Справа №705/2581/24
2/705/1654/24
14 жовтня 2024 року м. Умань
Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді Гудзенко В.Л.
за участю секретаря судового засідання Юрченко А.І.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Умань матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування. В позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , про що 22.02.2022 складено відповідний актовий запис № 211, Уманським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Уманському районні Черкаської області, свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 . Позивач є донькою померлого ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження. За життя батько залишив заповіт від 09.03.1989, посвідчений секретарем виконкому Кочержинської сільської ради ОСОБА_4 , який заповів своїм дітям: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та, ОСОБА_1 належний йому на праві власності житловий будинок АДРЕСА_1 . При цьому, було покладено на спадкоємців обов'язок надання ОСОБА_2 право довічного проживання в заповідному будинку. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_6 подав заяву про відмову від спадщини на її користь. У встановлені законом строки вона звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак постановою нотаріуса від 05.04.2024 їй було відмовлено у видачі свідоцтва на спадщину, у зв'язку з неможливістю встановити дійсну волю заповідача. Позивач вказує, що при підготовці тексту заповіту заповідачем та секретарем Кочержинської сільської ради було допущено помилку, зазначивши, що житловий будинок заповідається ОСОБА_2 з покладенням на спадкоємців ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 надати ОСОБА_2 право довічного поживання в цьому будинку. Неточне відтворення у заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини могло бути зумовлене неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов'язальних та спадкових відносинах. На підставі викладеного просить суд визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 .
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак на адресу суду подала заяву, в якій просила позов задовольнити та розгляд справи проводити у її відсутність.
У судове засідання відповідач не з'явилася, причини неявки невідомі, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву до суду відповідач не подала, жодних заяв чи клопотань не надіслала.
Судом вжито передбачених процесуальним законодавством заходів для повідомлення відповідача, про час та місце розгляду справи, зокрема, направлення судових повісток за адресою, вказаною у позові.
Крім того, на офіційному сайті Судової влади http://court.gov.ua/assignments/ в розділі «Список судових справ, призначених до розгляду» дата та місце розгляду справи були вказані одразу після призначення справи до розгляду в судовому засіданні.
Частина 1 статті 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно статті 281 ЦПК України про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
Суд у судовому засіданні, враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, ухвалив провести заочний розгляд справи за відсутності позивача та відповідача, враховуючи наявність підстав, передбачених ч.1 ст.280 ЦПК України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , що видане 22.02.2022.
Після смерті ОСОБА_3 залишилося спадкове майно:житловий будинок АДРЕСА_1 .
Право власності померлого ОСОБА_3 на житловий будинок АДРЕСА_1 підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_2 та інформацією про зареєстроване право власності № 10759о від 15.04.2024.
09.03.1989 секретарем виконкому Кочержинської сільської ради ОСОБА_4 посвідчено заповіт від імені ОСОБА_3 , відповідно до якого заповідач на випадок своєї смерті, житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в с.Кочержинцях Уманського району Черкаської області заповів ОСОБА_2 з покладенням на його спадкоємців ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 обов'язків надання ОСОБА_2 права довічного проживання в спадковому будинку в с.Кочержинцях Уманського району.
Відповідно до Витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі № 69655975 спадкова справа спадкодавця ОСОБА_3 № 319/2022 зареєстрована у реєстрі за № 69541100.
Факт родинних відносин позивача з ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками записані: батько- ОСОБА_3 ; мати- ОСОБА_8 .
Позивач уклавши шлюб змінила прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть, що видане 18.04.2024 повторно, спадкоємець ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .
12.04.2024 на ім'я ОСОБА_1 виготовлено технічний паспорт житлового будинку по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 звернулася до Першої уманської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
ОСОБА_6 подав до Першої уманської державної нотаріальної контори заяву про відмову від прийняття спадщини за законом після смерті батька ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1
03 серпня 2022 старостою с.Кочержинці Уманського району видано довідку про те, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 до дня смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Разом із спадкодавцем була зареєстрована співмешканка ОСОБА_2 , 1940 року народження.
Постановою державного нотаріуса Першої уманської державної нотаріальної контори Кравець Г.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться по АДРЕСА_1 , після смерті її батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з неможливістю встановити дійсну волю заповідача та кого саме він призначив своїми спадкоємцями в своєму заповітному розпорядженні від 09.03.1989.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом
вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає,
серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України визначено до складу спадщини входять усі права та обов'язки що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст.380 ЦК України житловий будинок є об'єктом права власності.
Виходячи зі змісту ст. 392 ЦК України право власності встановлюється в судовому порядку, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав може бути визнання права власності.
У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно з листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім'я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.
Враховуючи, що визнання права власності на спадкове майно є винятковим способом захисту, який має застосовуватися якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, суд вважає, що вимоги позивача про визнання права власності на будинок підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Суд враховує, що неточне відтворення в заповіті власної волі заповідача щодо долі спадщини може бути зумовлене, перш за все, неоднаковим використанням у ньому слів, понять та термінів, які є загальноприйнятими у сфері речових, зобов'язальних, спадкових відносин тощо.
За життя ОСОБА_3 склав лиш один заповіт, який в подальшому не скасовувався, змін до нього не внесено і нового заповіту не складено. У даному випадку воля заповідач, яка ним викладена у заповіті від 09.03.1989 реалізована бути не може через відмову нотаріуса, проте може бути реалізований судовий захист спадкових прав позивача.
При цьому, воля заповідача була спрямована на передання спадкоємцям, а саме його дітям: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 житлового будинку та їх обов'язків надання ОСОБА_2 права довічного проживання в спадковому будинку, що за встановлених судом обставин не може бути визнано спотворенням волі заповідача.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 76-78, 81, 83, 141, 258, 264-265,280 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1216,1217, 1218,1222, 1268 ЦК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , право власності в порядку спадкування за заповітом на житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Уманський міськрайонний суд Черкаської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому копії рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Суддя В.Л. Гудзенко