ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
11 жовтня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/2786/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши заяву ОСОБА_1
про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. від розгляду справи № 916/2786/23
за заявою Головного управління ДПС в Одеській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД"
про визнання банкрутом
У провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/2786/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД".
Постановою Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 у цій справі припинено процедуру розпорядження майном боржника та повноваження розпорядника майна - арбітражного керуючого Дарієнка Віктора Дмитровича, визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "СОФА ЛТД" банкрутом та відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру, тощо.
Не погодившись з даною постановою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить повністю скасувати постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 у справі №916/2786/23 та прийняти нове рішення, яким продовжити строки процедури розпорядження майном у даній справі.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 колегією суддів у складі головуючої судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 колегією суддів у складі головуючої судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. розгляд справи призначено на 28.08.2024.
Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду було призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/2786/23 у зв'язку із перебуванням головуючої судді Таран С.В., суддів Богатиря К.В., Поліщук Л.В. у відпустці.
У відповідності до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 по справі №916/2786/23 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
Ухвалою суду від 06.08.2024 прийнято справу №916/2786/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 до провадження колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. та призначено її до розгляду на 16.10.2024.
10.10.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. від розгляду справи №916/2786/23.
В обґрунтування даної заяви ОСОБА_1 зазначає, що ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. було повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.05.2024 про відмову у задоволенні заяви про відсторонення арбітражного керуючого від виконання обов'язків розпорядника майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД» у справі №916/2786/23, з тих підстав, що апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності.
В той же час, як вважає заявник, причиною не повернення цією колегією суддів апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024, яка наразі перебуває на розгляді, є те, що апеляційне провадження відкрито іншим складом суду.
Відтак, на думку заявника, він не може розраховувати на неупереджене ставлення до нього під час розгляду його апеляційної скарги на постанову Господарського суду Одеської області від 10.05.2024 у цій справі колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г., оскільки апеляційна скарга навіть не буде розглянута по суті, а у її задоволенні буде відмовлено з формальних підстав.
Заявник зазначає, що відмова у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «СОФА ЛТД» Яцковського Сергія Івановича, легітимізація якого судом першої інстанції ігнорується протягом тривалого часу, про що достеменно відомо суду апеляційної інстанції, викликають у заявника сумніви у неупередженості та об'єктивності колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. під час розгляду цієї апеляційної скарги.
Вивчивши доводи заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. від розгляду №916/2786/23, судова колегія дійшла наступного.
Частиною першою статті 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя (частини друга, третя статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи.
Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу. Питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу (частини перша-третя, сьома, восьма, одинадцята статті 39 Господарського процесуального кодексу України).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
Стаття 6 Конвенції вимагає, що суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії").
Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Хаушильд проти Данії").
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").
Європейський суд з прав людини зазначив, що "безсторонність", в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.
При цьому, особиста безсторонність суду, як суб'єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).
Частиною третьою статті 38 ГПК України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим.
Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.
Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв'язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов'язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.
Таким чином, щодо суб'єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з'являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з'являються об'єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
З огляду на таке, колегія суддів відхиляє доводи заявника про упередженості колегії суддів, а також з приводу того, що апеляційна скарга не буде розглянута по суті та в її задоволенні буде відмовлено з формальних підстав, оскільки такі твердження заявника ґрунтуються лише на його особистих припущеннях, які не підтвердженні ним жодними належними і допустимими доказами.
У контексті поданої заяви про відвід, суд апеляційної інстанції також звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Так, наведені заявником аргументи за заявою про відвід зводяться саме до незгоди з рішенням прийнятим колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. у цій справі, а саме ухвалою від 06.08.2024 про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 02.05.2024, що в силу положень ч.4 ст. 35 ГПК України, не є підставою для відводу колегії суддів.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
Згідно з ч.3 ст.39 ГПК України якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Оскільки колегія суддів вважає заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. по справі №916/2786/23 необґрунтованою, справа підлягає передачі для вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 35,38, 39, 232, 233, 234-236, 240, 228, 229, 281, 283 ГПК України, колегія суддів -
Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. по справі №916/2786/23.
Передати справу №916/2786/23 для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Принцевської Н.М., Філінюка І.Г. у порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.