Іменем України
01.10.2024 Справа №607/19040/24 Провадження №2/607/3782/2024
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі за текстом - ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі за текстом - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладений електронний кредитний договір № 480666648 (далі за текстом - Договір № 480666648), на підставі подання заявки на отримання грошових коштів. Заповненням анкети-заяви відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Кредитний договір підписаний електронним підписом відповідача, що відтворений шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора.
Позивач вказав, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов'язання за кредитним договором у повному обсязі, оскільки надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами у сумі 18250 грн шляхом перерахування коштів на відповідний картковий рахунок відповідача.
28.11.2018 між ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі за текстом - ТОВ «Таліон Плюс») укладений Договір факторингу № 28/118-01, строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод. Відповідно до умов договору факторингу № 28/118-01 ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі прав вимоги, у тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 480666648 від 10.11.2021.
05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» (далі за текстом - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладений Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод та відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі прав вимоги, у тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 480666648 від 10.11.2021.
17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений Договір факторингу № 17/07/24, відповідно до умов якого «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі прав вимоги, у тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 480666648 від 10.11.2021.
На думку позивача, указані обставини свідчать про те, що ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 480666648 від 10.11.2021. Станом на 31.08.2024 заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 480666648 становить 29712,97 грн, з яких: заборгованість по кредиту - 15864,35 грн; заборгованість за відсотками - 13848,62 грн.
З урахуванням викладеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за Договором № 480666648 від 10.11.2021 у сумі 29712,97 грн.
04.09.2024 відкрите провадження у справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначене судове засідання у справі на 01.10.2024 та наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи.
23.09.2024 через систему «Електронний суд» представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Півторак В.М. подав відзив, в якому позов не визнав та просив у позові відмовити. Відзив мотивований тим, що постановою Господарського суду Тернопільської області від 22.11.2022 у справі № 921/41/22 відповідача ОСОБА_1 визнано банкрутом і введено процедуру погашення боргів боржника. Крім цього, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2023 у справі № 921/41/22 ОСОБА_1 звільнено від боргів та визнано вимоги кредиторів, що не були заявлені в строк, такими, що вважаються погашеними, а виконавчі документи з відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню. Представник відповідача зазначив, що дана позовна заява ТОВ «ФК «Ейс» ґрунтується на підставі зобов'язань, які виникли у відповідача до порушення судом справи про банкрутство, а тому позивач відповідно до Кодексу України з процедур банкрутства мав право звернутись в господарський суд з відповідною заявою про визнання його кредитором відносно ОСОБА_1 , однак позивач таким своїм правом не скористався.
У судове засідання 01.10.2024 представник позивача ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час та місце цього засідання, не з'явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи без його участі. Позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю.
У судове засідання 01.10.2024 відповідач ОСОБА_1 , належним чином повідомлена про дату, час і місце цього засідання, не з'явилася без повідомлення про причини неявки.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 та від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з виконанням кредитного договору та договору факторингу, та регулюються главою 71, 73 ЦК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі за текстом - Закон), згідно зі ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 10.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 48066648 (а.с. 22).
Указаний Договір підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, про що свідчить п. 5.2 Договору № 48066648.
Відповідно до п. 1.1 Договору № 480666648 Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику кредит у сумі 18250 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплачувати проценти Кредитодавцю відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Комфорт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога».
Кредит надається строком на 84 дні. Строк дії договору обчислюється з моменту його укладення сторонами та до закінчення строку, на який надано кредит, але в будь-якому разі договір діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 1.2, 1.3 Договору № 480666648).
Згідно з п. 1.4 Договору № 480666648 нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у розмірі 251,85% річних, що становить 0,69% в день від суми кредиту за час користування ним.
На умовах, викладених у п. 1.6 договору, до відносин між сторонами застосовуються умови нарахування процентів за ставкою 474,50% річних, що становить 1,30% в день від суми кредиту за час користування ним (п. 1.5 Договору № 480666648).
Підписанням цього договору відповідач підтвердила, що отримала від кредитодавця до укладення цього договору інформацію, вимоги надання якої передбачені законодавством України, в тому числі інформацію передбачену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» та ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яка необхідна для отримання споживчого кредиту, включаючи інформацію, що наведена в Паспорті споживчого кредиту та Правилах (п. 5.12 Договору № 480666648).
Статтею 11 Закону передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Отже, підписанням Договору відповідач підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, які діяли станом на 10.11.2021, а також засвідчила, що повідомлена кредитодавцем у встановлений законом строк про всі умови договору, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства.
Статтею 11 Закону передбачено, що включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Статтею 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Наведене у свою чергу свідчить про належне укладення кредитних договорів та договору позики, в тому числі погодження всіх умов та правил, шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.
Отже, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач досягнули згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений в електронній формі з використанням електронного підпису.
За таких підстав суд доходить висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір № 480666648 від 10.11.2021.
З огляду на викладене на підставі укладеного сторонами електронного договору, який вважається укладеним у письмовій формі, у сторін цього договору відповідно до приписів статті 11 ЦК України виникли права та обов'язки, які випливають із кредитного договору.
Факт виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» своїх зобов'язань за Договором підтверджується платіжним дорученням № 5c86370d-8be0-4d39-958f-4897c9545e31 від 10.11.2021 (а.с. 60) та довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк» № 07/2024 (а.с. 61-63), зі змісту яких вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 10.11.2021 здійснено перерахунок відповідачу коштів у сумі 18250 грн на платіжну картку № 4731-21ХХ-ХХХХ-2228 за Договором № 480666648.
Поряд з цим згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.11.2018 між ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладений Договір факторингу № 28/118-01 (а.с 69-75).
Строк дії Договору факторингу № 28/118-01 неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод № 19 від 28.11.2019, № 25 від 21.10.2020, № 26 від 31.12.2020, № 27 від 31.12.2021, № 31 від 31.12.2022, № 32 від 31.12.2023 (а.с. 83, 84-85, 86-92, 93, 94, 95).
Відповідно до умов договору факторингу № 28/118-01 ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» прийняло належні ТОВ «ФК «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі прав вимоги, у тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 480666648 від 10.11.2021.
Також 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладений Договір факторингу № 05/0820-01 (а.с 100-105), відповідно до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» прийняло належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі прав вимоги, у тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 480666648 від 10.11.2021.
Строк дії Договору факторингу № 05/0820-01 неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод від 05.08.2020, 10.08.2020, 03.08.2021 та від 30.12.2022 (а.с. 109, 110, 11, 112).
Крім цього, 17.07.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладений Договір факторингу № 17/07/24 (а.с. 116-122), відповідно до умов якого «ФК «Онлайн Фінанс» передало (відступило) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні «ФК «Онлайн Фінанс» права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі прав вимоги, у тому числі і право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 480666648 від 10.11.2021.
Надаючи оцінку доводам позивача у цій частині, суд зазначає таке.
Так, за правилом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов'язанні, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов'язання. У такому разі відбувається зміна суб'єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших. При цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.
Таким чином у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов'язанні.
Зміст зобов'язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов'язків, відповідно, у разі описаного відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. У спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов'язаних із обов'язком з повернення суми кредиту і виконанням усіх похідних від цього зобов'язань.
Так, долучені до позовної заяви копії реєстрів боржників № 173 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 9 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 та реєстру боржників за Договором факторингу № 17/07/24 не засвідчують перехід права вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 480666648 від первісного кредитора до нового кредитора, та у кінцевому результаті до позивача, оскільки такі реєстри надані суду не в повному обсязі, що позбавляє суд можливості у повній мірі дослідити їх зміст. При цьому зазначені реєстри не є витягами, що формуються у визначеному законом порядку та можуть містити лише частину документи, що має бути засвідчено належним чином уповноваженими особами.
Крім цього, надані суду додатки до договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 05/0820-01 від 05.08.2020 та № 17/07/24, зокрема форми реєстру прав вимог не заповнені належним чином та взагалі не містять відомостей, у тому числі щодо боржників, кредитних договорів, ціни продажу.
За таких підстав суд відхиляє указані докази з підстав їх недопустимості та не приймає такі докази до розгляду.
Крім цього, Верховний Суд у постанові від 17.01.2020 у справі № 916/2286/16 зазначив, що предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (частина третя статті 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Разом з тим позивач не надав належних, допустимих та достатніх доказів, які підтверджують, що ТОВ «ФК «Ейс» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» кошти за передані права вимоги за Договором факторингу № 17/07/24 від 17.07.2024 у цілому та за реєстром прав вимоги зокрема. Платіжний документ банківської установи, який би засвідчував факт безготівкового перерахування грошових коштів, суду не наданий.
Так само не надані позивачем і такі ж докази сплати за Договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 та Договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020.
Указані обставини свідчать про те, що позивач не довів належними та достатніми доказами, що ТОВ «ФК «Ейс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 480666648 від 10.11.2021.
Більше того позивач не надав докази того, що після укладення зазначених вище договорів факторингу були виконані вимоги ст. 1082 ЦК України та відповідач отримала письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні була визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
При цьому сам по собі факт укладення договору факторингу не створює для відповідача безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у договорі. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора відповідач не позбавлена права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги, а новий кредитор зобов'язаний надати докази існування боргу саме у такому розмірі, про стягнення якого заявлено відповідну вимогу.
Посилання позивача на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за кредитними договорами як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок, умови кредитування тощо є внутрішніми документами юридичної особи та не містять відомостей, що дозволили б суду перевірити обставини видачі кредиту та його розміру, а також розмір заборгованості по кредиту та правильність його визначення.
Відтак позивач не довів належними та достатніми доказами, що зазначена позивачем заборгованість дійсно має місце та що вона виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору № 480666648 від 10.11.2021.
Також постановою Господарського суду Тернопільської області від 22.11.2022 у справі № 921/41/22 відповідача ОСОБА_1 визнано банкрутом та введено процедуру погашення боргів боржника.
Крім цього, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2023 у справі № 921/41/22 ОСОБА_1 звільнено від боргів та визнано вимоги кредиторів, що не були заявлені в строк, такими, що вважаються погашеними, а виконавчі документи з відповідними вимогами - такими, що не підлягають виконанню.
Так, згідно зі ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
За змістом ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу. До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою і сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу. До складу ліквідаційної маси не включається житло, яке є єдиним місцем проживання сім'ї боржника (квартира загальною площею не більше 60 квадратних метрів або житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім'ї боржника чи житловий будинок загальною площею не більше 120 квадратних метрів) та не є предметом забезпечення, а також інше майно боржника, на яке згідно із законодавством не може бути звернено стягнення.
При цьому ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Адміністратор за випуском облігацій, який діє як конкурсний кредитор, подає заяву з вимогами до боржника з урахуванням вимог статті 93-1 цього Кодексу.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до ч. 6 ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 134 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що Господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.
З урахуванням зазначеного вище суд доходить висновку, що позивач був наділений правом звернення до Господарського суду Тернопільської області з письмовою заявою з вимогами до боржника ОСОБА_1 , у тому числі і за Договором № 480666648 від 10.11.2021.
Разом з тим позивач таким правом не скористався та з моменту постановлення ухвали Господарського суду Тернопільської області від 19.10.2023 у справі № 921/41/22, якою ОСОБА_1 звільнено від боргів та визнано вимоги кредиторів, що не були заявлені в строк, такими, що вважаються погашеними, позивач таке право втратив.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 3871 від 27.08.2024 (а.с. 17). Також позивач надав докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн (а.с. 144).
Відтак з урахуванням вказаних норм закону та ураховуючи, що суд дійшов висновку про відмову у позові, судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247 ч. 2, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.
Судові витрати у виді судового збору у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 (шість тисяч) гривень покласти на позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 42986956.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Представник відповідача: адвокат Півторак Володимир Михайлович, місцезнаходження: вул. Пирогова, буд. 2, літера А, м. Тернопіль.
СуддяІ. В. Марциновська
Повне судове рішення складене 07.10.2024.