22 листопада 2007 р.
№ 10/214-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
за участю представників позивача:
касаційну скаргу
судовому засіданні у м. Києві
Мацегоріна А.О., Мицька Р.М. та представників відповідача -Кравчук О.В., Каленського І.В.
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
на постанову
від 19.04.2007
Житомирського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 10/214-06
господарського суду
Вінницької області
за позовом
Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до
Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"
про
стягнення 1261761,44 грн.
У грудні 2006 року дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася з позовом до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" про стягнення з відповідача 1128076,41 грн. основного боргу за поставлений природний газ, 68019,29 грн. пені, 51620,54 грн. інфляційних та 14045,20 грн. річних.
Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.02.2007 у справі № 10/214-06 позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 1128076,41 грн. основного боргу, 14045,20 грн. річних та 51620,54 грн. інфляційних. В позові в частині стягнення 68019,29 грн. пені - відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 19.04.2007, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 08.02.2007, постанову апеляційного суду від 19.04.2007 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст. 43 ГПК України, ст.ст. 614, 625 ЦК України, ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача -без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Житомирським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, і це відповідає наявним матеріалам справи, 28.12.2002 між сторонами у справі був укладений договір на постачання природного газу для потреб населення № 06/02-2058, згідно умов якого позивач зобов'язався передати відповідачу у 2003 році природний газ для потреб населення, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити його на умовах цього договору. При цьому, сторони обумовили, що не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, покупець зобов'язується надати постачальнику два примірники акту приймання-передачі газу, які і є підставою для остаточних розрахунків. Відповідно до умов вказаного договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки, а остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа, наступного за звітним місяця.
У цьому зв'язку, судами було встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі природного газу, позивач свої зобов'язання за договором виконав, а саме в період з січня по грудень 2003 року поставив відповідачу 539230,985 тис. м3 природного газу на суму 65607922,96 грн. Однак, ВАТ "Вінницягаз" здійснило оплату газу частково, перерахувавши позивачу лише 50203739,97 грн.
Крім того, судами також було встановлено, що додатковою угодою № 5 від 17.06.2005 до вищезазначеного договору на постачання природного газу, ДК "Газ України" та ВАТ "Вінницягаз" дійшли згоди про зміну строку проведення розрахунків за вказаним договором, зокрема, погодили, що заборгованість за договором, що складає 15573934,38 грн. відповідач буде погашати на протязі 2006-2015 років по 129782,78 грн. щомісяця. Проте, в період з січня по жовтень 2006 року відповідач свої зобов'язання виконав частково, перерахувавши в погашення заборгованості згідно додаткової угоди всього на суму 169751,39 грн., у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в сумі 1128076,41 грн.
Вищенаведеним обставинам, які повністю відповідають наявним матеріалам справи, суди дали належну оцінку і з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України дійшли до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 1128076,41 грн. основного боргу, 14045,20 грн. річних та 51620,54 грн. інфляційних. При цьому, суди обґрунтовано не прийняли до уваги посилання відповідача на те, що в період дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня) і не застосовуються інші санкції, оскільки, з урахуванням вимог ст.ст. 230, 236, 239 ГК України, три проценти річних та інфляційні, за своєю суттю, не є санкціями за неналежне виконання зобов'язань боржником, а отже дія мораторію, передбаченого п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо них не поширюється.
Таким чином оскаржувані судові рішення, в частині, що стосується задоволення позову, ґрунтуються на фактичних обставинах справи та не суперечать діючому законодавству.
В іншій частині, що стосується відмови у задоволенні позову, постановлені за справою судові рішення також відповідають наявним у ній документам та не оскаржуються жодною з сторін.
Сукупність наведеного свідчить про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" залишити без задоволення.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 19.04.2007 та рішення господарського суду Вінницької області від 08.02.2007 у справі № 10/214-06 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.