18 вересня 2024 рокуСправа № 495/10527/23
Номер провадження 2/495/967/2024
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Братків І.І.,
за участі секретаря судового засідання Райти Е.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білгороді-Дністровському цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,
У вересні 2023 року представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Єфименко Наталя Василівна, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1225803 від 27.09.2023 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до відповідачки ОСОБА_2 , в якому просить витребувати з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 , РНКОПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , автомобіль марки Форд Транзіт, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
В обґрунтування позовну вказує, що ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги після померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно листа приватного нотаріуса Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Тітовою Тетяною від 28.07.2023 р. №177/02-14 єдиним спадкоємцем на майно померлого є його дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та до складу спадкового майна за законом входить усе майно ОСОБА_3 , в тому числі автомобіль марки Форд Транзіт, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . Однак, без належних на те підстав, в себе незаконно утримує вказаний транспортний засіб відповідачка по справі ОСОБА_2 , яка вважає цей автомобіль своєю приватною власністю. Даний факт підтверджується рішенням Білгород Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2022 року та постановою Одеського апеляційного суду від 18.04.2023 року у справі № 495/7410/19, які набрали законної сили.
Отже, в теперішній час ОСОБА_1 незаконно позбавлена спірного майна й має право, з урахуванням статей 387, 388 ЦК України, положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), Першого протоколу до Конвенції, прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), на витребування із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 автомобіль марки Форд Транзіт, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області /суддя Боярський О.О./ від 28 вересня 2023 року позовну заяву залишено без руху з підстав викладених у описовій частині ухвали надавши позивачу строку для усунення недоліків.
15.11.2023 на адресу суду від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Єфименко Наталі Василівни, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1225803 від 27.09.2023 надійшло клопотання на виконання ухвали суду від 28.09.2023 з наданням до суду позовної заяви (доповненої) із відповідними додатками, які обґрунтовують ціну позову.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області /суддя Боярський О.О./ від 16 листопада 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду.
Відповідно до розпорядження №214 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2024 цивільну справу №495/10527/23 передано до розгляду судді Братків І.І.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області /суддя Братків І.І./ від 22 лютого 2024 року цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду за правилами спрощеного провадження.
Інші процесуальні дії не вчинялися.
12.07.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Каланжова В.І., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1331179 від 25.06.2024 надійшли письмові пояснення, з яких вбачається, що у задоволенні позовних вимог просить відмовити з підстав їх необґрунтованості, які не доведенні та не підтверджені належними доказами.
Свої доводи обґрунтовує ти, що предметом віндикаційного позову є автомобіль FORD TRANSIT, 1998 року випуску який позивачка просить витребувати у відповідачки. Натомість, позивачка у тексті позову вказує, що не може користуватись, володіти розпоряджатись вказаним майном через те, що, нібито ОСОБА_2 незаконно заволоділа автомобілем. Свою позицію ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що в судовому процесі, який тривав у Білгород-Дністровському міськрайонному суді Одеської області, ОСОБА_2 наполягала на тому, щоб за нею було визнано право власності автомобіль, як такий, що придбався у шлюбі та вона вказувала, що автомобіль перебуває в неї.
Натомість, витребування майна з чужого незаконного володіння можливо лиш якщо позивач доведе той факт, що майно вилучалось без її волі. Посилання позивача, громадянки рф, що майно було вилучено з її володіння протиправно та всупереч її волі сторона відповідача вважає безпідставним, оскільки позивачка не володіла, не користувалась та не розпоряджалась автомобілем. Наявність титульного права на авто та перебування позивачки в іншій державі саме в державі агресора вказує, що її байдуже до місця перебування її автомобіля доказів, що вона намагалась користуватись авто, приїхати за своїм майном вивезти до свого місця проживання вона не надала.
Крім того, просить взяти до відома, що позивачка громадянка рф, тобто держави, яка розпочала агресію проти України, та активи якої на території України вилучені, через відповідний стан відносин між державами, пропорційно ставить ОСОБА_1 в те саме положення. Крім того, в підтвердження позовних вимог позивачем не надано доказів, як вказували на очевидну неможливість останньої після військового вторгнення рф в України, прибути до України, де, як вона зазначає перебуває її майно. Доказів, які вказували, що особа намагалася в'їхати в Україну, проте отримала відмову компетентних органів з цього приводу матеріали справи не містять.
Разом з тим, з огляду на документи позивачки, які містяться в матеріалах справи остання вочевидь не мала інтересу виїжджати з рф, оскільки ані заяви до поліції, розшукування майна на території України вона не ініціювала.
Позивач не навів жодного доказу, що ОСОБА_2 є належним відповідачем справі. Тобто, позивачка не довела, що належний її автомобіль перебуває у незаконному будь-якому володінні саме ОСОБА_2 . Позивачка посилається на текст позовної заяви ОСОБА_2 у справ 495/7410/19, що вона вказує про володіння авто. Втім, постанова Одеського апеляційного суду у даному провадженні містить зовсім протилежний висновок.
Так, у вказаній постанові ОАС від 18.04.2024 судом апеляційної інстанції встановлено наступне: Доказів того, що автомобіль FORD TRANSIT, 1998 року випуску, та правовстановлюючі документи на нього залишились у користуванні ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням викладених вище норм процесуального та матеріального справа однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах визначених законодавством та який на момент подання позову не є власником цього майна, однак вважає себе таким.
09.08.2024 на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Єфименко Наталі Василівни, яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1225803 від 27.09.2023 надійшло клопотання з якого вбачається, що згідно пояснень, представник відповідача наполягає, що ОСОБА_2 не має у своєму володінні автомобіль марки Форд Транзіт, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , однак даний факт спростовується наступними документами:
- апеляційною скаргою ОСОБА_2 від 09 грудня 2022 року у справі № 495/7410/19, в якій ОСОБА_2 особисто зазначає, що вона вказаним автомобілем користується до теперішнього часу (стор. 5 абз. 7 апеляційної скарги), за що особисто розписалася;
- постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, яке полягає в тому, що "29.06.2019 року о 19:50 годині, в м. Білгород-Дністровський, смт. Затока по вул. Приморська, 72, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «FORD TRANSIT», д/н НОМЕР_2 рухаючись заднім ходом, виїзжаючи з парковки на проїзну частину не переконалася в безпеці руху не звернулася за допомогою до сторонніх осіб, в наслідок чого скоїла наїзд на припаркований автомобіль марки «TOYOTA CAMRI» д/н НОМЕР_3 , транспортні засоби отримали механічні пошкодження", справа № 495/5575/19.
Отже, факт володіння ОСОБА_2 транспортним засобом марки Форд Транзіт, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 підтверджується документами поданими нею особисто та постановою суду.
В своїх поясненнях представник відповідача зазначає, що позивачка не вчиняла жодних дій щодо витребування зазначеного транспортного засобу у ОСОБА_2 , але це не відповідає дійсності і спростовується наступними письмовими доказами:
- письмовою вимогою від ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення автомобіля марки Форд Транзіт, 1998 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , надіслане Укрпоштою від 26.01.2023 року;
- заявою про скоєння кримінального правопорушення від 08.08.2023 поданого до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області;
- заявою про скоєння кримінального правопорушення від 03.03.2023 поданого до Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області;
- відповіддю з Білгород Дністровського РВП ГУНП в Одеській області щодо розгляду вказаних заяв від 02.08.2024 року № 63/124/аз.
Посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_1 проживає до теперішнього часу в рф та не має права фактично успадкувати зазначене майно є дискредитуючим твердженням відносно позивачки, оскільки вона не визнана винною у скоєнні кримінального правопорушення за законодавством України та міжнародними договорами, вона не є особою, яку визнано, такою, що підтримує агресію рф проти України, ОСОБА_5 не внесено до бази даних "Миротворець" та інше. Більш того, ОСОБА_5 досить тривалий час проживає на території рф, ще до повномасштабного вторгнення. Відповідно до вимог чинного законодавства України - кожна особа має вільний вибір місця свого проживання та вибору громадянства. Наявність громадянства рф у позивачки не є підставою для позбавлення її права захищати її порушені та невизнані права на території України, та не є підставою для позбавлення її законного права на спадкування майна після померлого батька. Крім вищезазначеного, здійснювати свої права ОСОБА_1 має право відповідно до вимог чинного законодавства України і через своїх представників.
Також в своїх поясненнях представник відповідача посилається на те, що ніби постанова Одеського апеляційного суду від 18.04.2024 року у справі № 495/7410/19 є преюдиційним рішенням у даних правовідносинах, та зазначає, що ніби даним рішенням суду встановлено, що у ОСОБА_2 відсутній транспортний засіб та правовстановлюючі на нього документи, однак дана обставина судом взагалі не досліджувалась, оскільки не є предметом розгляду. Предметом розгляду цивільної справи № 495/7410/19 було встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності на відповідне майно. Преюдиційним може бути рішення, яким встановлено конкретний факт або обставина зазначені в резолютивній частині рішення суду.
У судовому засіданні 20.08.2024 представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просила їх задовольнити.
У судовому засіданні 20.08.2024 представник відповідача ОСОБА_7 заперечував проти задоволення позову, з підстав викладених у письмових поясненнях.
У судове засідання 18.09.2024 сторони не прибули. Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно положень ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно положень ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Положеннями ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст.328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Статтею 331 ЦК України передбачено якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Згідно положень ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1); особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2).
Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» вказано, що відповідно до ст.387 ЦК та ч.3 ст.10 ЦПК особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 виданого 97800023 відділом реєстрації актів громадського стану про смерті комітету по справам запису актів громадянського стану уряду санкт-петербурга від 29 липня 2019 року - засвідчений переклад з російської мови на українську мову Міністерства юстиції України.
Відповідно до копії повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого Білгород-Дністровським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, актовий запис №148, ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_9 .
Згідно з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 виданого Виконкомом Салганської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 18 липня 2008 року ОСОБА_8 після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_10 ».
Відповідно до копії паспорту громадянина російської федерації виданого на ім'я « ОСОБА_11 , выдан тп в ракитянском районе мо уфис россии по белгородской области в городе гайворон, 11.02.2011» - мовою оригіналу.
Щодо твердження сторони відповідача, що позивачка ОСОБА_1 є громадянкою рф є беззаперечним, що не спростовується представником позивача - адвокатом Єфименко Н.В. у наданих до суду запереченнях на письмові пояснення.
Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи мають такий же процесуальний статус в цивільному процесі, як і громадяни України. Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8 Загальної декларації прав людини).
У Рішенні Конституційного Суду України від 25 грудня 1997 року № 9-зп роз'яснено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші обмеження прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Згідно з листом Територіального сервісного центру 5143 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 19.11.2019 №31-15-5143- Є-29/АЗ згідно наявних баз даних територіального сервісного центру 5143 станом на 19.11.2019 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , значиться в зареєстрованих наступні транспортні засоби:
- ИЖ 412ИЭ, д/н НОМЕР_7 , кузов № НОМЕР_8 , 1974 року випуску, зеленого кольору, реєстрація з 26.03.1998;
- FORD TRANSIT, д/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_9 , 1998 року випуску, білого кольору, реєстрація з 04.06.2013. Надати копії підстав реєстрації вказаних автомобілів не є можливим, у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Згідно з довідкою щодо надання відомостей стосовно спадкоємців по спадковій справі №177/02-14 від 28.07.2023 виданого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Тітовою Т.С. з якого вбачається, що станом на 28 липня 2023 року єдиним спадкоємцем на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , є - його дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 листопада 2022 року, справа №495/7410/19 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_12 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_9 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання автомобіля сумісним майном подружжя, з підстав недостатності доказів, наведених позивачем для можливості встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ведення ними спільного господарства та наявності спільних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18.04.2023 рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07.11.2022 залишено без змін.
Згідно положень ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Надані стороною позивача копії вимоги поданої від імені ОСОБА_13 про повернення спадкового майна, копією заяви про скоєння кримінального правопорушення з якої вбачається, що ОСОБА_9 звернулась до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про оголошення в розшук транспортного засобу FORD TRANSIT, д/н НОМЕР_2 , 1998 року випуску, білого кольору, з підстав його викрадення та вказавши, що ним керувала гр. ОСОБА_2 , не спростовують доводи представника відповідача - адвоката Каланжова В.І. про те, що позивачка не вчиняла жодних дій на витребування вказаного транспортного засобу, оскільки вказані дії вчинялися не позивачкою як єдиним спадкоємцем, а її матір'ю.
Відповідно до наявної в матеріалах справи відповіді Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області №63/124/аз від 02.08.2024 вказане звернення було зареєстровано до ЄО за №10415 від 08.08.2023 та від 30.08.2023 матеріали ЄО №14015 списано до справи про, що заявнику було направлено відповідь за вих. №63/Б-796 від 04.09.2023.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 397 Цивільного кодексу України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.
Згідно з довідкою щодо надання відомостей стосовно спадкоємців по спадковій справи №177/02-14 від 28.07.2023 виданого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Тітовою Т.С. з якого вбачається, що станом на 28 липня 2023 року єдиним спадкоємцем на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , є - його дочка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 прийняла спадщину за законом, до якого входить автомобіль марки FORD TRANSIT, д/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_9 , 1998 року випуску, білого кольору, реєстрація з 04.06.2013 .
Відповідно до листа Територіального сервісного центру 5143 Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області від 19.11.2019 №31-15-5143- Є-29/АЗ згідно наявних баз даних територіального сервісного центру 5143 станом на 19.11.2019 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , значиться в зареєстрованих наступні транспортні засоби:
- ИЖ 412ИЭ, д/н НОМЕР_7 , кузов № НОМЕР_8 , 1974 року випуску, зеленого кольору, реєстрація з 26.03.1998;
- FORD TRANSIT, д/н НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_9 , 1998 року випуску, білого кольору, реєстрація з 04.06.2013. Надати копії підстав реєстрації вказаних автомобілів не є можливим, у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, оскільки вважає, що набула права власності на транспортний засіб.
Згідно зі статтею 34 Закону України "Про дорожній рух" реєстрація транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, а порядок установлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року, N 1388 передбачено обов'язок власників транспортних засобів та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
Таким чином, суд доходить висновку, що спірний автомобіль у власність позивача не переходив, оскільки така передача не була оформлена у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 21 квітня 1999 року N 606-XIV.
Такий висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 30 жовтня 2019 року (справа N 683/2694/16-ц, провадження N 61-17988св18)
Сам факт звернення позивачки до нотаріуса із заявою про вступ в спадщину без реального зняття з реєстрації, перереєстрації транспортного засобу у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від від спадкодавця до спадкоємця.
Тобто, ані на момент розгляду справи №495/7410/19, ані на момент розгляду вказаної справи №495/10527/23, спірний автомобіль жодного дня не перебував у володінні, розпорядженні та користуванні позивачки ОСОБА_1 та будь-яких доказів того, що на даний час спірний автомобіль знаходиться у відповідачки ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Однією з обов'язкових умов для задоволення віндикаційного позову є встановлення під час розгляду спорів про витребування майна, зокрема, і тієї обставини, чи перебувало спірне майно у володінні позивача, який указує на порушення своїх прав як власника, на підставах, визначених законодавством, і який на момент подання позову не є власником цього майна, однак уважає себе таким (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 р. у справі № 522/7636/14-ц).
Відповідно позиції, викладеній в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року в справі № 752/11904/17 (провадження № 61-14959св19), аналіз статті 387 ЦК свідчить, що віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов не володіючого власника до володіючого не власника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього переоформлено на іншого суб'єкта. Очевидно, що з урахуванням специфіки правового режиму рухомих та нерухомих речей, фізичне вибуття речі із володіння стосується саме рухомих речей, натомість юридичне вибуття майна з володіння, з урахуванням існування реєстраційного підтвердження володіння, - нерухомих. При цьому відносно нерухомих речей може мати місце фізичне та юридичне вибуття речі з володіння.
Надана представником позивача - адвокатом Єфименко Н.В. копія постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 вересня 2019 року у справі №495/5575/19 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, яка набрала законної сили та не оскаржена в установленому законом порядку, вказує лише на факт порушення ПДР України та не може слугувати підставою для встановлення факту незаконного заволодіння відповідачкою ОСОБА_2 спірним транспортним засобом.
Положеннями ст.387 ЦК України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Суд не погоджується з доводами сторони позивача, що майно було вилучено з її володіння протиправно та всупереч її волі є безпідставним, оскільки позивачка не володіла, не користувалась та не розпоряджалась вказаним автомобілем.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Таким чином, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19) відповідно до статті 387 ЦК України та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем не надано доказів підтвердження факту вибуття майна з його володіння поза його волею, перебування майна у незаконному володінні відповідача та відсутності у відповідача правових підстав для володіння майном (постанова ВП ВС від 18.12.2019 № 522/1029/18).
Отже, звертаючись з віндикаційним позовом до суду, позивач насамперед має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, покликаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт, довіреність на розпорядження майном, договір тощо). Проте з огляду на докази, на думку суду, подані до позовної заяви, позивач не довів наявності усіх зазначених елементів для віндикації спірного майна.
Суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, приходить до висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані та у їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно положень ч.ч.1,2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, понесені нею судові витрати у справі, які складаються з судового збору покладаються судом на позивача.
Керуючись ст.ст.12,16, 81, 265,268,354 ЦПК України, суд,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача - адвокат Єфименко Наталя Василівна, свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю №003262 від 18 квітня 2018 року, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1225803 від 27.09.2023, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНКОПП НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ;
Представник відповідача - адвокат Каланжов Владислав Іванович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002903 від 16 листопада 2016 року, діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1331179 від 09.06.2024, адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4 .
Суддя Ірина БРАТКІВ