Справа № 293/1440/24
Провадження № 2/293/602/2024
14 жовтня 2024 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В., розглядаючи позовну заяву ОСОБА_1 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 )
до
1. ОСОБА_2 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 )
2. ОСОБА_3 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 )
3. ОСОБА_4 ( адреса проживання: АДРЕСА_1 )
4. ОСОБА_5 (адреса проживання: АДРЕСА_1 )
про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , 3. ОСОБА_4 , 4. ОСОБА_5 за змістом якого просить:
- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/5 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (сорок сім) в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Черняхів, Житомирської області.
03.10.2024 відповідно до вимог ч.6 ст.187 ЦПК України, судом направлено запити до виконавчого органу Черняхівської селищної ради з метою отримання інформації щодо зареєстрованих місць проживання відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
09.10.2024 на адресу суду направлені відповіді з Черняхівської селищної ради, згідно яких вбачається що місце реєстрації ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 .
09.10.2024 на адресу суду направлені відповіді з Черняхівської селищної ради, згідно яких вбачається що місце реєстрації ОСОБА_5 згідно реєстру Черняхівської територіальної громади інформація про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання та території громади та інші персональні дані - відсутні.
Позов мотивований тим, що за життя покійний чоловік позивачки - ОСОБА_6 не зареєстрував право власності на належний йому житловий будинок, що в свою чергу позбавляє права позивачку оформити свої спадкові права на 1/5 частину житлового будинку.
Оглянувши позовні матеріали на предмет відповідності їх нормам Цивільного процесуального кодексу України, які регулюють порядок дотримання заявником вимог щодо подачі та форми позовної заяви суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без руху з наступних підстав.
Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Одночасно з позовом позивачка подала клопотання про звільнення від сплати судового збору, мотивуючи своє клопотання тим що отримала право на безоплатну правову допомогу, як малозабезпечена особа, також вказує що є «Матірю-героїнею».
На підтвердження вище зазначеного надає суду:
- довідку про доходи № 5171 9411 2018 2523 з Пенсійного фонду України відносно ОСОБА_1 , за останні 6 місяців;
- копію відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, згідно якої станом на 17.09.2024 ОСОБА_1 за період з 1 квартал по 2 квартал 2024 року інформація щодо джерел/сум перерахованого доходу, нарахованого податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня;
- копію посвідчення № НОМЕР_2 від 27.01.2010 року, що видно на ім'я ОСОБА_1 як «Матері-героїні»;
- довідку № 575 від 16.09.2024, яка видана за шість місяців про те, що ОСОБА_1 , на обліку в Черняхівському відділі №9 УСЗН Житомирської РДА не перебуває та ніяких видів допомоги не отримує,
Надані позивачем документи суд не розцінює як достатні та належні докази, які б давали підстави для звільнення позивача від сплати судового збору.
Дослідивши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні такого клопотання з огляду на наступне .
За приписами ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 4 Законом України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 2 Законом України "Про судовий збір" визначено ставки судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Зі змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач звертаючись до суду заявила вимогу майнового характеру - визнання права власності 1/5 на житловий будинок в порядку спадкування.
Таким чином, при зверненні до суду позивач мала сплатити судовий збір виходячи з ціни позову - 82 030,40 грн (1/5 ідеальної частки житлового будинку), але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто при зверненні до суду позивач мала сплатити судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
У ст. 8 Закону України "Про судовий збір" визначені умови щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Так ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 ЗУ "Про судовий збір").
Правовий аналіз вищезазначених норм закону дає підстави стверджувати, що законодавцем встановлено чіткий і вичерпний перелік умов, а також суб'єктивних та предметних критеріїв, за яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може звільнити від сплати судового збору.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Згідно з частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Вирішуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд урахував, що зазначені заявником обставини та надані на їх підтвердження докази, не є безумовними підставами для звільнення від сплати судового збору, оскільки заявником не надано суду доказів на підтвердження її реального майнового стану, наявність рухомого і нерухомого майна, рахунків у банківських установах, тощо, який перешкоджає виконати вимоги законодавства щодо оплати поданої позовної заяви судовим збором.
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (§ 44 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; § 63, 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (§ 111 рішення Європейського суду з прав людини від 20 лютого 2014 року у справі «Shishkov v. Russia»).
Надаючи оцінку доказам наданим позивачем на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що надана позивачем довідки про доходи № 5171 9411 2018 2523 з Пенсійного фонду України відносно ОСОБА_1 , за останні 6 місяців та копії відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, згідно якої станом на 17.09.2024 ОСОБА_1 за період з 1 квартал по 2 квартал 2024 року інформація щодо джерел/сум перерахованого доходу, нарахованого податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків відсутня та довідка № 575 від 16.09.2024 яка видана за шість місяців про те що ОСОБА_1 , на обліку в Черняхівському відділі №9 УСЗН Житомирської РДА не перебуває та ніяких видів допомоги не отримує, за останніх шість місяців, не є належним доказом, який дає підстави звільнити позивача від сплати судового збору, оскільки для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 3674-VI необхідно було надати таку відомості за попередній календарний рік, яка підтверджує отриманий дохід особою, що дасть змогу оцінити та встановити, розмір судового збору в цій справі, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд зазначає, при наданні оцінки доказу на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору, доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особам, які визначені пунктами 1-2,9-23,26-29 часини першої ст. 14 ЗУ «про надання безоплатної правової допомоги» від 25 вересня 2024 року № 004-0604909 ОСОБА_1 свідчить, що ОСОБА_1 є особою якій надано право скористатися послугами безоплатної вторинної правової допомоги але не може бути належним доказом на підтвердження розміру річного доходу позивача - фізичної особи за весь попередній календарний рік. Таке доручення не є достатніми доказом на підтвердження тяжкого майнового стану позивача, яким підтверджується факт неможливості сплати останньою судового збору, оскільки не містить відомостей про майновий стан позивачки, який може мати інші джерела для існування та забезпечення своїх потреб, зокрема для сплати судового збору (довідка органу доходів і зборів, довідка про склад сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо).
Суд також зазначає, що надане позивачкою посвідчення «Матері-героїні» №32220 від 27.01.2010 № 74/2010 не є тим належним документом що визначений ЗУ «Про судовий збір» який би давав беззаперечні підстави для звільнення від сплати судового збору.
Отже, позивач не надала документів на підтвердження того що, дохід її є нижчим від прожиткового мінімуму, чи вона відноситься до членів малозабезпеченої сім'ї, що могло б беззаперечно свідчити про скрутне матеріальне становище позивача.
Отже, вищевикладені обставини свідчать про те, що на даний час відсутні підстави для звільнення позивачки від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи положення ст. 129 Конституції України, а також положення Закону України "Про судовий збір", суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору.
Таким чином, за відсутності визначених законом умов для звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення судового збору з огляду на майновий стан сторони, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданого позивачем клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В силу положень ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" встановив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами в зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
З огляду на викладене позивач при звернені до суду в порушення норм ст. 177 ЦПК України до позовної заяви не додав доказів сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладені вище обставини суд дійшов висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху з наданням позивачу строку для усунення вказаних в ухвалі недоліків.
Керуючись ст.ст.81, 83, 136, 175, 177 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до 1. ОСОБА_2 , 2. ОСОБА_3 , 3. ОСОБА_4 , 4. ОСОБА_5 про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування - залишити без руху.
Надати позивачу 7-денний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків заяви, вказаних у мотивувальній частині ухвали, надавши суду докази сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Роз'яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви, позовна заява буде вважатись неподаною і повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвала складена та підписана: 14.10.2024.
Суддя Людмила ЛОСЬ