Справа № 524/8193/23
Провадження №2/524/636/24
09.10.2024 року Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі: головуючого - судді Нестеренка С.Г., за участі: - секретаря судового засідання Бельченко Н.Л., - позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , - третьої особи ОСОБА_3 , розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кременчук Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів, -
У жовтні 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.
В обґрунтування позову вказував, що рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22.12.2016 року стягнуто з нього аліменти на користь відповідача ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На час подання даного позову у нього змінився сімейний та матеріальний стан, який пов'язаний з тим, що позивач має на утриманні повнолітнього сина, який є студентом 1 курсу Навчально-наукового інституту механічної інженерії транспорту та природничих наук Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, термін навчання по 30.06.2027 року, та якому позивач надає кошти на навчання. Крім того, у позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_6 , якого позивач також утримує разом з матір'ю, його дружиною. Вказані обставини, на думку позивача, змінили його матеріальне становище, оскільки зросли витрати на утримання дітей. Зазначив, що працює водієм у ТОВ «Транс-Логістик СВ» та має заробітну плату у розмірі 5822,00 грн. (після відрахування), що за обставин вирахування 1/4 заробітку значно ускладнює утримання сім'ї з новонародженою дитиною та сина від першого шлюбу, який навчається. Воєнний стан на території України вплинув на різке скорочення замовлень по роботі, що призвело до скорочення заробітної плати. Просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього з 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно на 1/8 частку всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Семенової Л.М. від 10 листопада 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання (а.с. 23).
24 листопада 2023 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 25-28). Представник вказував на безпідставність та необґрунтованість позову. Вказав, що із мотивувальної частини рішення суд від 22.12.2016 року вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував щодо стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку, при цьому, він вже мав сина від попереднього шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3., тобто обставина на яку він посилається, що зумовлює необхідність зменшення розміру аліментів вже існувала на час ухвалення рішення і не є новою, тобто такою, що свідчила б про те, що його матеріальний стан погіршився. Що стосується іншого шлюбу та сина ОСОБА_6 , то зміна сімейного стану платника аліментів не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Просив відмовити у задоволенні позову.
Розпорядженням керівника апарату Автозаводського районного суду м. Кременчука за № 403 від 29.01.2024 року здійснено повторний автоматичний розподіл судової справи. Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи головуючим-суддею було визначено ОСОБА_9 (а.с. 40-41).
31 січня 2024 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення по справі (а.с. 48-49).
Представник вказала, що позивач дізнався про те, що його дружина ОСОБА_10 вагітна, та вважає, що це є додатковою обставиною погіршення його майнового стану у порівнянні з його матеріальним станом на момент задоволення позову про стягнення аліментів у 2016 році. Весь цей час з 2016 року і по 2023 рік позивач добровільно сплачував аліменти відповідачу на утримання доньки ОСОБА_11 і лише у вересні 2023 року відповідач пред'явила виконавчий лист до примусового виконання до органів ДВС, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі понад 138 435,78 грн. ОСОБА_4 приховала від державного виконавця факт отримання від позивача аліментів на суму понад 81 569,81 грн. Державним виконавцем не були прийняті всі квитанції по добровільну сплату аліментів відповідачу, оскільки призначення платежу не відповідало вимогам. Вважає, що борг по аліментам виник з вини відповідача. Вказані обставини погіршили матеріальний стан позивача. Просила позов задовольнити.
28 лютого 2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_7 надійшли заперечення на відповідь на відзив (а.с. 62-65) Представник вказав, що вагітність дружини в іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Щодо боргу по аліментам вказав, що позивач знав про свій обов'язок сплачувати аліменти на користь відповідача, однак сам допустив таку заборгованість, оскільки не звернувся до адміністрації за місцем своєї роботи із заявою щодо відрахувань аліментів з його заробітної плати. Не звернувся він також до відповідача з пропозицією укласти нотаріально посвідчений договір про розмір та порядок перерахування аліментів на утримання спільної дитини. Крім того, питання виникнення заборгованості не є предметом даної справи. Просив відмовити у задоволенні позову.
09 липня 2024 року до суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшла заява про залучення до участі у справі третіх осіб (а.с. 97-100).
Ухвалою суду від 10 липня 2024 року залучено до участі у справі третіми особами ОСОБА_3 , ОСОБА_10 (а.с. 104).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заявлений позов підтримали та просили його задовольнити, посилаючись на обставини та підстави, викладені в ньому, вказали, що у липні 2024 року у позивача та третьої особи ОСОБА_10 народилася у шлюбі друга дитина - дочка ОСОБА_12 . Крім того позивач не заперечував, що має перед відповідачем борг по несплаті аліментів.
Третя особа ОСОБА_3 щодо суті розгляду справи не визначився, підтвердив, що станом на день розгляду справи є студентом 2-го курсу раніше вказаного внз, позивач є його батьком, котрий йому допомагає матеріально у добровільному порядку.
Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_7 у судове засідання не прибули повторно з невідомих суду причин, були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Третя особа ОСОБА_10 у судове засідання не прибула, просила здійснити розгляд справи за її відсутності.
Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, третьої особи, вивчивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні докази, з'ясувавши обставини справи, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, встановив наступне.
Статтями 1,2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 грудня 2012 року стягнуті аліменти з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до повноліття дитини (а.с. 4).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 має повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12), який з 01.09.2023 року є студентом Навчально-наукового інституту механічної інженерії транспорту та природничих наук Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, термін навчання по 30.06.2027 року, де станом на день розгляду справи навчається на 2-у курсі (а.с. 11).
З пояснень позивача та третьої особи ОСОБА_3 постає, що позивач як батько надає повнолітньому сину, котрий навчається, матеріальну допомогу у добровільному порядку.
Крім того, 05 листопада 2022 року позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_13 , що постає із копії свідоцтва про шлюб від 05.11.2022 року, серії НОМЕР_1 (а.с. 9). У даному шлюбі позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_10 мають малолітніх сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 10, 128).
До матеріалів справи позивачем ОСОБА_1 додану копію довідки ТОВ «Транс Логістик СВ» за № 1 від 10.10.2023 року, відповідно до якої ОСОБА_1 працює з грудня 2022 року на посаді водія автотранспортних засобів. Нарахований дохід за період з грудня 2022 року по вересень 2023 року склав 63 900,00 грн. (а.с. 8).
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів по ВП № НОМЕР_2, зробленого Синельниківським відділом ДВС Синельниківського району Дніпропетровської області Південного МУ МЮ (м. Одеси), заборгованість ОСОБА_1 зі сплати аліментів станом на грудень 2023 року становить - 115 815,00 грн. (а.с. 53).
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру стягнутих аліментів, позивач вказав у позовній заяві та у судовому засіданні, як на підставу для їх зменшення, погіршення його матеріального стану внаслідок того, що на даний час він утримає повнолітнього сина, який є студентом за контрактною формою навчання, крім того має у шлюбі з третьою особою ОСОБА_10 двох малолітніх дітей, воєнним станом в Україні, що вплинуло на скорочення замовлень на роботі та зниження заробітної плати, а також те, що має борг по сплаті аліментів.
Надаючи правову оцінку зазначеному, суд виходить із наступного.
У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.
У постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року по справі № 715/2073/20 звернуто увагу на пункт 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Із судового рішення, наявного в матеріалах справи, постає, що на даний час з позивача ОСОБА_1 на корись відповідача ОСОБА_4 стягуються аліменти у розмірі 1/4 частина (25%) від його щомісячного доходу.
Згідно абзацу 4 п. 17 Постанови «Про застосування судами окремим норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року за № 3 розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Частиною 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років встановлено в таких розмірах: з 1 січня - 3196 гривень.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить: з 1 січня - 7100 гривень, з 1 квітня - 8000 гривень.
Отже, мінімальний гарантований розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 її батьком ОСОБА_1 не може бути меншим за 1598 грн. (50% від 3196 грн).
Позивачем до матеріалів справи не було додано відомостей про отримуваний ним дохід на даний час.
Із довідки про його дохід за період з грудня 2022 року по вересень 2023 року вбачається нарахований йому дохід у розмірі 7100 грн. щомісячно, 1/4 частина від доходу у 7100 грн. складає 1775,00 грн., що є, по суті, розміром аліментів. У разі зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/8 частини від доходу позивача, розмір аліментів на утримання доньки ОСОБА_11 буде складати 887,50 грн. (12,5% (1/8 частина) від 7100 грн.), що є менше мінімального гарантованого розміру аліментів на одну дитину у 1598 грн.
Суд також враховує той факт, що рішення суду від 22 грудня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліментів у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку на утримання дочки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не було оскаржене ОСОБА_1 . До того ж у вказаній справі про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_11 позивач у поданій до суду заяві позов визнав та не заперечував проти стягнення з нього аліментів у визначеному позивачем розмірі.
Крім того, доказів, того що позивач сплачує аліменти за рішенням суду на користь інших осіб матеріали справи не містять.
Також суд взяв до уваги той факт, що виховування дитини (дітей) одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та їх вихованню, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей, таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного, в даному випадку на матір дитини - відповідача ОСОБА_4 .
Наявність обставин для зменшення розміру аліментів підлягає доведенню особою, яка пред'явила відповідний позов.
Позивачем не було надано доказів того, що з часу присудження аліментів у грудні 2016 року його матеріальний стан погіршився та він не може сплачувати аліменти у розмірі 25% від його заробітку.
Також, у позовній заяві та у судовому засіданні позивач вказує, що зміна його майнового стану у бік погіршення, виникла після народження малолітніх дітей у шлюбі з третьою особою ОСОБА_10 , а також після вступу на навчання за контрактом повнолітнього сина - третьої особи ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3., котрому він, позивач, надає у добровільному порядку матеріальну допомогу на оплату навчання та після виникнення заборгованості по сплаті аліментів по рішенню суду.
Однак, суд вважає, що дані обставини, у тому числі народження інших дітей у наступному шлюбі, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів.
При цьому судом врахована правова позиція КЦС ВС, яка висловлена у постанові від 16.09.2024 р. у справі за № 591/6388/22, а саме щодо того, що народження другої дитини в іншому шлюбі не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Згідно висновків Верховного Суду приведених у постановах від 16 вересня 2020 року під час розгляду справи № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 03 червня 2020 року під час розгляду справи № 760/9783/18-ц (провадження № 61-702св19) судом зазначено, що зміна сімейного стану в зв'язку з наявністю у платника аліментів інших дітей не може бути підставою для зміни розміру аліментів без доведення обставини зміни матеріального стану. Крім того, в цих висновках зазначено, що відсутність постійного та стабільного заробітку платника аліментів, без підтвердження погіршення його матеріального становища не є підставою для зменшення розміру аліментів і таке зменшення не буде спрямоване на належне забезпечення дитини, відносно якої стягуються аліменти та відносно якої ставиться питання про зміну розміру стягуваних аліментів та суперечитиме її інтересам.
Суд встановив, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв'язку з народженням дитини від іншого шлюбу та у зв'язку з наданням матеріальної допомоги у добровільному порядку повнолітньому сину.
Іншою можливою підставою для зменшення розміру аліментів могло б бути погіршення стану здоров'я позивача. Однак, про це позивач не вказує у позові та не надає відповідних доказів такого.
Як вбачається із матеріалів справи, платник аліментів є фізично здоровою особою працездатного віку та не позбавлений можливості працевлаштуватися таким чином, щоб мати можливість належним чином забезпечувати себе та своїх трьох неповнолітніх дітей та повнолітнього сина.
Згідно із правовим висновком, викладеним у Постанові Верховного Суду від 17.02.2020 року у справі № 459/2189/18, свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї.
Відповідних доказів позивачем та його представником суду надано не було.
Отже, доводи позивача про погіршення матеріального стану після ухвалення судом рішення про стягнення з нього аліментів, як таких, що є підставою для зменшення розміру аліментів, на переконання суду, не підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що відсутні підстави для зменшення розміру стягуваних аліментів, а тому в позові ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю.
Згідно приписів статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, інші судові витрати у разі відмови в задоволенні позову покладаються на позивача.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, понесені судові витрати в порядку ст. 141 ЦПК України, слід покласти на позивача.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Справа розглянута в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів.
Керуючись ст. 180-184, 192, 197 Сімейного Кодексу України, ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76, 77, 78, 79, 80 - 83, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 267 - 268, 273, 352 - 354 ЦПК України, суд,-
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до ОСОБА_4 про зменшення розміру аліментів.
Повний текст рішення суду виготовлено 14 жовтня 2024 року.
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: