cправа №947/24565/24
провадження №1-кс/947/12090/24
11 жовтня 2024 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк,
за участю: ОСОБА_3 , його представника ОСОБА_4 ,
1. Скарга та позиція особи, яка її подає.
ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Київського районного суду міста Одеси зі скаргою на бездіяльність, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк. В обґрунтування якої зокрема зазначив, що слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024160000000117 від 07.06.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.127 КК України.
Вказував, що заяви від 20.04.2024 року про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, долучені до матеріалів справи. Додатково, він написав заяву від 20.08.2024 року про залучення його до провадження як потерпілого.
22.08.2024 року, він отримав лист та постанову слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві ОСОБА_5 , в якій зазначено, що на даний час в ході досудового розслідування не встановлено та в матеріалах кримінального правопорушення відсутні докази щодо завдання ОСОБА_3 моральної, фізичної та майнової шкоди. У зв'язку з чим, на даному етапі відсутні підстави для визнання ОСОБА_3 потерпілим.
Стверджував, що така бездіяльність слідчого суперечить правилам ч.2 ст.55 КПК України.
Посилаючись на викладене, керуючись Конституцією України та КПК України, просив слідчого суддю: 1) зобов'язати слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві, який здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024160000000117 від 07.06.2024 р., вчинити певну дію - відповідно до ст.ст.2, 7, 9, 30, ч.2 ст.55 КПК України визнати ОСОБА_3 потерпілим з моменту подання заяви про вчинення щодо нього кримінального правопорушення (від 20.04.2024 р.) або заяви про залучення його до провадження як потерпілого (від 20.08.2024 р.) та вручити потерпілому ОСОБА_3 пам'ятку про процесуальні права та обов'язки (ч.2 ст.55 КПК України).
В судовому засіданні, ОСОБА_3 та його представник, підтримали подану скаргу та просили її задовольнити.
2. Заперечення по скарзі та позиція слідчого.
Слідчий в судове засідання не з'явився, подав до суду пояснення по скарзі, в яких зокрема зазначив, що слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024160000000117 від 07.06.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.127 КК України. Підставою для реєстрації кримінального провадження стала заява обвинуваченого у кримінальному провадженні №22023160000000317 від 14.08.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3 ст.109, ч.ч.2, 3 ст.436-2 та ч.1 ст.161 КК України, ОСОБА_3 щодо спричинення йому тілесних ушкоджень співробітниками УСБУ в Одеській області під час затримання 12.05.2023 біля адреси його мешкання, а також заподіяння сильного фізичного болю та моральних страждань з метою примусити вчинити дії, що суперечили його волі.
31.07.2024 від ОСОБА_3 в межах досудового розслідування кримінального провадження №42024160000000117 від 07.06.2024 надійшли клопотання про визнання його потерпілим та проведення інших слідчих та процесуальних дій.
З результатом розгляду клопотань прийнято рішення про відмову в їх задоволенні та на адресу утримання ОСОБА_3 скеровано відповідь від 01.08.2024 з додатком у вигляді відповідної постанови. Також, ОСОБА_3 у вказаній відповіді роз'яснено положення ст.220 КПК України.
Звертав увагу, що в рамках вказаного кримінального провадження, на теперішній час ОСОБА_3 є заявником, статус та права якого зазначені в ст.60 КПК України, у зв'язку з чим на даний час відсутні підстави для розгляду та задоволення його клопотань в частині проведення слідчих та процесуальних дій, а також в частині визнання його потерпілим.
Вважав, скарга ОСОБА_3 безпідставною, просив відмовити у її задоволенні у повному обсязі, а розгляд проводити без участі слідчих Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у місті Миколаєві.
3. Мотиви та висновки слідчого судді.
Стаття 26 КПК України передбачає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України, відсутність прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Ознайомившись зі скаргою, заслухавши особу, яка подала скаргу та її представника, дослідивши додані документи, слідчий суддя виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні, заявником, його представником, може бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк.
З матеріалів скарги вбачається, що Другим слідчим відділом (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42024160000000117 від 07.06.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.127 КК України. Заявником у вказаному кримінальному провадженні є ОСОБА_3 .
Згідно з ч.1 ст.55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні, зокрема може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Відповідно до ч.2 ст.55 КПК України, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
При цьому, ч.5 ст.55 КПК України передбачає, що за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у ч.1 цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
З матеріалів скарги вбачається, що ОСОБА_3 заява про вчинення щодо нього кримінальних правопорушень, була подана 20.04.2024 року.
Проте, постановою слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві від 01.08.2024 року, ОСОБА_3 було відмовлено у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №42024160000000117 від 07.06.2024 року.
Таким чином, слідчий суддя робить висновок, що з 01.08.2024 року ОСОБА_3 на підставі рішення слідчого втратив статус потерпілого у кримінальному провадженні №42024160000000117 від 07.06.2024 року.
В подальшому, 20.08.2024 року ОСОБА_3 подав на адресу слідчого заяву про залучення його до провадження як потерпілого у кримінальному провадженні №42024160000000117 від 07.06.2024 року.
Будь - яких доказів того, що по заяві ОСОБА_3 від 20.08.2024 року також була прийнята постанова в порядку, передбаченому ч.5 ст.55 КПК України, про відмову у визнанні його потерпілим у кримінальному провадженні №42024160000000117 від 07.06.2024 року, слідчому судді не надано.
Слідчий суддя звертає увагу, що аналіз положень ст.55 КПК України, дозволяє зробити висновок, що на слідчого не покладається обов'язок вчинення певних активних дій або прийняття рішення у результаті залучення особи до провадження як потерпілої.
На думку слідчого судді, положеннями КПК України встановлена презумпція виникнення у особи прав і обов'язків потерпілого з моменту подання особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого й до винесення вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим, а отже прийняття слідчим окремого рішення при визнання потерпілим, чинний КПК України не передбачає та не вимагає.
Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.55 КПК України, пам'ятка про процесуальні права та обов'язки вручається потерпілому особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення, але невручення такої пам'ятки особі не позбавляє її статусу потерпілого у кримінальному провадженні, оскільки як зазначалося вище, момент виникнення таких прав і обов'язків, передбачений ч.2 ст.55 КПК України, тобто законом та додаткового визнання зі сторони слідчого, дізнавача або прокурора не потребує.
Таким чином, слідчий суддя робить висновок, що скарга є безпідставною та задоволенню не підлягає, оскільки положеннями КПК України встановлена презумпція виникнення у особи прав і обов'язків потерпілого з моменту подання особою заяви про залучення її до провадження як потерпілого й до винесення вмотивованої постанови про відмову у визнанні потерпілим, а отже заява про залучення особи до провадження як потерпілого додаткового реагування з боку слідчого не потребує, окрім відмови у визнанні потерпілим.
Відповідно до ч.2 ст.307 КПК України, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого, дізнавача чи прокурора; 1-1) скасування повідомлення про підозру; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 307, 309, 372 КПК України, слідчий суддя
1. У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м.Одесі) ТУ ДБР у м.Миколаєві у кримінальному провадженні №42024160000000117 від 07.06.2024 року, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк - відмовити.
2. Ця ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1