Справа № 361/7759/24
Провадження № 2/361/4687/24
11.10.2024
11 жовтня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Бражник Н. М. розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до суду із зазначений позов.
Позов мотивувала тим, що між сторонами 14 лютого 1998 року укладений шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Мінського району м. Києва, актовий запис № 157. За час перебування у шлюбі народилися: ОСОБА_2 , 2000 року народження, ОСОБА_3 , 2005 року народження, ОСОБА_4 , 2013 року народження.
Зазначила, що протягом останніх кількох років сімейне життя погіршувалось, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Відповідач майже рік тому залишив сім'ю та проживає окремо, між ними відсутні почуття любові, взаємоповаги один до одного. На її думку примирення між ними неможливе. На даний час, відповідач підтримує спілкування з молодшою донькою, з нею бачитись не бажає.
Відповідно до судового наказу Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 березня 2019 року № 734/671/19 із відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання дітей.
Разом з позовною заявою позивачка надала заяву у якій просила суд не надавати подружжю строк на примирення та заяву про розгляд справи без її участі.
На підставі викладеного просила суд:
1.Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 14 лютого 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Мінського району м. Києва, актовий запис № 157.
2.Судовий збір покласти на відповідача.
У порядку автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Бражник Н. М.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Копія ухвали Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 серпня 2024 року направлена на адресу позивачки, яка зазначена у позовній заяві, засобами поштового зв'язку Акціонерного товариства «Укрпошта».
За адресую місця проживання відповідача направлялась ухвала суду про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви, які повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 дійшов висновку про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду.
Близькі за змістом висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Позивачка до суду додаткових заяв, пояснень не подавала, відповідач не використав право подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Згідно із ст. 3 Сімейного Кодексу України (далі - СК України), сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За змістом положень ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.2 ст. 36, 51 СК України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Частинами 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з ч. 2 ст. 104, ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, зокрема, за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 цього Кодексу.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Отже, шлюб має добровільний характер, ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Незгода будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Стаття 112 СК України визначає, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що між сторонами 14 лютого 1998 року укладений шлюб, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Мінського району м. Києва, актовий запис № 157.
За час перебування у шлюбі народилися: ОСОБА_2 , 2000 року народження, ОСОБА_3 , 2005 року народження, ОСОБА_4 , 2013 року народження.
Відповідно до судового наказу Козелецького районного суду Чернігівської області від 25 березня 2019 року № 734/671/19 із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання дітей. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 лютого 2019 року та до досягнення дітьми повноліття.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 зазначала, що протягом останніх кількох років сімейне життя погіршувалось, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Відповідач майже рік тому залишив сім'ю та проживає окремо, між ними відсутні почуття любові, взаємоповаги один до одного. Примирення між ними неможливе. На даний час, відповідач підтримує спілкування з молодшою донькою, з нею бачитись не бажає.
Суд, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, враховуючи, що регулювання шлюбно-сімейних відносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаємопорозуміння, а держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу. Враховуючи, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, дійшов висновку проте, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Позивачка не заявляла вимоги щодо відновлення її дошлюбного прізвища.
Відтак, враховуючи, що питання про вибір прізвища після розірвання шлюбу залежить від волевиявлення особи, яка його змінила, у зв'язку з реєстрацією шлюбу, за відсутністю відповідного клопотання, суд не може вирішувати таке питання у цій справі.
Щодо розподілу судових витрат
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
ОСОБА_1 за подачу позову сплатила судовий збір у розмірі 1 211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 31 липня 2024 року № 9349-9368-3694-6290.
Таким чином, із відповідача на користь позивачки необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст. ст. 105, 109, 110, 112-114 СК України, ст. 4, 7, 10, 13, 81, 141, 142, 247, 263-265, 272, 273, 274, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 14 лютого 1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Мінського району м. Києва, актовий запис № 157 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по оплаті судового збору у розмірі - 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Повний текст рішення складений 11 жовтня 2024 року.
Суддя Н.М. Бражник