490/8319/24 від10.10.2024
нп 3/490/3462/2024
10 жовтня 2024 року суддя Центрального районного суду м. Миколаєва Лященко В.Л., при секретарі Спінчевській Н.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Миколаївського районного управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючої,
- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
11 вересня 2024 о 22 год. 40 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , громадянка ОСОБА_1 , не виконала вимоги термінового заборонного припису, яким ОСОБА_1 зобов'язано залишити місце проживання (перебування) потерпілої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) потерпілої особи та заборонено у будь-який спосіб контактувати з потерпілим ОСОБА_2 , який був винесений стосовно неї 06.09.2024 строком на 10 діб, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.
Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП України, справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута під час відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Зважаючи на викладені обставини, ОСОБА_1 належно сповіщалась про час і місце розгляду справи, була обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не подавала письмових заперечень проти протоколу, пояснень та доказів, до суду не з'явилась, її поведінка свідчить про не бажання брати участь у розгляді справи. Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумні строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Відтак, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд відповідно до вимог ст.280 КУпАП України, вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів на підставі яких можливо розглянути справу та винести рішення, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.245 КУпАП України, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст.38 КУпАП України, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Дослідивши всі зібрані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов наступних висновків.
Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Частиною 1 статті 173-2 КУПАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Вина ОСОБА_1 у скоєні вказаного адміністративного правопорушення підтверджена дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи:
- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №146477 від 11.09.2024 яким встановлено обставини не виконання ОСОБА_1 вимог термінового заборонного припису, яким ОСОБА_1 зобов'язано залишити місце проживання (перебування) потерпілої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) потерпілої особи та заборонено у будь-який спосіб контактувати з потерпілим ОСОБА_2 , який був винесений стосовно неї 06.09.2024 року строком на 10 діб;
- рапортом інспектора, згідно якого 11.09.2024, отримано заяву та зареєстровано ЄО за №15726 про те, що за адресою: АДРЕСА_2 , цивільна дружина забрала у заявника телефон, картки та знімає гроші;
- заявою та поясненнями ОСОБА_2 , які узгоджуються між собою та згідно яких потерпілий ОСОБА_2 просить прийняти міри до його співмешканки ОСОБА_1 , яка порушила умови ТЗП АА 451920 від 06.09.2024 строком на 10 діб, та забрала у нього його мобільний телефон, через який можна зняти кошти, і пішла у невідомому напрямку;
- письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких зазначила, що 11.09.2024 близько о 22 год. 40 хв. прийшла до квартири свого співмешканця ОСОБА_2 , щоб забрати свої речі, з порушенням погодилась;
- терміновим заборонним приписом від 06.09.2024 року №АА 451920, яким ОСОБА_1 зобов'язано залишити місце проживання (перебування) потерпілої особи, заборонено вхід та перебування в місці проживання (перебування) потерпілої особи та заборонено у будь-який спосіб контактувати з потерпілим ОСОБА_2 строком на 10 діб.
Дослідивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2- тобто невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, а саме: не виконала заборону залишити місце проживання (перебування) потерпілої особи, заборону входу та перебування в місці проживання (перебування) потерпілої особи та заборону у будь-який спосіб контактувати з потерпілим ОСОБА_2 .
На підставі вище викладеного, суд вважає, що відповідно до мети адміністративного стягнення, яке застосовується до особи з метою її виховання в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП), необхідним та достатнім для її виправлення буде застосування до ОСОБА_1 міри адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн.
Згідно ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У відповідності з цією статтею, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі, встановленому законом.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 40-1, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 170 (сто сімдесят) грн.
Реквізити для сплати штрафу: отримувач коштів - Миколаївське ГУК/Централ. р н/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37992030, банк отримувача -Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - UA688999980313040106000014483, Код класифікації доходів бюджету -21081100.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605.60 грн. (шістсот п'ять грн. шістдесят коп.) на розрахунковий рахунок UA798999980313131206000014483, отримувач Миколаїв.ГУК/Централ.р-н/22030101, код отримувача (ЄДРПОУ) 37992030, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), призначення платежу - судовий збір (ДСА 050).
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
У разі несплати правопорушником штрафу протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, з правопорушника у порядку примусового виконання стягується подвійний розмір штрафу, у відповідності до ст. 308 КУпАП.
Суддя В.Л.Лященко