14.10.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2382/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни
на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024р.
(суддя Левкут В.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 08.02.2024р.)
у справі
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (бул. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Київ, 01133)
до фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни (м. Запоріжжя)
про стягнення 94 722,20 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни 94 722,20 грн., які складаються з 21 000,00 грн. простроченого кредиту, 72 739,92 грн. прострочених платежів по процентах та 982,28 грн. прострочених платежів за комісією.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024р. позов задоволено. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованість за договором про надання кредиту № 299471-КС-002 від 17.08.2021р. за тілом кредиту, у розмірі 21 000,00 грн., заборгованість за процентами, в розмірі 72 739,92 грн., заборгованість за комісією, в розмірі 982,28 грн. та 2147,20 грн. судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", фізична особа-підприємець Тимофієнко Настасья Станіславівна звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та закрити провадження у цій справі. Одночасно, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновдення строку на подання апеляційної скарги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що рішення прийнято при неповному з'ясуванні та дослідженні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, Скаржник зазначає на наступне:
- в матеріалах справи відсутні докази безпосередньої реєстрації Тимофієнко Н.С. на веб - сайті ТОВ «Бізнес Позика» за посиланням www.bizpozyka.com;
- матеріали справи не містять копії заяви Відповідача на отримання кредиту, яка, за висновком суду першої інстанції, направлялась Позивачу через зареєстрований в інформаційно - телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» особистий кабінет Тимофієнко Н.С ;
- номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який, за висновком суду першої інстанції, нібито був вказаний Відповідачем у своїй анкеті в особистому кабінеті, не належить Тимофієнко Н.С. , в матеріалах справи відсутні докази щодо належності Тимофієнко Настасьї Станіславівні вказаного номеру телефону;
- за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР) номер мобільного телефону НОМЕР_1 також не належить ФОП Тимофієнко Н.С., що підтверджується інформаційною довідкою з ЄДР. Відповідачем здійснюються заходи щодо отримання доказів стосовно підтвердження факту неналежності Тимофієнко Н.С. вказаного телефонного номеру. З огляду на складність отримання таких доказів відповідні документи будуть долучені Відповідачем до матеріалів справи № 908/2382/23 пізніше;
- матеріали справи не містять жодного документального обґрунтування того, яким чином між сторонами були погоджені умови договору. Таким чином, на думку Скаржниці, висновок суду першої інстанції стосовно того, що договір № 299471- КС-002 про надання кредиту від 17.08.2021р. був укладений саме з ФОП Тимофієнко Настасьєю Станіславівною, є суто припущенням, що не ґрунтується на жодних достатніх та належних доказах;
- Тимофієнко Настасья Станіславівна зареєстрована 13.03.2019р. як фізична особа - підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (надалі - ЄДР).
Крім того, Скаржниця вказує на те, що перерахування коштів в сумі 21 000,00 грн. було здійснено Позивачем на банківський рахунок Тимофієнко Н.С. , відкритий в АТ «Універсал Банк». Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» від 05.07.2024р., банківський рахунок відкрито на ім'я саме фізичної особи Тимофієнко Настасьї Станіславівни , в рамках договору про надання банківських послуг «Monobank» від 14.03.2019р., у відповідності до умов пп. 4.2.12 п. 4 якого клієнт зобов'язався не використовувати для здійснення підприємницької діяльності та/або зайняття незалежною професійною діяльністю. Даний рахунок відкритий для власних потреб клієнта та не може використовуватися для операцій, що пов'язані із підприємницькою діяльністю та/або зайняттям незалежною професійною діяльністю.
Скаржниця зауважує на тому, що перерахування коштів було здійснено Позивачем на рахунок Тимофієнко Н.С. саме як фізичної особи, тому , правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, не є господарсько - правовими, а відтак даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто, Господарський суд Запорізької області не мав юрисдикції щодо вирішення цього спору.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач не скористався своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/2382/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024р. у справі № 908/2382/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
Матеріали справи № 908/2382/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 15.07.2024р. апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024р. у справі №908/2382/23 залишено без руху, надано апелянту строк усунення недоліків.
Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.08.2024р. поновлено строк на подання апеляційної скарги. Відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни на рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець, позивач у справі) та фізичною особою-підприємцем Тимофієнко Настасьєю Станіславівною (Позичальник, відповідач у справі) 17.08.2021р. укладений договір № 299471-КС-002 про надання кредиту (Електронна форма) (далі - Договір) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 21 000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (далі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом, у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.
Тип кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 16 тижнів.
Процентна ставка: в день 1,08249799, фіксована.
Комісія за надання кредиту: 3500,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 21000,00 грн.
Термін дії Договору до 01.02.2022.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 52560,00 грн.
Пунктом 2 Договору передбачено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
У п. 3 Договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Згідно з п. 5 Договору Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх та, відповідно, укладає Договір.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та надав відповідачу грошові кошти, в розмірі 21 000,00 грн., шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , про що свідчить document id: НОМЕР_4 від 17.08.2021р., про перерахування коштів, в сумі 21 000,00 грн. Тимофієнко Н.С. ІПН НОМЕР_3 згідно з дог. № 299471-КС-002 від 17.08.2021р..
Приналежність відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується скріншотом з онлайн банку АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
В подальшому, 26.09.2021р. товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та фізичною особою-підприємцем Тимофієнко Настасьєю Станіславівною укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 299471-КС-002 про надання кредиту (далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписана у порядку, визначеному ст. 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти "Термін дії Договору" в новій редакції, а саме: "Термін дії Договору: до 17.07.2022". Також сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти "Строк Кредиту" в новій редакції, а саме: "Строк Кредиту: 335 днів".
За твердженням Позивача, до теперішнього часу відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором № 299471- КС-002 про надання кредиту належним чином не виконав, частково сплативши відсотки за користування кредитом та комісію, в загальному розмірі 3 412,28 грн. та 2 167,72 грн., відповідно, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про задоволення позову.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.6 ЦК Ураїни, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що 17.08.2021р., між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (Кредитодавець) та фізичною особою-підприємцем Тимофієнко Настасьєю Станіславівною (Позичальник) укладений договір № 299471-КС-002 про надання кредиту (Електронна форма) (далі - Договір), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Законом України "Про електронну комерцію".
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законом України "Про електронну комерцію" та Законом України "Про електронний цифровий підпис".
Закон України "Про електронну комерцію" регулює відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру (п.1 ч.1 ст.3 цього Закону)
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, ст.11 Закону України "Про електронну комерцію", пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах .
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч.7 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію").
За змістом ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У п. 6 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" надано таке визначення для терміну "електронний підпис одноразовим ідентифікатором" - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до п.12 ч.1 ст.3 Закону України "Про електронну комерцію", одноразовим ідентифікатором є алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям ТОВ "Бізнес Позика", які у відповідності до п. 10 договору є його невід'ємною частиною:
- Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних заявником/позичальником, який прийняв пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються кредитодавцю (п. 1.4.8);
- Інформаційно-телекомунікаційна система (ІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних систем кредитодавця, яка працює в форматі сайту(ів) в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле (п. 1.4.9);
- логін особистого кабінету - номер мобільного телефону заявника/позичальника (п. 1.4.15);
- одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що направляється заявнику/позичальнику засобами зв'язку, вказаними під час реєстрації/входу в ІТС кредитодавця (п. 1.4.17);
- особистий кабінет - сукупність захищених сторінок, що формуються заявнику/позичальнику в момент його реєстрації в ІТС, за допомогою якого заявник/позичальник здійснює повну взаємодію з кредитодавцем, має можливість укласти договір, отримувати інфомацію та документи, пов'язані з наданням та обслуговуванням кредиту, зокрема графіку платежів, тощо. Доступ до особистого кабінету здійснюється заявником/позичальником після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету і одноразового ідентифікатора та має юридичне значення ідентифікації позичальника в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію" (п. 1.4.18).
Інформаційно-телекомунікаційна система кредитора, а саме особистий кабінет позичальника https://my.bizpozyka.com/, знаходиться на офіційному сайті ТОВ "Бізнес Позика" https://bizpozyka.com/.
Отже, підписання договору (електронного правочину) за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора є належним та допустимим доказом на підтвердження укладення сторонами такого договору.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19, в якій суд, серед іншого, зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Так, на підтвердження укладення договору позивач надав візуальну форму послідовності дій клієнта щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 299471- КС-002 від 17.08.2021р., з якої вбачається, що 17.08.2021р. клієнт заповнив заявку, тим самим зареєструвавшись в ІТС та створивши особистий кабінет (після авторизації, яка проходить шляхом введення логіна особистого кабінету, тобто за номером мобільного телефона, зазначеного ФОП Тимофієнко Настасьєю Станіславівною, і одноразового ідентифікатора), доступ до якого присутній лише у нього; ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Згідно з п. 5 договору, позичальник (відповідач) підтверджує, що він ознайомлений з договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає договір.
Згідно з п. 8 договору, підписанням цього договору позичальник (відповідач) підтверджує, що до укладання договору відповідач отримав від кредитодавця (позивача) інформацію, надання якої передбачено законодавством України, зокрема, передбачену частиною другою ст.12 Закону "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
Як вже зазначалося вище, згідно вимог ст.12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Так, ТОВ "Бізнес Позика" 17.08.2021р. направило ФОП Тимофієнко Настасьї Станіславівні пропозицію (оферту) укласти договір № 299471- КС-002, про надання кредиту.
Відповідь заявника/позичальника, якому адресована пропозиція укласти договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення кредитодавцю.
Матеріалами справи підтверджується, що фізична особа-підприємець Тимофієнко Настасья Станіславівна через вебсайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/, шляхом введення Логіну Особистого кабінету паролю Особистого кабінету ввійшла до Особистого кабінету та з Особисто кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказала номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (затверджених наказом від 27.06.2022р. № 13-ОД, надалі - Правила) після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
17.08.2021р. Фізична особа - підприємець Тимофієнко Настасья Станіславівна, прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договір № 299471- КС-002 про надання кредиту, на умовах визначених офертою.
Зі своєї сторони, ТОВ "Бізнес Позика" направило ФОП Тимофієнко Н.С. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор G-0576 на номер телефону НОМЕР_1 (який зазначений позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий боржником було введено/відправлено.
Тобто, 17.08.2021р. ФОП Тимофієнко Настасья Станіславівна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 299471- КС-002 про надання кредиту на умовах, визначених офертою, шляхом направлення через ІТС одноразового ідентифікатора G-0576 (направленого позичальнику на номер телефону, вказаний позичальником в заявці) електронного повідомлення (СМС-повідомлення).
Відтак, вищевказаним підтверджується той факт, що пропозиція позивача укласти кредитний договір прийнята відповідачкою, а кредитний договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором - тобто одним з дозволених законом варіантів (способів) підпису та у повній відповідності до норм ст. ст. 11, 12 та 14 Закону "Про електронну комерцію" та ст. 207 ЦК України.
При цьому, колегією суддів враховується висносок Верховного Суду, викладений у постанові від 12.01.2021р. у справі №524/5556/19, згідно якого суд вказав, що "оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині."
З огляду на вищезазначене, належними та допустимими доказами є доведеним факт укладення ФОП Тимофієнко Н.С. договору № 299471- КС-002 від 17.08.2021р., як позичальником, та ТОВ "Бізнес Позика", як кредитодавцем, про надання кредиту (із досягненням між його сторонами згоди по всіх його істотних умовах), в т.ч. і факт його підписання в установленому законодавством порядку.
Матеріали справи також свідчать, що 26.09.2021р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та фізичною особою-підприємцем Тимофієнко Настасьєю Станіславівною укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 299471-КС-002 про надання кредиту (далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписана у порядку, визначеному ст. 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти "Термін дії Договору" в новій редакції, а саме: "Термін дії Договору: до 17.07.2022". Також сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти "Строк Кредиту" в новій редакції, а саме: "Строк Кредиту: 335 днів".
За умовами Договору № 299471- КС-002 від 17.08.2021р., позивач надав грошові кошти, у розмірі 21000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності (Кредит), а відповідач зобов'язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям. Тип кредиту: Кредит. Строк кредиту: 16 тижнів. Процентна ставка: в день 1,08249799, фіксована. Комісія за надання кредиту: 3500,00 грн. Загальний розмір наданого Кредиту: 21000,00 грн. Термін дії Договору до 01.02.2022р.. Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 52 560,00 грн.. Ціль (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діляьності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей кредит не є споживчим кредитом.
Отже, з умов п.1 договору вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько - правовими, оскільки існує спір між ТОВ "Бізнес Позика" та Тимофієнко Н.С. , саме як суб'єктом господарювання (Фізичною особою - підприємцем) і цей спір пов'язаний зі здійсненням останнім підприємницької діяльності.
Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Як вже зазначалося вище, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 21000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , про що свідчить document id: НОМЕР_4 від 17.08.2021р. про перерахування коштів, в сумі 21 000,00 грн. Тимофієнко Н.С. ІПН НОМЕР_3 згідно з дог. № 299471-КС-002 від 17.08.2021р..
Приналежність відповідачці банківської картки № НОМЕР_2 , на яку перераховувались кредитні кошти підтверджується скріншотом з онлайн банку АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
Факт перерахування позивачем кредитних коштів у визначеному договором розмірі відповідачем не спростовано.
Згідно зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦК України).
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).
Пунктом 3 договору сторонами визначено графік платежів, відповідно до якого кредит підлягає сплаті щомісячно рівними платежами, у сумі 4 380,00 грн., починаючи з 31.08.2021р. та з терміном остаточного повернення 01.02.2022р..
За твердженням Позивача, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань повернення кредитних коштів, Відповідачка здійснила лише частково оплату відсотків за користування кредитом, в загальному розмірі 3412,28 грн. та комісію, в загальному розмірі 2167,72 грн..
Апеляційний суд звертає увагу, що часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією яка свідчить про визнання ним боргу.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 23.12.2020 р. у справі № 127/23910/14-ц.
У даному випадку, відповідач вчинив конклюдентні дії, які свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов'язки, частину з яких було реалізовано.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький по змісту висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17.
Стандарт доказування вірогідності доказів передбачає зокрема оцінку безпосередньо судом їх змістовної ваги та вплив на переконання суду у більшій ймовірності існування факту, ніж його відсутності.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Враховуючи наведене, а також обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд апеляційної інстанції вважає, що докази, надані Позивачем в підтвердження позовних вимог, є більш вірогідними, ніж доводи, наведені Відповідачем на їх спростування.
Таким чином, матеріали справи містять належні та допустимі докази укладення між сторонами кредитного договору та перерахування кредитних коштів на рахунок фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни, а також докази існування заборгованості у заявленому розмірі.
Доказів сплати 21 000,00 грн. загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 72 739,92 грн. прострочених платежів по процентах та 982,28 грн. прострочених платежів за комісією відповідачка до суду не надала, доводи, наведені позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростувала.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредитні кошти, тоді як останній зобов'язання з повернення отриманих кредитних коштів та процентів за користування ними виконав частково, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з Фізичної особи - підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни на користь ТОВ "Бізнес Позика" заборгованості за кредитом, в розмірі 94 722,20 грн., з яких: 21000,00 грн. простроченого кредиту, 72 739,92 грн. прострочених платежів по процентах та 982,28 грн. прострочених платежів за комісією.
Що стосується заявленого апелянтом клопотання про долучення доказів по справі від 20.08.2024р., колегія суддів зауважує, що положення ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість прийняття додаткових доказів у разі їх існування на момент розгляду справи в суді першої інстанції.
Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України незалежно від причин неподання таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.
Аналогічна правова позиція з цього питання викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17 та від 06.03.2019 у справі №916/4692/15, від 18.06.2019 у справі № 904/3582/18 та від 04.04.2019 у справі № 918/329/18.
Представлений апелянтом лист ПрАТ «Київстар» № 10371728/03/03/02 було складено 16.08.2024р., тобто вже після ухвалення судом оскаржуваного рішення.
Отже, такий доказ, не існував на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення від 05.02.2024р., що в контексті положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України унеможливлює їх залучення до матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду.
Разом з тим, вказаний лист ПрАТ «Київстар» не спростовує тверджень Позивача про те, що вказаний номер телефону в анкеті, на момент укладення договору, належав Тимофієнко Настасьї Станіславівні .
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав задоволення вимог апеляційної скарги Відповідача.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Тимофієнко Настасьї Станіславівни залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024р. у справі № 908/2382/23 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя М.О. Дармін