
Лист Дніпропетровського регіонального центру з гідрометеорології № 994-04-57/994-04 від 15.06.2023 року, на який посилається апелянт, не може слугувати належним доказом збільшення маси вантажу у вагоні через погодні умови, оскільки дані, викладені у цьому листі, є узагальненими та середньостатистичними (інформація наявна лише за велику частину місцевості в цілому, а не за його окремий район, вулицю тощо). Інформація з гідрометеорологічного центру є сукупністю регіональних середньостатистичних даних, з яких не можливо встановити точну кількість опадів по конкретно взятій місцевості.
Таким чином, скаржником не надано доказів наявності атмосферних опадів саме на шляху слідування вагону, їх кількості, не доведено причинно-наслідкового зв'язку атмосферних явищ та стану вантажу, тобто відсутні усі складові, які у сукупності могли б свідчити про те, що в конкретний проміжок часу, конкретної доби, по конкретній місцевості, пройшов дощ, і саме такої інтенсивності, що збільшив масу конкретного вантажу на конкретну кількість.
Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження обставин, що злива, яка призвела до збільшення маси вантажу у вагоні № 56290836, призвела до аналогічного збільшення маси вантажу в інших вагонах, які в цей період часу прибули на станцію на станцію Павлоград-1 Придніпровської залізниці і були зважені на вагонних вагах, тому такі доводи мають декларативний характер.
Посилання скаржника на акт відбору та підготовки проб вугілля № 1 від 31.05.2023 року є безпідставними, враховуючи, що він складений та підписаний одноособово начальником ТОВ "Вуглехімічна Лабораторія" Людмилою Гвоздь. Представник позивача не брав участі у відборі проб, отже цей акт не може слугувати належним та допустимим доказом у розумінні ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки має односторонній характер. Інші докази проведення відбору проб або докази присутності при відборі представників позивача відповідачем не надані.
З огляду на викладене, протокол випробувань № 23 від 31.05.2023 року, складений за результатами проведення випробувань зразків, відібраних на підставі вказаного вище акту, також не може слугувати належним доказом в підтвердження наведених відповідачем обставин.
Щодо Посвідчення про якість рядового вугілля (продуктів збагачення) № 951 від 27.05.2023 року, то оскільки посвідчення також проводилось без участі працівників залізниці, а сам вантаж прийнято шляхом візуального огляду, то, як правильно зазначено місцевим господарським судом, залізниця не могла знати про вологість спірного вугілля, а тим паче про відсоток такої вологості. До того ж інформація про вологість спірного вугілля, наведена у вказаному посвідченні, суперечить відомостям, зазначеним відповідачем в графі 20 накладної № 47037551. Стосовно позовної давності та посилання скаржника у цьому зв'язку на практику Верховного Суду колегія суддів зазначає наступне.
Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову. (ст.137 Статуту залізниць України).
Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк (ч. 5 ст. 315 Господарського кодексу України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 статті 261 Цивільного кодексу України).
Одночасно, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України).
У даному випадку, пунктом 7.3. договору сторони погодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Отже, оскільки накладна оформлялась у рамках укладеного між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, строк позовної давності по даному спору становить один рік.
Позовна заява надіслана позивачем до суду 27.01.2024 року, про що свідчить відмітка відділення поштового зв'язку на поштовому конверті. Таким чином звернення до суду відбулось у межах річного строку позовної давності. У зв'язку із чим заява про застосування позовної давності обґрунтовано не була задоволена судом першої інстанції.
При цьому апеляційний суд вважає слушними доводи позивача про безпідставність посилань відповідача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 22.09.2023 року у справі №915/317/22, оскільки даною постановою касаційну скаргу залізниці задоволено частково, рішення попередніх інстанцій скасовано з посиланням на ненадання судами належної правової оцінки усім доводам позивача під час застосування до спірних правовідносин наслідків позовної давності. Тобто, ця постанова не містить висновків Верховного Суду щодо правомірності або неправомірності застосування судом строку позовної давності.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.
Проте, всупереч наведених вище правових норм, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено порушення його прав позивачем, за захистом яких він звернувся до суду.
Доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.
Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги. Рішення місцевого господарського суду у даній справі слід залишити без змін.
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст.269, 275, 276, 282 - 284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2024 року у справі №904/443/24 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков
Суддя О.Г.Іванов