справа № 570/748/24
провадження № 2/570/550/2024
11 жовтня 2024 року
Рівненський районний суд Рівненської області
в особі судді Кушнір Н.В.,
з участю секретаря судового засідання Полюхович М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне вул.C.Петлюри, 10/ в порядку спрощенного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини,
покликаючись на припинення відповідачем надання матеріальної допомоги на утримання своєї дитини, позивач у поданій до суду 19 лютого 2024 року позовній заяві просить стягнути з батька дитини аліменти на її користь на утримання їх дитини у розмірі 1/4 доходу з моменту подачі позовної заяви і на весь період непрацездатності дитини.
Представник відповідача адвокат Зоряна Семенюк у поданих до суду 23 квітня 2024 року письмових поясненнях стверджує, що відповідач позбавлений можливості сплачувати аліменти, оскільки єдиним його доходом є державна соціальна допомога по інвалідності внаслідок перенесення онкозахворювання в розмірі 2 361 грн. щомісячно Влаштуватися на роботу не має можливості через незадовільний стан здоров'я, а також має на утриманні двох малолітніх дітей. Крім того, розмір державної соціальної допомоги, яку отримує ОСОБА_3 на території республіки Польща, значно перевищує розмір його щомісячної допомоги.
Представник позивача адвокат Міла Хмара у поданій 11 вересня 2024 року заяві позов підтримує повністю.
Сторони відповідно до ст.128-130 ЦПК України належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, але до суду не з"явилися, доручивши ведення справи своїм представникам, які у поданих до суду заявах просять справу слухати у їх відсутність.
Враховуючи достатність матеріалів справи для прийняття рішення та доказів про правовідносини сторін, відсутність необхідності заслуховувати їх особисті пояснення з приводу спору, суд, беручи до уваги встановлені строки розгляду цивільних справ, думку сторін, дійшов висновку про можливість розглянути справу у їх відсутність та у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд встановив такі обставини.
Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі до 10 жовтня 2012 року, мають спільну доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з матір"ю. Дитина продовжує навчання у 8-му класі початкової школи у групі спеціальних шкіл у с.Вежбіце Польської Республіки та 9-му класі Рівненського навчально-реабілітаційного центру «Особлива дитина» Рівненської міської ради. Богдана зарахована до значного ступеню інвалідності, рішення має тимчасовий характер і видане до 31 серпня 2025 року.
Спірні правовідносини регулюють такі норми права.
Відповідно до ст.198 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із ст.1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу становить 3 028 грн. 00 коп.
Суд прийшов до таких висновків.
Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.
Аліменти - це утримання, яке у визначених законом або договором випадках надається одним членом сім'ї іншому, якщо останній не має власних коштів для існування. Право на аліменти особа з інвалідністю має як неповнолітня або повнолітня дитина, батько чи мати, а також як чоловік чи дружина.
Вимоги до батьків дитини, яка має стійкі розлади функцій організму щодо її матеріального забезпечення після повноліття прописані в ст.198 СКУ. Ця стаття передбачає необхідність сплати аліментів на непрацездатного нащадка у разі наявності на це коштів. Отримати гроші син або донька може за добровільної згоди платника чи в судовому порядку після розгляду справи за відповідним позовом. На дітей, які пройшли необхідні комісії та отримали підтвердження наявності інвалідності першої або другої групи, призначають виплати на весь строк інвалідності.
Виходячи із змісту вищевказаних статей, для виникнення обов'язку батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дітей необхідні наявність трьох умов: дитина повинна бути непрацездатною; вона потребує матеріальної допомоги; а батько (мати) мають матеріальну можливість утримувати дитину.
Працездатність це здатність до праці, що залежить від стану здоровя, фізичного, духовного розвитку (розумових та емоційних можливостей), а також професійних знань, уміння і досвіду працівника, що дає йому змогу виконувати роботу визначеного обсягу, характеру та якості. Тобто здатність людини до праці оцінюється не лише за можливістю виконання роботи та функціональним станом організму, а й за додатковими критеріями (стан здоров'я, професійні знання, вміння, досвід).
Законодавство України не визначає поняття працездатності, натомість повніше його зміст розкривається через використання понять «непрацездатність» та «втрата працездатності», які вживаються в трудовому праві, праві соціального забезпечення, тощо. Аналіз правових норм дозволяє дійти висновку, що втрата працездатності може бути постійна і тимчасова. Постійна втрата працездатності це повна чи часткова втрата здатності до загальної чи професійної праці. Повна втрата працездатності означає непрацездатність особи. Непрацездатність - це стан здоров'я (функцій організму) людини, обумовлений захворюванням, травмою тощо, який унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я. Прикладом часткової втрати працездатності є інвалідність. При цьому, необхідно відмітити, що існує два критерії визначення інвалідності: медичний та економічний. З медичної точки зору це розлад функцій організму, з економічної точки зору це таке порушення, яке призводить до втрати працездатності: професійної чи загальної.
Інвалідність - це стійкий розлад функцій організму, зумовлений захворюванням, наслідком травм або вродженим дефектом, який призводить до обмеження життєдіяльності, до необхідності в соціальній допомозі і захисті. Обмеження життєдіяльності це повна або часткова втрата здатності обслуговувати себе, самостійно пересуватись, орієнтуватись, спілкуватись, контролювати свою поведінку, вчитись, займатись трудовою діяльністю.
Якщо у подружжя є дитина, якій після досягнення 18-річного віку продовжили інвалідність або дали групу інвалідності вже після повноліття у зв'язку з хворобою, розвитком здібностей чи каліцтвом, і це призвело до її повної чи часткової непрацездатності, та така повнолітня дитина має право на отримання грошової допомоги від своїх батьків.
Вважається, що батько, з яким проживає дитина, бере участь у утриманні дитини за промовчанням, оскільки оплачує комунальні послуги у спільному житлі, купує продукти для загального столу тощо, тобто бере участь у утриманні дорослого сина (дочки) з інвалідністю у добровільному порядку. Відповідно, аліменти на утримання непрацездатної дитини в судовому порядку зазвичай стягують з того батька, який проживає окремо від дитини, що подорослішала. Стягнення аліментів на повнолітню дитину з інвалідністю І, ІІ груп здійснюється, як правило, на користь (на ім'я) батька, з яким проживає дитина, оскільки самі діти часто не можуть обходитися без сторонньої допомоги такого батька.
Суд встановив, що дитина сторін досягла повноліття, продовжує навчатися, має значний ступінь інвалідності, а тому потребує матеріальної допомоги для забезпечення елементарних фізичних потреб у повноцінному харчуванні, лікуванні, оздоровленні, відпочинку, що потребує значних фінансових витрат та допомоги від обох батьків. Відповідач, зі слів позивача, добровільно матеріальної допомоги та утримання дитини не дає, а саме ці витрати позивач в повному обсязі понести не може, а відповідач має можливість їх сплачувати.
Вирішуючи, скільки призначити аліментів на дитину, яка досягла 18 років, але потребує постійного стороннього догляду, суд звертає увагу на такі моменти, прописані в ст.182 СКУ:
- наскільки важкий стан у дитини, якого саме догляду вона потребує;
- яким є стан здоров'я відповідача по справі, чи наявні у нього важкі чи системні захворювання, що потребують регулярного придбання ліків або проведення дороговартісних медичних процедур;
- чи гарне у майбутнього платника матеріальне становище - скільки він заробляє, які має джерела доходів, чи записана на нього нерухомість, скільки вона коштує тощо;
- чи має другий з подружжя інші фінансові зобов'язання - до уваги береться наявність неповнолітніх дітей, літніх батьків, котрими він опікується, непрацездатних дружини або чоловіка;
- надані позивачем докази (договори купівлі-продажу нерухомості або транспортних засобів, виписки з рахунків тощо) того, що відповідач витратив суму, яка перевищує десятикратний розмір ПМПО;
- інші важливі обставини, які дозволяють об'єктивно оцінити матеріальне становище обох сторін.
Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дитини, можливостей відповідача, вважає за можливе стягувати аліменти у вказаному розмірі. Суд вваважає, що такий розмір аліментів є справедливим, виваженим та розумним, відповідатиме інтересам та потребам дитини, буде необхідним для забезпечення належним умов для її фізичного, розумового, морального та соціального розвитку.
За таких обставин суд вважає, що в наявності є порушене право позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, тому позов підлягає задоволенню.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.10 п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
Щодо порядку і строку виконання рішення, суд повідомляє таке.
Повнолітня дієздатна дитина з інвалідністю може укласти з батьками добровільну угоду про матеріальну допомогу, у якій потрібно обов'язково вказати розмір грошової допомоги, прийнятний для обох сторін, та строки виплат. Таку угоду потрібно завірити у нотаріуса. Якщо ж повнолітню дитину з інвалідністю визнано недієздатною, і один з батьків є її опікуном, то він може дати письмову згоду на укладення такої угоди з іншим з батьків.
Ст.189 СК України передбачений договір між батьками про сплату аліментів на дитину. Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Згідно з ч.1 ст.192 СК України розмір аліментів на дитину може бути згодом зменшений або збільшений за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених законом. Аналогічна вимога міститься і у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Позов до суду пред'явлений 19 лютого 2024 року, а тому відповідно до ст.79, 191 СК України аліменти стягуються з указаної дати.
Згідно з п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує положення ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільнялися позивачі, ) позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів. Відповідач пільг щодо сплати судового збору не має.
Оскільки позивач за подання позову майнового характеру до суду відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» мав би сплатити судовий збір, суд при ухваленні рішення присуджує стягнення з відповідача судового збору в прибуток держави у розмірі на час подачі позову.
З огляду на викладене, керуючись ст.263-265ЦПК України, суд
задоволити цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 всіх доходів щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для непрацездатної особи, з 19 лютого 2024 року до 31 серпня 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/ 22030106; номер рахунку (ІВАN): UA908999980313111256000026001, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП) , код банку 37993783 , МФО 899998) судовий збір у розмірі 1 211 грн. 20 коп.
Рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частина судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Кушнір Н.В.