Справа №757/21159/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/4573/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
10 жовтня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 , яка діє в інтересах Міністерства юстиції України, на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року в задоволенні скарги ОСОБА_7 , яка діє в інтересах Міністерства юстиції України, на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення, - відмовлено.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що як вбачається із змісту заяви Міністерства юстиції України, у ній заявник повідомляє про можливе вчинення невідомими посадовими особами органів державної влади кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 365, 367 КК України, у зв'язку з чим було завдано збитків Державному бюджету України у розмірі 2700 євро, які було перераховано на рахунок дітей заявниці та 3183 євро, які було перераховано з Державного бюджету України на користь представника заявниці на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 01.04.2021.
Дослідивши зміст вказаної заяви слідчий суддя погодився із висновками, викладеними у листі №3904зкп/к/11-03-7988/24 від 01.05.2024 ТУДБР щодо відсутності підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, оскільки заява не містить викладу обставин, що дозволяли б дійти однозначного висновку про вчинення кримінального правопорушення та не містить відомостей, за якими можна визначити наявність елементів об'єктивної сторони кримінальних правопорушень.
Не погоджуючись з рішенням слідчого судді, представник Міністерства юстиції України ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність ухвали, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року та ухвалити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу МЮ України на бездіяльність заступника директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, ОСОБА_8 , зобов'язати уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, внести відомості за заявою МЮ України від 12.04.2024 №56349/9.1.4/15-24 про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР та провести досудове розслідування.
Також апелянт подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року, мотивуючи його тим, що оскаржувана ухвала надійшла на електронну адресу МЮ України лише 15.06.2024.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що як слідчий суддя, так і особа, чия бездіяльність оскаржується, здійснили поверхневий та абсолютно формальний аналіз заяви МЮ України без вивчення в повному обсязі доданих матеріалів та доказів у якості додатків.
Апелянт вказує, що з огляду на те, що Європейський Суд виносить рішення проти держави, а не конкретних фізичних/юридичних осіб, та встановлює порушення Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, Міністерство юстиції України немає можливості встановити внаслідок чиїх саме дій завдано збитків Державному бюджету України та більш конкретні обставини вчинення вказаних дій.
В апеляційній скарзі йдеться, що ст. 6 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» визначено, що Державне бюро розслідувань відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції припиняє і розкриває кримінальні правопорушення, розслідування яких внесено до компетенції ДБР та вживає заходів щодо відшкодування завданих державі збитків і шкоди, забезпечує можливості для конфіскації коштів та іншого майна, одержаного внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, у порядку, визначеному законодавством.
Також апелянт вказує, що Міністерством юстиції України у заяві було зазначено конкретні обставини про кримінальні правопорушення (відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення), які є хоч і неповними, але достатніми у вказаних правовідносинах, зокрема, для попередньої кваліфікації та внесення відомостей до ЄРДР та належного проведення досудового розслідування.
Апелянт вважає, що обставини, викладені Мін'юстом в поданій заяві, є виключними та достатніми у вказаних правовідносинах, зокрема, для внесення відомостей до ЄРДР та належного проведення досудового розслідування.
Окрім того, на думку Мін'юсту для перевірки відомостей, зазначених у заяві, та остаточної кваліфікації кримінального правопорушення необхідно провести слідчі дії для здобуття та дослідження вже наданих доказів, які можуть свідчити про наявність чи відсутність в діях осіб ознак кримінального правопорушення, проте, проведення слідчих та процесуальних дій неможливе без внесення відомостей вказаної заяви до ЄРДР.
Враховуючи викладені обставини та норми права, апелянт вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною, оскільки суперечить вимогам ч. 1 ст. 214 КПК України.
Представники ТУ ДБР розташованого у м. Києві та Міністерства юстиції України, будучи належним чином повідомленими про день та час апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явились, при цьому, від представника МЮУ надійшла заява щодо проведення апеляційного розгляду без участі скаржника. Враховуючи наведене, вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено у відсутність осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Враховуючи, те, що оскаржувана ухвала слідчого судді, хоч і була постановлена з викликом сторін, проте, розгляд справи відбувся без участі представника Міністерства юстиції України, зі змістом вказаної ухвали останній ознайомився після отримання копії 15.06.2024, що підтверджується карткою реєстрації вхідного документа долученої до апеляційної скарги, і 19.06.2024 направив до суду апеляційну скаргу, а тому зважаючи на те, що виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, а також те, що апеляційну скаргу було направлено протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження в даному випадку пропущений із поважних причин і підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги по суті, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів судового провадження 12.04.2024 Міністерство юстиції України звернулося до Державного бюро розслідувань із заявою вих. №56349/9.1.4/15-24 про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 365, 367 КК України, однак уповноважені особи не внесли відомості до ЄРДР у відповідності до вимог ст. 214 КПК України.
В зв'язку з чим представник Міністерства юстиції України таку бездіяльність оскаржив до слідчого судді, і в своїй скарзі просив зобов'язати уповноважених службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м Києві внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за заявою від 12.04.2024 вих. №56349/9.1.4/15-24 про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та провести досудове розслідування.
Відмовляючи у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що заява Міністерства юстиції України не містить викладу обставин, що дозволяли б дійти однозначного висновку про вчинення кримінального правопорушення та не містить відомостей, за якими можна визначити наявність елементів об'єктивної сторони кримінальних правопорушень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1ст. 214 КПК України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь - якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до ч. 5 ст. 214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань, серед іншого, вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.
Положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч. 1ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому відомості, які вказують на ознаки складу злочину, кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
До ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Згідно ч. 1 ст. 11 КК України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Як слідує з матеріалів провадження, в заяві про вчинення кримінального правопорушення від 12.04.2024 вих. №56349/9.1.4/15-24 Міністерство юстиції України просить внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст. 365, 367 КК України та встановити осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких Європейським судом прийнято рішення проти України, з метою можливості подання Міністерством юстиції України позову до винної особи.
Однак, як вірно зазначив в ухвалі слідчий суддя, в заяві не наведено викладу обставин, що дозволяли б дійти однозначного висновку про вчинення кримінального правопорушення та не містить відомостей, за якими можна визначити наявність елементів об'єктивної сторони кримінальних правопорушень, а наведення даних, щодо можливого вчинення невідомими посадовими особами органів державної влади кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 365, 367 КК України, у зв'язку з ухваленням рішення Європейського суду з прав людини від 01.04.2021, який встановив за заявою ОСОБА_9 порушення Державою Україна статті 8 Конвенції, та зобов'язав сплатити дітям заявниці ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 спільно 2700 євро відшкодування моральної шкоди, а також 3183 євро компенсації судових та інших витрат, чим було завдано збитків Державному бюджету України на дану суму, на переконання колегії суддів, дозволяє зробити висновок про відсутність правової підстави для виникнення обов'язку вчинити певні дії за такою заявою щодо початку досудового розслідування кримінального провадження відповідно до положень ст. 214 КПК України.
Отже, всупереч доводам представника Міністерства юстиції України висновки слідчого судді про відмову у задоволенні скарги Міністерства юстиції України ґрунтуються на вимогах закону та підтверджуються матеріалами судового провадження, а тому доводи представника в цій частині є неспроможними.
Що стосується доводів апеляційної скарги представника Міністерства юстиції України, про те, що перевірка заяви про кримінальне правопорушення має здійснюватись вже після внесення відомостей до ЄРДР, то колегія суддів зауважує, що не будь-яка заява про вчинене кримінальне правопорушення виключно з огляду на її назву набуває статусу цього документа і її подання до ТУ ДБРрозташованого у м. Києві не тягне за собою процесуальні наслідки у виді внесення відомостей до ЄРДР, оскільки вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, яких Міністерством юстиції України наведено не було, а відтак, не було і бездіяльності по невнесенню відомостей до ЄРДР.
Будь - яких істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість постановленої слідчим суддею ухвали за скаргою Міністерства юстиції Українита підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Клопотання представника Міністерства юстиції України - ОСОБА_6 задовольнити.
Поновити представника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року.
Апеляційну скаргу представника Міністерства юстиції України ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_7 , яка діє в інтересах Міністерства юстиції України, на бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4