справа № 570/5342/23
провадження № 2/570/190/2024
26 вересня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.
з участю позивача ОСОБА_1 ,
його представника адвоката Пузирка О.О.,
дитини ОСОБА_2 ,
секретаря судового засідання Полюхович М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.C.Петлюри, 10/ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей,
покликаючись на окреме проживання сторін, відсутність їх згоди щодо місця проживання їх неповнолітніх дітей, позивач у поданій до суду 28 вересня 2023 року позовній заяві просить визначити місце проживання дітей з батьком.
Відповідач відзив на позов не подала. У поданій до суду заяві відповідач позов визнає.
Представник третьої особи ОСОБА_4 у поданій до суду заяві підтримує висновок щодо предмету спору.
Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Відповідач до суду не з"явився. У поданій до суду заяві відповідач просить проводити судовий розгляд у її відсутності.
Представник третьої особи ОСОБА_4 у поданій до суду заяві просить розглянути справу без участі представника ООП.
Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність.
В судовому засіданні позивач позов підтримав повністю.
По суті спору показав, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 12 січня 2024 року. Після розірвання шлюбу діти залишилися проживати разом з ним у двокімнатній квартирі у АДРЕСА_1 , в якій він має частку на праві спільної сумісної власності, де для дітей створені належні умови для проживання і він турбується про них та забезпечує всім необхідним. Відповідач тривалий час проживає та працює в Республіці Польща.
Дитина сторін донька ОСОБА_5 підтвердила показання тата по суті спору. Стверджує, що з мамою, яка з травня 2024 року до них не приїзджала, спілкується телефоном. Після початку війни вона, брат ОСОБА_6 та мама проживали у Португалії у діда ОСОБА_7 - татового тата, а восени 2022 року мама привезли їх до тата, а сама поїхала в Польшу.
Представник позивача, підтримуючи вимоги та аргументацію свого довірителя, просить позов задоволити.
Суд встановив такі обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, мають дочку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 які на даний час проживають з батьком.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради від 19 липня 2024 року № 08-01-1072/24 позивач створив належні умови для проживання, виховання і розвитку малолітніх дітей, тому вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 .
До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.
Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч.7 ст.7 СК України).
Ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з Принципом 2 Декларації прав дитини дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які б дозволяли їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному розумінні здоровим та нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під піклуванням і під відповідальністю своїх батьків та в будь-якому випадку в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
За ч.2, 3 ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч.4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Ч.1 ст.160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Відповідно до ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передавати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (ч.2 ст.161 СК України).
У п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України" судам роз'яснено, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Відповідно до ч.4, 5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо, зокрема визначення місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Тобто висновок органу опіки і піклування в будь-якому разі не повинен носити формальний і однобічний характер, оскільки вирішуються питання про права та обов'язки батьків і дитини.
Суд прийшов до таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Позивач скористався правовою допомогою.
Держава Україна гарантує кожній дитині захист її прав та інтересів, бере під свою охорону кожну дитину як особистість. Зазначені вище положення кореспондуються з Преамбулою Конвенції про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, учасником якої є і Україна, та за якою для держав-учасниць слідує, що інтереси дітей - це найважливіше в справі турботи про них.
При вирішенні спору суд виходить із того, що позивач належними та достовірними доказами довів свої позовні вимоги. Кожен аспект відносин, висвітлений під час розгляду справи, проаналізований судом, враховано усі обставини справи, а саме ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, їх рівність прав та обов'язків щодо дитини, характер роботи батьків, рівень їх матеріального забезпечення, наявність інших членів сім'ї, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік та стан її здоров'я, що є обов'язковим при розгляді справ про визначення місця проживання неповнолітніх дітей. При цьому встановлено, що сторони проживають окремо, за місцем проживання позивача створені належні умови для проживання дитини, а матір дітей не заперечує щодо їх проживання з батьком. Суд вважає, що висновок третьої особи зроблено з урахуванням перевірених судом фактів, а тому відповідає інтересам дітей і не носить формальний характер. Суд вважає, що задоволення позову забезпечує справедливу рівновагу між інтересами батьків на спілкування з дітьми. Порушення життєвого укладу дітей за відсутності для цього об'єктивних підстав і обґрунтованої необхідності захисту їх інтересів суперечить інтересам дітей. Малолітніх дітей доцільно залишити проживати з їх батьком, оскільки вони вже прижилися у своєму середовищі, добре адаптовані до соціального оточення, позбавлення якого поставить дітей під загрозу заподіяння фізичної або психічної шкоди або іншим шляхом створить для неї нетерпиму обстановку.
При наданні пояснень у суді малолітня, виявивши достатній рівень інтелектуального розвитку для свого віку, щоб усвідомлювати зміст конфліктної ситуації, що виникла між батьками, пояснила, що вона з однаковою любов'ю ставиться до обох, однак надає перевагу проживанню разом із татом, оскільки вважає, що з ними їй проживати більш комфортно.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позивач не наполягає на стягненні понесенних судових витрат, суд, враховуючи принцип диспозиційності цивільного процесу, не вирішує це питання.
Щодо порядку і строку виконання рішення, то сторонам повідомляє таке.
Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки батьки дитини у разі визначення місця проживання останньої з іншим з батьків не обмежені у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно неї та участі у її вихованні й можуть реалізувати свої права шляхом домовленості з іншою особою щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування чи суду.
Ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Ст.157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Ч.4 цієї статті надає батькам право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей виконавчого комітету Рівненської міської ради про визначення місця проживання дітей.
Визначити місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей Виконавчого комітету Рівненської міської ради, місцезнаходження: вул.Поштова 2, м.Рівне, код ЄДРПОУ 25675397.
Суддя: Кушнір Н.В.