Справа № 373/1733/24
про відмову у видачі судового наказу
14 жовтня 2024 року м. Переяслав
Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області Лебідь В.В., розглянув заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за спожитий природний газ,
Представник ТОВ «ГК «Нафтогаз України» Н.Іванченко звернулася до суду із даною заявою та просить видати судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ ТОВ «ГК «Нафтогаз України» заборгованість за спожитий природний газ у розмірі 25413 грн 59 коп., судовий збір у розмірі 302 грн 80 коп.
Ознайомившись зі змістом заяви та доданими до неї документами судом встановлено, що дана заява не може бути прийнята до розгляду з огляду на таке.
В якості доказу щодо заборгованості боржника, заявником надано розрахунок заборгованості (фінансовий стан) по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритого на ім'я ОСОБА_1 за період з грудня 2022 року по червень 2024 року включно.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
З поданого розрахунку боргу за спожитий природний газ вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , наявна заборгованість у розмірі 25413 грн 59 коп., за період з грудня 2022 року по червень 2024 року включно. Однак, дана заборгованість вже існувала станом на грудень 2022 року в розмірі 19529 грн 66 коп., що свідчить про виникнення боргу кілька років тому.
Разом із цим, зі змісту заяви про видачу судового наказу та доданих до неї документів не вбачається, що між сторонами врегульована заборгованість, яка виникла до грудня 2022 року. Зокрема, шляхом стягнення боргу за рішенням суду чи укладенням мирової угоди тощо.
Загальна позовна давність відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252, 255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Цивільний кодекс України хоча і містить положення щодо переривання перебігу позовної давності, але з'ясування таких обставин повинно відбуватися з дотриманням принципу змагальності сторін у процесі судового розгляду справи, що виходить за межі інституту наказаного провадження.
За таких умов, вирішення заяви про стягнення боргу у наказному провадженні, обмежить права боржника, зокрема можливості звернення із заявою про застосування строку позовної давності.
Суд зауважує, що не може самостійно виокремити вимогу заявника в межах позовної давності, тому дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
В даному випадку із заяви і доданих до неї документів вбачається спір про право у зв'язку з пропуском загальної позовної давності, а тому за правилами п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України встановлено підставу для відмови у видачі судового наказу.
Частиною 2 ст. 164 ЦПК України визначено, що у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне відмовити заявнику у видачі судового наказу, оскільки заявлений спір має бути вирішений в порядку позовного провадження.
Керуючись статтею 165, 260 ЦПК України,
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожитий природний газ.
Апеляційну скаргу на ухвалу суду може бути подано безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
СУДДЯ: В.В. ЛЕБІДЬ