ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/16098/24
провадження № 2/753/8998/24
14 жовтня 2024 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Комаревцева Л.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
У серпні 2024 року надійшла до суду позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Позивач зазначила, що з 14.11.2013 перебуває у шлюбі з відповідачем, що зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №3007. Від шлюбу сторони мають доньку- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що сімейні відносини з відповідачем погіршились, вони не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства. Виникли непорозуміння, що фактично призвели до припинення шлюбних відносин. Позивач вважає, що примирення між ними не можливе і просить шлюб розірвати.
Ухвалою суду від 20.08.2024 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
У відповідності до ч.8 ст.279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до ст.ст.174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.
Встановлено, що позивач з 14.11.2013 перебуває у шлюбі з відповідачем, що зареєстрований Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №3007. Від шлюбу сторони мають доньку- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як зазначає позивач, сімейні відносини з відповідачем погіршились. Вони не підтримують шлюбних відносин, не ведуть спільного господарства. Виникли непорозуміння, що фактично призвели до припинення шлюбних відносин. Позивач вважає, що примирення між ними не можливе і просить шлюб розірвати.
Встановленим судом фактам відповідають сімейні правовідносини, які регулюються Конституцією України та Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 Конвенції, і є частиною національного законодавства України.
Згідно із ст.51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.
Відповідно до ст.ст. 105, 110, 112 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ч.1 ст.110 СК України).
Виходячи із положень ст. 112 Сімейного кодексу України, що за обставин, які склалися на даний час між сторонами, приймаючи до уваги пояснення позивача, дійсні взаємовідносини, які склалися між сторонами, суд вважає, що сім'я між позивачем та відповідачем фактично розпалася, збереження сім'ї за таких обставин стало неможливим подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу не відповідатиме взаємним інтересам сторін, і шлюб має бути розірвано.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що сім'я фактично розпалась, бажання підтримати подружні відносини обидва з подружжя не мають і тому поновити сім'ю не можливо. Відповідач не надав заперечень на позовні вимоги про розірвання шлюбу.
Суд з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, причини позову про розірвання шлюбу, беручи до уваги інші обставини життя подружжя, що склалися, вважає, позовні вимоги про розірвання шлюбу є такими, що підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу- задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), який зареєстрований 14.11.2013 Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №3007.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Повний текст рішення виготовлено 14.10.2024.
Суддя: Комаревцева Л.В.