125/1172/23
2/125/216/2023
26.08.2024 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області в складі:
головуючої судді Салдан Ю. О.,
секретар судового засідання Іщук А. А.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Лавренчука А. С. в режимі відеоконференції,
представника відповідача адвоката Кізік Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Орган опіки та піклування Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,
1. Стислий виклад позиції сторін
В обґрунтування позову позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 у зв'язку із військовим діями під час захисту Батьківщини. Після його смерті відкрилася спадщина, заповіту не залишив. Позивач звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, також із заявами про прийняття спадщини після смерті спадкодавця звернулись: батько померлого ОСОБА_2 , син ОСОБА_3 . Однак нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи, які підтверджують факт проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до відкриття спадщини.
Позивач вказувала, що з 2014 року вона з ОСОБА_7 почали спільно проживати у її будинку, вели спільне господарство, під час спільного проживання у них народився син. Були пов'язані спільним побутом, коштами, спільно утримували житло, відзначали свята, виховували сина, тобто проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
Позивач зазначала, що звернення до суду із позовом є єдиним можливим способом захисту прав позивача і подальшої реалізації прав її та сина як членів сім'ї загиблого військовослужбовця.
Посилаючись на вказане позивач просила встановити факт її проживання з померлим ОСОБА_7 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 02.06.2014 до дня його смерті по АДРЕСА_1 . Судові витрати просила залишити за нею.
У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали. Позивач додатково пояснила, що вона проживала із померлим ОСОБА_7 як дружина і чоловік однією сім'єю без реєстрації шлюбу аж до його смерті, померлий визнавав її своєю дружиною. У них із померлим виникали сварки через зловживання ним алкогольними напоями, але вона все прощала заради збереження сім'ї. Також повідомила, що померлий після початку повномасштабного воєнного вторгнення в Україну, під час перебування на військовій службі на лінії фронту, пропонував позивачці зареєструвати шлюб, однак вона йому сказала, що оскільки не зареєстрували шлюб до його мобілізації на фронт, щоб не виглядало так, ніби вона робить це заради виплат, то краще зробити це після його повернення. Зазначила, що попередня дружина померлого та його діти від інших шлюбів не визнають її дружиною померлого, між ними існують конфлікті відносини, діти померлого не допускають її до спілкування з батьком померлого. Пояснила, що коли ОСОБА_7 помер, то вона разом із батьком їздили до моргу на упізнання, вона із батьком організовували його похорон, позивач була присутня та похороні як дружина померлого. Щодо визнання батьківства померлого ОСОБА_7 стосовно сина ОСОБА_3 за рішенням суду позивачка пояснила, що оскільки вона з померлим заробляли мало, то заради отримання соціальної допомоги як одинока матір вони з ОСОБА_7 вирішили не записувати його батьком дитини. Однак пізніше, оскільки з ОСОБА_7 стягувалися аліменти на інших дітей, позивачка з ним узгодила, що також буде стягувати з нього аліменти за рішенням суду, тому і було звернення до суду з позовом про встановлення батьківства і стягнення аліментів, і цей позов ОСОБА_7 повністю визнав. Однак позивачка не подавала виконавчий лист до примусового виконання.
Щодо юридичного значення, яке має факт, який просить встановити позивачка, остання пояснила, що для неї це має велике значення, оскільки родина померлого не визнає її сімейних стосунків із померлим. Представник позивача пояснив, що у разі встановлення цього факту позивачка матиме право подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Представник відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 адвокат Білозор О. Л., який був присутнім під час усього судового розгляду до етапу судових дебатів, від імені відповідачів заперечив проти позову, зазначив, що ОСОБА_1 не проживала однією сім'єю із померлим ОСОБА_7 , оскільки фактичною дружиною останнього з 2021 року була ОСОБА_9 , зазначав також, що факт, який просить встановити позивачка, не має для неї юридичного значення, оскільки у померлого є спадкоємці першої черги.
Відповідач ОСОБА_4 , яка була присутня у судовому засіданні, проти позову заперечила, зазначила, що стосунки позивача із її померлим батьком не мали характеру сімейних відносин. Відповідачка за її згодою була допитана в якості свідка.
Представник неповнолітнього відповідача ОСОБА_3 адвокат Кізік Г. В. у судовому засідання зазначила, що задоволення позову повністю відповідає інтересам дитини, оскільки буде встановлено факт народження і проживання дитини у сім'ї його батьків. Адвокат також повідомила, що спілкувалася із ОСОБА_3 , і він підтвердив їй ті обставини, що проживав у сім'ї разом із матір'ю і батьком, і у нього із батьком були гарні стосунки.
Від представника Органу опіки та піклування Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області надійшли заяви про проведення судового розгляду за відсутності представника органу (а.с.39, том 2; а.с. 94, том 2)
У судове засідання, яке було призначено на 07.08.2024 для проведення судових дебатів, представник відповідачів адвокат Білозор О. Л. не з'явився, подав клопотання про відкладення судового засідання, посилаючись на те, що захворів. Однак ні до клопотання, ні в наступне судове засідання, адвокат не надав доказів своєї хвороби. Проведення судових дебатів було відкладено на 26.08.2024 у зв'язку з неявкою представника відповідачів.
У судове засідання, яке було призначено на 26.08.2024 для проведення судових дебатів, представник відповідачів адвокат Білозор О. Л. повторно не з'явився, через канцелярію суду перед початком судового засідання особисто подав заяву про перенесення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.
Ухвалою суду від 26.08.2024, яка занесена протоколу судового засідання, суд постанови відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача про перенесення судового засідання з метою дотримання розумних строків розгляду справи і з тих мотивів, що повторна неявка учасника справи незалежно від причин неявки відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, крім того, представник відповідачів брав участь під час з'ясування обставин справи і дослідження доказів, висловлював позицію відповідачів, тому право відповідачів на представлення своєї позиції не буде порушено.
2. Показання свідків, надані у судовому засіданні
Свідок ОСОБА_10 пояснила, що померлий ОСОБА_7 любив позивачку і гордився тим, що вона лікар. Вони почали жити разом, вели спільне господарство. Свідок бачила, як вони працювали разом по господарству. В їхньому господарстві було багато роботи, яку важко було б виконати без чоловіка.
Свідок зазначила, що в селі Мигалівці вона з чоловіком часто відвідують кладовище, доглядають за могилами. З 2014 по 2022 рік свідок відвідувала село з різною періодичністю: іноді раз на тиждень, іноді раз на місяць. Вони заходили до позивачки ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , з якими свідок була знайома. Коли ОСОБА_7 і ОСОБА_1 зустрічалися, він прийшов до лікарні, де їх познайомила ОСОБА_1 . Свідок також була в їхньому домі, де ОСОБА_7 активно допомагав по господарству. ОСОБА_1 з ОСОБА_7 мали корову, свиней та курей. Свідок вважає, що це була гарна родина, знає, що вони робили спільні покупки. В одному випадку, коли ОСОБА_1 з ОСОБА_7 купували телевізор, у них зламалася машина. ОСОБА_7 попросив допомогти завезти покупки, а сам пішов купити подарунок для ОСОБА_1 на 8 березня - пилосос.
Свідок була присутня на хрестинах їхнього сина ОСОБА_3. Вона зазначила, що ОСОБА_7 брав участь у догляді за дитиною після народження. ОСОБА_7 , який служив, приїхав і назвав сина ОСОБА_3 , сказав, що це його син. З 2019 по 2022 рік ОСОБА_7 служив, але коли мав можливість, то приїжджав додому. Свідок бачила, як ОСОБА_7 телефонував ОСОБА_1 під час її роботи. Влітку 2022 року свідок зустріла ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на ринку, де вони разом робили покупки. Під час зміни на роботі свідок бачила, як ОСОБА_1 дзвонила на гарячу лінію, оскільки ОСОБА_7 два дні не виходив на зв'язок.
Свідок підтвердила, що в селі Мигалівці у неї немає власного будинку, але вона часто приїжджає доглядати могилу. Коли приїжджала, ОСОБА_7 не завжди був удома, оскільки служив в армії. Свідок бачила його в період з 2021 по березень 2022 року. Знає, що вони ухвалили спільне рішення записати дитину на прізвище ОСОБА_1 . Свідок не знала, що ОСОБА_7 не був записаний батьком.
Свідок підтвердила, що померлий ОСОБА_7 та позивачка почали жити разом з літа 2014 року, і батьки ОСОБА_7 були присутні на хрестинах спільного сина. Свідок стверджує, що вони проживали разом до його смерті. Коли ОСОБА_7 служив, він постійно дзвонив ОСОБА_1 , навіть просив відвести дитину до логопеда восени 2021 року. Свідок повідомила, що позивачка із померлим разом купили пральну машину, а чоловік свідка допомагав підключати її, і ОСОБА_7 був удома під час цього. Це сталося до початку повномасштабного вторгнення. Вона також вказала, що у ОСОБА_7 були проблеми з алкоголем, і він часто їздив до батьків. Свідок стверджує, що ОСОБА_7 жив у селі Мигалівці. Вказувала, що він в будинку поміняв два вікна.
Свідок ОСОБА_14 повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 , яка живе в селі Мигалівці. Свідок підтвердила, що ОСОБА_7 батько їхнього сина ОСОБА_3, часто їздив з міста Бар до села, працюючи в військовій частині. Щодня він приїжджав на автомобілі, працював на господарстві: доглядав корову, свиней, чистив гній, заготовляв сіно та привозив буряки. Свідок зазначила, що ОСОБА_7 любив ОСОБА_1 і називав її « сонечко ». Після переїзду у Кам'янець , він також приїжджав по вихідних і продовжував допомагати на господарстві. Свідок була присутня на хрестинах ОСОБА_68, де були також батьки ОСОБА_7 . Стверджувала, що ОСОБА_7 дуже любив свого сина. Свідок розповіла, що два роки на пенсії, а до цього працювала в сільській раді. Вона часто підходила до ОСОБА_1 , коли ОСОБА_1 з ОСОБА_7 займалися збором малини та обрізанням слив. Перш ніж вийти на пенсію, вона працювала приблизно до 2020-2021 року. ОСОБА_7 приходив до чоловіка свідка в 2019 році, допомагали один одному з сіном. Свідок вважає, що ОСОБА_7 з ОСОБА_1 жили як сім'я. ОСОБА_7 часто говорив, що гордиться ОСОБА_1 і планує залишитися жити в селі після виходу на пенсію. Свідок зазначила, що до війни часто бачила ОСОБА_7 , він більше часу проводив з сином і ОСОБА_1 . Коли ОСОБА_7 працював у Бару , свідок бачила його щодня, а після переїзду до Кам'янця - лише на вихідних. ОСОБА_7 мав дуже хороші стосунки з ОСОБА_3 : грав з ним у м'яча, обіймав, катав на машині, ОСОБА_3 дуже любив батька. Зазначила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_7 проживали разом до війни. Після початку війни ОСОБА_7 постійно телефонував і підтримував спілкування.
Свідок ОСОБА_22 підтвердила, що ОСОБА_7 був батьком дитини, і, на її думку, позивачка із померлим ОСОБА_7 перебували в шлюбі. Свідок зазначила, що ОСОБА_7 і ОСОБА_1 жили як одна сім'я, тримали свиней та худобу. Вони проживали разом, поки ОСОБА_7 не пішов на війну. Свідок часто відвідувала ОСОБА_1 , і ОСОБА_7 був вдома, коли його відпускали зі служби. ОСОБА_1 збирала для ОСОБА_7 сумку і передавала її на автобус, коли він їхав у Кам'янець на роботу. ОСОБА_7 також дружив із синами свідка та допомагав їм по господарству. ОСОБА_7 був дуже працьовитим.
Свідок ОСОБА_23 , мати позивача, яка проживає в будинку АДРЕСА_1 , підтвердила, що до війни ОСОБА_7 працював у Бару , Кам'янці та біля Вінниці, і постійно приїжджав на вихідні. Свідок їздила в село Мізяківські Хутори до ОСОБА_7 , а сват привозив зерно для свідка. ОСОБА_7 і ОСОБА_1 проживали разом з 2014 року до початку повномасштабної війни. Під час війни ОСОБА_7 постійно телефонував ОСОБА_1 та звертався до свідка як до тещі, піклуючись про неї. Вони мали сімейні відносини. За пів року до війни сват (батько померлого) приїжджав до ОСОБА_7 . Сват і свекруха привозили зерно в Мигалівці. ОСОБА_7 і ОСОБА_1 мали спільні фінанси. У них майже не було сварок, лише іноді через алкоголь. ОСОБА_7 завжди жив у селі Мигалівці.
Свідок ОСОБА_26 , сусідка позивачки, підтвердила, що померлий ОСОБА_7 проживав разом із ОСОБА_1 у селі Мигалівці. Свідок живе через хату від ОСОБА_1 і бачила їх майже щодня. Вона почала помічати ОСОБА_7 з 2014 року. Він жив до війни, до 2022 року, а під час війни свідок його вже не бачила. Одного разу свідок була в хаті позивачки, просила ОСОБА_7 допомогти з косінням і зрізанням в садку. ОСОБА_7 був удома і свідок бачила його одяг. В ОСОБА_1 з ОСОБА_7 була корова і свині, і ОСОБА_7 пас корову. Свідок також пам'ятає, як вони святкували Новий рік, коли вона була з мамою, а ОСОБА_7 з ОСОБА_1 . Це сталося в 2017-2018 роках. ОСОБА_7 забезпечував їх дровами. Свідок бачила ОСОБА_7 на ставку з сином ОСОБА_3 і помічала, що він добре ставився до дитини. До війни ОСОБА_7 працював у Бару у військовій частині. Свідок бачила його майже щодня з 2014 року до початку війни. З 2020-2021 років вона стала бачити ОСОБА_7 рідше. Свідок підтвердила, що ОСОБА_7 постійно був удома до початку війни. Відносини між ОСОБА_7 і ОСОБА_1 були як у чоловіка і жінки - вони завжди були разом. Щодо чоловічих речей, які вона бачила вдома у ОСОБА_1 , свідок уточнила, що бачила чоловічі речі ОСОБА_7 : футболки та білизну після прання. Сварок між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 не було, лише декілька разів через алкоголь. Коли свідок бачила розвішану білизну, видно було чоловічі речі, і вона вважає, що це речі ОСОБА_7 . Зазначила, що ОСОБА_7 називав ОСОБА_1 «дружиною» та « сонечком ».
Свідок ОСОБА_29 пояснила, що ОСОБА_7 почав приїжджати до ОСОБА_1 в село Мигалівці з 2014 року, з часом вони почали жити разом, і в них народився син. Вони тримали господарство, у них була корова. ОСОБА_1 іноді просила свідка помінятися чергою випасання худоби, бо ОСОБА_7 не завжди відпускали з роботи. ОСОБА_7 також пас корову. Свідок бачила ОСОБА_7 в магазині в селі Мигалівці, коли він купував дитині морозиво та продукти додому. Він залишався вдома до початку війни. Коли працював у Бару , частіше приїжджав, але потім його перевели далі, і він приїжджав лише раз на місяць. З будинку свідка погано видно подвір'я ОСОБА_1 , але свідок бачила, як ОСОБА_7 на машині їздив додому. Свідок також ходила до ОСОБА_1 будинку міряти тиск і бачила одяг ОСОБА_7 після прання. Вона спостерігала, як ОСОБА_7 із сином ходили за руку в магазин, і дитина була щаслива, вони разом їздили до Бару. ОСОБА_7 працював у Бару з 2014 до 2018 року, тоді він частіше приїжджав. Після цього його перевели далі, і він почав приїжджати рідше - 1-2 рази на місяць. З 2019 року до початку війни свідок бачила ОСОБА_7 раз на місяць. Коли він почав приїжджати рідше, все ще пас череду. Після початку повномасштабного вторгнення свідок чула від інших, що ОСОБА_7 приїжджав, але особисто його не бачила. ОСОБА_3 говорив, що тато на війні і телефонує. Свідок впевнено підтвердила, що ОСОБА_1 і ОСОБА_7 проживали як сім'я. Під час спілкування ОСОБА_7 називав ОСОБА_1 дружиною.
Свідок ОСОБА_31 повідомила, що померлий ОСОБА_7 був її кумом, ОСОБА_6 , донька померлого, похресниця чоловіка свідка. Свідок проживає в селі Мізяківські Хутори. З ОСОБА_7 свідок спілкувалась протягом п'ятнадцяти років, і свідок не знала про дружину ОСОБА_1 і сина ОСОБА_3 . Свідок зазначила, що ОСОБА_7 жив у батьків в селі Мізяківські Хутори. У 2021 році він заходив до свідка і говорив, що їде допомогти батькам. Свідок часто бачила ОСОБА_7 , але не знає, чи проживав він у селі Мигалівці. Один раз ОСОБА_7 згадав, що у нього є ще один син, але не захотів розповідати детальніше. До війни ОСОБА_7 приходив на роботу до свідка 1-2 рази на тиждень. Свідок зазначила, що вона зі своїм чоловіком відвідували ОСОБА_7 та його батьків раз на пів року. ОСОБА_7 допомагав батькам по господарству. Свідок також зазначила, що ОСОБА_7 був у стосунках з ОСОБА_9 до моменту загибелі. У 2021 році вони разом сиділи на ставу в селі, і було видно, що між ними близькі стосунки. На похороні ОСОБА_7 свідок була присутня, але не знає, хто організовував поховання. У перший день був живий коридор додому, а на другий день відбувалося поховання на цвинтарі. На поминальному обіді свідок бачила першу та другу дружину ОСОБА_7 , але позивача не помітила.
Свідок ОСОБА_34 повідомила, що спілкувалася з ОСОБА_7 по роботі як волонтер, їй відомо що у ОСОБА_7 з позивачкою є спільна дитина, вона побачила ОСОБА_3 похороні ОСОБА_7 , син схожий на батька. Свідок познайомилася з ОСОБА_7 , коли він уже був на війні, після повномасштабного вторгнення. Згодом їхнє спілкування стало більш дружнім. Перший раз свідок поговорила з ним у квітні 2022 року. Потім вони спілкувалися по телефону кожні 2-3 дні з приводу волонтерської допомоги. ОСОБА_7 готував офіційні запити від військової частини, а свідок, як волонтер, шукала допомогу. Спочатку їхнє спілкування було виключно робочим, але згодом вони стали друзями, оскільки ОСОБА_7 дізнався, що ОСОБА_34 є дружиною його далекого родича. ОСОБА_7 розповідав свідку про своє особисте життя, зокрема про те, що у нього є жінка на ім'я ОСОБА_1 (пізніше свідок уточнила, що жінка - мається на увазі дружина) і син, які живуть у місті Бар, але ОСОБА_7 казав, що він не дуже гарно себе поводить у сімейних стосунках з ОСОБА_1 , що він не дуже добрий чоловік. Під час зустрічі з ОСОБА_7 у Мізяківських Хуторах на початку липня 2022, коли ОСОБА_7 приїхав у відпустку, свідок була в його домі, де була і ОСОБА_9 , батько ОСОБА_7 також був присутній. Коли їхали в автомобілі до будинку, ОСОБА_7 повідомив свідку, що завтра приїде його дружина і з сином, це було на початку липня 2022. Свідок запитала у ОСОБА_7 , як він пояснить своїй дружині, що в його домі знаходиться інша жінка, а ОСОБА_7 опустив голову і нічого не відповів. ОСОБА_7 з ОСОБА_9 були у нетверезому стані. На думку свідка, ОСОБА_9 не була його дружиною, бо він ставився до неї з неповагою, і розповідав, що дружина із сином приїдуть завтра. На думку свідка, ОСОБА_7 робив все, щоб ОСОБА_9 пішла, бо ОСОБА_9 показувала свідку відео, де ОСОБА_7 її ображає. Це була єдина зустріч із ОСОБА_7 . ОСОБА_7 у розмовах також згадував, що має доньку ОСОБА_4 . Свідок спілкувалася з ОСОБА_7 перед його загибеллю, і ОСОБА_7 говорив, що не хоче будувати стосунки з ОСОБА_9 , а хоче нормальної сім'ї. ОСОБА_1 свідок вперше побачила під час впізнання тіла ОСОБА_7 , вона сиділа біля батька ОСОБА_7 . ОСОБА_1 сказала свідку, що ОСОБА_7 їй про неї розповідав. Також там був двоюрідний брат ОСОБА_7 . Свідок не бачила, хто саме заходив для безпосереднього здійснення впізнання. Свідок також бачила позивачку на похороні ОСОБА_7 , на похороні також була ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_41 повідомив, що проживає по сусідству з батьками ОСОБА_7 у селі Мізяківські Хутори. Вперше він побачив ОСОБА_1 10 років тому, коли її привіз ОСОБА_7 . Пізніше у них народився син. ОСОБА_1 іноді приїжджала у Мізяківські Хутори . Свідок зазначив, що з його подвір'я видно господарство ОСОБА_7 . Коли ОСОБА_7 працював, свідок рідко бачив ОСОБА_1 , але з 2018 року, коли він вийшов на пенсію, бачив ОСОБА_1 1-2 рази на тиждень. Спочатку вона приїжджала з ОСОБА_7 , а коли той був в АТО, вже без нього. У батьків у селі Мізяківські Хутори ОСОБА_7 не жив, а лише приїжджав допомагати. Коли ОСОБА_1 приїжджала, вона також допомагала, зокрема, пасла корови. Після смерті ОСОБА_7 вона продовжувала приїжджати і допомагати батьку померлого.
Свідок ОСОБА_41 також повідомив, що 5 липня 2022 року, коли ОСОБА_1 приїхала в село Мізяківські Хутори , ОСОБА_7 сказав, що ОСОБА_9 - переселенка, але свідок запевнив, що це не так. Свідок також вказав, що з 28 липня, коли загинув ОСОБА_7 , ОСОБА_1 приходила до його батька, прибирала в будинку та допомагала протягом 7 днів. Після того, як ОСОБА_7 поїхав на війну, ОСОБА_1 щотижня приїжджала і допомагала його батьку. Батько ОСОБА_7 називав ОСОБА_1 невісткою. Свідок зазначив, що похованням займалися позивачка і батько ОСОБА_7 . Відносини ОСОБА_7 з сином ОСОБА_3 були нормальними, вони часто приїжджали втрьох з ОСОБА_1 . З осені 2021 року до початку повномасштабного вторгнення ОСОБА_7 працював у лісовому господарстві в селі Мізяківські Хутори, проживаючи в цей час у батька. На вихідних він казав, що їздив до ОСОБА_1 . Свідок підтвердив, що у ОСОБА_7 з ОСОБА_1 була сім'я.
Свідок ОСОБА_44 пояснила, що вона є двоюрідною сестрою матері померлого ОСОБА_7 . Свідок зазначила, що у ОСОБА_7 було багато жінок, остання з яких - ОСОБА_9 з Вінниці . Свідок також чула від матері ОСОБА_7 про багатьох інших жінок. Свідок часто бувала в будинку ОСОБА_7 , на святах, де також був ОСОБА_7 , але позивачку там не бачила. Свідок сказала, що позивачка ніколи не допомагала в їхньому домі і бачила її лише один раз до похорону. Свідок зазначила, що позивачка була на похороні ОСОБА_7 і займалася підготовкою. У 2017 році ОСОБА_7 з позивачкою збирали сіно у господарстві свідка. Свідок чула від ОСОБА_7 і його матері, що після повернення з відпустки ОСОБА_7 просив позивачку почати все спочатку і жити разом, але вона відмовила, це сталося незадовго до його смерті.
Відповідач ОСОБА_4 , яка є дочкою померлого ОСОБА_7 , за її згодою була допитана у судовому засіданні в якості свідка. ОСОБА_4 зазначила, що як їй відомо зі слів дідуся і бабусі (батьків померлого), коли її батько ОСОБА_2 служив у Бару , то він іноді приїжджав до своїх батьків, а іноді до позивачки, бо думав, що в них з позивачкою можуть скластися стосунки. Коли батько приїжджав з роботи випивши, то позивачка його додому не пускала, тоді батьком міг ночувати у машині, або їхав до Бару до сестри позивачки і у неї ночував. ОСОБА_4 пояснила, що їй відомо, що її батько проживав з іншою жінкою, ОСОБА_9 , з 2021 року. Коли ОСОБА_4 приїжджала у відпустку до батька, то вони разом відпочивали, ходили на шашлики. Також батько знайомив її з ще однією ОСОБА_9 , яка проживає у м. Вінниця. Вони разом з батьком та ОСОБА_9 відпочивали, і відповідач їздила до неї в гості. Коли батько був на війні, вона спілкувалась із батьком по відеозв'язку. Протягом всього часу, коли відповідач приїжджала до батька, позивача жодного разу не бачила. Позивачка приїхала до дідуся відповідачки, коли загинув батько ОСОБА_7 , до того приїжджала лише один раз, коли кололи свиню і була ОСОБА_9 , тоді позивачка на подвір'я не заходила. ОСОБА_4 вказала, що з березня 2022 року проживає за адресою АДРЕСА_2 , де проживає батько померлого, до того вона проживала в м. Вінниця. За той час, коли відповідачка проживає в будинку дідуся, позивачка приїжджала до дідуся два рази. На похороні бабусі були батько та ОСОБА_9 , позивачки не було. Вказувала, що зі слів батька, у нього були сумніви, чи ОСОБА_3 - це його дитина. Також зазначила, що батько більшу частину часу проживав з ОСОБА_9 в м. Вінниця в районі «Вишенька» як сім'я в період з 2021 року до війни, це відповідачці відомо зі слів батька, але час від часу ОСОБА_7 приїжджав до своїх батьків. В гостях вдома у ОСОБА_9 і батька відповідачка не була, точної адреси їх проживання не знає, те, що вони проживали разом - відповідачці відомо зі слів батька, який так охарактеризував свої відносини із ОСОБА_9 . Про спільні покупки батька та ОСОБА_9 , чи був спільний бюджет, відповідачці не відомо, знає, що ОСОБА_9 працює перевіряючою на пошті. Після того, як бабуся захворіла, батько багато часу проводив біля дідуся, допомагав йому. На похороні батька були ОСОБА_1 , її мати та син ОСОБА_3 , якого відповідачка вперше побачила на похороні. ОСОБА_9 не займалася організацією похорону ОСОБА_2 . ОСОБА_4 зазначила, що коли вона проживала у Вінниці, то приїжджала до дідуся в село Мізяківські Хутори раз на 2-3 місяці. За 9 років (за той період, який позивачка вказувала як період спільного проживання з померлим) позивачка приїжджала до батьків ОСОБА_7 2-3 рази, це вона знає зі слів бабусі і дідуся. ОСОБА_4 вважає, що якби позивачка проживала з її батьком однією сім'єю, то вона б приїжджала частіше. На думку ОСОБА_4 , якби у позивачки з ОСОБА_7 була нормальна сім'я, то дружина би не звернулася до суду за стягненням аліментів. Після повномасштабного вторгнення до дідуся приїжджала ОСОБА_9 . Підтвердила, що подавався позов про стягнення з батька на її користь аліментів. ОСОБА_4 також повідомила, що коли вона уже приїхала з речами до дідуся, то позивачки приїхала і викосила город, це було після смерті батька, на город її пустив дідусь, у той день позивачка просила сусідку винести з будинку дідуся її речі (одяг), які сусідка винесла. Після смерті батька позивачка дзвонила до дідуся з приводу встановлення пам'ятника на могилі батька.
Щодо своєї відсутності на похороні матері ОСОБА_7 позивачка додатково пояснила, що у той час вона перебувала за кордоном з безпекових міркувань у зв'язку із військовою агресією проти України,.
Представник відповідача заявив клопотання про допит в якості свідка ОСОБА_9 , яке було задоволено судом, однак надалі сторона відповідача відмовилася від допиту вказаної особи, оскільки не змогли забезпечити її явку у судове засідання.
3. Фактичні обставини, встановлені судом
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 44 роки у місті Авдіїївка Донецької області внаслідок військових дій, що підтверджується даними повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 14.09.2022 виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, даними лікарського свідоцтва про смерть № 3805, виданого 30.07.2022 КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» Дніпропетровської обласної ради».
За даними витягу з протоколу засідання 11 Регіональної військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, протокол №2061 від 25.11.2022, травма та причина смерті військовослужбовця, прапорщика ОСОБА_7 , пов'язана із захистом Батьківщини.
ОСОБА_7 мав статус учасника бойових дій, що підтверджується даними посвідчення серії НОМЕР_2 , виданого 07.08.2018 року.
Згідно із відповіддю командира військової частини НОМЕР_3 від 30.03.2023 №2474 на адвокатський запит адвоката Лавренчука А. С., повідомлено, що особова справа ОСОБА_7 не надходила до військової частини НОМЕР_3 .
За даними витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 08.03.2022 №2, прапорщика запасу ОСОБА_7 зараховано до списків особового складу в/ч НОМЕР_3 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 24.09.2022 №202, прапорщика ОСОБА_7 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключено із списків особового складу частини, вказано, що смерть пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. У наказі вказано: батька ОСОБА_2 , дружину ОСОБА_56 , сина ОСОБА_5 , дочку ОСОБА_6 , сина ОСОБА_3 .
За даними довідки виконавчого комітету Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 08.09.2022 № 910, копія якої була додана до відповіді командира військової частини НОМЕР_3 від 30.03.2023 №2474 на адвокатський запит, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня смерті постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 26.05.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_57 .
За даними повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 04.08.2022 виконавчим комітетом Мигалівецької сільської ради Барського району Вінницької області, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_1 .
За даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_6 , виданого 06.03.2008 відділом реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, ОСОБА_5 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_57 .
За даними відповіді приватного нотаріуса Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області Юрчишиної О. П. №85/0214 від 30.05.2023, згідно з матеріалами спадкової справи, відкритої до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 , у спадкодавця є спадкоємці першої черги. Спадкоємці першої черги заявили про прийняття спадщини, спадкувати майно ОСОБА_7 , ОСОБА_1 зможе у випадку, коли факт проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини буде встановлений рішенням суду.
За даними акта № 18 від 01.03.2023 обстеження погосподарського номера 02-0117 за адресою: АДРЕСА_1 , комісія в складі старости Мигалівецького старостинського округу Казіка В. С., сусідів ОСОБА_58 , ОСОБА_29 , при перевірці факту проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , встановили, що зі слів сусідів ОСОБА_58 , ОСОБА_29 , ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2014 року по 28.07.2022 проживала в громадянському шлюбі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від якого народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_7 проживав за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації з ОСОБА_1 разом на одному погосподарському номері однією сім'єю і вели спільне господарство.
За даними довідки, виданої старостою Мигалівецького старостинського округу Барської міської ради № 75 від 02.03.2023, ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 2014 року по 28.07.2022 проживала в громадянському шлюбі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від якого народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_7 проживав за даною адресою без реєстрації з ОСОБА_1 разом на одному погосподарському номері однією сім'єю і вели спільне господарство.
Відповідно до рішення Барського районного суду від 24.07.2020, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 визнано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ухвалено стягувати з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки заробітку щомісячно, до повноліття дитини. У рішенні вказано, що відповідач ОСОБА_7 позов визнав повністю.
За даними виписок по рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк», від ОСОБА_7 надійшли кошти 27.07.2022 в сумі 2010,05 грн, 26.07.2022 в сумі 5025,13 грн, 23.06.2022 в сумі 12025,25 грн, 20.05.2022 в сумі 4020,10 грн, 07.05.2022 в сумі 1005,03 грн, 25.04.2022 в сумі 5045,23 грн.
03.08.2022 ОСОБА_1 знімала готівку зі свого рахунку у банкоматі у м. Вінниця, що підтверджується даними виписки по рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк».
За даними договору-замовлення на поховання від 03.08.2022 ОСОБА_2 (батько) був замовником на поховання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у Вінницькому обласному центрі ритуальних товарів і послуг «Реквієм». У договорі зазначено також номер телефону НОМЕР_7 та ім'я контактної особи, крім батька, - ОСОБА_1 .
За даними товарного чеку №03/08/2022 від 03.08.2022, ОСОБА_1 була замовником ритуальних товарів та послуг для організації поховання ОСОБА_7 в постачальника фізичної особи-підприємця ОСОБА_60 .
Позивачем надані копії фотографій, на яких зображений померлий ОСОБА_7 у військовій формі (а.с. 38, том 1), момент виписки позивачки ОСОБА_1 з пологового будинку після народження сина ОСОБА_3 , де померлий ОСОБА_7 тримає дитину на руках (а.с. 39, том 1), момент святкування Нового року у сестри позивачки, де померлий ОСОБА_7 разом із позивачкою тримають сина ОСОБА_3 на руках, сидячи за столом (а.с.39, том 1), фотографії, де зображений померлий у військовій формі разом із сином ОСОБА_3 (а.с.40, том 1), фотографії з хрестин ОСОБА_3 (а.с.40, том 1). Події та осіб, які зображені на фотографіях встановлено з пояснень позивачки ОСОБА_1 і показань свідків, яким надавалися вказані фотографії для огляду під час судового засідання.
З даних скріншотів переписки в додатку «Вайбер» між позивачкою ОСОБА_1 і померлим ОСОБА_7 встановлено, що останні два дні перед загибеллю ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) і в день загибелі ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) між ними велася переписка, зокрема померлий ОСОБА_7 повідомляв позивачці в загальному про важкі бої, про переказ коштів на її рахунок, обговорював із нею особисті стосунки його батька із своїм братом, обговорювали питання викосу трави в домогосподарстві батька. Зокрема, ОСОБА_7 надіслав повідомлення такого змісту (за 27.07.2022):
ОСОБА_2 : «Якщо що позаботься про тато хоч передзвонюй інколи йому 1 із100 що поверн»
ОСОБА_1 : «…. В мене відпустка з серпня, якщо хоч, то можу провідати діда. Якщо буде копати картоплю, то поможу зібрати».
Пізніше 27.07.2022 ОСОБА_7 написав: «Подивись в завтра малому що йому треба ти сама знаєш щоб усе було до школи з іголочки і за скутер скажеш скільки ще треба грошей ок. Пиши коли зможеш я все рівно несплю ночью».
У день загибелі ОСОБА_7 запитував, як у позивачки справи і чому вона не пише йому, на що вона розповіла, чим була зайнята і що робитиме увечері. У цей же день знову повідомляв в загальному про важкі бої і просив позивачку подивитися за татом.
Те, що переписка велася між позивачкою і померлим ОСОБА_7 підтверджується тим, що у повідомленні від 26.07.2022 вказано: «Переслав тобі 5000 тисяч купиш щось малому обізательно пластилін», а за даними виписки по рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» 26.07.2022 на рахунок позивачки надійшли кошти в сумі 5025,13 грн саме від ОСОБА_7 . Крім того, у повідомленнях від 27.07.2022 вказано: «Я перевів тобі ще 2000 бо незнаю коли ця виплата буде», «Потім прийде виплата ще перешлю подивись скільки коштує цей скутер невеликий і одежа йому і тобі», а за даними виписки по рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» 27.07.2022 на рахунок позивачки надійшли кошти в сумі 2010,05 грн саме від ОСОБА_7 .
За даними довідок виконкому Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області від 09.08.2022 №830 і №831, які наявні у матеріалах спадкової справи, копія якої була витребувана судом, ОСОБА_7 до дня свої смерті постійно проживав і був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , відомості про інших зареєстрованих осіб відсутні.
За даними інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) №69813538 від 22.08.2022, за запитом ОСОБА_7 , дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформація у спадковому реєстрі відсутня.
За даними інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) №69813524 від 22.08.2022, відомості про ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутні.
За даними витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі №69813569 від 22.08.2022, ОСОБА_7 є спадкодавцем, номер спадкової справи у спадковому реєстрі: 69600922.
За даними заяви ОСОБА_1 від імені малолітнього ОСОБА_3 яка надійшла 23.12.2022 за реєстровим №276/2022, спадкова справа № 82/2022, спадщину після смерті батька ОСОБА_7 від імені малолітнього сина ОСОБА_3 прийняла ОСОБА_1 .
За даними заяви ОСОБА_4 від 28.12.2022, яка надійшла 20.01.2023 за №293/2023, зареєстровано в реєстрі за № 2-77, ОСОБА_4 прийняла спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_7 , 1977 року народження.
За даними заяви ОСОБА_2 від 27.12.2022, яка надійшла 20.01.2023 за №294/2023, зареєстровано в реєстрі за № 2-76, ОСОБА_2 відмовився від прийняття спадщини за законом, яка залишилось після смерті його сина ОСОБА_7 , на користь дочки померлого ОСОБА_4 .
За даними заяви ОСОБА_5 від 12.01.2023, зареєстрованої приватним нотаріусом Гавінською О. А. в реєстрі за №51, серія та номер бланка НСЕ 468688, ОСОБА_5 прийняв спадщину, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_7 .
За даними заяви ОСОБА_6 від 12.01.2023, зареєстрованої приватним нотаріусом Гавінською О. А. в реєстрі за №52, серія та номер бланка НСЕ 468689, ОСОБА_6 прийняла спадщину, яка залишилась після смерті батька ОСОБА_7 .
ОСОБА_1 також подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка надійшла 24.05.2023 за №81/2023, зареєстровано в реєстрі за № 14-2.
За даними відповіді приватного нотаріуса Юрчишиної О. П. від 30.05.2023 №85/214, адресованій ОСОБА_1 згідно матеріалів спадкової справи, відкритої Юрчишиною О. П , приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Вінницької області, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 , у спадкодавця наявні спадкоємці першої черги. Спадкоємці першої черги заявили про прийняття спадщини, спадкувати майно ОСОБА_7 ОСОБА_1 зможе лише у випадку, коли факт проживання із спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини буде встановлений рішенням суду.
В матеріалах спадкової справи також наявний лист приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Білозарецької О. Ю., адресований нотаріусу Хмільницького районного нотаріального округ Юрчишиній О. П., з проханням надіслати завірену належним чином копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_7 .
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу № 00040835708 від 04.08.2023, наявні відомості про реєстрацію лише одного шлюбу ОСОБА_7 , який був зареєстрований 28.12.2007 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 4214.
Згідно з рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16.08.2012 №203/4325/12, розірвано шлюб між ОСОБА_62 та ОСОБА_7 , зареєстрований 28.12.2007 у відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис № 4214.
Згідно з відповіддю Вінницького відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області від 02.12.2023 № 1145-28.1-35 на адвокатський запит адвоката Лавренчука А. С. від 15.11.2023 №2613, в архіві відділу та за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян актові записи про шлюб ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , після 16.08.2012 відсутні.
Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_9 від 16.01.2024 № 343 на адвокатський запит адвоката Лавренчука А. С. від 08.01.2024 №2719, ІНФОРМАЦІЯ_10 документи (засвідчені копії) із особової справи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не надавались. Військовозобов'язаному, який призивається на військову службу та є офіційно працевлаштованим, повідомлення керівнику підприємства про мобілізацію видається особисто. ІНФОРМАЦІЯ_10 не фіксується момент надання такого повідомлення, а тому встановити, чи надавалося воно ОСОБА_7 , не є можливим. Щодо отримання копій документів з особової справи ОСОБА_7 до ІНФОРМАЦІЯ_11 адвокатських запитів Білозор О. Л. не надходило. Відповідно п.3.30 Переліку відомостей Збройних Сил України, що становлять службову інформацію, затвердженого Наказом Генерального Штабу Збройних Сил України від 30.01.2023 №12, відомості із особової справи військовозобов'язаних містять гриф обмеженого доступу «Для службового користування», а тому надання копій з особових справ військовозобов'язаних забороняється.
Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_9 від 14.02.2024 № 2015 на адвокатський запит адвоката Лавренчука А. С. від 05.02.2024 №2799, громадянка ОСОБА_9 до ІНФОРМАЦІЯ_11 не зверталась, оскільки заяви чи звернення від такої на адресу ІНФОРМАЦІЯ_11 не находили. Копія паспорту громадянина ОСОБА_7 посвідчувалась при направленні особової справи військовослужбовця за місцем проходження військової служби за контрактом та до військової частини під час мобілізації.
Згідно з відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_11 від 14.02.2024 № 2016 на адвокатський запит адвоката Лавренчука А. С. від 05.02.2024 №2800, за інформацією на електронних носіях ІНФОРМАЦІЯ_11 , зазначено, що громадянин ОСОБА_7 станом на 08.03.2022 був тимчасово не працюючим. Дана інформація вносилась на електронні носії зі слів мобілізованого.
4. Оцінка суду і застосовані судом норми права
Відповідно до частин 2, 4 статті 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абзацом п'ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї» членами сім'ї є, зокрема особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв'язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов'язковими умовами для визнання їх членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №205/4245/17.
Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню поняття «член сім'ї».
Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним
підтвердженням факту спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці.
Оцінивши надані письмові і електронні докази та показання свідків в їх сукупності та взаємозв'язку між собою, виокремивши показання про факти від оціночних суджень свідків, суд переконався, що між ОСОБА_1 і померлим ОСОБА_7 дійсно склалися сталі взаємовідносини, притаманні подружжю, тобто що вони дійсно проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу по АДРЕСА_1 з 02.06.2014 до дня смерті ОСОБА_7 , що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зокрема, ті обставини, що ОСОБА_1 і померлий ОСОБА_7 проживали разом по АДРЕСА_1 і були пов'язані спільним побутом, робили спільні витрати на покупки побутових речей в інтересах сім'ї, спільно обробляли город і проводили ремонтні роботи у вказаному домогосподарстві, разом випасали худобу з власного домогосподарства, тобто вели спільне господарство, разом відвідували батьків померлого, допомагали у господарстві батьків померлого, спільно опікувалися сином ОСОБА_3 , тобто мали взаємні права та обов'язки, мали особисті стосунки, характерні для подружжя, які ґрунтуються на почуттях взаємної любові і турботи, підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_14 ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_64 , показання яких місять відомості про конкретні факти, які відображають деталі із їх спільного життя. Крім того, свідок ОСОБА_10 підтвердила, що з 2019 по березень 2022 року, будучи на військовій службі, ОСОБА_7 приїжджав до позивачки в село Мигалівці, свідок також підтвердила, що ОСОБА_7 разом із позивачкою жили разом однією сім'єю з літа 2014 року. Свідки ОСОБА_23 , ОСОБА_26 , ОСОБА_29 також підтвердили, що ОСОБА_7 проживав разом із позивачкою однією сім'єю з 2014 року до повномасштабної війни (яка почалася у лютому 2020 року). Свідок ОСОБА_44 , яка є двоюрідною сестрою матері померлого ОСОБА_7 , підтвердила, що у 2017 році ОСОБА_7 з позивачкою збирали сіно у її господарстві, чим також підтверджується наявність взаємних прав та обов'язків, характерних для сім'ї, які проявляються в обов'язку проявляти турботу до родичів один одного. Крім того, свідок ОСОБА_41 підтвердив, що позивачка відвідувала батька померлого навіть без ОСОБА_7 , коли останній перебував на військовій службі, і допомагала його батькові по господарству, продовжувала допомагати батькові і після смерті ОСОБА_7 , що свідчить про виконання нею своєї обіцянки, даної ОСОБА_7 в останні дні перед смертю, коли він просив позивачку доглянути його батька, якщо з ним щось станеться (таке прохання померлого підтверджується даними переписки між ним та позивачкою у месенджері Вайбер). Свідки ОСОБА_26 , ОСОБА_29 , ОСОБА_34 підтвердили, що померлий ОСОБА_7 називав ОСОБА_1 дружиною.
Суд відхиляє показання свідка ОСОБА_65 про те, що померлий ОСОБА_7 проживав у селі Міязківські Хутори, оскільки ці показання не містять відомостей про конкретні факти, які б свідчили саме про постійне проживання ОСОБА_7 у вказаному селі, ці показання спростовуються сукупністю інших доказів у справі, а припущення свідка про відсутність дружини ОСОБА_1 ґрунтуються на власних оціночних судження свідка. Крім того, з пояснень позивачки та показань інших свідків (зокрема, свідка ОСОБА_64 ) встановлено, що ОСОБА_7 дійсно періодично відвідував своїх батьків, а після смерті матері - лише батька, який проживає в селі Мізяківські Хутори, певний час ОСОБА_7 працював у цьому селі на лісогосподарстві до мобілазції у 2022 році.
Показання свідка ОСОБА_44 , яка зазначила, що у ОСОБА_7 було багато жінок, є неконкретними і не містять фактичних даних на спростування факту наявності сімейних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_7 , не містять фактичних даних про наявність ознак сімейного життя з іншою жінкою.
Ті обставини, що на впізнання тіла ОСОБА_7 його батько прийшов із позивачкою, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_66 , і саме з нею разом придбавав ритуальні речі для організації похорону, що підтверджується даними товарного чека №03/08/2022 від 03.08.2022, виданого ФОП ОСОБА_67 , також свідчать про те, що найближчою жінкою для померлого була саме позивачка, і що між нею та померлим сформувалися сімейні зв'язки.
Факт спільного проживання позивачки разом із ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 , крім показань свідків, підтверджується також даними довідки старости Мигалівецького старостинського округу Жмеринського району Вінницької області №75 від 02.03.2023 і даними акта обстеження місця проживання №18 від 01.03.2023.
Ті обставини, що ОСОБА_7 надавав фінансову допомогу позивачці не тільки на придбання речей для сина, але й особисто для позивачки, що свідчить про наявність спільного бюджету, підтверджуються даними виписки по рахунку ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» у сукупності із даними переписки між позивачкою і ОСОБА_7 у месенджері «Вайбер» в останні дні перед смертю ОСОБА_7 .
Характер вказаної переписки у месенджері «Вайбер» в останні дні перед смертю ОСОБА_7 свідчать про те, що до останнього дня його життя між ним та позивачкою зберігалися сімейні відносини. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що вважаючи, що у нього дуже малі шанси повернутися із фронту, ОСОБА_7 просив саме позивачку потурбуватися про його батька у разі його загибелі, при цьому надсилав кошти на рахунок позивачки не лише для сина, але й для того, щоб позивачка зробила покупки і для себе, обіцяв ще скинути їй кошти із майбутніх виплат, в останні дні обговорював з позивачкою, що потрібно зробити в домогосподарстві батька (зокрема, викосити траву), обговорював питання взаємовідносин у родині батька, обговорював питання щодо необхідних покупок для сина, що свідчить про спільне опікування дитиною.
Показання відповідачки ОСОБА_4 , яка зазначила, що батько більшу частину часу проживав однією сім'єю з ОСОБА_9 в м. Вінниця як сім'я в період з 2021 року до війни є неконкретними, вона не повідомила деталей про обставини, які свідчать про наявність сталих взаємовідносин, характерних для сім'ї, які вона спостерігала особисто. Крім того, ці показання спростовуються сукупністю інших доказів у справі. Заперечення ОСОБА_4 факту спільного проживання позивачки ОСОБА_1 з її померлим батьком ґрунтуються на її власних оціночних судженнях щодо характеру взаємовідносин між позивачкою та її батьком, а не на фактах із їхнього спільного життя, які вона спостерігала особисто.
Суд відхиляє як недопустимі і недостовірні докази надані адвокатом Білозором О. Л. документи, а саме: посвідчену адвокатом копію повідомлення, у якому вказано, що військовозобов'язаний ОСОБА_7 . 08.03.2022 призивається ІНФОРМАЦІЯ_10 по мобілізації, доручено цивільній дружині ОСОБА_9 одержати його заробітну плату; копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_8 та картку платника податків ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які посвідчені печаткою ІНФОРМАЦІЯ_9 ; копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_9 , виданого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , які посвідчені печаткою ІНФОРМАЦІЯ_9 . Допустимість і достовірність вказаних документів спростована наданими представником позивачки доказами, а саме відповідями ІНФОРМАЦІЯ_9 від 16.01.2024 № 343, від 14.02.2024 № 2015, від 14.02.2024 № 2016, якими підтверджується, що ні адвокат Білозор О. Л., ні ОСОБА_9 не зверталися до ІНФОРМАЦІЯ_9 із запитом про надання документів (засвідчених копій) із особової справи ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такі документи ІНФОРМАЦІЯ_10 не надавались. Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_10 зазначив, що відомості із особової справи військовозов'язаних місять гриф обмеженого доступу «Для службового користування», а тому надання копій з особових справ військовозобов'язаних забороняється, і посвідчувалася лише копія паспорта ОСОБА_7 . Таким чином, ні адвокат Білозор О. Л., ні ОСОБА_9 не могли отримати жодних копій документів із особової справи ОСОБА_7 . Крім того, повідомлення керівнику підприємства (установи) може бути видано лише військовозобов'язаному для подання його роботодавцю, однак на момент мобілізації 08.03.2022 ОСОБА_7 не був працевлаштованим, тому підстав для оформлення такого повідомлення не було.
Проходження ОСОБА_7 військової служби, реєстрація та проживання у військовій частині не можуть свідчити про те, що він із позивачкою ОСОБА_1 не перебували у фактичних сімейних відносинах, оскільки вказують лише на виконання ОСОБА_7 військового обов'язку.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 279/2014/15-ц.
Щодо доводів відповідачки відносно встановлення факту батьківства ОСОБА_7 за рішенням суду і стягнення з нього аліментів, суд зауважує, що позивачка надала вичерпні пояснення з приводу того, чому у свідоцтві про народження дитини відомості про батька відсутні, і про те, що вона не звертала рішення до примусового виконання, і ці пояснення відповідають реаліям суспільних відносин. Крім того, суд враховує надані позивачкою фотографії щодо присутності ОСОБА_7 під час виписки позивачки з пологового будинку, показання свідків щодо його присутності на хрестинах дитини, щодо його ставлення до дитини, а також дані переписок у месенджері «Вайбер» між позивачкою і ОСОБА_7 , якими підтверджується спільна опіка позивачки і ОСОБА_2 над дитиною від моменту народження дитини і до моменту смерті ОСОБА_7 , а також дані виписок по рахунку позивачки, які підтверджують періодичні перекази коштів ОСОБА_7 на рахунок позивачки як на утримання дитини, так і на утримання позивачки. Відтак, обставини визнання батьківства за рішенням суду і стягнення аліментів не свідчать про відсутність сімейних відносин чи їх переривання.
Таким чином, сукупність досліджених у справі доказів безсумнівно свідчить про доведеність факту проживання позивачки ОСОБА_1 із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу в селі Мигалівці Жмеринського району з 02.06.2014 до дня його смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з приписами норм ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18 (провадження №14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що метою звернення заявниці до суду є бажання претендувати на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_7 , а також подальша реалізація її прав як члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Згідно з пунктом 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, серед інших категорій, жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.
У постанові від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21, Велика палата Верховного Суду виснувала, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила, що між позивачкою та Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач (тобто Міністерство) не є суб'єктом отримання такої соціальної допомоги.
Отже, оскільки відповідні органи, які приймають рішення про надання соціальних виплат членам сімей загиблих військовослужбовців на є суб'єктами отримання таких виплат, тому між позивачкою і цими органами відсутній спір про право, і рішення у цій справі не може вплинути на цивільні права або обов'язки цих органів щодо однієї зі сторін, тому такі органи не підлягали залученню до участі у цій справі.
Крім того, під час судового розгляду встановлено також, що встановлення факту проживання позивачки із померлим однією сім'єю до моменту його смерті має також юридичне значення для доступу позивачки до могили померлого, адже, як вбачається з пояснень позивачки і показань в якості свідка відповідачки ОСОБА_4 , родина загиблого не визнає права позивачки на доступ до могили і можливості її впорядкування, оскільки вважає, позивачка була ніким для померлого.
Так, відповідно до частин 3-4, 6 статті 25 Закону України «Про поховання та похоронну справу» після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на встановлення намогильних споруд у межах могили (родинного поховання), вирішення питання про проведення підпоховання, здійснювати інші дії, пов'язані з використанням місця поховання, якщо це не суперечить законодавству. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).
У справі, що розглядається, встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу стосується не тільки прав позивачки і породження для неї юридичних наслідків, а й безпосередньо впливає на права відповідачів, які заперечують як доведеність вказаного факту, так і заперечують право позивачки на отримання виплат як члена сім'ї загиблого військовослужбовця, її право на доступ до могили померлого і право претендувати на спадщину. Тому справу належить розглядати в порядку позовного провадження.
Як встановлено судом у цій справі, між позивачкою та померлим ОСОБА_7 існували сімейні відносини, притаманні подружжю, протягом тривалого часу аж до моменту смерті ОСОБА_7 . Отже, на ситуацію позивачки поширюються гарантії, передбачені статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Згідно із статтею 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Для пояснення змісту поняття втручання у право на повагу до сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції, суд наводить рішення Європейського суду з прав людини (далі - Європейський Суд) у справі «MENNESSON ПРОТИ ФРАНЦІЇ» (заява № 65192/11, рішення від 26.06.2014) (рішення доступне в перекладі українською мовою на порталі HUDOC за посиланням: https://bit.ly/3zYhAQ3).
Суд уважає цю справу релевантною саме в контексті з'ясування того, який захід може становити втручання і якими є критерії оцінки правомірності такого втручання з точки зору статті 8 Конвенції.
Визначаючи наявність втручання у права, гарантовані статтею 8 Конвенції, у вказаному рішенні (§ 48-50) Європейський Суд зазначив таке. Сторони згодні з тим, що відмова французьких державних органів юридично визнати сімейний зв'язок, який об'єднує заявників, становить «втручання» у їхнє право на повагу до сімейного життя і тому порушує питання скоріше щодо негативних, аніж позитивних зобов'язань держави-відповідача за статтею 8. Суд погоджується з цим. Він нагадує, що таким самим був його підхід у справах Wagner і J.M.W.L. (цитовано вище, § 123) і Negrepontis-Giannisis проти Греції (№ 56759/08, § 58, 3 травня 2011 року), які стосувались відмови люксембурзьких і грецьких судів юридично визнати усиновлення, постановлені рішеннями іноземних судів. Суд уточнює, що, як і у згаданих справах, у даній заяві було втручання у здійснення права, гарантованого статтею 8 не лише щодо «сімейного життя», але й щодо «приватного життя». Подібне втручання суперечить статті 8, якщо воно не «передбачене законом», не переслідує законну ціль чи цілі з огляду на другу частину цієї норми і не є «необхідним у демократичному суспільстві» для їх досягнення. Поняття «необхідності» передбачає втручання, засноване на вищих суспільних потребах і, зокрема, пропорційне щодо переслідуваної законної мети (див., наприклад, Wagner і J.M.W.L, цитовано вище, § 124, і Negrepontis-Giannisis, § 61).
Таким чином, застосовуючи вищенаведені принципи до обставин справи, що розглядається, суд уважає, що відмова суду юридично визнати факт існування фактичних шлюбних відносин становитиме втручання у здійснення права, гарантованого статтею 8 Конвенції щодо «сімейного життя».
Таке втручання суперечитиме статті 8 Конвенції, якщо воно не передбачене законом, не переслідує законну ціль і не є необхідним у демократичному суспільстві.
Питання законності і легітимної мети втручання у права позивачки не викликає сумніву, оскільки згідно із законом суд уповноважений розглядати справи про встановлення фактів, які мають юридичне значення, і відмова у встановленні такого факту, з підстав, які визначені національним законом, переслідує законну ціль, яка визначена у частині 2 статті 8 Конвенції - захист прав і свобод інших осіб, зокрема у цій справі - дітей та батька померлого, які є відповідачами.
Відтак, слід надати оцінку пропорційності такого втручання за критерієм необхідності у демократичному суспільстві, що передбачає наявність нагальної суспільної потреби у такому втручанні і пропорційності заходу втручання переслідуваній легітимній меті.
У цьому контексті суд зауважує, що за тих обставин, що судом визнано вказаний факт щодо суті доведеним, відмова у задоволенні вимог позивачки про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу лише з формальних міркувань, як от з тих, що позивачка не є спадкоємцем першої черги, через неефективність способу захисту, оскільки не заявлено додаткової майнової вимоги, не буде необхідним у демократичному суспільстві, бо не існує нагальної суспільної потреби для цього і такий захід не буде пропорційним меті захисту майнових інтересів відповідачів, оскільки на ваги поставлено право позивачки на повагу до її сімейного життя.
Отже, оскільки встановлення факту спільного проживання однією сім'єю із померлим, що означає визнання за позивачкою статусу фактичної дружини померлого, має юридичне значення саме по собі як основа особистої і соціальної ідентифікації особи у стосунках із родичами померлого і як реалізація гарантій поваги до сімейного життя позивачки, а також для безпосередньої реалізації її права на доступ до могили померлого, для реалізації прав на соціальні виплати та пільги для членів сімей загиблих військовослужбовців, з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
5. Розподіл судових витрат між сторонами
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач просила судові витрати залишити за нею, тому суд не стягує судові витрати з відповідача.
Керуючись статтями 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Орган опіки та піклування Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області, про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання однією сім'єю без шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.06.2014 по день його смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Судові витрати позивача залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 16.09.2024.
Учасники справи:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_12 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_13 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_14 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Орган опіки та піклування Барської міської ради Жмеринського району Вінницької області, ідентифікаційний код 44028622, місцезнаходження: майдан святого Миколая, 18, м. Бар, Жмеринський район, Вінницька область, 23000.
Суддя Юлія САЛДАН