вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.10.2024м. ДніпроСправа № 904/3614/24
За позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184)
до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 33874388)
про стягнення 56 975,18 гривень
Суддя Дичко В.О.
Без виклику (повідомлення) учасників справи.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення 56 975,18 грн, у тому числі заборгованості в сумі 54 869,41 грн, плати за абонентське обслуговування в сумі 212,40 грн, інфляційних втрат у сумі 1 211,80 грн, пені в сумі 374,56 грн та 3% річних у сумі 307,01 гривень.
Судові витрати просить покласти на відповідача.
Також позивач просить розглянути справу у спрощеному провадженні.
Позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем обов'язку щодо оплати за отриману послугу з постачання теплової енергії за період з 17.11.2023 до 28.03.2024 за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021, що укладений у порядку ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
03 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
04 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшла сканована копія відзиву від 03.09.2024.
11 вересня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від позивача надійшла відповідь на відзив.
09 жовтня 2024 року через підсистему «Електронний суд» до Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
Предметом доказування в даній справі є укладення договору про надання послуги з постачання теплової енергії, строк дії договору, факт надання послуги, її вартість, умови оплати послуги, наявність прострочення оплати послуги.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» створене з метою отримання прибутку в результаті діяльності з виробництва, транспортування, постачання та реалізації теплової енергії споживачам м. Кривий Ріг для потреби опалення та гарячого водопостачання.
Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» відповідно до приписів Закону України «Про природні монополії» відноситься до суб'єктів природної монополії. Як монополіст такої природної монополії, позивач не має права відмовити споживачу теплової енергії в забезпеченні його тепловою енергією за наявності можливостей на приєднання споживача до теплової енергії. Таким чином, в силу законодавства позивач не може відмовитися від надання послуг з теплопостачання споживачам.
На виконання своєї статутної мети Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» здійснює постачання теплової енергії до житлових та нежитлових споруд у м. Кривий Ріг, у тому числі до нежитлових приміщень за адресою: Дніпропетровська область, м.Кривий Ріг, вул. Інни Дерусової (Генерала Кузнєцова), буд. 6, а саме:
- нежитлового приміщення, вбудованого в 1-й поверх 5-поверхового житлового будинку, загальною площею 37,70 кв.м;
- нежитлового приміщення, вбудованого в 1-й поверх 5-поверхового житлового будинку з ґанками літ. «а», «а1», загальною площею 90,50 кв.м.
Позивач зазначає, що будинок, в який вбудовані вищевказані нежитлові приміщення, є багатоквартирним. Подання теплоносія до цього будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа», які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.
Щодо звернення позовних вимог саме до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради позивач зазначає наступне.
Згідно з актами приймання-передачі основних засобів від 31.10.2023 на підставі наказу Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради від 19.10.2023 №207-ум «Про надання згоди на передачу об'єктів нерухомості від Комунального підприємства «Парковка та реклама» Криворізької міської ради на балансовий облік управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради» нежитлове приміщення, вбудоване в 1-й поверх 5-поверхового будинку, загальною площею 37,70 кв.м та нежитлове приміщення, вбудоване в 1-й поверх 5-поверхового житлового будинку з ґанками літ. «а», «а1», загальною площею 90,50 кв.м за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Інни Дерусової (Генерала Кузнєцова), буд. 6 передані на балансовий облік Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (а.с. 12-13).
Отже, Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради як балансоутримувач зазначених нежитлових приміщень отримувало теплову енергію для опалення цих приміщень, оскільки вищевказані приміщення не виокремлені від внутрішньобудинкового комплексу трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку за зазначеною адресою.
Позивач стверджує, що свої зобов'язання виконав, постачання теплоносія впродовж усього опалювального періоду проводилось, не порушуючи відповідне розпорядження виконавчого комітету Криворізької міської ради Дніпропетровської області «Про початок та закінчення опалювального періоду», проте відповідач у порушення вимог закону за отриману теплову енергію не сплатив.
Позивач направив відповідачу претензію № 13034/15093 від 30.04.2024 (а.с. 18-19), у якій указав про невиконання відповідачем умов Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 55 081,81 грн за період з 01.11.2023 до 30.04.2024 (без урахування коригувань за попередні періоди), а також про необхідність сплати даної заборгованості.
За твердженням позивача, відповідач не виконав законодавчий обов'язок щодо оплати за отриману за період з 17.11.2023 до 28.03.2024 послугу з постачання теплової енергії, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у сумі 54 869,41 грн та заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01.11.2023 до 30.04.2024 у сумі 212,40 гривень.
На підтвердження своїх доводів позивач надав до суду копії звітів про споживання теплової енергії за загальний період з 01.11.2023 до 29.03.2024 (а.с. 9-11), акт про подачу теплової енергії від 17.11.2023, акт про припинення подачі теплової енергії від 28.03.2024 за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Інни Дерусової, 6 (а.с. 15), рахунок-фактуру №13034 від 06.05.2024 (а.с. 17), розрахунок заборгованості по індивідуальному договору № 13034 за період з 01.11.2023 по 30.04.2024 (а.с. 20), реєстр рахунків-фактур, актів приймання-передачі та розшифровок нарахувань за квітень 2024 року (а.с. 21-22).
Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради не погоджується з позицією позивача та у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог з наступних підстав.
Відповідач посилається на його обсяг повноважень, що визначені в Положенні про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, яке затверджено в новій редакції рішенням Криворізької міської ради від 23.09.2020 № 5014 (далі - Положення). У Положенні вказано, що основними завданнями та функціями управління є реалізація державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста, приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна.
Таким чином, повноваження управління чітко визначені міською радою, здійснюються в межах рішень міської ради і не свідчать про виконання всіх функцій власника комунального майна. Серед делегованих відсутні повноваження утримання, оплати послуг за користування нерухомим майном комунальної власності.
Управління комунальної власності міста відповідно до Положення обліковує об'єкти нерухомості нежитлового призначення на власному балансі, тобто є балансоутримувачем цих об'єктів з метою надання їх в орендне користування або приватизації.
Відповідач, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначає, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1)споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Балансоутримувач взагалі не є учасником правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг.
Також відповідач посилається на ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах, а укладати договір на споживання має власник або інша особа, яка користується приміщенням і отримує житлово-комунальні послуги відповідно до п.п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
На думку відповідача, позивачем не надано доказів отримання відповідачем послуг з теплопостачання за спірною адресою в указаний період, а також доказів надання позивачем житлово-комунальних послуг, спрямованих на забезпечення умов перебування осіб у нежилих приміщеннях, тому відсутні підстави для оплати послуг, якими відповідач не користувався і не виявив наміру користуватись.
Не погоджуючись із позицією відповідача, позивач надав до суду відповідь на відзив.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю» затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), згідно з яким нежитловий фонд передано з державного майна України до територіальних громад відповідно до територіально-адміністративного устрою.
Позивач наполягає, що зазначені в позові нежитлові приміщення перебувають у комунальній власності, а Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради, як їх балансоутримувач, повинен їх утримувати, в тому числі оплачувати комунальні послуги.
Щодо відсутності договірних відносин між сторонами позивач указує, що на виконання положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022) затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії і типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. У п. 37 Правил передбачено, що споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення відповідного договору.
Позивач зазначає, що відсутність письмового договору щодо теплопостачання сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати отриманих послуг. Відповідач отримував послугу з постачання теплової енергії, в законний спосіб від цієї послуги не відмовлявся. За умов постачання однією стороною теплоносія та отримання теплової енергії іншою стороною між сторонами фактично склались договірні відносини.
Послуга з постачання теплової енергії є специфічною житлово-комунальною послугою. Фізична неприсутність споживача у спірних приміщеннях (їх невикористання, нездавання їх в оренду тощо), як заперечення факту отримання послуги, не може ставитися в залежність від отримання чи неотримання послуги споживачем, а тому не може бути підставою для висновку, що відповідач не користувався послугою.
Отже, позивач вважає, що у відповідача виник обов'язок сплатити вартість отриманих за період з 01.11.2023 до 30.04.2024 послуги з постачання теплової енергії та абонентського обслуговування.
Також у відповіді на відзив позивач звертає увагу на наступні приписи Положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради:
- п. 2.2.1.10.2 Положення, де мова йде про обов'язок відповідача безоплатно приймати до комунальної власності територіальної громади міста об'єкти права державної та інших форм власності (у тому числі розташованих за його межами), безхазяйне та відумерле нерухоме майно (тобто фактично набуття права власності на майно, але в подальшому нездійснення дій відповідачем щодо реєстрації набутих прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно);
- п. 2.2.3.4 Положення, де чітко вказано обов'язок відповідача утримувати та зберігати майно відповідно до чинного законодавства через виконкоми районних у місті рад, балансоутримувачів та Комунальне підприємство «Парковка та реклама» Криворізької міської ради (а до утримання майна також входить й оплата за комунальні послуги).
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначає, що не є споживачем послуг теплопостачання, оскільки не користується вказаними нежитловими приміщеннями та не отримує житлово-комунальні послуги для власних потреб.
Суд звертає увагу на наступне.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст.ст. 24, 25 Закону України «Про теплопостачання», тому є обов'язковим для сторін на підставі закону.
За змістом абз. 2 ч. 1 ст. 25 цього Закону теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», водночас своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії є одним з основних обов'язків споживача теплової енергії (абз. 2 ч. 3 ст. 24 Закону).
Положеннями ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що:
- місцева (розподільча) теплова мережа - сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів, яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплової енергії, центрального теплового пункту або магістральної теплової мережі до теплового вводу споживача;
- споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору;
- теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.
У п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 цього Закону до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Згідно з ч. 1 ст. 6 даного Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є:
1) споживачі (індивідуальні та колективні);
2) управитель;
3) виконавці комунальних послуг.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 3 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 цього Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Указаними нормами керується відповідач, заперечуючи проти позовних вимоги та стверджуючи, що не є отримувачем наданої позивачем послуги з постачання теплової енергії, а тому не має сплачувати за поставлену теплову енергію.
У той же час на законодавчому рівні Криворізькій міській раді, як уповноваженому органу, передано у власність житловий та нежитловий фонд, а також надано повноваження щодо обліку, передачі та розпорядження переданим житловим та нежитловим фондом (постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою затверджено перелік державного майна України, що передається до власності адміністративно- територіальних одиниць (комунальної власності).
Згідно з ч. 1 ст. 329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.
Відповідач не заперечує, що зазначені в позові об'єкти нерухомого майна, до яких здійснювалось постачання теплоносія, є комунальною власністю.
Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є юридичною особою публічного права та знаходиться у структурі органів місцевого самоврядування.
Рішенням Криворізької міської ради від 23.09.2020 № 5014 затверджено нову редакцію Положення про управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (далі - Положення, а.с. 60-65).
На підставі п. 1.1 Положення Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (надалі - Управління) є самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради, створюється та ліквідується відповідно до ст. 54 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішенням міської ради в межах затвердженої нею структури за пропозицією міського голови та реєструється в порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» й іншими нормативно-правовими актами, що регулюють діяльність неприбуткової організації.
Згідно з пп. 2.1.1 п. 2.1 Положення основними завданнями та функціями Управління є реалізація державної та місцевої політики, спрямованої на ефективне здійснення переданих міською радою повноважень щодо управління, користування та розпорядження комунальною власністю територіальної громади міста, приватизації, відчуження, передачі в орендне користування комунального майна.
За приписами пп. 2.2.1.8.1, 2.2.1.9, 2.2.3.1, 2.2.4.2, 2.2.4.14 п. 2.2 Управління відповідно до переданих йому повноважень і покладених на нього завдань:
у сфері управління об'єктами комунальної власності територіальної громади міста Кривого Рогу:
- надає до управління з питань реєстрації виконкому Криворізької міської ради документи щодо оформлення права власності за територіальною громадою міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради на нерухоме майно, що перебуває на його балансі;
- здійснює закупівлю товарів, робіт і послуг у межах виділених бюджетних коштів для виконання наданих повноважень;
у сфері оренди об'єктів комунальної власності територіальної громади міста:
- укладає договори;
у сфері організації та ведення бухгалтерського обліку:
- обліковує об'єкти нерухомості нежитлового призначення на власному балансі;
- передає договори про надання послуг, укладені із суб'єктами господарювання, для подальшої реєстрації зобов'язань до управління Державної казначейської служби України у м .Кривому Розі Дніпропетровської області.
Згідно з п. 3.3 Положення Управління в межах наданих йому повноважень зобов'язане здійснювати управління майном, що належить до комунальної власності територіальної громади міста в межах, визначених чинним законодавством України, рішеннями міської ради, цим Положенням; контроль за збереженням, ефективним використанням комунального майна, що перебуває на його балансовому обліку; оперативно вживати заходів щодо усунення виявлених недоліків.
Таким чином, з урахуванням визначення в Законі Україні «Про житлово-комунальні послуги» поняття «індивідуальний споживач» та переліку прав і обов'язків Управління, визначених Положенням, саме Управління є особою, якій за згодою власника передано нерухоме майно для користування і, відповідно, отримання житлово-комунальних послуг.
При цьому саме на Управління покладений обов'язок передачі документів для реєстрації за територіальною громадою м. Кривий Ріг в особі Криворізької міської ради права власності на нерухоме майно, що перебуває на балансі Управління.
З огляду на наведені вище норми, суд вважає, що саме Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є особою, яка здійснює управління вказаними нежитловими приміщеннями та споживачем послуги з постачання теплової енергії.
На підставі п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний:
- укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом;
- оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
На підставі ч.ч. 3, 7 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
У ч. 1 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що за рішенням співвласників багатоквартирного будинку, прийнятим відповідно до закону, з виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) укладається договір про надання комунальних послуг, а саме:
1) індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, що укладається кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно, за умови що співвласники прийняли рішення про вибір відповідної моделі організації договірних відносин та дійшли згоди з виконавцем комунальної послуги щодо розміру плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку;
2) колективний договір, що укладається від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою;
3) договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, що укладається з об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об'єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.
Згідно з ч. 7 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
За приписами ч. 5 ст. 13 цього Закону у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
На підставі ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з п. 1 оприлюдненого Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» Індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021 цей договір (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Будинок по вул. Інни Дерусової, 6 у м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, в який вбудовані зазначені нежитлові приміщення, є багатоквартирними. Подання теплоносія до будинку здійснюється від теплових мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) позивача, які є внутрішньобудинковим комплексом трубопроводів та обладнання для забезпечення опалення споживачів житлового будинку.
Отже, з урахуванням наведених норм чинного законодавства і матеріалів справи, через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та сплив 30-денного строку з дня опублікування позивачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (05.10.2021), Індивідуальний договір між Комунальним підприємством теплових мереж «Криворіжтепломережа» та Управлінням комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради є укладеним з 05.11.2021 (позивачем цьому договору присвоєно № 13034).
Згідно з пунктом 5 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим Договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Пунктом 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону № 315 від 22.11.2018 року.
Згідно з пунктом 32 Договору розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Пунктом 34 Договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Відповідно до пункту 38 Договору споживач не звільняється від оплати послуги, отриманої ним до укладення цього Договору.
У пункті 41 Договору вказані обов'язки споживача, зокрема, оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим Договором.
Наданими позивачем доказами підтверджується постачання теплової енергії відповідачу у спірні нежитлові приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до позову звіти за спірний період, у яких указано дати і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю її виміру - Гкал, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення (а.с. 9-11).
Таким чином, позивачем надано детальний розрахунок теплового навантаження, кількість теплової енергії, витраченої на спірні приміщення в указаний період з урахуванням тарифу (3 880,44 грн/Гкал) на загальну суму 54 869,41 грн, що не спростовано відповідачем, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, за спірний період з 01.11.2023 до 30.04.2024 позивачем нараховано відповідачу плату за абонентське обслуговування в сумі 212,40 гривень.
Рахунок-фактура за спірний період та розрахунок заборгованості по Договору № 13034 направлялись відповідачу разом з претензією та отримані відповідачем, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 19), проте не оплачені відповідачем.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77, ст. 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням вищевикладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем за послугу з постачання теплової енергії та плати за абонентське обслуговування в загальному розмірі 55 081,81 грн є більш вірогідними, тому вимога про стягнення основної суми боргу та плати за абонентське обслуговування у загальному розмірі 55 081,81 грн підлягає задоволенню.
Також позивач нарахував та заявив до стягнення пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з пунктом 45 Договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу.
У зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати за теплову енергію за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Інни Дерусової (Генерала Кузнєцова), буд. 6, а саме: за нежитлове приміщення, вбудоване в 1-й поверх 5-поверхового житлового будинку, загальною площею 37,70 кв.м та нежитлове приміщення, вбудоване в 1-й поверх 5-поверхового житлового будинку з ґанками літ. «а», «а1», загальною площею 90,50 кв.м позивач розрахував та просить суд стягнути пеню за період з 01.06.2024 до 07.08.2024 у сумі 374,56 гривень.
Позивачем розмір пені розрахований правильно.
Отже, вимога позивача про стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 374,56 гривень.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Щодо нарахування інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в п. 28 постанови від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).
При цьому вказано, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.
Зазначена правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Ураховуючи вищевикладене, позивачем інфляційні втрати розраховані правильно.
Таким чином, вимога позивача про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в сумі 1 211,80 гривень.
Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у сумі 307,01 грн, які розраховані правильно.
Отже, вимога позивача про стягнення 3% річних підлягає задоволенню в сумі 307,01гривень.
З урахуванням установлених обставин, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 56 975,18 грн, у тому числі заборгованість у сумі 54 869,41 грн, плату за абонентське обслуговування в сумі 212,40 грн, інфляційні втрати в сумі 1 211,80 грн, пеню в сумі 374,56 грн та 3% річних у сумі 307,01 гривень.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в сумі 2 422,40 гривень.
Керуючись статтями 2, 3, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовну заяву Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради про стягнення 56 975,18 гривень - задовольнити.
2. Стягнути з Управління комунальної власності міста виконкому Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 25522449) на користь Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пров. Квітки Цісик, буд. 9, код ЄДРПОУ 03342184) 56 975,18 грн (п'ятдесят шість тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 18 копійок), у тому числі заборгованість у сумі 54 869,24 грн (п'ятдесят чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять гривень 24 копійки), плату за абонентське обслуговування в сумі 212,40 грн (двісті дванадцять гривень 40копійок), інфляційні втрати в сумі 1 211,80 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 80копійок), пеню в сумі 374,56 грн (триста сімдесят чотири гривні 56 копійок), 3% річних у сумі 307,01 грн (триста сім гривень 01 копійка), судовий збір у сумі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Повне рішення суду складено 11.10.2024.
Суддя В.О. Дичко