Справа № 291/201/24
2-а/291/24/24
Ружинський районний суд Житомирської області
04 жовтня 2024 року
Ружинський районний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Митюк О.В.
за участю секретаря Герасимчук Н.П.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Ружин справу за адміністративним позовом
ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Інспектора Відділу поліцейської діяльності №2 (с-ще Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Грека Юрія Михайловича
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, в якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1435608 від 14.02.2024 року та закрити провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 14 лютого 2024 року близько 06 год 55 хв по вул.Паволоцькій, 151 в смт.Ружині Бердичівського району Житомирської області керував автомобілем марки «MAN», д/н НОМЕР_1 , та був зупинений інспектором Відділу поліцейської діяльності №2 (с-ще Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Греком Ю.М., який виніс постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч.2 ст.122 КУпАП за порушення п.9.2. «б» Правил дорожнього руху.
Згідно вказаної постанови притягнутий до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 510 грн. за те, що в с-щі Ружин керуючи транспортним засобом та виїжджаючи на головну дорогу вул. Паволоцька, не ввімкнув правий показник повороту.
Його пояснення відносно того, що показник повороту поламався в дорозі і усунути несправність під час поїздки він не міг, а тому сигнал повороту праворуч подав рукою, працівником поліції до уваги взяті не були.
Ухвалою судді Ружинського районного суду Житомирської області від 20.02.2024 року у зазначеній справі відкрито провадження та прийнято рішення проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Житомирській області у судове засідання не з'явився, направив до суду відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову та розгляд справи проводити у відсутність представника. В обґрунтування заперечень зазначено, що доказів упередженості відповідача щодо позивача перед судом не доведено. Інспектором були дотримані вимоги КУпАП при розгляді справи, роз'яснено позивачу права, повідомлено про вчинене ним порушення, заслухано його пояснення та надано ним оцінку. Дій, які б обмежили права позивача при розгляді справи, відповідачем вчинено не було, штраф накладено за ч. 2 ст. 122 КУпАП в межах санкції за це правопорушення, і як наслідок відсутні підстави для визнання протиправною та скасування постанови. До відзиву був долучений диск із відповідним відеозаписом.
Згідно з частиною п'ятою статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Суд, вивчивши й дослідивши матеріали справи вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 14.02.2024 року інспектором ВПД №2 (смт.Ружин) Бердичівського ВП ГУНП в Житомирській області Греком Ю.М. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1435608, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн. за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 14.02.2024 року о 06 год. 55 хв. в смт.Ружин по вул.Паволоцькій,151, водій, керуючи транспортним засобом марки «MAN», д/н НОМЕР_1 , не увімкнув правий показчик повороту при початку та зміні напрямку руху, чим порушив п. 2.9. «б» ПДР.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306.
Відповідно до п.1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону № 3353 встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За приписами п. 9.2.б ПДР України водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Згідно з п. 1.10 ПДР України під маневруванням (маневром) розуміється початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом.
Частина 2 ст. 122 КУпАП передбачає, що порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, висновки про наявність чи відсутність в діях позивача, адміністративного правопорушення мають бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та доказів.
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Предметом судового дослідження у спірних правовідносинах є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
У відповідності до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому за змістом частиною 2 указаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому Кодексом України про адміністративні правопорушення встановлюється чітка стадійність притягнення особи до відповідальності: виявлення правопорушення, фіксація правопорушення, формування доказової бази (матеріалів справи), розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Тобто, після виявлення факту вчинення правопорушення працівник поліції зобов'язаний зібрати належні, допустимі, достовірні та достатні докази такого правопорушення, чого в даному випадку, на переконання суду, в повній мірі не було дотримано.
Згідно з оскаржуваною постановою, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у зв'язку з порушенням ПДР, а саме за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Так, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач 14.02.2024 у с-щі Ружин. по вул.Паволоцькій, керуючи транспортним засобом «МАН» 21063 н.з. НОМЕР_1 , та виїжджаючи на головну дорогу не ввімкнув правий показник повороту.
Згідно з оскаржуваною постановою, на підтвердження вчинення позивачем порушення вимог п. 9.2 (б)ПДРУкраїни відповідач додав відеозапис.
Однак, сам факт правопорушення на відео не зафіксовано, а про нього лише веде розмову працівник поліції, що не відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18.12.018, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 28/32999 від 11.01.2019.
Так, відео починається з того, що на перехресті розвертається транспортний засіб та виїжджає на головну дорогу, але ні номерного знаку транспортного засобу, ні водія не зафіксовано.
Тобто доказів того, що це саме цей транспортний засіб, що зазначений в оскаржуваній постанові, автомобіль марки «МАН» 21063 н.з. НОМЕР_1 під кернуванням позивача ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, суду не надано.
Крім того слід зазначити, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДРне може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від доведення правомірності свого рішення.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 08.07.2020 у справі № 177/525/17.
Так, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій вст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож, згідно з принципом презумпції невинуватості, чинним в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 10 лютого 1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Інших доказів, які б об'єктивно вказували на вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідачами до суду не надано.
Таким чином, відповідачами, як суб'єктами владних повноважень в порушення зазначених вище вимог Закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови, не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, не було надано суду матеріалів, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Постанова про адміністративне правопорушення, складена інспектором поліції, не може оцінюватися судом в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
Протилежного суду не доведено та не здобуто під час розгляду справи.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
На переконання суду, враховуючи, що саме відповідач повинен довести суду належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, який у даному випадку належним чином не зафіксовано, то всі сумніви у винуватості позивача в інкримінованому йому правопорушенні слід трактувати на користь його невинуватості, адже його вина не була доведена суду «поза розумним сумнівом», зокрема не була спростована його версія подій, яка є правдоподібною, та такою, що узгоджується з дослідженими судом доказами.
Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів суду факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що слід скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Зважаючи на те, що суд задовольняє позовні вимоги, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн суд стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 122, 245, 251, 258, 280, 283 КУпАП, ст.ст. 2, 5, 6, 72-78, 139, 242-246, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Інспектора Відділу поліцейської діяльності №2 (смт.Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Грека Юрія Михайловича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії EНА №1435608 від 14.01.2024 року, винесену інспектором сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт.Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Греком Юрієм Михайловичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП (EНА №1435608 від 14.01.2024 року) - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного Управління Національної поліції в Житомирській області (місцезнаходження: м. Житомир, вул. Старий Бульвар,5/37, 10001, ЄДРПОУ 40108625) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Житомирській області, яке знаходиться за адресою: 10001, м. Житомир, вул. Старий бульвар, 5/37, ЄДРПОУ 40108625.
Відповідач: Поліцейський сектору реагування патрульної поліції Відділу поліцейської діяльності №2 (смт.Ружин) Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області Грек Юрій Михайлович, місце роботи: 13601, смт.Ружин, вул.Незалежності, 29, Бердичівського району Житомирської області.
Повний текст рішення виготовлено 10.10.2024 року.
Суддя О. В. Митюк.