14 листопада 2007 р.
№ К46/576-06 (44/145-05)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Козир Т.П.
суддів :
Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
КП “Міський інформаційний центр»
на постанову
від 19.07.2007 р. Харківського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 46/576-06
за позовом
КП “Міський інформаційний центр»
(надалі -Підприємство)
до
ТОВ “РІО»
(надалі -Товариство)
третя особа без самостійних вимог на стороні позивача
Харківська міська рада в особі Управління містобудування та
архітектури
про
спонукання вчинити дії та стягнення збитків
зустрічний позов про
відмову в задоволені первісного
позову
за участю представників:
від позивача
- не з'явились
від відповідача
- не з'явились
третя особа
- не з'явились
За наслідком уточнення позовних вимог частково в порядку ст. 22 ГПК України Підприємство просило суд задовольнити вимоги про: спонукання Товариства демонтувати незаконно розміщену рекламну конструкцію на місці, яке перебуває в комунальній власності, використовується відповідачем без правових підстав і знаходиться у м. Харкові біля будинку № 38ж по вул. Карла Маркса, а також відновити стан місця розташування спеціальної конструкції до його первісного стану - до встановлення рекламної конструкції; стягнення з Товариства 3249,19 грн. збитків (упущеної вигоди); стягнення з Товариства 6000 грн. збитків, пов'язаних з витратами на юридичну допомогу.
Товариство в зустрічному позові просило суд відмовити у задоволенні вимог Підприємства, стягнути з Підприємства витрати, пов'язані з оплатою інформаційно-юридичних послуг, здійснити розподіл господарських витрат.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2006 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р., первісний позов задоволено частково: зобов'язано Товариство демонтувати незаконно розміщену рекламну конструкцію типу “щит стаціонарний» розміром 1,2х1,8 м на місці, яке перебуває в комунальній власності, використовується відповідачем без правових підстав і знаходиться у м. Харкові біля будинку № 38ж по вул. Карла Маркса, а також відновити стан місця розташування спеціальної конструкції до його первісного стану -до встановлення рекламної конструкції; стягнуто з Товариства на користь Підприємства 3249,19 грн. збитків; в частині стягнення 79,46 грн. відсотків за користування грошовими коштами провадження у справі припинено; в задоволенні решти вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2006 р. скасовано рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2006 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2006 р. в частині стягнення 3249,19 грн. збитків, а справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області. В іншій частині рішення та постанову залишено без змін.
За наслідком нового розгляду справи, рішенням господарського суду Харківської області від 10.04.2007 р. (судді: Ільїн О.В., Хотенець П.В., Доленчук Д.О.) стягнуто з відповідача на користь позивача 3249,19 грн. збитків.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 р. (судді: Слюсарева Л.В., Білоконь Н.Д., Фоміна В.О.) рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2007 р. скасовано, в задоволенні позову в частині стягнення 3249,19 грн. збитків відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Підприємство звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Товариство з 01.10.2003 р. по 31.03.2005 р. розташувало рекламний засіб без згоди Підприємства, чим порушило положення ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" та пункт 4 Типових правил розміщення зовнішньої реклами. Вказаними діями відповідач позбавив позивача можливості реалізувати право на надання місця для реклами у користування та отримання плати за його використання, що передбачено рішенням VI сесії XXIV скликання від 25.09.2002 р. "Про створення комунального підприємства "Міський інформаційний центр", ч. 2 п. 13 Типових правил, п. 1 Порядку надання в експлуатацію місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням міськвиконкому від 23.10.2002 р. № 1017, п. 1 Порядку надання у користування місць які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням міськвиконкому від 20.10.2004 р. № 977, а також Статутом позивача.
Встановлюючи обставини безпідставного розташування позивачем рекламного засобу суд надав належну юридичну оцінку листу відділу реклами Управління містобудування та архітектури № 124 від 25.02.2005 р. щодо надання інформації про відсутність у відповідача дозволу на розміщення спеціальної конструкції та строку її розташування на комунальному місці (з додатками), акту № 3 від 29.09.2003 р. (щодо встановлення факту установки конструкції без договору про надання в експлуатацію), витягам з Актів проведення огляду стаціонарних спеціальних конструкцій (розміром 1,2 х 1,8), складених позивачем за результатами інспектування міста Харкова на предмет виявлення фактів встановлення рекламних конструкцій без укладення договорів від 31.10.2003 р., 18.11.2003 р., 24.12.2003 р., 26.01.2004 р., 10.02.2004 р., 14.04.2004 р., 07.05.2004 р., 27.07.2004 р., 08.09.2004 р., 06.10.2004 р., 10.11.2004 р., листу Управління земельних ресурсів № 832 від 23.03.2005 р. щодо надання інформації про власника місця розташування рекламної конструкції. Також, суд підставно прийняв до уваги постанову Вищого господарського суду України від 01.11.2006 р. у даній справі.
Досліджуючи питання наявності складу цивільного правопорушення суд першої інстанції правомірно врахував положення ч. 1 ст. 225 ГК України, ст. 22 ЦК України, п. 13 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, п. 1 Порядку надання в експлуатацію місць, які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням міськвиконкому від 23.10.2002 р. № 1017, п. 1 Порядку надання у користування місць які перебувають у комунальній власності, для розташування спеціальних конструкцій, затвердженого рішенням міськвиконкому від 20.10.2004 р. № 977. Судом досліджено, що розмір доходів, які б позивач міг реально одержати за умов укладення договору з відповідачем, становить 3249,19 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням збитків, місцевий господарський суд вірно розподілив між сторонами обов'язок доказування, правильно визначивши, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України).
Приймаючи рішення суд виходив із наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, як необхідної умови для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.
Висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення» від 29.12.1976 р. № 11.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено позовну вимогу про стягнення збитків.
У зв'язку із вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду -залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України, суд
Касаційну скаргу КП “Міський інформаційний центр» задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.07.2007 р. у справі № 46/576-06 скасувати.
Рішення господарського суду Харківської області від 10.04.2007 р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий, суддя Т. Козир
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк