Справа № 712/10950/24
Провадження 2-а/712/145/24
14 жовтня 2024 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
за участю секретаря - Кеденко Я.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, посилаючись на те, що 03.09.2024 року він був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході перевірки облікових даних та повідомлений про те, що до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області направлені звернення 29.01.2024 за №3/2117, 02.07.2024 №3/10096 та 03.08.2024 №3/11291 щодо доставлення його для складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, так як він ухилився від явки на 19.01.2024, 26.03.2024 та 19.06.2024 по повісткам врученим йому представниками ІНФОРМАЦІЯ_3 від 17.01.2024, 23.03.2024 та 17.06.2024.
Під час складання протоколу №1226/М/2024 від 03.09.2024 ОСОБА_1 повідомив, що облікові дані ним оновлені вчасно, на всі повістки він реагував та з?являвся до ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також, що має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв?язку з бронюванням за підприємством ТОВ «Завод «Буддеталь» в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку»).
03.09.2024 позивач отримав протокол та був запрошений на розгляд справи про адміністративне правопорушення для винесення постанови на 14:00 годину 04.09.2024, однак у запропонований час з?явитися не зміг у зв?язку з зайнятістю по роботі. Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 від 04.09.2024 за №1226/ М/2024 на позивача накладено штраф у розмірі 25 500,00 грн.
Вказував, що норма ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка посилює відповідальність за невиконання приписів ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» набрала чинності лише 19 травня 2024 року. З огляду на викладене вимоги ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не можуть бути застосовані до позивача за фактом неявки до ІНФОРМАЦІЯ_2 19.01.2024 та 26.03.2024, оскільки на дату вчинення вказаних правопорушень діяла редакція ст. 210-1 КУпАП від 14 жовтня 2023 року. Також просив врахувати, що доказом відсутності порушення військово-облікової дисципліни є витяг сформований 02.07.2024 в додатку «Резерв+», згідно якого ОСОБА_1 перебуває в статусі «НА ОБЛІКУ», а не «В РОЗШУКУ», що спростовує твердження відповідача про направлення відомостей до поліції, оскільки безпосередньо до реєстру «Оберіг» вказані відомості внесено не було.
3 огляду на викладене, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП є неправомірним. Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Просив позов зідовольнити.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 19.09.2024 року по справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, які ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.
25.09.2024 року представник відповідача скерував до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позову, а постанову №1226/М/2024 від 04.09.2024 залишити без змін. Щодо обставин правопорушення у відзиві зазначив, що 03.09.2024 працівниками патрульної поліції Черкаського районного управління поліції було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 громадянина ОСОБА_1 згідно поданого до Черкаського районного управління поліції звернення щодо доставки громадянина до ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Звернень щодо даного громадянина було направлено три, так як громадянин злісно не виконував покладені на нього обов?язки. В ході уточнення облікових даних було встановлено, що 17.06.2024 військовозобов?язаному ОСОБА_1 була вручена повістка на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 10:00 19.06.2024, також йому було повідомлено про відповідальність за неприбуття у строк визначений у повістці, повістку отримав особисто, що підтверджує підпис у розпискі. Але громадянин ОСОБА_1 не прибув 19.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , про поважність причин неприбуття не повідомив, доказів поважності не прибуття при розгляді справи не надав. Від пояснень відмовився лише зазначив що надасть пояснення причини не прибуття при розгляді справи. Пояснення усні чи письмові завжди враховуються при прийнятті рішення.
Адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Правопорушення було виявлено 02.07.2024 саме цього дня було направлено звернення шодо доставки громадянина для складання протоколу про адміністративне правопорушення, отже строки розгляду справи не порушено так як з моменту виявлення не пройшло три місяці, рік також не сплинув з моменту вчинення (19.06.2024).
Протокол про адміністративне правопорушення за ст.210-1 КУпАП склала уповноважена посадова особа, старший солдат ОСОБА_3 (ст.246 КУпАП). Громадянин ОСОБА_1 особисто розписався в протоколі. Положення ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП йому доведені та зрозумілі, що підтверджується його підписом. Після складання протоколу громадянину ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 14 год 00 хв. 04.09.2024 року в порядку черговості, про що громадянин був повідомлений під собистий підпис у протоколі. Від громадянина ОСОБА_1 заяв та клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 розглядав ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковник ОСОБА_2 , оцінивши обставини справи, дослідивши всі докази у їх сукупності, відповідно до норм діючого законодавства України постановив: в зв?язку з неприбуттям громадянина ОСОБА_1 за викликом (згідно врученої повістки) до ІНФОРМАЦІЯ_2 , обтяжуючою обставиною стало, що вручено було три повістки та направлено три звернення, згідно вручених повісток не прибув жодного разу, дані дії призвели до порушення вимог ч.3 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в умовах особливого періоду,тому було ухвалено рішення притягнути його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, так як правопорушення вчинене в умовах особливого періоду, шляхом накладення штрафу у розмірі 25 000,00 грн., в день винесення постанови №1226/M/2024 ОСОБА_1 постанову отримувати відмовився, однак з?явився 12.09.2024 та отримав особисто. 3 огляду на зазначене вище просили відмовити у задоволенні позову.
07.10.2024 представником позивача скеровано відповідь на відзив, у якому він підтримав позовні вимоги, додатково вказав, що позивач дійсно отримував повістки 17.01.2024, 23.03.2024, 17.06.2024 та прибув у зазначений в них час. Однак, процедура фіксування явки військовозобов'язаного в центрах комплектування та соціальної підтримки не врегульована, а одержана повістка вилучається уповноваженою особою та натомість не видається жодного документального підтвердження про візит. Зазначив, що перебуває в статусі «НА ОБЛІКУ», а не «В РОЗШУКУ». Відповідачем у відзиві не спростовано притягнення до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП в редакції, що не діяла станом на дату вчинення перших епізодів інкримінованого правопорушення. Просив позов задовольнити
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Судом встановлено та визнається позивачем, що ним отримано повістки про виклик 17.01.2024, 23.03.2024, 17.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 19.01.2024, 26.03.2024, 19.06.2024.
ІНФОРМАЦІЯ_5 до Черкаського районного управління поліції Головного управління поліції в Черкаській області направлені звернення 29.01.2024 за №3/2117, 02.07.2024 №3/10096 та 03.08.2024 №3/11291 згідно ст. 259 КУПАП, щодо доставлення громадян, які вчинили адміністративні правопорушення за статтями 210, 210-1 КУпАП, до обласного, районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_3 для складання протоколу про адміністративне правопорушення.
03.08.2024 року відповідальним виконавцем ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 складено Протокол про адміністративне правопорушення. Згідно вказаного Протоколу встановлено наступне: 03.09.2024 громадянин ОСОБА_1 був доставлений працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 в ході перевірки облікових даних, було з?ясовано, що стосовно громадянина ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 були (29.01.2024 3/2117, 02.07.2024 3/10096, 03.08.2024 3/11291) направлені до Черкаського районного управління поліції звернення згідно статті 259 КУпАП, щодо доставлення особи для складання протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 210-1 КУпАП, так як громадянин ОСОБА_1 ухиляється від явки по повісткам, які були йому вручені під особистий підпис уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 17.01.2024, 17.06.2024, 23.03.2024. По повістці мав з'явитися 26.03.2024, 19.01.2024 19.06.2024. В ході розгляду справи з пояснень громадянина ОСОБА_1 було встановлено, що за викликом (повісткою) для визначення його призначення на особливий період до ІНФОРМАЦІЯ_2 зі слів віз з?являвся та має бронювання. Своєю бездіяльністю під час дії особливого періоду громадянин порушив симоги частини 3 статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.193 року №3543-XII зі змінами та вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Гр. ОСОБА_1 роз'яснено ст.63 Конституції України, його права та обов'язки, передбачені ст.268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 14 год. 00 хв. 04.09.2024 року в кабінеті № 214. В графі «пояснення і зауваження до змісту протоколу особою, яка притягується до адміністративної відповідальності» пояснення та зауваження відсутні.
Згідно копії постанови про накладення адміністративного стягнення №1226/М/2024 від 04.09.2024 року, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1КУпАП (мав з'явитися по повістках 19.01.2024, 26.03.2024 та 19.06.2024) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 25500 грн.
Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення №1226/М/2024 від 04.09.2024 року, протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку вищенаведеній постанові відповідача, суд зазначає наступне.
Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Натомість норма ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка посилює відповідальність за невиконання приписів п. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» набрала чинності лише 19 травня 2024 року.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період, який продовжує діяти на даний час.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (зі змінами) військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Як зазначає позивач та підтверджується документами в матеріалах справи він своєчасно уточнив дані у мобільному додатку «Резерв+» та має відстрочку від призову за місцем роботи на шість місяців.
Водночас, надання такої відстрочки не виключає ОСОБА_1 з категорії військовозобов'язаних, не припиняє його перебування на військовому обліку. Отже, наявність у позивача права на таку відстрочку не звільняє його від виконання обов'язків, передбачених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Таким чином, позивач зобов'язаний виконувати військовий обов'язок згідно зі ст. 65 Конституції України, в тому числі на ОСОБА_1 покладені обов'язки, визначені ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюється нормами КУпАП.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 210, 210-1, 211 КУпАП, а саме: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
За змістом ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, ч.1 ст.8 КУпАП беззаперечно визначено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
За приписами ч.2, 3 ст.8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження у справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Виходячи з наведеного, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повістками, як це вказано в протоколі та постанові - 26.03.2024, 19.01.2024 та 19.06.2024.
Дата неявки особи - є датою вчинення адміністративного правопорушення.
Приписами ч.1 ст.210-1 КУпАП (станом на дату вчинення правопорушення-19.01.2024 та 26.03.2024) передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною 2 статті 210-1 КУпАП (станом на дату вчинення правопорушення - 19.01.2024 та 26.03.2024) передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Отже, станом на дату вчинення правопорушення - 19.01.2024 та 26.03.2024 відповідальність за вчинене позивачем адміністративне правопорушення була передбачена частиною другою статті 210-1 КУпАПу редакції від 14 жовтня 2023 року, яка мала формулювання "Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян". Таким чином, станом на зазначені дати розмір штрафу у грошовому виразі, який міг бути накладений на громадянина, винного у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, складав від 3 400 грн до 5 100 грн.
Натомість норма ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яка посилює відповідальність за невиконання приписів ч.1 ст.22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" набрала чинності лише 19.05.2024 та може бути застосовано відносно дати неявки особи на 19.06.2024 року.
Однак норма ч.3 ст.210-1 КУпАП не могла бути застосована до позивача відносно неявки 19.01.2024 та 26.03.2024, оскільки діяла редакція ст. 210-1 КУпАП від 14.10.2023.
На підставі наведеного, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було враховано, що порушення не є триваючим, та в момент інкримінованого правопорушення за дати неявки 19.01.2024 та 26.03.2024 діяла редакція статті 210-1 КУпАП, яка не містила в собі частину третю, та містила менше стягнення. Не враховано, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Тому притягнення позивача до адміністративної відповідальності за неявки до територіального центру комплектування 19.01.2024 та 26.03.2024 за ч.3 ст.210-1 КУпАП неможливе.
Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Разом з тим, досліджені матеріали адміністративної справи вказують на вчинення позивачем правопорушення.
Ці обставини не дають можливості, скасувавши постанову, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача.
Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).
Керуючись ст.ст.2, 5-9, 72-77, 90, 243-246, 250, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову №1226/М/2024від 04.09.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 на новий розгляд.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 242 грн. 24 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене у відповідності до ч. 4 ст.286 Кодексу адміністративного судочинства України протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано або за результатом розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлений 14.10.2024 року.
Головуючий: Т.Є. Троян