Справа № 385/916/24
Провадження № 2/385/411/24
(заочне)
14.10.2024 року м. Гайворон
Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Венгрина М.В.,
секретар судового засідання Шевченко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства із обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 506638463 в розмірі 33790,00 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість по основному боргу, 21790,00 грн заборгованість по відсотках, а також стягнути понесені судові витрати.
Стислий виклад позиції сторін
позиція позивача
В обґрунтування вимог позивач вказує, що 18 листопада 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 506638463.
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за яким клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах.
31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції.
Відповідно до Реєстру боржників № 117 від 19.01.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 506638463 до відповідача.
Надалі 20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 20102022, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» придбало належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, що вказані в реєстрах.
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 506638463 в сумі 33790,00 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість то основному боргу, 21790,00 грн заборгованість по відсотках.
Відповідач не виконував належним чином кредитного договору та припинив повертати наданий йому кредит у визначені строки.
Таким чином, у нього виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Представник позивача надав суду заяву про підтримання позовних вимог, про розгляд справи у його відсутність, не заперечував щодо заочного розгляду справи.
позиція відповідача
відповідач правом подання відзиву не скористався.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі
27.06.2024 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В позовній заяві міститься клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника та не заперечення проти заочного розгляду справи.
Ухвалою від 22.07.2024 відкладено судове засідання на 19.08.2024.
Ухвалою від 19.08.2024 відкладено розгляд справи на 14.10.2024.
Розгляд справи по суті проведено 14.10.2024 за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів.
При цьому суд керувався ч. 3 ст. 211 ЦПК України щодо позивача та ч. 4 ст. 223 ЦПК України щодо відповідача та врахував, що ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про розгляд справи в суді, а саме - за зареєстрованим в передбаченому законом порядку місцем проживання та повторно в судове засідання не з'явився. Направлені на його адресу рекомендовані повідомлення на 22.07.2024 та 14.10.2024 повернуті до суду з відміткою органу поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою», що є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17).
Оскільки відповідач відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання не з'явився, представник позивача, згідно поданої заяви, не заперечує проти винесення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.
У зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з такого.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.
За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Виходячи із положень ст. 525, ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За змістом частини 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)
Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
18 листопада 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 506638463 (а.с. 6-7). За умовами договору Товариство надало позичальнику ОСОБА_1 кредит в сумі 12000,00 грн на умовах строковості, зворотності, оплатності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, встановлені п. 1.3, 1.4 або 1.5 Договору (п. 1.1). Кредит надається на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (п. 1.2). Відповідно до п. 1.3 Договору на період строку визначеного п. 1.2 Договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 0,12 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. Згідно п. 1.4 Договору у випадку користування кредитом понад строк встановлений п. 1.2 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною ставкою скасовуються і до взаємовідносин між сторонами застосовується базова процентна ставка в розмірі 1,70 відсотків від суми за кожен день користування кредитом, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити товариству різницю між фактично сплаченими процентами за дисконтною та нарахованою базовою процентною ставками за весь строк користування кредитом (від дати отримання до фактичної дати повернення). Згідно п. 1.5 Договору базова процентна ставка не застосовується протягом строку користування кредитом вказаного в п. 1.2 Договору, виключно за умови, якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 відсотків від суми кредиту за кожен день користування кредитом. За п. 1.6 Договору позичальник зобов'язаний повернути товариству кредит , нараховані проценти, згідно п. 1.3 Договору, не пізніше строку, вказаного в п. 1.2 Договору. Згідно п. 4.2. Договору строк дії договору вказаний в п. 1.2 продовжується на весь період, протягом якого сторони здійснюють свої права і виконують свої обов'язки за договором та визначається к період від дати отримання позичальником кредиту до фактичної дати повернення кредиту процентів та інших нарахувань, передбачених договором. Відповідно до п. 4.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.2 Договору є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до графіку розрахунків, що є додатком № 1 до договору № 506638463 від 18.11.2020 сукупна вартість кредиту становить 12432,00 грн, термін платежу 18.12.2020.
Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
З платіжного доручення від 18.11.2020 (а. с. 8) вбачається, що ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» 18.11.2020 надало ОСОБА_1 кошти в сумі 12000,00 грн згідно договору № 506638463 від 18.11.2020 на кредитну картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до розрахунку заборгованості виконаного ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» станом на 19.01.2021 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 506638463 від 18.11.2020 становить 12000,00 грн за тілом кредиту та 12648,00 грн за процентами. За цей період ним було сплачено 650,00 грн, на погашення процентів (21 та 29.12.2020 по 320,00 грн, 06 та 14.01.2021 по 5,00 грн) (а.с. 9-10).
Відповідно до розрахунку заборгованості виконаного ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за період з 19.01.2021 по 06.03.2023 заборгованість ОСОБА_1 за договором № 506638463 від 18.11.2020 становить 12000,00 грн за тілом кредиту та 21790,00 грн за процентами. За цей період кредит не погашався (а.с. 11).
28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01, за яким клієнт зобов'язався відступити фактору права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах (а.с. 12-17).
31.12.2020 Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції (а.с. 18-22).
Відповідно витягу з Реєстру боржників № 117 від 19.01.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право вимоги за кредитним договором № 506638463 до відповідача (а.с. 24).
Надалі 20.10.2022 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 20102022, за яким ТОВ «ФК «ЄАПБ» придбало належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, що вказані в реєстрах (а.с. 25-26).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до відповідача в сумі 33790,00 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість то основному боргу, 21790,00 грн заборгованість по відсотках (а.с. 27-28).
Тобто позивачем доведено, що до нього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 506638463.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 506638463 в розмірі 33790,00 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість по основному боргу, 21790,00 грн заборгованість по відсотках.
Водночас суд звертає увагу, що позивач не
Як вбачається зі змісту кредитного договору та додатку № 1 до нього, строк кредитування встановлено договором - 30 днів.
Також сторони обумовили, що у випадку користування кредитом позивальником поза межами такого строку, умови щодо нарахування процентів за дисконтною ставкою (0,12 %) скасовуються та застосовується базова процентна ставка (1,7 %) (п. 1.2, 1.3, 1.4 договору від 18.11.2020).
З врахуванням дати отримання кредиту (18.11.2020) строк кредитування завершився 18.12.2020. 18.12.2020 позичальник не сплатив платіж - не погасив проценти та тіло кредиту. Отже, за умовами кредитного договору, до взаємовідносин сторін кредитного договору застосовано п. 1.4 договору про перерахунок процентів за час користування кредитом, відповідно до базової процентної ставки.
Тобто позичальник, станом на 18.12.2020 повинен був сплатити кредитору 6120 грн процентів (12000*1,7%*30днів) за договором та 12000 грн тіла кредиту, а разом - 18120 грн.
Надалі позивачем було сплачено 650 грн (21 та 29.12.2020 по 320 грн та 06 і 14.01.2021 по 5 грн (а.с. 9-10).
З врахзуванням положення ст. 534 ЦК України дані кошти зараховуються в порядку черговості, як проценти за кредитом, тобто відповідач не сплатив 5470,00 грн процентів за кредитом (6120-650).
В той же час, позивачем нараховано заборгованість за процентами за користування кредитом поза межами строку кредитування, а саме за період з 22.12.2020 по 19.01.2021.
При цьому вимога про стягнення процентів за ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем не заявлялась.
Суд нагадує, що відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Суд вважає, що узгодження сторонами кредитного договору в п. 4.3 про те, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту визначеного в п. 1.2 Договору є процентами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, не встановлює правовий режим процентів нарахованих в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, як проценти нараховані в порядку ст. 1048 ЦК України.
Таким чином, не підлягають стягненню проценти за користування кредитом, нарахованими поза межами строку кредитування, тобто нараховані після 18.12.2020.
У зв'язку з цим суд відхиляє наданий позивачем розрахунок заборгованості.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задоволити частково та слід стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 506638463 від 18.11.2020 в сумі 12000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5470,00 грн заборгованість за процентами. А в решті позову слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028 грн., позовні вимоги задоволено частково, на 51,70 %, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена сума судового збору пропорційно до задоволених вимог, а саме 1565,48 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 141, 258-259, 265, 268, 280-284, 354 ЦПК України, суд
позов Товариства із обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (адреса місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, ЄДРПОУ 35625014) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства із обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» заборгованість за кредитним договором № № 506638463 в розмірі 17470,00 грн, з яких 12000,00 грн - заборгованість по основному боргу, 5470,00 грн заборгованість по процентах, та судові витрати в розмірі 1565,48 грн сплаченого судового збору, а всього - 19035 (дев'ятнадцять тисяч тридцять п'ять) грн 48 коп.
В решті позову - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.
Повний текст судового рішення складено 14.10.2024.
Суддя: М. В. ВЕНГРИН
Дата документу 14.10.2024