Справа № 932/6546/24
Провадження № 2/932/2414/24
11 жовтня 2024 року м. Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Ярощук О.В., розглянувши у письмовому провадженні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
Державної казначейської служби України
третя особа: поліцейський СРПП ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області Бірюков Д.В.
про стягнення з єдиного казначейського рахунку, відкритого Державною казначейською службою України у Національному банку України грошової компенсації за моральну шкоду спричинену незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу -
1.Позовні вимоги.
ОСОБА_1 25 липня 2024 року звернулася із позовною заявою до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у якій просила стягнути грошову компенсацію за моральну шкоду спричинену незаконним притягненням до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 26033,33 грн.
2.Процесуальні рішення по справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 05.08.24 головуючою суддею визначено Ярощук О.В.
Ухвалою судді відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
3.Обґрунтування позовних вимог позивача.
Свою позовну заяву позивач мотивувала тим, що 12.12.2023 поліцейським СРПП ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області Бірюковим Д.В. винесено постанов у серії ГБВ №373167 відповідно до якої її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 850 грн.
Позивач оскаржила вказану вище постанову, та рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області 22.03.2024 у справі №174/244/24 (яке набрало законної сили 02.04.2024) постанова серії ГБВ №373167 скасована, як винесена незаконно, справу закрито.
Зазначає, що у наслідок незаконного, на її думку, притягнення до адміністративної відповідальності їй спричинена моральна шкода, яку має відшкодувати держава в особі Державної казначейської служби України.
4.Позиції відповідачів.
Відповідач - Державна казначейська служба України, правом на подання відзиву не скористався. Був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документу: документ доставлено 12.08.2024 о 21.55 (а.с. 34).
Відповідно до ч.8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідач ГУНП у Дніпропетровській області 06.09.2024 надав відзив на позовну заяву.
Зазначив, що сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачу моральної шкоди.
На думку відповідача, позивач не дала переконливих доказів того, що є процесуальний документ, який би встановив факт неправомірних дій поліцейського при складанні протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 183 КУпАП.
Просив у задоволені позовних вимог відмовити повністю.
5.Правове регулювання.
Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, закріплено в конституційні та цивільно-правові норми: статтю 56 Конституції України; статті 1173-1176 ЦК України, Закон України № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Статтями 2, 4 Закону № 266/94-ВР передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
На підставі пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 266/94-ВР в особи виникає право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу.
Тобто, здійснення провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, яка в подальшому закрита судом за відсутністю складу адміністративного правопорушення, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали та здійснювали вказане провадження (складання протоколу, отримання пояснень та інше) (Постанова ОП КЦС ВС від 10.10.2019 у справі №569/1799/16).
6.Мотиви з яких суд виходив при вирішенні цивільного позову.
Виходячи зі змісту 1166, 1167 ЦК України суд під час розгляду справи про відшкодування моральної шкоди у разі скасування постанови про вчинення адміністративного правопорушення має встановити умови необхідні для компенсації моральної шкоди:
-наявність моральної шкоди;
-протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди;
-наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою;
-вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 фактично посилається на незаконність притягнення її до адміністративної відповідальності та застосування до неї адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу.
Так, відповідно до Постанови серії ГБВ №373167 від 12.12.23 ОСОБА_1 здійснила завідомо хибний виклик на лінію 102, перебуваючи у службовому автомобілі (а.с.18). Як наслідок, позивачку було притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу у розмірі 850 грн.
Рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської області 22.03.2024 за адміністративним позовом ОСОБА_1 постанову ГБВ №373167 від 12.12.23 скасовано та провадження у справі про адміністративне припорошення закрите на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП (відсутність події і складу адміністративного правопорушення).
Рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось та набрало законної сили 02.04.2024. (а.с.9).
Суд встановив, що фактично позивач незаконно перебувала під слідством і судом упродовж з 12.12.2023 по 02.04.2024 року, тобто 3 місяці та 20 днів.
Тобто, у розумінні п.2 ч.1 ст. 1 Закону України №266/94-ВР у ОСОБА_1 виникло право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного накладення штрафу, адже постанову про притягнення її до відповідальності скасовано.
Суд звертає увагу, що у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини.
Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування.
Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Судом встановлено, що моральні страждання позивача виявились у душевних переживаннях та у хвилюванні через ухвалення незаконного рішення працівником поліції. Позивач пережила нервовий стрес, оскільки розгляд справи про вчинення нею адміністративного припорошення тривав майже чотири місяці, що викликало у неї душевні переживання та порушило звичний її уклад життя.
Окрім того, позивач була змушена докладати додаткових зусиль для поновлення своїх прав, оскільки, з матеріалів справи встановлено, що позивачу довелось прикладати зусиль для відновлення своїх порушених прав, шляхом звернення до суду із позовом про скасування неправомірного рішення.
Натомість, відповідач жодним чином не спростував доводів позивача, а протиправність поведінки поліцейського СРПП ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області встановлена рішенням Вільногірського міського суду Дніпропетровської шляхом скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Отже суд виснує, що позивачка зазнала моральних страждань саме через складення щодо неї постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, та усіх подальших поступових дій щодо оскарження та скасування останньої.
Що стосується вини особи, яка завдала моральної шкоди, то суд виходить із того, що поліцейського СРПП ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області є представником влади, держави у цілому. Під час притягнення особи до адміністративної відповідальності мав сумлінно виконувати свої професійні обов'язки. Під час винесення постанови мав встановити усі дійсні обставини справи на підставі яких особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, чого не було зроблено, як наслідок справу закрито за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Окрім того, відповідачем жодним не спростовувано вину підлеглого співробітника та не надав суду доказів які б доводили зворотнє, на кшталт результатів службового розслідування чи перевірки тощо.
7.Щодо розміру відшкодування моральної шкоди.
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду.
Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту.
Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення ( Постанова ОП КЦС ВС від 05.12.2022 в справі № 214/7462/20).
Окрім того, під час вирішення питання щодо компенсації моральної шкоди, суд враховує правило заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2-ої групи (а.с.20), із міста Волноваха. що також безумовно пливає на глибину душевних страждань.
У пунктах 9, 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Розмір моральної шкоди у цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Згідно із частиною 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
Аналіз вищевказаної норми закону свідчить про те, що межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі (Постанова ВС від 04.05.2020 у справі № 580/1206/17).
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року № 3460-IX установлено у 2024 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 квітня - 8000 гривень.
Суд, при вирішення вказаного справи, не бере до уваги ч.2 ст. 8 вказаної статті, оскільки питання щодо її конституційності розглядається Конституційним Судом України (від 6 вересня 2024 року) за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.
У той же час, суд не вбачає підстав для зупинення розгляду справи, оскільки для обрахування мінімального розміру морального відшкодування є альтернативний спосіб - частина 1 статті 8 Закону № 3460-IX.
Виходячи з викладеного, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди становить: 3 місяці х 8000 грн = 24 000 грн.; 8000 грн. /31 день = 258,06 в день х 20 днів = 5161,3 грн.; 24000 + 5161,3 =29 161,3 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦПК України, суд при ухвалені рішення не може виходити за межі позовних вимог.
Враховуючи позицію позивача, яка має право розпоряджатися своїми вимогами на власний розсуд, суд обмежується сумою, яка заявлена до відшкодування позивачем у розмірі 26033,33 грн.
8.Щодо належного відповідача.
Позивачем заявлено позовні вимоги до двох відповідачів: ГУНП в Дніпропетровській області та Державна казначейська служба України.
За змістом ч. 2 ст.2 ЦК України одним із учасників цивільних відносин є держава Україна. Держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (ч. 1 ст. 167 ЦК України) та набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України).
Отже, у цивільному судочинстві Держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді (див. п. 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, п. 33 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі від 21.08.2019 у справі № 761/35803/16-ц).
Органи державної влади, є частиною апарату держави, виконують виключно її завдання та функції, представляють державу у правовідносинах, для участі в яких наділені відповідними повноваженнями та належними державі матеріальними засобами, зокрема і коштами.
Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є Держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (див. постанови Великої Палати Верховного Суду: від 25.03.2020 у справі № 641/8857/17 (провадження № 14-514цс19) (п.п. 63, 64), від 15.12.2020 у справі № 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) (п. 71)).
Враховуючи положення наведених норм матеріального права, правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, суд вважає, що відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу у зв'язку із незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, має бути здійснено за рахунок Держави Україна, яку у цій справі представляв компетентний орган - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Суд також звертає увагу, що Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Згідно з п. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Зазначені рішення передаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для виконання.
Відповідно до п. 23-1 ч. 1ст. 2 Бюджетного кодексу України єдиний казначейський рахунок - це рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні.
Згідно з п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04. 2015 № 215, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Відповідно до покладених завдань Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (п. 3 п. 4 Положення).
Згідно із п. 9 Положення Казначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Із системного аналізу наведених нормативно-правових актів вбачається, що Державна казначейська служба України, діючи від імені Держави у цілому, здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Правовий статус цього органу визначається функціями з обслуговування єдиного казначейського рахунку держави, пов'язаними з консолідацією та обслуговуванням Державного бюджету України, зокрема й з безспірним списанням коштів державного бюджету.
Отже, кошти на відшкодування моральної шкоди, як це передбачено чинним законодавством, підлягають стягненню з Державного бюджету України шляхом їх списання ДКСУ з Єдиного казначейського рахунку, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, яка є їх розпорядником. Вказане узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема, з постановою від 14 липня 2021 року у справі №310/2397/19.
Таким чином, належним відповідачем у цій справі є Держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання позивачу шкоди - Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
9.Висновки суду.
У справі, яка розглядається, підставою для відшкодування шкоди є закриття справи про адміністративне правопорушення, яким позивачку притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення штрафу, у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Разом із тим, це не спростовує того, що такими діями позивачу завдано моральної шкоди, оскільки закриття справи про адміністративне правопорушення через відсутність події і складу свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, а, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини.
Відшкодування моральної шкоди провадиться незалежно від того, чи застосувались з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу, накладеного судом.
Ураховуючи викладене, приймаючи до уваги тривалість часу, протягом якого позивач перебувала під слідством та судом, керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, взявши до уваги обставини справи під час яких позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності, а саме коли вона намагалися написати заяву для отримання допомоги, так як сама позивач із м. Волновахи, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, враховуючи глибину фізичних та моральних страждань позивача у цей період, враховуючи її фізичний стан здоров'я, суд дійшов висновку про задоволення позову та вважає необхідним стягнути на користь позивача на відшкодування завданої їй моральної шкоди кошти у розмірі 26033,33 грн.
10.Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд керується положеннями ст. 141 ЦПК України та вважає необхідним компенсувати їх за рахунок держави у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На підставі вище наведеного, керуючись ст. 56 Конституції України, ст. ст. 16, 23, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року N 266/94-ВР, ст. ст. 2-5, 76-81, 141, 258-259, 263-265 ЦПК України -
вирішив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 26033,33 (двадцять шість тисяч тридцять три) гривні 65 коп компенсації моральної шкоди.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 40108866, вул. Троїцька, 20-а, м. Дніпро, 49101
Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601
Третя особа: поліцейський СРПП ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП України в Дніпропетровській області Бірюков Д.В.
Повний текст рішення складено 11.10.2024
Головуючий суддя О.В. Ярощук