14.10.2024
копія
Справа № 401/735/24 Провадження № 2-а/401/41/24
14 жовтня 2024 року м. Світловодськ
Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючий суддя Мельничик Ю.С.,
з участю: секретаря судових засідань Рудської В.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Світловодський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Процедура (рух справи):
У березні 2024 року позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Більда В.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі №21/С/2024 від 06 лютого 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП, якою накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до ч.2 та ч.6 ст.12, ч.ч. 1-3 ст.257, ч.5 ст.262 КАС України ухвалою суду від 27 березня 2024 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 15 травня 2024 року визнано обов'язковою явку в судове засідання позивача.
Аргументи позивача, ОСОБА_1 :
Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що 16 січня 2024 року йому було надано повістку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на І7 січня 2024 року до АДРЕСА_1 , без повідомлення причин явки. Під час розмови з представниками РТЦК він надав свій військово-обліковий документ та довідку видану ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої йогому, ОСОБА_1 , надано відстрочку від мобілізації строком на шість місяців до 18 травня 2024 року в зв'язку із вихованням дитини з інвалідністю до 18 років. Відстрочка від мобілізації йому надана 18 грудня 2023 року. На його аргументи представники РТЦК не реагували. 17 січня 2024 року він не зміг з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 з поважних причин, так як потрапив до лікарні з травмою, що підтверджується електронним направленням на стаціонарне лікування, яке тривало з 17 січня 2024 року по 22 січня 2024 року. 26 січня 2024 року він направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення про поважність причин неявки та документи, що підтверджують надану йому відстрочку від мобілізації строком до 18 травня 2024 року. В подальшому він прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та при спілкуванні з працівником РТЦК йому повідомили, що його явка не потрібна, так як йому офіційно надано відстрочку від мобілізації на підставі ст. 23 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 06 лютого 2024 року до його дому по місцю проживання прибули працівники правоохоронних органів та в грубій формі доставили до ІНФОРМАЦІЯ_2 з поясненнями, що він перебуває у базі Ухилянт та його розшукує ІНФОРМАЦІЯ_4 , як особу, яка ухиляється від призову по мобілізації. Доставивши його до РТЦК, представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним велась бесіда в грубій формі та з застосуванням нецензурної лексики, відвертих образ в його бік та з погрозами відправки його в зону бойових дій. Йому не було зрозуміло, з яких підстав взагалі його доставлено до приміщення РТЦК так як він знову надав їм підтвердження відстрочки від мобілізації та військово-обліковий документ. Представники РТЦК не звертали увагу на документи та забрали в нього оригінал довідки від 18 грудня 2024 року виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 про надання відстрочки від призову по мобілізації строком на шість місяців до 18 травня 2024 року та повідомили, що це вказівка керівництва. У подальшому він почав телефонувати своєму адвокату, але в нього забирали мобільний телефон та коли він сказав, що буду звертатись з заявою до поліції про вчинення кримінального правопорушення щодо незаконного затримання та позбавлення волі, його в прямому сенсі вишвирнули на двір. 05 березня 2024 року в додатку «Дія» позивачу прийшло повідомлення про відкриття відносно нього виконавчого провадження. 06 березня 2024 року позивач звернувся до відділу виконавчої служби в Олександрійському районі з заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та в той же день ознайомився з матеріалами. Під час ознайомлення стало відомо, що відносно нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_2 06 лютого 2024 року було складено постанову по справі про адміністративне правопорушення справа № 21/С/2024 та притягнуто до відповідальності за ч.2 ст. 210 КУпАП до штрафу в сумі 1700 гривень. Про існування постанови по справі про адміністративне правопорушення справа № 21/С/2024 йому стало відомо 06 березня 2024 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Згідно відмітки в постанові остання направлена поштою але жодних постанов засобами поштового зв'язку він не отримував. З вищезазначеною постановою він не згоден та вважає її незаконною. Зазначає, що відповідачем порушені норми ст.268 КУпАП, оскільки про розгляд справи про адміністративне правопорушення йому не було відомо, будь-яких викликів та повідомлень з цього приводу він не отримував, що не дало можливості реалізувати свої процесуальні права.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав до суду: копія паспорту, копія ідентифікаційного коду; копія постанови у справі про адміністративне правопорушення від 06.02.2024 року; копія довідки від 18.12.2023 року № 1/3762; копія свідоцтва про народження; копія медичного висновку; копія квитанції про поштове відправлення; копія електронного направлення лікарняного; копія повістки про виклик до РТЦК; копія заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження; копія титульного листа виконавчого провадження; копія супровідного листа; копія повідомлення про арешт коштів; копія повідомлення про відкриття виконавчого провадження; копія постанови про відкриття виконавчого провадження.
У судовому засіданні позивач підтримав свій позов та просив задовольнити. Зазначив, що у нього була відстрочка по догляду за дитиною-інвалідом. 16.01.2024 року він з'явився в ТЦК по телефонному виклику. Там йому повідомили що відстрочка анулюється та виписали повістку на ВЛК на 17.01.204 року. 17.01.2024 року він звернувся у лікарню зі скаргою на хвору ногу. Докази відвідування лікаря 17.01.2024 року направив до ТЦК письмово 26.01.2024 року. Пербував на амбулаторному лікуванні з 17.01.2024 року по 22.01.2024 року. Вважає що постанова складено неправомірно, оскільки він мав відстрочку до 18.06.2024 року.
Позиція відповідача:
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що солдат ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 30 грудня 2004 року перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних в першому відділі ІНФОРМАЦІЯ_7 . У ході проведення оповіщення за призовом на військову службу під час загальної мобілізації, на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану», Указу Президента України від 24.02.2022 року №69 «Про загальну мобілізацію», 16.01.2024 року ОСОБА_1 , був оповіщений і викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.01.2024 року шляхом особистого отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується його власним підписом в розписці повістки. Однак, у порушення вимог п.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», 4,1, 3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за викликом у визначений в повістці термін, а саме, 17.01.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 не з'явився без поважних причин, та не надав підтверджуючих документів про причини неявки тим саме вчинив правопорушення передбачене ч. 2 статі 210 Кодексу України про адміністративне правопорушення «Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку». У позові ОСОБА_1 стверджує, що не знав, що відносно нього складено адміністративний протокол та винесено постанову за справою про адміністративне правопорушення про притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, що не відповідає дійсності. 22.01.2024 року після неприбуття без поважних причин 17.01.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 на громадянина ОСОБА_1 , начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 було складено адміністративний протокол №21/С/2024 за ч.2 ст.210 КУпАП «Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку». У цей же день копію протоколу в справі про адміністративне правопорушення №21/С/2024 в порядку статті 254 КУпАП направлено громадянину ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , вих. № 21/С і в порядку статті 277-2 КУпАП було повідомлено про те, що розгляд справи відбудеться о 10 годині 06.02.2024 року в кабінеті №1 ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_3 , а також, що явка на розгляд справи обов'язкова. У зв'язку з тим, що кошти на рекомендовану кореспонденцію не виділяються, копія адміністративного протоколу була направлена звичайною кореспонденцією через «Укрпошту». Після того, як 06.02.2023 року позивач без поважних причин не з'явився на розгляд справи, начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_3 було винесено постанову №21/С/2024 за справою про адміністративне правопорушення за ч.2 статті 210 КУпАП «Порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку» яким позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у сумі 1700 грн., після чого йому була направлена копія постанови за справою про адміністративне правопорушення на адресу за місцем проживання АДРЕСА_2 , вих.№ 1/544/1 від 06.02.2024 року. 20.02.2024 року в порядку статей 3, 24, 26 Закону України «Про виконавче провадження» постанова 21/С/2024 від 06.02.2024 року була направлена для примусового стягнення з ОСОБА_1 , штрафу в сумі 1700 грн. до Світловодського МРВ ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Враховуючи викладене, а також те, що своїми умисними діями позивач достовірно знаючи, що діє незаконно, порушуючи законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (відповідно до ч.3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), тим, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин, отримавши 16.01.2024 року повістку про явку 17.01.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 за викликом не з'явився без поважних причин, та не надав підтверджуючих документів про причини неявки. На підставі вказаного, відповідач просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В судове засіданні представник відповідача не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв та клопотань не надав.
Позиція третьої особи:
Представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заяв та пояснень суду не надали.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, дослідивши матеріали справи та зміст заяв по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем та відповідачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов такого висновку.
Встановлені судом обставини справи:
Судом встановлено та сторонами справи не заперечується, що постановою від 06 лютого 2024 року у справі про адміністративне правопорушення №21/С/2024 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн.
Згідно з вказаною постановою, адміністративне правопорушення полягало в тому, що в ході проведення оповіщення за призовом на військову службу під час загальної мобілізації 16.01.2024 року ОСОБА_1 був оповіщений і викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 17.01.2024 року шляхом особистого отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що підтверджується його власним підписом в розписці повістки.
17.01.2024 року ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з'явився, що підтверджується актом про неявку військовозобов'язаного.
Відповідно до довідки наданої лікарем ОСОБА_1 з 17.01.2024 року по 22.01.2024 року перебував на амбулаторному лікуванні у лікаря-травматолога.
26 січня 2024 року позивач направив до ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення про поважність причин неявки та документи, що підтверджують надану відстрочку від мобілізації строком до 18 травня 2024 року.
Відповідно до довідки № 1/3762 від 18.12.2023 року ОСОБА_1 надана відстрочка від призову під час мобілізації на підставі частини 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме чоловіку, який виховує дитину з інвалідністю віком до 18 років. Довідка дійсна протягом шести місяців з дати її видачі.
Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що вважає вказану постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, у зв'язку з неповними з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, порушення норм матеріально і процесуального права.
Представник відповідача заперечуючи проти позову, в підтвердження обґрунтованості та правомірності прийнятої постанови надав суду копію справи №21/С/2024 про адміністративне правопорушення за ознаками ч.2 ст.210 КУпАП на ОСОБА_1 .
З матеріалів справи №21/С/2024 про адміністративне правопорушення видно, що 22.01.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 було складено протокол №21/С/2024 про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.210 КУпАП.
В матеріалах справи наявний супровідний лист про направлення ОСОБА_1 копії протоколу про адміністративне правопорушення, у якому також міститься повідомлення про дату, час та місце розгляду відносно нього справи про адміністративне правопорушення 06 лютого 2024 року.
Копію протоколу було направлено ОСОБА_1 22.01.2024 року.
20.02.2024 року копію постанови від 06 лютого 2024 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.210 КУпАП було направлено на примусове виконання до ДВС.
Оцінка (джерела права) та висновок суду:
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, для реалізації даного конституційного принципу, у відповідності до ст. ст. 7, 245 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Разом з тим, вказані норми Закону не були дотримані посадовими особами відповідача під час притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Як зазначено в ч. 1 ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Зі змісту статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення вбачається, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
ОСОБА_1 не було відомо про наявність матеріалів про притягнення його до адміністративної відповідальності і вказана справа була розглянута без його участі. Про наявність даної постанови ОСОБА_1 стало відомо 06 березня 2024 року, коли він отримав її копію у Світловодському відділі державної виконавчої служби.
Зокрема, 06 лютого 2024 року було винесено постанову у справі №21/С/2024, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.210 КУпАП у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 17 січня 2024 року без поважних причин, та не надав підтверджуючих документів про причини неявки, чим порушив вимоги п.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», ч.1,3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Частиною другою статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинені повторно протягом року після вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, оголошено загальну мобілізацію протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
Указами Президента України № 342/2022, № 574/2022, № 758/2022, 59/2023, № 255/2023, строк загальної мобілізації продовжувався. Указом Президента України №452/2023, затвердженого Законом № 3275-IX від 27.07.2023, строк загальної мобілізації продовжено з 18 серпня 2023 року на 90 діб.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Нормативно-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є, зокрема, Закони України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та "Про оборону".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію",особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, серед іншого, прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити медичний огляд та лікування в лікувально - профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних державними органами, підприємствами, установами та організаціями підлягають громадяни, придатні за станом здоров'я до проходження військової служби в мирний або воєнний час, які не досягли граничного віку перебування в запасі Збройних Сил.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку га мобілізацію" посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.
Також, згідно з п. 22 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2016 № 921, призовники і військовозобов'язані, а також посадові особи, винні в порушенні вимог Порядку і Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних (додаток 1) несуть відповідальність згідно із законом.
Правилами військового обліку призовників і військовозобов'язаних (далі - Правила) передбачено, що призовники і військовозобов'язані повинні, зокрема: перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов'язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ), за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих органах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України; прибувати за викликом районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ)) для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово - лікарської комісії районних (міських) військових комісаріатів.
Відповідно до п. 3 Правил, призовники і військовозобов'язані за порушення встановлених пунктами 1 і 2 цього додатка, а також за порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, умисне псування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності, неявку за викликом до районних (міських) військових комісаріатів (органів СБУ) без поважних причин, за несвоєчасне повідомлення обліковому органу, де перебувають на військовому обліку, даних про зміну їх сімейного стану, стану здоров'я (після тривалого лікування хвороби та (або) хвороби, яка спричинила часткову (повну) втрату працездатності), адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи і посади притягуються до адміністративної відповідальності у порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
За приписами частини першої статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (стаття 277-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Аналізуючи вищенаведені правові положення, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення слід розпочинати зі складення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, протоколу про адміністративне правопорушення, і їй вручається копія такого протоколу.
Про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа повідомляється не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності має право користуватися правами передбаченими статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена на розгляд справи про адміністративне правопорушення посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 року у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 року у справі № 308/12552/16-а та у справі № 482/9/17 та від 06.02.2020 року у справі № 205/7145/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі № 591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі № 286/4145/15-а, від 31.03.2021 року у справі № 676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі № 465/5145/16-а.
Судом встановлено, що позивача ОСОБА_1 , всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст. 268 КУпАП.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист від обвинувачення, тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже, робить це право недієвим.
Розгляд справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210 КУпАП було проведено у його відсутності, що не тільки суперечить вимогам чинного законодавства, але й позбавило позивача можливості реалізувати свої права, передбачені ст. 268 КУпАП, в тому числі й права на захист.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Порядок розгляду справи про адміністративні правопорушення, встановлений ст. 279 КУпАП, передбачає обов'язок органу чи посадової особи, яка здійснює розгляд справи, дослідити наявні у справі докази.
У відповідності до статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
В розумінні ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб'єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності покликань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.
Таким чином, будь-яких доказів того, що позивача належним чином було оповіщено про час та дату прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 про розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення матеріали справи не містять і таких доказів відповідачем суду не надано, що виключає вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП.
При цьому, суд враховує, що ОСОБА_1 з 17 по 22 січня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні, та станом на 17 січня 2024 року йому було надано 08 листопада 2023 року відстрочку від призову на військлову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується довідкою №1/3762 від 18 грудня 2023 року.
Виходячи зі змісту ч.3 ст.286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015; п. 52 рішення у справі "Єрохіна проти України" від 15.02.2013).
Наявна у справі оскаржувана постанова не дає суду підстав поза сумнівом зробити однозначний висновок про те, що позивач допустив правопорушення, передбачене ч.2 т. 210-1 КУпАП.
Пунктом першим статті 247 КУпАП передбачено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, всупереч ст. 77 КАС України, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість винесеної постанови та не спростовано доводів позивача, а тому суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.
Вимога позову про визнання протиправною постанови по справі про адміністративне правопорушення, виходячи зі змісту ч.3 ст. 286 КАС України, яка є спеціальною нормою до даних правовідносин, не підлягає задоволенню, оскільки виходить за межі прав суду при розгляді даної категорії справ.
Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 139 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 210, 245-249, 251, 252, 256, 268, 279, 283, 284, 293 КУпАП, ст.ст. 12, 72-79, 90, 139, 244-246, 250, 262, 271, 286 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Світловодський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 06 лютого 2024 року, - задовольнити частково.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення №21/С/2024 від 06 лютого 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі закрити.
Апеляційна скарга на рішення Світловодського міськрайонного суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_9 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Третя особа: Світловодський відділ державної виконавчої служби в Олександрійському районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), адреса: вул. Павлівська 13 а. м. Світловодськ, Кіровоградська область, код ЄДРПОУ 35037956.
Суддя Світловодського
міськрайонного суду Ю.С. Мельничик
Згідно з оригіналом