15 листопада 2007 р.
№ 35/108
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:
Першикова Є.В.,
суддів:
Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційне подання
прокуратури міста Києва (далі Прокуратура)
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від
02.08.07
у справі
№ 35/108
господарського суду
міста Києва
за позовом
прокуратури Святошинського району міста Києва
в інтересах держави в особі
Київської міської ради (далі Київміськрада)
до
комунального підприємства по будівництву та експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району (далі Підприємство)
про
звільнення незаконно займаної земельної ділянки
В засіданні взяли участь представники:
- Прокуратури:
Савицька О.В. (прокурор відділу Генеральної прокуратури України; посвідчення № 231 від 20.07.05);
- Київміськради:
не з'явились;
- відповідача:
не з'явились.
Ухвалою від 01.10.07 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., касаційне подання Прокуратури № 05/2-7672-07 від 03.09.07 було прийнято до провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15.11.07, без початку перегляду справи по суті.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів які б свідчили про її неотримання сторонами у справі до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На день розгляду справи у судовому засіданні 15.11.07 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило.
У судове засідання 15.11.07 представники Київміськради та Підприємства не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а від сторін повідомлень щодо неможливості участі у судовому засіданні 15.11.07 до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядається за наявними матеріалами справи за участі Прокурора.
У зв'язку з перебуванням судді Данилової Т.Б. у відпустці, справа переглядається в касаційному порядку колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Савенко Г.В., Ходаківська І.П., утвореному розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.
Про вказані обставини Прокурора повідомлено на початку судового засідання 15.11.07. Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою Прокурора, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 15.11.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 05.04.07 господарського суду міста Києва (суддя Літвінова М.Є.) позовні вимоги задоволено повністю.
Підприємство зобов'язано звільнити земельну ділянку площею 7 900,00 кв.м., яка розташована за адресою: м.Київ, пр.Академіка Корольова, 11-А, шляхом приведення у придатний для використання стан.
З Підприємства в доход Державного бюджету України стягнуто 85,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що чинним законодавством регламентовано порядок згідно якого приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Постановою від 02.08.07 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Отрюха Б.В., суддів -Верховця А.А., Тищенко А.І.) апеляційну скаргу Підприємства задоволено.
Рішення від 05.04.07 господарського суду міста Києва скасовано.
У задоволенні позовних вимог відмовлено.
З Київміськради на користь Підприємства стягнуто 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
При винесенні постанови суд апеляційної інстанції врахував те, що Підприємством зазначена земельна ділянка відкрито використовується під автостоянку, сплачується земельний податок та вживаються заходи щодо оформлення права користування земельною ділянкою відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 531 від 31.03.03.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, Прокуратура звернулась до Вищого господарського суду України з касаційним поданням в якому просить постанову від 02.08.07 Київського апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення від 05.04.07 господарського суду міста Києва.
Свої вимоги Прокуратура обґрунтовує тим, що при винесенні оскарженого судового акту було порушено норми матеріального права, а саме: ст. 13 Конституції України, ст.ст. 123, 125, 126, 212 Земельного кодексу України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.
На день розгляду справи у судовому засіданні 15.11.07 письмовий відзив на касаційне подання від Підприємства не надійшов.
Розглянувши матеріали справи, касаційне подання, заслухавши пояснення Прокурора, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи в порядку ст.ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні Підприємством земельної ділянки площею 7 900,00 кв.м., що розташована за адресою: м.Київ, пр.Академіка Корольова, 11-А, за результатами якої встановлено, що зазначена земельна ділянка використовується під автостоянку без відповідних правовстановлюючих документів на право користування землею, що зафіксовано в акті перевірки від 18.05.06 № 637/26.
При вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що документи, які посвідчують право власності або право користування вказаною земельною ділянкою, в тому числі на умовах оренди, у Підприємства відсутні.
На підставі наданих сторонами доказів по справі встановлено, що згідно відповіді Головного землевпорядника Святошинського району на запит прокуратури Святошинського району міста Києва, проект землеустрою земельної ділянки площею 7 900,00 кв.м. по пр.Академіка Корольова, 11-А у Святошинському районі м.Києва в управлінні не зареєстровані, рішення з даного питання Київською міською радою не приймалось, документи, що посвідчують право користування земельними ділянками в управлінні не зареєстровані.
Разом з тим, вирішуючи спір попередні судові інстанції встановили, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 531 від 31.03.03 "Про деякі питання оформлення КП "Автопарк-Сервіс" Святошинського району м.Києва права користування земельними ділянками для будівництва і експлуатації автостоянок паркінгів у Святошинському районі м.Києва" земельну ділянку по пр.Академіка Корольова, 11-А в м.Києві передано Підприємству з покладанням на нього обов'язку вирішення питання оформлення в установленому порядку права користування нею.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Оскільки відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, то делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особи не допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Тобто згідно норми ч. 3 ст. 212 Земельного кодексу України повернення самовільно зайнятих ділянок провадиться за рішенням суду. Зазначена правова норма не містить додаткових застережень і не передбачає ніяких попередніх врегулювань спірного питання.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Таким чином, органи місцевого самоврядування є суб'єктами земельних відносин, здійснюючи регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства. У таких земельних відносинах вони здійснюють установлені для них функції і повноваження.
Статтею 9 Земельного кодексу України визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.
За змістом ст. 189 Земельного кодексу України самоврядний контроль за використанням та охороною земель в місті Києві здійснюється Київською міською радою.
Згідно п. 5 ст. 16 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Статтею 116 Земельного кодексу України передбачено, що підставами для набуття права на землю є рішення органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги що відповідно до ст. 5 Земельного кодексу України до базових принципів земельного законодавства відносяться принцип забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, а також принцип забезпечення гарантій прав на землю.
За змістом п. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Статтями 125, 126 Земельного кодексу України регламентовано, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Поняття "самовільне зайняття земельних ділянок" визначено у ст. 1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель» як будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів громадян та держави в судах.
Згідно з ст. 361 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушень державних інтересів. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах.
З урахуванням наведених правових норм, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що прокуратура Святошинського району міста Києва підставно звернулась до суду з позовними вимогами в інтересах держави в особі Київміськради до Підприємства оскільки використання Підприємством земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів обмежує законного власника у праві розпорядження нею і використовувати її за своїм призначенням, що завдає шкоди державним інтересам.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Прокуратурою в касаційному поданні, є обґрунтованими, оскільки вони підтверджуються зібраними по справі доказами і відповідають вимогам закону.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції було помилково застосовано норми матеріального права, в той час, як судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційне подання прокуратури міста Києва задовольнити.
Постанову від 02.08.07 Київського апеляційного господарського суду у справі № 35/108 господарського суду міста Києва скасувати, а рішення від 05.04.07 господарського суду міста Києва у даній справі залишити в силі.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Г.Савенко
І.Ходаківська