Справа № 702/884/24
Провадження № 2/702/419/24
14.10.2024 м. Монастирище
Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:
головуючої судді Барської Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Карабань З.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань м. Монастирище в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
Позивачка звернулась до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів, посилаючись на те, що з відповідачем у шлюбі не перебували, мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.
У добровільному порядку відповідач матеріальну допомогу дитині не надає. Вона не має можливості самостійно утримувати дитину та повністю забезпечувати її коштами для придбання одягу, продуктів харчування, належного відпочинку, підручників, ліків.
Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання дитини ОСОБА_3 аліменти в розмірі частини з усіх видів доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Постановленою 20.09.2024 ухвалою відкрите провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду і призначений її судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Права та обов'язки матері і батька дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу ( ст.121 СК України).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , відповідач у справі, є батьком, а ОСОБА_1 , позивач у справі, є матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження: серії НОМЕР_1 , виданим 14.06.2024 Монастирищенським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 100 (а.с.3).
Дитина станом на дату звернення до суду проживає разом з позивачем за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2023/002231830 від 15.03.2023 та довідкою виконавчого комітету Монастирищенської міської ради № 578 від 10.09.2024, про те, що на утриманні ОСОБА_1 знаходиться син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.7).
Положеннями ч. 2 ст. 51 Конституції України закріплений обов'язок батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя.
Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом ч. 1, 2 ст. 155 СК України вбачається, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч.3ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст.182СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
При цьому суд враховує, що положення ст. 180 СК України зобов'язують обох батьків утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Визначаючи розмір аліментів на дитину, ураховуючи принцип розумності і справедливості, зважаючи на те, що відповідач за віком є працездатним, зважаючи на те, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на дитину у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, тобто з 11.09.2024.
Суд вважає за необхідне на підставі ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1 211,20 гривень, від сплати якого позивач була звільнена відповідно до положень п. 3 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 7, 10, 12, 13, 18, 141, 142, 206, 258-260, 263-265, 274-279, 280 - 284, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів щомісячно, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 11.09.2024 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Текст судового рішення складений 14 жовтня 2024 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 .
Суддя Тетяна БАРСЬКА