Справа № 752/1960/21
Провадження № 2/752/663/24
іменем України
29 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних Олег Валерійович, про визнання заповіту нікчемним,-
у січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить: визнати нікчемним заповіт, посвідчений 24.07.2017 року приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних О.В., за реєстровим № 1132.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 .
ОСОБА_1 , зауважує, що 08.04.2020 року, звернувшись до Яготинської державної нотаріальної контори Київської області з метою прийняття спадщини, з'ясувалось, що все своє майно батько заповів ОСОБА_2 .
Вважає, що заповіт від 24.07.2017 року є нікчемним, оскільки складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Зазначає, що ОСОБА_3 був незрячою людиною, та 01.03.2012 року його оглянутонейроофтальмологічною МСЕК і визнано інвалідом І групи по зору, однак, приватний нотаріус посвідчив оспорюваний заповіт, складений останнім.
При цьому, в заповіті відсутня інформація про присутніх свідків всупереч ст. ст. 1248, 1253 ЦК України, натомість міститься підпис заповідача та напис про те, що заповідач особисто прочитав заповіт, що неможливо через відсутність у ОСОБА_3 зору на час оформлення заповіту.
На підставі викладеного, позивач просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. КиєваСирбул О.Ф. від 28.04.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 42-43).
20.09.2021 року до суду від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Бориспільського (Яготинського) районного нотаріального округу Київської області Черних О.В. надійшли письмові пояснення на вказану позовну заяву, які останній просить врахувати під час ухвалення рішення, вказуючи, що нотаріусом додержані всі норми діючого законодавства на момент посвідчення спірного правочину (т. 1, а.с. 55-58).
Ухвалою судді від 31.01.2022 року після передачі вказаної справи за підсудністю з Дарницького районного суду м. Києва прийнято до свого провадження та призначено підготовче судове засідання (т. 1, а.с. 110-111).
Ухвалою суду від 17.05.2023 року підготовче провадження в справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (т. 1, а.с. 246).
Ухвалою суду від 31.08.2023 року в справі призначено судово-медичну експертизу, на вирішення експерта поставлено наступні питання: Чи може абсолютна термінальна глаукома IV ст. призвести до повної втрати зору? Чи був здатний заповідач - ОСОБА_3 , 1940 року народження, будучи інвалідом першої групи по зору, враховуючи діагноз при направленні на МСЕК (абсолютна термінальна глаукома IV ст., порушення кровообігу у системі зорового нерву, дегенерація сітківки обох очей, атрофія зорових нервів обох очей), а також враховуючи іншу інформацію про стан здоров'я ОСОБА_3 згідно документів спеціалізованої нейроофтальмологічної МСЕК м Києва (за її наявності) вільно та самостійно читати друкований текст та власноруч писати речення та підписувати документи? Провадження у справі зупинено (т. 2, а.с. 9-11).
Ухвалою суду від 29.03.2024 року після повернення матеріалів справи без виконання експертизи, поновлено провадження в указаній справі (т. 2, а.с 44-45).
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Від представника позивача - ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи за його та позивача відсутності. Позов просить задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Від відповідача ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву до суду не надходило.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Бориспільського (Яготинського) районного нотаріального округу Київської області Черних О.В. в судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений в установленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Надіслав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком позивача (т. 1, а.с. 12, 13).
Згідно з направленням на МСЕК від 24.02.2012 року, діагноз ОСОБА_3 вказано: абсолютна термінальна глаукома IV стадії обох очей. Порушення кровообігу в системі зорового нерву правого ока. Дегенерація сітківки обох очей. Атрофія зорових нервів обох очей. Ускладнена катаракта обох очей. Гіпертонічний ангіосклероз судин сітківки. Геморагічна форма правого ока (т. 1, а.с. 79-79 зворот).
Листом Спеціалізованої нейроофтальмологічної МСЕК Київського міського центру медико-соціальної експертизи працездатності м. Києва № 78/15 від 13.08.2020 року, підтверджено, що ОСОБА_3 01.03.2012 року був обслідуваний у МСЕК та визнаний інвалідом першої групи по зору (т. 1, а.с. 81).
Згідно з відповіддю Спеціалізованої нейроофтальмологічної МСЕК Київського міського центру медико-соціальної експертизи працездатності м. Києва № 20/15 від 18.02.2021 року, ОСОБА_3 по патології зору зі сліпотою обох очей встановлена перша група інвалідності по зору. Експертне рішення прийняте на основі даних об'єктивного огляду, розгляду медичної документації (направлення на МСЕК поліклініки № 2 Голосіївського р-ну, висновку ЦМХО від 07.02.2012 року, виписки з історії хвороби Олександрівської лікарні за 2011 рік) (т. 1, а.с. 82).
Також судом з'ясовано, що за життя, 24.07.2017 року ОСОБА_3 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних О.В., реєстровий № 1132, відповідно якого заповів усе своє майно відповідачу ОСОБА_2 (т. 1, а.с. 120).
Після смерті ОСОБА_3 Яготинською державною нотаріальною конторою Київської області заведено спадкову справу № 24/2020 та із заявами про прийняття спадщини до звернулися сторони у справі, кожен зокрема (т. 1, а.с. 128, 151), а також ОСОБА_5 , як дружина померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (т. 1, а.с. 149).
Позивач стверджував, що складений 24.07.2017 року його батьком ОСОБА_3 заповіт, яким він заповів все належне йому майно відповідачу, є нікчемним, оскільки за формою та порядком його посвідчення заповіт не відповідає вимогам, встановленимист. ст. 1248 і 1253 ЦК України.
Згідно із ст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно дост. 1217 ЦК України спадкуванняздійснюється за заповітом або за законом.
За змістом ст. 1233 ЦК України заповітомє особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
При цьому право дієздатної фізичної особи на заповіт, як і будь-яке суб'єктивне цивільне право, здійснюється нею вільно, на власний розсуд (ч. 1 ст. 12 та ст. 1234 ЦК України).
Юридична природа заповіту ґрунтується на його законодавчому визначенні як особистого розпорядження фізичної особи на випадок смерті (ст. 1233 ЦК України).
Правова природа цього розпорядження визначається судовою практикою як односторонній правочин, що тягне відповідні правові наслідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 1248 ЦК України, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).
Відповідно до вимог ст. 1248 ЦК Українинотаріуспосвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.
Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.
Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним відповідно до вимог статті 1257 ЦК України.
Аналіз норм Книги шостої ЦК України свідчить, що її нормами визначені вимоги до особи заповідача (ст. 1234 ЦК України), змісту заповіту (ст. ст. 1236-1240, 1246 ЦК України), загальні вимоги до форми заповіту (ст. 1247 ЦК України), порядку його посвідчення нотаріусом (ст. ст. 1248, 1249, 1253 ЦК України), для яких законодавцем визначені і наслідки їх порушення.
Уч. 1 ст. 1257 ЦК Українивстановлено правило про нікчемність заповіту, складеного з порушенням вимогЦК Українищодо особи заповідача, а також заповіту, складеного з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Зміст ч. 1 ст. 1257 ЦК Україниу смисловому зв'язку з іншими нормами дає підстави вважати, що порушеннями вимог до форми і посвідчення заповіту є лише ті, які прямо зазначені у главі 85 ЦК України, зокрема у ст. ст. 1247-1249, 1253 ЦК України.
За змістом п. 6 гл. 9 розд. IПорядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій), передбачено, що якщо фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, має вади зору або з інших причин не має змоги самостійно прочитати документ, нотаріус уголос прочитує їй текст документа, про що на документі робиться відповідна відмітка.
Однак, у матеріалах справи відсутні належні докази того, що на момент посвідчення оспорюваного заповіту ОСОБА_3 за своїм станом здоров'я мав повну втрату зору та самостійно не міг читати документи.
При цьому, обставини щодо власноручного підписання ОСОБА_3 заповіту від 24.07.2017 року та зазначення ним в тексті заповіту «цей заповіт прочитаний мною вголос та підписаний особисто», стороною позивача не оспорюються та визнаються.
Також ухвалою суду від 31.08.2023 року за клопотанням сторони позивача в справі призначалася судово-медична експертиза, на вирішення експерта поставлено наступні питання: Чи може абсолютна термінальна глаукома IV ст. призвести до повної втрати зору? Чи був здатний заповідач - ОСОБА_3 , 1940 року народження, будучи інвалідом першої групи по зору, враховуючи діагноз при направленні на МСЕК (абсолютна термінальна глаукома IV ст., порушення кровообігу у системі зорового нерву, дегенерація сітківки обох очей, атрофія зорових нервів обох очей), а також враховуючи іншу інформацію про стан здоров'я ОСОБА_3 згідно документів спеціалізованої нейроофтальмологічної МСЕК м Києва (за її наявності) вільно та самостійно читати друкований текст та власноруч писати речення та підписувати документи?
У ч. 1 ст. 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Судом встановлено, що позивач був обізнаний про необхідність оплати судово-медичної експертизи, однак, такої оплати не провів.
Відтак, нездійснення стороною позивача оплати за проведення експертизи, свідчить про їх небажання отримати точні висновки щодо стану здоров'я ОСОБА_3 на момент посвідчення оспорюваного заповіту.
Крім того, судом враховано, що позивачем не доведено наявності поважних підстав, які перешкоджали йому здійснити оплату експертній установі.
Таким чином, виходячи з вищевикладеного, аналізуючи та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд, дійшоввисновку про відсутність передбачених законом підстав для посвідчення заповіту при свідках (ч.2 ст. 1248 ЦК України) та недоведення порушення нотаріусом вимог щодо його форми, а тому доводи сторони позивача про нікчемність оспорюваного заповіту є необґрунтованими та не підтвердженими.
Крім того, суд зауважує, що в постанові Верховного Суду від 09.01.2019 року в справі № 759/2328/16 зазначено, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 року в справі № 916/3156/17 викладено висновок, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року в справі № 463/5896/14-ц зазначено, що цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абз. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України). Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.
Проте, вуказаній справі, позивач заявив лише вимогу про визнання заповіту нікчемним без застосування наслідків такого правочину, у зв'язку з чим, позивач обрав неналежний спосіб захисту, а отже позов також із цих самостійних підстав не може бути задоволено.
З таких же висновків виходив Верховний Суд у постановах від 07.04.2021 року у справі № 665/103/18, від 13.09.2021 року у справі № 146/898/20, від 13.01.2022 року в справі № 723/4307/20, від 21.09.2023 року в справі № 471/284/22 про встановлення нікчемності заповіту.
Також зазначене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладених у постановах: від 16.06.2021 року в справі № 620/564/19, від 28.10.2021 року в справі № 498/606/17, а також Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 10.04.2019 року в справі № 463/5896/14, від 04.06.2019 року в справі № 916/3156/17.
Обрання позивачем неналежного (неефективного) способу захисту своїх прав також є самостійною підставою для відмови у позові. Такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 19.01.2021 року в справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 року в справі № 925/642/19,від 22.06.2021 року в справі № 200/606/18. Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити належний позов до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року в справі № 145/2047/16-ц).
Отже, позовна вимога про визнання заповіту нікчемним не є ефективним способом захисту прав, а тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до пп. 5.1 п. 5 гл. 10 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при оформленні спадщини за заповітом нотаріус має надати правову оцінку заповіту, перевірити його реєстрацію у Спадковому реєстрі та чинність на момент смерті заповідача. Якщо наданий спадкоємцем заповіт не відповідає вимогам законодавства, нотаріус відмовляє в його прийомі.
Таким чином, нотаріус при оформленні спадщини надає оцінку заповіту та має право відмовити у його прийнятті, зокрема і з підстав його нікчемності, про які зазначено в мотивувальній частині судового рішення, яке набрало законної сили.
Крім того, відповідно доп. 8 гл. 3 розд. II вказаного Порядку відомості про заповіт, зміни до нього та його скасування підлягають обов'язковій державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, установленомуПоложенням проСпадковийреєстр, затвердженимнаказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 року № 1810/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.07.2011 року за № 831/19569.
Водночас вимог (за наявності перешкод у реалізації права на спадкування) про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру відомостей про реєстрацію заповіту та/або зобов'язання внести відповідну інформацію до Спадкового реєстру позивач не заявляв.
При цьому, особа, яка вважає свої права порушеними, може пред'явити позов про застосування наслідків нікчемного правочину шляхом виключення із Спадкового реєстру відомостей про реєстрацію заповіту, який є ефективним способом захисту (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 року в справі №472/566/19.
Отже, позивач заявив вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків недійсності правочину, а тому він обрав неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
До того ж, ОСОБА_2 не є єдиним спадкоємцем після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , а із заявою про прийняття спадщини звернулася також ОСОБА_5 , як дружина померлого, однак, позивачем не визначено останню в якості співвідповідача в справі.
Враховуючи все вище перелічене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 158, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Яготинського районного нотаріального округу Київської області Черних Олег Валерійович, про визнання заповіту нікчемним - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко