Справа № 766/10623/24
н/п 2/766/11005/24
16 вересня 2024 року м.Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області у складі:
головуючого судді Скрипнік Л.А.,
за участю секретаря судового засідання Бівалькевич А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрит», треті особи - приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Доршкевич Віра Леонідівна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
03.07.2024 року через систему «Електронний суд» до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрит», треті особи - приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Доршкевич Віра Леонідівна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування свої вимоги зазначила, що 25.06.2019 р. між позивачем ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" було укладено кредитний договір №2432826, за умовами якого позичальнику було надано кредит.
З сайту "Автоматизована система виконавчого провадження" Позивачу стало відомо про внесення до реєстру боржників інформації щодо Позивача, в зв'язку з виконанням виконавчого провадження №62301317.
15.05.2024 р. між позивачем ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "ЮРКОНСАЛТ" Геннадія Працевитого" було укладено договір про надання правової допомоги.
Адвокатом було направлено адвокатські запити до приватного виконавця з метою отримання копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено.
Приватним виконавцем на запит адвоката було надано відповідь, з яких було встановлено, що виконавче провадження було відкрито на підставі виконавчого напису нотаріуса.
З змісту наданих документів було встановлено, що 29.04.2020 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем було вчинено виконавчий напис №11327 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2432826 від 25.06.2019 р. в розмірі 13 708,00 грн.
В подальшому на підставі вищезазначеного виконавчого напису відкрито виконавче провадження, накладено арешт на всі рахунки боржника та звернуто стягнення на заробітну плату.
Позивач вважає, що виконавчий напис було вчинено з численними порушеннями норм законодавства, в зв'язку з чим він підлягає скасуванню, з тієї підстави, що на момент вчинення виконавчого напису законом не було передбачено права його вчиняти на кредитних договорах, позивач не отримувала повідомлення про стягнення боргу, що є самостійною підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Крім того позивач зазначив, що згідно відповіді приватного виконавця від 20.06.2024 на виконання виконавчого напису № 11327 від 29.04.2020 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 62301317 від 10.06.2020 утримано з ОСОБА_1 1 804,67 грн. Враховуючи, що підставою отримання відповідачем грошових коштів був виконавчий напис № 11327 від 29.04.2020, який слід визнати таким, що не підлягає виконанню, сума в розмірі 1 804,67 грн. вважається безпідставно набутою та підлягає поверненню, оскільки правова підстава згідно якої набуті грошові кошти за рішенням суду не існуватиме, а тому вказана сума підлягає поверненню ОСОБА_1 .
З огляду на викладене, позивач просила суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №11327 від 29.04.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2432826 від 25.06.2019 р. в розмірі 13 708,00 грн, стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти у розмірі 1 804,67 грн., та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1816,80 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 8370,80 грн.
Від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій просить справу розглядати за відсутності представника відповідача, заперечуючи проти задоволення позову, зазначив наступне. Між позивачем та відповідачем був укладений Договір про надання кредиту №2432826 від 25.06.2019, на підставі якого позивачу були надані кредитні кошти у тимчасове, строкове, платне користування. У зв'язку з невиконанням взятих на себе кредитних зобов'язань за договором виникла заборгованість, яка не була погашена позивачем. Позивачка у встановленому законом порядку не спростувала належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надала доказів часткового чи повного погашення заборгованості. З виписки нотаріусом встановлено розмір заборгованості, здійснення позичальником платежів на погашення суми заборгованості та те, що не минуло три роки з дня виникнення права вимоги. На підставі отриманих документів, які в повному обсязі відповідають вимогам Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року приватний нотаріус вчинив виконавчий напис. Відповідач дотримується позиції, що всі вчинені ним дії були здійснені у відповідності до положень чинного законодавства України, а тому відсутні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правовому допомогу то вважав їх завищеними та не підтвердженими належними доказами.
Треті особи своїм правом на подання відзиву на позов не скористалися.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою судді Херсонського міського суду Херсонської області від 14.06.2024 року вжито заходи забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05.07.2024 року провадження по справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.
Позиції учасників справи
Сторони у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
Представник позивача надав до суду клопотання, в якому просить розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві просив відмовити в задоволенні позову та розглянути справу у відсутність представника.
Треті особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом
25.06.2019 р. між ОСОБА_1 та Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" було укладено кредитний договір №2432826.
29.04.2020 р. приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком Володимиром Вікторовичем було вчинено виконавчий напис №11327 про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЕКСКРЕДИТ" з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2432826 від 25.06.2019 р. в розмірі 13 708,00 грн.
Приватним виконавцем виконавчого округу м.Києва Дорошкевич В.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62301317 при примусовому виконанні виконавчого напису приватного нотаріуса № 11327 від 29.04.2020 року про стягнення з позивачки, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованості у розмірі 13 708,00 грн.
З відповіді приватного виконавця Дорошкевич В.О.№ 53536 від 20.06.2024 на виконання виконавчого напису № 11327 від 29.04.2020 року, на підставі якого відкрито виконавче провадження № 62301317 від 10.06.2020 утримано з ОСОБА_1 1 804,67 грн.
Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного позивачем, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Стаття 89 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону України "Про нотаріат"). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України "Про нотаріат" та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Згідно із підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1, підпунктами 3.1, 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення заборгованості з підстав, що випливають з нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, додаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14 557цс19).
У вказаній постанові також зазначено, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням зазначеного та приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто, чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Аналогічний правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 645/1979/15-ц (провадження № 14-706цс19).
У постанові від 13 жовтня 2021 року у справі № 554/6777/17 (провадження № 61-17750св20) Верховний Суд зазначив, що чинне законодавство України не зобов'язує нотаріуса викликати позичальника і з'ясовувати наявність чи відсутність його заперечень проти вимог позикодавця. Проте, право позичальника на захист його інтересів забезпечується шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, враховуючи те, що нотаріальне провадження є безспірним, для забезпечення такої безспірності нотаріусові бажано з'ясувати у позичальника наявність заперечень щодо вчинення виконавчого напису або сплати ним боргу.
Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об'єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.
Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17 (провадження № 44380св18).
Судом установлено, що відповідач не надав належних та допустимих доказів направлення позивачу та отримання ним вимоги про усунення порушень за кредитним договором.
Слід зазначити, що оспорюваний виконавчий напис вчинено з порушенням глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 та вимог п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яким встановлено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.
До того ж матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем, для вчинення виконавчого напису надавалися документи, що підтверджують заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Алекскредит». Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, що відповідачем, для вчинення виконавчого напису надавалися документи, що підтверджують безспірність вимог, які повинні бути надані для вчинення вищезазначеного виконавчого напису.
Письмове повідомлення у відповідності до ч. 4 п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріусом боржнику не надсилалося, та якими самими документами нотаріус при вчинення виконавчого напису користувався, оскільки таких документів позивач ні від нотаріуса, ні від банку/товариства не отримував, що унеможливило надання заперечень стосовно визначення основної заборгованості за кредитним договором, простроченої суми по відсотках та штрафу в прострочення платежу, які вказуються у виконавчому написі нотаріуса.
Протилежних/спростовуючих доказів від сторони відповідача суду не надано, матеріали справи не містять.
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Аналізуючи викладене вище у сукупності, суд приходить до висновку про те, що зазначені у виконавчому написі суми боргу не є безспірними, відмова у задоволенні позову призведе до порушення прав ОСОБА_1 на оспорювання суми боргу у судовому порядку, оспорюваний виконавчий напис вчинений з порушенням вимог закону, а тому позов підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення із відповідача на свою користь безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 1 804,67 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов:
1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;
2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Сутність зобов'язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Як уже зазначалось судом, з матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Дорошкевич В.О. винесено постанову від 10.06.2020 про відкриття виконавчого провадження № 62301317 з примусового виконання виконавчого напису № 11327 від 29.04.2020 вчиненого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик В.В.
Відповідно до відповіді приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. №53536 від 20.06.2024, що з боржника ОСОБА_1 стягнуто заборгованості в розмірі 1804,67 на користь стягувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит».
В той же час, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням правових позицій висловлених Верховним судом в постанові від 06 березня 2019р. по справі № 910/1531/18, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума коштів, яка була набута відповідачем на примусове виконання цього виконавчого напису у розмірі 1804,67 грн.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Враховуючи приписи ч. 1 ст. 141 ЦПК України, висновки суду щодо задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі держави суму судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1 211,20 грн. (за подання позовної заяви) та 605,60 грн. (за подання заяви про забезпечення позову).
Крім того, позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 8 370,80 грн.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зауважила, на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18 було зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: договір про надання правової допомоги №б/н від 15.05.2024 року), додатковий договір від 15.05.2024 року до договору про надання правової допомоги від 15.05.2024 року, акти від 15.05.2024 року про надані послуги виконаних робіт та рахунки від 15.05.2024 року.
Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів в розмірі 8370,80 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно понесла витрати на правничу допомогу.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу
Заходи забезпечення позову (заяви).
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 14.06.2024 року заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису №11327 від 29.04.2020 р., який вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем, про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЕКСКРЕДИТ» з боржника ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2432826 від 25.06.2019 р. в розмірі 13 708,00 грн.
Згідно ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 272, 354-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Працевитий Геннадій Олександрович до Товариства з обмеженою відповідальністю «Александрит», треті особи - приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Доршкевич Віра Леонідівна, приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення безпідставно набутих коштів, - задовольнити частково.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис №11327 від 29.04.2020 р., вчинений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимиром Вікторовичем про стягнення на користь стягувача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алекскредит" з боржника ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №2432826 від 25.06.2019 р. в розмірі 13 708,00 грн..
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 набуті без достатньої правової підстави кошти , які було стгнуто за оспорюваним виконавчим написом в розмірі 1 804,67.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1816,80 грн.
В задоволені позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» (код ЄДРПОУ 41346335), м. Дніпро, вул. Якова Самарського, буд. 12 А;
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу м.Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, 02002, м.Київ, вул.Окіпної Раїси, 4-А, оф.71-А.
Третя особа: приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, 07401, Київська область, м. Бровари, вул. Грушевського,15, оф.6.
Суддя Л.А. Скрипнік