28 листопада 2007 р.
№ 14/122-07
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. ( головуючого ),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг"
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2007 року
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал"
до
Відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий Ріг"
про
про стягнення збитків і розірвання договору,
У лютому 2007 року позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до відповідача про стягнення 12013,45 грн. і розірвання договору № 2332 від 30.05.2006 року у зв'язку з порушенням зазначеного договору щодо порядку приймання поставленого металобрухту, чим йому було завдано збитки.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2007 року в позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2007 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано частково і позов задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у сумі 8221,09 грн., а в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач вважає, що апеляційним судом порушено норми матеріального та процесуального права, і тому просить, прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу, позивач вважає, що постанова апеляційного суду відповідає вимогам закону, і просить залишити її без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 2332 від 30.05.2006 року, за умовами якого позивач зобов'язався поставити металобрухт, а відповідач зобов'язався оплатити за поставлений металобрухт.
Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про розірвання договору поставки та стягнення збитків у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання з оплати за поставлену продукцію.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.
Прийняті у даній справі судові рішення цим вимогам не відповідають.
Так, судами попередніх інстанцій не було з'ясовано предмету позову та його правових підстав, з урахуванням норм матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, і як наслідок не було встановлено наявності чи відсутності правових підстав для розірвання договору поставки та стягнення збитків. Зокрема, встановивши, що між сторонами було укладено договір поставки, суди обох інстанцій не звернули уваги на те, що за його умовами у відповідача, як покупця товару виникає зобов'язання з оплати за поставлений товар і не врахували вимог ст.ст. 712, 692 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України , згідно яких покупець зобов'язаний оплатити за переданий товар.
У той же час, розглядаючи позов про стягнення збитків, суди обох інстанцій не з'ясували питання про те, чи може за заявленими вимогами виникати у відповідача обов'язок з відшкодування збитків.
Разом з цим, апеляційний господарський суд в порушення вимог ст..ст. 84, 105 Господарського процесуального кодексу України в прийнятій постанові не навів висновків у частині позову про розірвання спірного договору та щодо рішення суду першої інстанції в цій частині позову.
Водночас, відмовляючи в позові про розірвання спірного договору, суд першої інстанції виходив з статті 651 Цивільного кодексу України, не звернувши уваги на те, що заявлені вимоги не обґрунтовувалися цією правовою підставою та не з"ясував правових підстав цих вимог.
За таких обставин, прийняті судові рішення попередніх інстанцій не обґрунтовані матеріалами справи та вимогами закону, і тому підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи, суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір з дотриманням вимог закону.
З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Арселор Міттал Кривий ріг" задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.08.2007 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.05.2007 року скасувати, і справу № 14/122-07 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі.
Головуючий суддя В.Перепічай
Судді І.Вовк
П.Гончарук
тє